Єгня

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Єгня и пр. См. Ягня и пр. |

Сучасні словники

ЄГНЯ, ЯГНЯ́, яти, сер. 1. Маля вівці (у 1 знач.). Улітку, саме серед дня. Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки — Напитися водички (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 39); В садочку темному ягнята У деньпасуться (Тарас Шевченко, II, 1963, 10); Старий чабан кинувся до ягняти, взяв його на руки, приніс, поклав до вівці (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 6); * У порівняннях. Маленьке сільце Босівка. Невеличкі біленькі хатки його, окутані садками та левадами, розбіглись по пригорку, мов білі ягняти по зеленому полю (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 436); [Хмара:] Перед нею боцман ставав тихим, мов ягня (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 77). 2. перен., зневажл. Про покірну, лякливу людину. [Пилип:] Гляди ж мені, не упусти такого жениха, як Никодим.. Та тебе не треба вчить, закрутиш хоч кого, а він до того ще й ягня (Карпенко-Карий, I, 1960, 425),

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 624.

Зовнішні посилання