Базарь

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Базарь, -рю, и базар, -ру, м. 1) Базаръ, рынокъ. Утоптала стежечку через яр, через гору, серденько, на базар: продавала бублики козакам. Шевч. 2) Базарный день. У базар то й чоловіка попадеш, бо в базар людей найбільше. МВ. І. 115.


Сучасні словники

БАЗАР – РИНОК – ЯРМАРОК Базар, -у. 1. Місце роздрібного продажу продуктів харчування та інших товарів. 2. Організована торгівля спеціальними товарами в певні сезони або періоди найбільшого попиту на них: книжковий базар, шкільний базар, новорічний базар, Ринок, -нку. 1. Те саме, що базар 1. 2. Сфера товарного обміну; пропозиція і платоспроможний попит на товари світового господарства, ринок збуту, світовий ринок, товарний ринок. Пох. ринковий. Ярмарок, -рку. Торг, який влаштовується регулярно в певну пору року і в певному місці. Латинська транскрипцiя: [bazar rynok yarmarok] → БАЗУВАТИСЯ -ується 1. (на чому). Мати щось за основу, ґрунтуватися на чому-небудь. Рослинний орнамент у своїй основі глибоко реалістичний, базується на … ← БАДИЛЛЯ , ОГУДИНА , ОГУДИННЯ БАДИЛЛЯ – ОГУДИНА, ОГУДИННЯ тощо. Бадилля, збірн. (у мн. не вживається). Стебла й листя трав’янистих, витких і коренеплідних рослин …

Базар (перс.),

1) торгівля харчовими продуктами і товарами широкого вжитку, що привозяться в місто або інший населений пункт переважно в певні дні, переважно самими виробниками; ринок.

2) Сезонна або передсвяткова торгівля (наприклад, новорічний Би., книжний Би.).

3) У переносному розумінні — безладна розмова, крик, шум.


Ілюстрації

Сороч ярмароооо.jpg Сороч.jpg Сорочинс ярмарок.jpg Ярмарок.jpg

Див. також

Пташині базари , пташині гори, масові колоніальні гніздів'я морських птиць —чистіков, чайок, трубконосих, бакланів, олуш, інколи пінгвінів, — зазвичай розташовані на скелях, що круто обриваються до моря. Поширені на побережжі Європи, Азії, Північної і Південної Америки, Південної Африки, Нової Зеландії і на океанічних островах Південної півкулі. Деякі П. би. тягнуться на десятки км. і налічують сотні тисяч птиць. У СРСР найбільші П. би. знаходяться на островах Баренцева морить (Нова Земля, Земля Франца-Іосифа), характерні мешканці — толстоклювиє кайри, чистіки, дурники, люріки, чайки-моєвки і бургомістри; північній частині Тихого океану (Командорські і Курильські острови, острів Тюленячий і ін.), характерні мешканці — толстоклювиє і тонкоклювиє кайри, топірці, іпатки, великі конюги, белобрюшки, дурники, берінгови баклани, чайки-моєвки. П. би. приурочені до районів морить з високою біологічною продуктивністю, посиленою вертикальною циркуляцією вод, рясним розвитком планктону і риби, а також — до берегів, що мають місця, придатні для гніздування птиць. На П. би. зазвичай співіснують птиці, що розрізняються у виборі гніздових ділянок, наборі кормів і способах їх добування. Гніздування на П. би. щільними колоніями дає птицям ряд переваг: меншу загибель яєць і пташенят від хижаків, велику синхронність в термінах розмноження. Мешканці П. би. грають істотну роль в біологічному балансі морить. На С. відвіку існував промисел яєць (головним чином кайр) і самих птиць на П. б.; в Перу і Чилі розробляються поклади гуано . В СРСР П. би. охороняються.

Ярмарки в Україні та Росії

Ярмарок. Перша половина XIX століття. В.Штернберг Починаючи з 16 ст. з названих великих ярмарків купці привозили товари в Україну, а на них продавалися з України шкіри, роги, кість, вовна, зерно, сало, мед. Переважно торгівлю на Ярмарках в Середній Европі вели єврейські купці; у їх руках були також фінансові операції, пов'язані з торгівлею. На українських землях відбувалися вже з 16 ст. малі ярмарки, головним чином в містах з Маґдебурзьким правом, де так само розвивалося ремесло; німецькі і польські поселенці, вірмени, а головним чином євреї поряд із українськими міщанами були активними в ярмарковій діяльності. Великого значення з 17 ст. набули ярмарки у Львові, т. зв. контрактові, згодом у Дубні, з 1797 в Києві, а в 19 ст. харківські ярмарки. Їх розвиткові сприяла розбудова шляхів і засобів транспорту, особливо залізниць. Тоді збільшилося число ярмарків, і кожне місто та містечко забезпечувало вигідні умови (податкові пільги, безпека, забудування) для всіх ярмарок. Більшість ярмарок у Росії в 19 ст. тривали лиш 1 день, близько третина — від 2 до 7 днів, і лише 3% тривали довше (деякі цілий місяць). З 18 ст. ярмарки в Україні мали загально-імперське значення. Деякі з них творили т. зв. ярмаркове коло: 10 гуртових ярмарків відбувалися по черзі один за одним у 7 містах (Воздвиженський ярмарок: Кролевець, Курськ, Полтава, Єлисаветград, Харків, Суми, Ромен); у них брали участь одні і ті ж купці. Деякі з них спеціалізувалися на певних товарах (хміль: Житомир, Дубне, Рівне; вовна: Каховка, Бахмут, Павлоград; рогата худоба й коні: Кривий Ріг), та на більшості ярмарків торгували різним товаром. У східно-українських губерніях (Харківська, Полтавська, Чернігівська) з усіх 2 600 ярмарків в кінці 19 ст. найбільші були в Харкові: Хрещенський, Троїцький, Успенський і Покровський (торгівля вовною й мануфактурою); у Полтаві: Іллінський (сільсько-господарські товари) і 4 в Ромнах. В південих губерніях (Катеринославська, Таврійська, Херсонська і Бесарабська) було яких 700 ярмарків; найбільш відомий у Кривому Розі (Троїцький), у Катеринославі (Петропавлівський), у Каховці (Микільський і Покровський). У західних губерніях з 1000 ярмарків найважливішими були: Київ, контрактовий (Стрітенський), на якому торгували гуртом різними товарами, а в основному сільсько-господарськими продуктами (цукор, збіжжя, олія); на Поділлі в Ярмолинцях (Петропавлівський) і в Балті (Троїцький). На початок 20 ст. в українських губерніях щорічно відбувалося близько 4300 (на всіх 18,5 тис. у Росії) ярмарків, що мали біля 250 млн карбованців річного обороту (у Росії 1,1 мільярда). З 24 великих ярмарків у Росії в 1910 р. — 14, що кожен мав понад 1 млн обороту, 4 були в Україні; загальний річний оборот російських ярмарків — 370 млн, з яких на Україну припадало 44 млн. В Україні переважали малі та середні ярмарки. За першої світової війни, а особливо за революції ярмарки підупали. Їх відновлено в УССР і СССР з початку 20-их років, зокрема дрібні, бо вони заступали недостатню мережу та організацію офіційної торгівлі. 1927 в РРФСР було 7,5 тис. ярмарків, а в Україні аж 15 тис. в 1500 місцях. Тоді ярмарки поділялися на всесоюзні, республіканські, обласні і місцевого значення. Характер всесоюзних мали Бакинський і Нижньо-новгородський ярмарки, відомі ще з дореволюційних часів, а київський і харківський ярмарки були республіканськими. У процесі централізації торгівлі і планування народного господарства значення ярмарків упало, а в 30-их роках радянська влада влада їх цілком скасувала, за винятком середньо-азійських республік. По другій світовій війні ярмарки в СССР почасти відновлено. З 1960 впроваджено оптово-промислові ярмарки, на яких радянські торгівельні організації закуповують в радянських підприємств товари за зразками, про що укладаються відповідні контракти (угоди). В СССР відбуваються тепер обласні, міжобласні, республіканські і міжреспубліканські оптово-промислові ярмарки. До найважливіших належали київські ярмарки, які щорічно спеціалізувалися на різних товарах (одяг, хутра, дитячі товари тощо). Втратили характер попередніх ярмарків напівлеґальні базари з різним, головне вживаним і нелеґально імпортованим товаром уроздріб (т. зв. «товчки» і чорний ринок), та колгоспні ринки сільсько-господарських продуктів, вироблених переважно на підсобних ділянках. Радянські підприємства, а в більшості державні установи й міністерства беруть участь у міжнародних ярмарках та виставках. На західно-українських землях під Австро-Угорщиною і між війнами під Польщею, Румунією й Чехо-Словаччиною існували ярмарки по містах і містечках. Крім львівського (спочатку контрактового), важливими були ярмарки в Тернополі, Станиславові, Коломиї, Самборі, Ярославі, Садаґурі біля Чернівців і Мукачеві. Давні ярмарки відбувалися звичайно під храмові свята або святочні сезони; звідси й назва багатьох з них. Вони були одночасно й суспільно-культурними подіями, сприяли спілкуванню людей з далеких околиць та родинно-товариським зв'язкам. Ярмарки мали свій фольклор; на них відбувалися ярмаркові вистави, зокрема лялькові, музикальні виступи та різні атракціони, переважно на імпровізованих естрадах, у т. зв. балаганах. Типово український ярмарок представив М. Гоголь в оповіданні «Сорочинський ярмарок».

Джерела та література

https://www.google.com.ua/search?newwindow=1&espv=210&es_sm=122&q=%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%8C+%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&oq=%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%8C+%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&gs_l=serp.3..0i22i30.7800.12948.0.13369.9.9.0.0.0.0.359.1716.2j2j3j2.9.0....0...1c.1.32.serp..2.7.1498.OcEVO0LTCn8

Зовнішні посилання

https://www.google.com.ua/search?q=%D0%AF%D0%A0%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%9A&oq=%D0%AF%D0%A0%D0%9C%D0%90%D0%A0%D0%9E%D0%9A&aqs=chrome..69i57j69i61j0l4.3662j0j4&sourceid=chrome&espv=210&es_sm=122&ie=UTF-8