Узгір’я

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:16, 26 грудня 2014; Тетяна 34По (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Узгір’я, -р’я, с. Склонъ горы. Криниця під узгір’єм. Г. Барв. 152. Нехай в його суд по горах, по узгір’ях правда сяє. К. Псал. 163.

Сучасні словники

[ http://sum.in.ua/s/uzghir.ja Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]

УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я), я, сер. 1. Невисока гора, невелика височина тощо. Скоро виїхали [козаки] з гаю, зараз загледіли на узгір'ї наших рубак(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 107); Ген-ген здіймалися зелені узгір'я, освітлені сонцем, ніби казкові собори(Іван Цюпа, Краяни, 1971, 337); На взгір'ї видно було Богуслав, засипаний золотим тихим світом сонця (Нечуй-Левицький, III, 1956, 131); Здалека над могилою новою, Що Канівське узгір'я засмутила, Полянською схилюся головою: Преславна будь, Тарасова могило! (Микола Зеров, Вибр., 1966, 437). 2. Схил гори, височини тощо. Над ставом по взгір'ю — темний сад (Андрій Головко, I, 1957, 451); В війні за правду ти гримиш, як грім, В труді шумиш, як по узгір'ях води, — — І всесвіт весь у подиві палкім Тебе навік прославив, наш народе! (Максим Рильський, II, 1960, 332); Дощ ішов безперестанку; хмари запнули вершину Казбеку, сповзали на узгір'я (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 112). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 405.

[ http://slovopedia.org.ua/47/53411/350075.html "Словопедія" ]

УЗГІР'Я = взгір'я 1) взгорье разг.; холм; разг. взгорок; собир. взгорья; холмы; взгорки 2) склон горы [берега], отлогость; собир. склоны горы [берега], отлогости

[ http://ukrlit.org/slovnyk/узгір%27я УКРЛІТ.ORG_Cловник]

УЗГІ́Р’Я (ВЗГІ́Р’Я), я, с.

1. Невисока гора, невелика височина тощо. Скоро виїхали [козаки] з гаю, зараз загледіли на узгір’ї наших рубак (П. Куліш, Вибр., 1969, 107); Ген-ген здіймалися зелені узгір’я, освітлені сонцем, ніби казкові собори (Цюпа, Краяни, 1971, 337); На взгір’ї видно було Богуслав, засипаний золотим тихим світом сонця (Н.-Лев., III, 1956, 131); Здалека над могилою новою, Що Канівське узгір’я засмутила, Полянською схилюся головою: Преславна будь, Тарасова могило! (Зеров, Вибр., 1966, 437). 2. Схил гори, височини тощо. Над ставом по взгір’ю — темний сад (Головко, І, 1957, 451); В війні за правду ти гримиш, як грім, В труді шумиш, як по узгір’ях води, — І всесвіт весь у подиві палкім Тебе навік прославив, наш народе! (Рильський, II, 1960, 332); Дощ ішов безперестанку; хмари запнули вершину Казбеку, сповзали на узгір’я (Дмит., Наречена, 1959, 112). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 405. Узгір’я, р’я, с. Склонъ горы. Криниця під узгір’єм. Г. Барв. 152. Нехай в його суд по горах, по узгір’ях правда сяє. К. Псал. 163. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 323.

Іноземні словники

ЯНДЕКС словари

узгір’я Существительное 1. взгорье; холм; (поменьше) взгорок; взгорья, холмы, взгорки 2. склон горы (берега), отлогость; склони горы (берега), отлогости

[ http://ukrainian_explanatory.academic.ru/183869/узгір%27я Словари и энциклопедии на Академике]

Український тлумачний словник узгір'я ТолкованиеПеревод узгір'я (взгі́р'я), -я, с. 1) Невисока гора, невелика височина тощо. 2) Схил гори, височини тощо.

Ілюстрації

Узгір'я.jpg Узгір'я2.jpg

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=m4b802o9EbA

[ http://uk.wikipedia.org/wiki/Міусинське_узгір'я Материал из Википедии]