Ахкати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

А́хкати, -каю, -єш, гл. = А́хати. Желех.

Сучасні словники

А́ХКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що ахати. Він смачно затягнувся димом і, ахкаючи та сплескуючи руками, пішов (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 171); Лунко б'є сокира під дзвінкий корінь грабини, і ахкає луна аж у других гонах (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 659). 1. Вигукувати «ах», виражаючи здивування, захоплення, радість, горе, співчуття та ін. Артамонов намагався думати про батьків, як вони зрадіють, побачивши його, як будуть охати й ахати, пританцьовуючи від радості (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 127).

2. Утворювати глухі, переривчасті звуки (внаслідок удару, вибуху, пострілу).

Ілюстрації

Ахкати.jpg

Посилання

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 74