Ах!

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Ах! меж. Ахъ! А вона не хоче, бо я не багатий, — ах я нещасний, — що ж маю діяти? Коцип. І. 5.

Сучасні словники

АХ, виг.

1. Уживається при вираженні переляку, здивування, радості і т. ін. [Олімпіада Іванівна:] Га, що тут? Ах, це ти, Любочко? (Леся Українка, II, 1951, 42); // Уживається при вираженні захоплення, нетерпеливості і т. ін. А він дививсь у віконце, дививсь і заспівав... Ах, що то яка пісня була! (Марко Вовчок, I, 1955, 348); Ах, яка глибінь альтова — наче в озері блакить! (Павло Тичина, II, 1957, 196); // Уживається при вираженні горя, співчуття і т. ін. — Ах, бідні коні, — зітхнула Ліда, — що ж вони винні? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 399); // у знач. ім., розм. Вона з охами та ахами заходила в море по шию (Микола Трублаїні, II, 1955, 98).

2. Виражає обурення, незадоволення, досаду. А вас, письменних, треба б бити, Щоб не кричали: «Ах! аллах! Не варт, не варт на світі жити!» (Тарас Шевченко, II, 1953, 52); [Любов:] Ах, сії гами! Тьотю Ліпо! підіть попросіть тую пані, щоб перестала грати (Леся Українка, II, 1951, 66).

3. Уживається при вираженні думки, що несподівано з'явилась, здогаду, спогаду. Лишився біль у серці та безталання — і більш нічого.. Ах, правда: лишилась ще глуха ненависть до всього, що зветься паном (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 227).

Ілюстраціїї

Ах.jpg

Посилання

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 73