Бабахати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Бабахати, -хаю, -єш и бабахкати, -каю, -єш, одн. бабахнути, -ну, -неш, гл. 1) Стрѣлять. Десь далеко хтось бабахає. 2) Только одн. Упасть, шлепнуться. Так і бабахнув у воду.

Сучасні словники

БАБА́ХАТИ, БАБА́ХКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. неперех. Утворювати сильні низькі уривчасті звуки; // Стріляти. Одного разу з Ільком вони надумали, що не дуже їхній пістолет бабахкає, треба, щоб луна дужче пішла (Остап Вишня, II, 1956, 261). 2. перех. Сильно бити, вдаряти, кидати. Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 75.

БАБА́ХАТИ, БАБА́ХКАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. неперех. Утворювати сильні низькі уривчасті звуки; // Стріляти. Одного разу з Ільком вони надумали, що не дуже їхній пістолет бабахкає, треба, щоб луна дужче пішла (Вишня, II, 1956, 261).

2. перех. Сильно бити, вдаряти, кидати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 75.

Ілюстрації

4856973 large.jpg Bach.jpg

Медіа