Єретичка

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Єретичка, -ки, ж. = Єретиця. Полт.
Єретичка.jpg

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).

ЄРЕТИ́ЧКА, и, жін. Жіночий рід до єретик.

ЄРЕТИ́К, а, чол.

1. Людина, яка відступилась від догм панівної релігії; послідовник єресі (у 1 знач.). А я тихо Богу помолюся. Щоб усі слов'яни стали Добрими братами, І синами сонця правди, І єретиками Отакими, як Констанцький Єретик великий! (Тарас Шевченко, I, 1951, 264); Всіх, хто не визнавав уніатської церкви, [польський] уряд оголосив єретиками (Історія УРСР, 1953, 161); * У порівняннях. Не йде старий до вечерні, сидить, мов єретик (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 25). 2. перен. Людина, яка відступає від панівних чи загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ін.

Див. також

uk.wikipedia.org

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 499.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 498.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/jeretychka