Їсточки

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ї́сточки, гл. = Ї́стоньки. Божая Мати їсточки носить. Kolb. І. 99. Носила їсточки і пить. Мкр. Г. 21.

Ї́СТОЧКИ, пестл. Те саме, що їсти 1. [Квасолиха:] Їсточки вже так скортіло, аж тім'ячко болить... (Марко Кропивницький, III, 1959, 157).

ЇСТИ, їм, їси, їсть; їмо, їсте, їдять; мин. ч. їв, їла, їло; наказ. сп. їж; недок.


1. перех. і без додатка. Споживати їжу. Хочеш їсти калачі, то не сиди на печі (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 204); Турбує мене, що мама нездорова. Прошу її берегтись, не їсти того, що шкодить (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 415); Швидше додому, бо він голодний і хоче їсти! (Юрій Смолич, II, 1958, 12); Над ними білка їсть горішки і стука, стука дятел-птах (Володимир Сосюра, II, 1958, 411); // розм. Кусати, гризти, клювати (про комах, птахів і т. ін.). — Що, рясно ягоди вродили? — Та воно.. уродили, та прокляті горобці їдять (Панас Мирний, I, 1954, 167); Голос оповідав звичайну історію втікачів: — .. Сорочка на мені чорна, заношена, нужа мене напала, їсть… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 345).