Занудити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:42, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Зану́ди́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Навести тоску, скуку. Вона в мене не полуднала, тілько мені та занудили. Мет. 290. Се ти себе, занудиш, дитино моя. Г. Барв. 197. 2) безл. Затошнить. Занудило коло серця. Шевч. 68.