Багниця

Багниця, -ці, ж. Раст. Salix caprea. Вх. Лем. 389.

Сучасні словники

Верба козяча, багниця, заст. и́ва від прасл. *jьva (Salix caprea L.) — вид рослин із роду верба, поширений у Європі й Західній і Центральній Азії. Через ранній період цвітіння з початку березня, ця верба є важливою першою рослинною їжею для комах, як-от бджоли. Латинське caprea додатково нагадує, що листя часто жують кози.

Ілюстрації

Загальна біоморфологічна характеристика

Високий кущ чи невисоке деревце (5–10 м заввишки) з широкими яйцеподібними, округлими листками (6–18 см завдовжки, 4–8 см завширшки) з дуже виразними жилками. Гілки товсті, розлогі, сіро-запушені або бурі. Бруньки голі, деревина під корою червонувата, без валиків (на відміну від верби попелястої). Квітки одностатеві в товстих сережках: чоловічі сережки сидячі, яйцюваті завдовжки до 6 см; жіночі — циліндричні, 10 см завдовжки. Плід — коробочка.

Цвіте у березні — квітні до розпускання листя. Нектар виділяє у великій кількості щороку, сильна бджолина сім'я за день може зібрати до 2–4 кг взятку.

Розмножується виключно насінням, на відміну від інших видів верби нездатна розмножуватися живцями.

Використання

З лікарською метою збирають і висушують кору з гілок. Сировина містить 12-14 % дубильних речовин, флавоноїди, глікозиди (2,5 — 3 %). Препарати кори мають анальгетичні, заспокійливі, протизапальні, жарознижувальні, потогінні, протималярійні та антисептичні властивості.

Відвар кори використовують при головних болях, невралгії, неврозах, ревматизмі, подагрі, застуді, хворобах нирок і селезінки. Ним полощуть ротову порожнину і горло при стоматитах, гінгівітах, пародонтозі, ангінах, тощо. Відвари також застосовують для вигнання гельмінтів.

Джерела та література

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D0%B7%D1%8F%D1%87%D0%B0