Відмінності між версіями «Таврований»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | + | ==Словник імені Бориса Грінченка== | |
+ | -а, -е. Мѣченый. Конст. у. | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
− | + | ===Словник української мови: в 11 томах=== | |
+ | 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до таврува́ти. І от зійшлись, тавровані і гнані Царем проклятим, партії сини, Що в Нерчинську вмирали на засланні, В Уржумі волочили кайдани… (Мал., Народження.., 1939, 6); // тавро́вано, безос. присудк. сл. Лиха доля чекала втікача: його оддавано в некрути, засилано на Сибір, катовано канчуками, тавровано, мов худобу (Коцюб., І, 1955, 335). | ||
+ | |||
+ | 2. у знач. прикм. Який мав на собі тавро. Таврований жовнірський кінь водив вухами, щулив їх за кожним рухом чужих йому людей (Ле, Наливайко, 1957, 300); — За що ж вас мусили скарати? — спитав Сагайдачний строкату купку стратенців, де татари і вільновідпущені стояли всуміш з таврованими галерниками (Тулуб, Людолови, II, 1957, 146). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:0-9086-ov kulacs billogs.jpeg]] |
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
==Медіа== | ==Медіа== |
Поточна версія на 21:27, 29 листопада 2017
Зміст
Словник імені Бориса Грінченка
-а, -е. Мѣченый. Конст. у.
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах
1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до таврува́ти. І от зійшлись, тавровані і гнані Царем проклятим, партії сини, Що в Нерчинську вмирали на засланні, В Уржумі волочили кайдани… (Мал., Народження.., 1939, 6); // тавро́вано, безос. присудк. сл. Лиха доля чекала втікача: його оддавано в некрути, засилано на Сибір, катовано канчуками, тавровано, мов худобу (Коцюб., І, 1955, 335).
2. у знач. прикм. Який мав на собі тавро. Таврований жовнірський кінь водив вухами, щулив їх за кожним рухом чужих йому людей (Ле, Наливайко, 1957, 300); — За що ж вас мусили скарати? — спитав Сагайдачний строкату купку стратенців, де татари і вільновідпущені стояли всуміш з таврованими галерниками (Тулуб, Людолови, II, 1957, 146).
Ілюстрації
МедіаДив. такожДжерела та літератураЗовнішні посилання |