Їздець

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Їзде́ць, -дця́, м. Ѣздокъ. К. ЧР. 92. Вчора увечері приїхав їздець. МВ. І.


Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЇЗДЕ́ЦЬ - той, хто їде верхи; верхівець, вершник (у 1 знач.). Їздець під'їхав.. і скочив в коня (Панас Мирний, I, 1954, 70); Другий їздець — то була молода, гарна дівчина (Іван Франко, VI, 1951, 58); Кінь зробив великий стрибок — наче хотів скинути їздця (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 577); // Той, хто добре їздить верхи. Переможний їздець.. Десять вже взяв нагород і заквітчався вінком (Микола Зеров, Вибр., 1966, 335); В 17—18 років Амангельди був неперевершений в тургайському степу їздець і мисливець (Олекса Десняк, II, 1955, 493).

2. Фахівець, який тренує рисистих коней на іподромах, кінних заводах. Запрягають у робочу качалку троє: один тримає лоша, а двоє одягають збрую. Потім їздець бере віжки і йде ззаду (Конярство, 1957, 110)


Ілюстрації

Їздець1.jpg Їздець2.jpg

Медіа

[1]