Іменувати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Іменува́ти, -ну́ю, -єш, гл. 1) Именовать. Мій син хрещений, порожений, іменований. Чуб. І. 112. 2) Назначать, опредѣлять. Галиц.


Словник української мови в 11 т.

ІМЕНУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех., рідко. Те саме, що називати. 1. Вельмишановний добродію пане Олексо! ..Вибачте, що так коротко Вас іменую (Панас Мирний, V, 1955, 429); Між ними [козаками] нібито є навіть біглі кріпаки з Курщини, які самовільно іменують себе козаками (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 194).

Ілюстрації

Imenyvati1.jpg Imenyvati2.jpg Imenyvati3.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання