Ґайда - Історія редагувань

D.buchynska в 13:35, 21 грудня 2017

2017-12-21T13:35:27Z

Bpbezverbnyi.fpmv17 в 19:07, 15 грудня 2017

2017-12-15T19:07:59Z

Bpbezverbnyi.fpmv17 в 19:07, 15 грудня 2017

2017-12-15T19:07:03Z

D.buchynska в 14:35, 3 грудня 2017

2017-12-03T14:35:19Z

Яна Матюшинець в 17:01, 3 грудня 2014

2014-12-03T17:01:55Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Ґайда, -ди, '''''ж. ''1) Родъ пастушьей свирѣли. Вх. Зн. 13. 2) Волынка. Вх. Зн. 13. Ум. отъ 1 и 2 знач. ''...

2012-07-31T15:46:42Z

Створена сторінка: '''Ґайда, -ди, '''''ж. ''1) Родъ пастушьей свирѣли. Вх. Зн. 13. 2) Волынка. Вх. Зн. 13. Ум. отъ 1 и 2 знач. ''...

Нова сторінка

'''Ґайда, -ди, '''''ж. ''1) Родъ пастушьей свирѣли. Вх. Зн. 13. 2) Волынка. Вх. Зн. 13. Ум. отъ 1 и 2 знач. '''ґайдиця, ґайдичка'''. Вх. Зн. 13. 3) Плохая собака. Вх. Зн. 13. 4) ''об. ''Негодникъ, негодница. Желех.
[[Категорія:Ґа]]

← Попередня версія		Версія за 13:35, 21 грудня 2017
Рядок 90:		Рядок 90:
	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Волинка3.jpg\|x140px]]		\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Волинка3.jpg\|x140px]]
	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Волинка4.jpg\|x140px]]		\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Волинка4.jpg\|x140px]]
		+
		+	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]]
		+	[[Категорія:Слова 2017 року]]

← Попередня версія		Версія за 19:07, 15 грудня 2017
Рядок 83:		Рядок 83:


−	Ілюстрації~~[ред.]~~	+	==Ілюстрації==
−	[[~~Файл~~:Волинка1.jpg\|~~міні~~]] [[~~Файл~~:Волинка2.jpg\|~~міні~~]] [[~~Файл~~:Волинка3.jpg\|~~міні~~]] [[~~Файл~~:Волинка4.jpg\|~~міні~~]]	+	{\| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
		+	\|- valign="top"
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Волинка1.jpg\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Волинка2.jpg\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Волинка3.jpg\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Волинка4.jpg\|x140px]]

← Попередня версія		Версія за 19:07, 15 грудня 2017
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Ґайда, -ди, '''''ж. ''1) Родъ пастушьей свирѣли. Вх. Зн. 13. 2) Волынка. Вх. Зн. 13. Ум. отъ 1 и 2 знач. '''ґайдиця, ґайдичка'''. Вх. Зн. 13. 3) Плохая собака. Вх. Зн. 13. 4) ''об. ''Негодникъ, негодница. Желех.		'''Ґайда, -ди, '''''ж. ''1) Родъ пастушьей свирѣли. Вх. Зн. 13. 2) Волынка. Вх. Зн. 13. Ум. отъ 1 и 2 знач. '''ґайдиця, ґайдичка'''. Вх. Зн. 13. 3) Плохая собака. Вх. Зн. 13. 4) ''об. ''Негодникъ, негодница. Желех.
	[[Категорія:Ґа]]		[[Категорія:Ґа]]
		+	Волинка – один з найдавніших музичних інструментів, і відноситься до групи духових. Використовується він у багатьох народів Азії і Європи.
		+
		+	Волинкою також називають невелику п'єсу танцювального характеру з елементами наслідування звучання волинки.
		+
		+
		+	Історія[ред.]
		+	Волинка (називають також коза, баран, міх, дуда тощо) на протязі всього свого розвитку йшла поруч з лірою і, власне, поділяла її долю: то вона ставала улюбленим народним інструментом, то її забували, то знову до неї пожвавлювався інтерес, і вона, вже удосконалена, входила навіть в моду при дворах знатних вельмож. Серед народу цей інструмент побутує ще й тепер.
		+
		+	Вважають, що волинка створена на Сході, а в Європі вже була відома древнім грекам та римлянам. Та особливого поширення набула вона в середні віки. До XVII ст. волинка побутувала переважно серед пастухів. У XVII — XVIII ст. нею, як і лірою, зацікавились французькі музичні майстри та виконавці, створили удосконалену волинку з діапазоном ігрової дудочки до трьох октав. Міх робили з дорогоцінних тканин, а дудочки оздоблювали навіть позолотою. Повітря нагнітали не ротом, а ручним міхом. Удосконалений зразок волинки французи назвали мюзет. В цей час прославились волинщики-віртуози Батон, Декуто, Філідор, Дуе, Дюбюссон, Готтетер, Шарпаньє, Шеревіль та ін. В їх руках цей інструмент звучав не лише в домах вельмож, а й в оркестрах.
		+
		+	В кінці XVIII і на початку XIX ст. волинка поступово витісняється з музичного життя міст більш досконалими інструментами (фортепіано, скрипка), але серед широких верств трудящих продовжує побутувати. Особливе місце волинка посіла в народному музичному побуті англійського народу, де вона тепер вважається національним інструментом. В Шотландії, наприклад, існують військові оркестри волинщиків. Один такий оркестр брав участь у VI Всесвітньому фестивалі молоді в Москві, справивши на слухачів сильне враження.
		+
		+	На Україні волинка з’явилася десь у XVI ст. на Волині 1, звідки походить і українська назва цього інструмента. Волинка входила до складу інструментальних ансамблів того часу (поряд з гудками та сопелями). Побутувала на Україні, в Росії та Білорусії.
		+
		+	Назви у світі[ред.]
		+	Як музичний інструмент волинка відома у багатьох країнах світу. І назви її змінюються при переході з однієї місцевості в іншу. Наприклад, у Литві волинку називають «Лабанора дуда», а у Франції вона зветься «Мюзети», в Італії – «Зампогна», ірландці звуть її «Юліан пип», а болгари – «Гайда». Сучасна волинка налічує близько тридцяти видів своїх європейських родичів. Всі вони відрізняються один від одного своїми розмірами, кількістю трубочок, матеріалом, з якого зроблені. А звідси випливає і відмінність звукових тембрів. Оскільки, всі волинки живуть в різних країнах, то і співають вони зовсім різні пісні.
		+
		+	Опис та характеристика[ред.]
		+	Суцільний мішок, який служить резервуаром для повітря, роблять з козячої, телячої або овечої шкури.
		+
		+	При цьому злуплену з тварини шкуру там, де були задні ноги, відтинають так, щоб можна було її міцно перев’язати мотузкою. Після цього шкуру вивертають шерстю всередину. В отвори від передніх ніг та шиї вставляють дерев’яні головки і перев’язують їх. У верхній частині мішка в головку вставляють надувну трубку («сисак»), через яку надувають повітря. Сисак закривається спеціальним клапаном. З боків міха в головки вставляють три трубки. Одна з них називається бас-гук і складається з двох цівок: довша з пищиком (тростю) — це бас, коротша цівка з пищиком звучить на квінту вище від баса-гука. Гуком же, який насаджується на бас, волинщик регулює настройку баса, при потребі закриваючи чопиком, чим виключається звучання бурдона. Третя трубка називається ігровою. Вона у волинці є найважливішою, бо на ній виконують мелодію. В порівнянні з іншими трубками ця деталь складніша: з твердого дерева роблять дві дудки-карабки з отворами, як у дудці, і в них вставляють пищики. На одній із дудок-карабок вирізають шість отворів: п’ять — для пальців, а шостий служить так званим глухим кінцем. В кінці другої дудочки також вирізають отвір і насаджують звичайний ріг, який виконує функцію розтруба. На ньому також вирізають два-три отвори. Розтруб з отворами впливає на тембр звука волинки. Цівка, з’єднана з ріжком, звучить на терцію нижче від цівки з п’ятьма отворами. Пищики (прості, одинарні) виготовляються в основному з тростини, іноді трапляються і металеві, як у баяна. На Україні існувала і простіша за структурою волинка. Вона мала одну ігрову трубку з п’ятьма чи шістьма отворами для пальців та одну або дві бурдонні трубки, які настроювались так: коротша на кварту, а довша (басова) на октаву нижче від ігрової. Трубки волинки можна підстроювати по-різному: витягуванням їх з головок або ж, навпаки, засуванням у головку (довша цівка звучить нижче від коротшої), заміною тонкого пищика на товщий (товщий звучить нижче від тоншого) і, нарешті, накапуванням на пищик воску, від чого звук його стає нижчим.
		+
		+	Принцип гри[ред.]
		+	Музикант, дме в головну трубку, наповнюючи мішок повітрям. Коли весь обсяг заповнений, він починає своїм ліктем здавлювати цей мішок, виганяючи повітря назад через язичкові трубочки, кожна з яких має свій музичний лад. Одна з трубок – з клапанами. І якщо по черзі затискати клапани, виходить мелодія. При цьому всі інші трубочки видають постійно один монотонний звук. Виходить, що мелодія звучить на тлі одно-або двухголосно акорду.
		+
		+	Під час гри на волинці звук мелодії не переривається. Музикант може лише зрідка додавати повітря в мішок. Виходить повітря з мішка під тиском набагато повільніше, ніж входить в нього.
		+
		+	Будова[ред.]
		+	Трубка для нагнітання повітря. Вона має на кінці клапан, що пропускає повітря лише в один бік, її вставляють у дерев’яне гніздо в міху. Через цю трубку музикант нагнітає повітря у міх, а потім, стискаючи його, виштовхує повітря через мелодичну і бурдонні трубки. Трості. Найкращі з них виготовляють з очерету Arundo donax, який спеціально для цього вирощують в Іспанії, Італії та Франції.
		+
		+	Мелодична трубка. На ній грають мелодію, закриваючи почергово сім пальцевих отворів зверху й один знизу. Звук виникає внаслідок вібрації подвійної трості. Повітря у мелодичну трубку надходить із міха, який музикант стискає ліктем.
		+
		+	Басові бурдонні трубки. Вони подібні до тенорових, але настроєні на дві октави нижче, ніж мелодична.
		+
		+	Тримач. Його переважно виготовляють зі слонової кістки або китового вуса, а нині також з пластмаси.
		+
		+	Тенорові бурдонні трубки. Їх є дві. У кожній вібрує одинарна трость. Настроєні вони в унісон на октаву нижче мелодичної.
		+
		+	Міх. Традиційно його виготовляють зі шкіри тварин і покривають шотландкою.
		+
		+	Деревина. Спочатку використовували місцеві породи дерев зі світлою деревиною, часто самшит, які фарбували у чорний колір. Але згодом перевагу почали надавати важкій твердій деревині ебенового дерева із Вест-Індії. Однак використовують також інші породи, як-от африканське чорне дерево з родини Dalbergia melanoxylon.
		+
		+	Згадки про волинку[ред.]
		+	Взагалі волинка веде своє існування з далеких віків. Її звуки чутні були в Давньому Єгипті, в Шумері і Ассирії. Є навіть письмові свідчення того, що волинка, своїми гучними і протяжними звуками надихала римських воїнів хоробро боротися з ворогами. Багато вчених навіть припускають, що волинка спочатку була винайдена в Давньому Римі, і тільки після боротьби з варварами, волинку дізналися в Британії та Шотландії. Більш того, саме в Шотландії волинка набула такої популярності, що її зробили національним символом і присвоїли статус народного інструменту.
		+
		+	Кажуть, що в Стародавньому Римі сам імператор Нерон грав на волинці. А в середньовіччі волинка стала улюбленим інструментом європейських пастухів і солдатів. У сімнадцятому столітті, у Франції сам творець французької опери, Жан-Батист Люллі став використовувати волинку в оперному оркестрі.
		+
		+	В українській літературі[ред.]
		+	Згадки про цей інструмент зустрічаємо в українських народних піснях:
		+
		+	Діду мій, дударику,
		+
		+	Ти ж було, селом ідеш,
		+
		+	Ти ж, було, в дуду граєш,
		+
		+	Тепер тебе немає,
		+
		+	Твоя дуда гуляє,
		+
		+	І пищики зосталися,
		+
		+	Казна кому досталися
		+
		+
		+	В іншій пісні говориться про те, що на волинці виконували музику до танців:
		+
		+	Ой пойду я в комору по муку,
		+
		+	Як ударю дудочку по боку,
		+
		+	А дудочка тенени, тенени.
		+
		+	А я в скоки та й у боки,
		+
		+	У присядки та в долоні —
		+
		+	Киш мука по коморі
		+
		+	А ось що говориться про дуду в народній приказці: «Біда, як дуда, куди йде, то реве». Все це свідчить про те, що в побуті українського народу волинка використовувалась досить широко. Тепер вона зустрічається рідко й істотного значення в музичному житті не має. Збереглася в основному в західних областях України, зокрема в Тернопільській та Івано-Франківській. У Жаб’євському районі ще в 1963 р. зафіксовано супроводжування весільного обряду грою на скрипці та волинці. За свідченням очевидця, це був оригінальний і досить злагоджений ансамбль. Скрипка й волинка грали в основному в унісон, а також чергувалися: то скрипка, то волинка. Іноді скрипка грала на октаву вище від волинки, варіюючи мелодію. Особливого, незвичного колориту цьому дуетові надавало безперервне звучання квінти волинки (бурдон) Побутування волинки в сучасному музичному житті українського народу слід розглядати як свідчення про сталий, незгасаючий його інтерес до цього інструмента.
		+
		+
		+	Ілюстрації[ред.]
		+	[[Файл:Волинка1.jpg\|міні]] [[Файл:Волинка2.jpg\|міні]] [[Файл:Волинка3.jpg\|міні]] [[Файл:Волинка4.jpg\|міні]]

← Попередня версія		Версія за 14:35, 3 грудня 2017
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Ґайда, -ди, '''''ж. ''1) Родъ пастушьей свирѣли. Вх. Зн. 13. 2) Волынка. Вх. Зн. 13. Ум. отъ 1 и 2 знач. '''ґайдиця, ґайдичка'''. Вх. Зн. 13. 3) Плохая собака. Вх. Зн. 13. 4) ''об. ''Негодникъ, негодница. Желех.		'''Ґайда, -ди, '''''ж. ''1) Родъ пастушьей свирѣли. Вх. Зн. 13. 2) Волынка. Вх. Зн. 13. Ум. отъ 1 и 2 знач. '''ґайдиця, ґайдичка'''. Вх. Зн. 13. 3) Плохая собака. Вх. Зн. 13. 4) ''об. ''Негодникъ, негодница. Желех.
−
−	~~==Джерело==~~
−
−	1. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
−	~~Том 1, ст. 345.~~
−
−	~~[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]~~
−	~~[[Категорія:Слова 2014 року]]~~
−
	[[Категорія:Ґа]]		[[Категорія:Ґа]]

← Попередня версія		Версія за 17:01, 3 грудня 2014
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Ґайда, -ди, '''''ж. ''1) Родъ пастушьей свирѣли. Вх. Зн. 13. 2) Волынка. Вх. Зн. 13. Ум. отъ 1 и 2 знач. '''ґайдиця, ґайдичка'''. Вх. Зн. 13. 3) Плохая собака. Вх. Зн. 13. 4) ''об. ''Негодникъ, негодница. Желех.		'''Ґайда, -ди, '''''ж. ''1) Родъ пастушьей свирѣли. Вх. Зн. 13. 2) Волынка. Вх. Зн. 13. Ум. отъ 1 и 2 знач. '''ґайдиця, ґайдичка'''. Вх. Зн. 13. 3) Плохая собака. Вх. Зн. 13. 4) ''об. ''Негодникъ, негодница. Желех.
		+
		+	==Джерело==
		+
		+	1. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
		+	Том 1, ст. 345.
		+
		+	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
		+	[[Категорія:Слова 2014 року]]
		+
	[[Категорія:Ґа]]		[[Категорія:Ґа]]