Яблуня - Історія редагувань

Лілія: /* Ілюстрації */

2014-12-20T16:29:34Z

‎Ілюстрації

Typolishchuk.is13 в 15:46, 20 грудня 2014

2014-12-20T15:46:46Z

Typolishchuk.is13 в 14:47, 20 грудня 2014

2014-12-20T14:47:02Z

Typolishchuk.is13 в 14:46, 20 грудня 2014

2014-12-20T14:46:04Z

Typolishchuk.is13: /* Цікаві факти */

2014-12-20T14:43:38Z

‎Цікаві факти

Typolishchuk.is13 в 14:42, 20 грудня 2014

2014-12-20T14:42:29Z

Typolishchuk.is13: /* Див. також */

2014-12-20T14:24:04Z

‎Див. також

Typolishchuk.is13: /* Див. також */

2014-12-20T14:23:40Z

‎Див. також

Typolishchuk.is13: /* Ілюстрації */

2014-12-20T14:09:07Z

‎Ілюстрації

Typolishchuk.is13 в 14:05, 20 грудня 2014

2014-12-20T14:05:28Z

@@ Рядок 20: / Рядок 20: @@
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Яблучка.jpg|x140px]]
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Яблука.jpg|x140px]]
 ==Медіа==
 {{#ev:youtube|6l9vrmHhsl4}}

@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:280px-Яблоня_Lob.jpg|x140px]]
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Яблучка.jpg|x140px]]
 ==Медіа==
 {{#ev:youtube|6l9vrmHhsl4}}

@@ Рядок 18: / Рядок 18: @@
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Яблуня.jpg|x140px]]
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:280px-Яблоня_Lob.jpg|x140px]]
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Яблучка.jpg|x140px]]==Медіа==
+|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Яблучка.jpg|x140px]]
 ==Медіа==
 {{#ev:youtube|6l9vrmHhsl4}}
 {{#ev:youtube|bIGXmFTLSLs}}

@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 == Цікаві факти ==
-Найдавніші фрукти  — яблука  та груші. В  усі часи  люди цінували  фрукти. Ревниво  оберігались плодові насадження, а садівники вважались особливо обдарованими людьми. Ось декілька прикладів. Давньоримський поет Вергілій навчав своїх учнів не тільки віршоскладанню, але й догляду за плодовими деревами. В XVI ст. в деяких країнах людям, спійманим в рубці плодових дерев, відрубували праву руку. В 1636 році князь Август саксонський видав закон, за яким кожній парі наречених потрібно було посадити фруктове дерево. Відомостей,   які   точно   встановлюють   час   зародження культурних яблунь і груш, на жаль, не існує. На думку спеціалістів, турботу про яблуні і груші, як про культурні рослини, люди почали виявляти ще 5 тисяч років тому, в епоху неоліту. Цікаво, що на американському континенті до приходу туди європейців не знали культури яблуні та груші. Вони були завезені в Новий світ у XVIст.Садівництво на Русі, як і в Західній Європі, було пов’язано з діяльністю монастирів. В літописах, які збереглися, особливо  прославляється  яблуневий  сад  при  Києво-Печерському монастирі, закладений в дні князівства Ярослава Мудрого в 1051 році.У XV ст. яблуні і груші отримали широке розповсюдження і в більш північних районах Русі. За описаннями мандрівників,   які   відвідували   Велике   князівство   Московське   в XV ст., Москва була оточена садами, в яких росли яблуні, груші, вишні, сливи, смородина.При Петрі І приділялась велика увага озелененню нової столиці — Санкт-Петербурга. Закладались плодові розсадники  і,  перед  усім,  розсадники  культурних  сортів  яблуні  не тільки вітчизняного походження, але і виписаних із Західної Європи, а також із Швеції. Так було при заснуванні літнього саду  в  1705  році  і  при  організації  Аптекарського  саду  в 1714 році.
+Найдавніші фрукти  — яблука  та груші. В  усі часи  люди цінували  фрукти. Ревниво  оберігались плодові насадження, а садівники вважались особливо обдарованими людьми. Ось декілька прикладів. Давньоримський поет Вергілій навчав своїх учнів не тільки віршоскладанню, але й догляду за плодовими деревами. В XVI ст. в деяких країнах людям, спійманим в рубці плодових дерев, відрубували праву руку. В 1636 році князь Август саксонський видав закон, за яким кожній парі наречених потрібно було посадити фруктове дерево. Відомостей,   які   точно   встановлюють   час   зародження культурних яблунь і груш, на жаль, не існує. На думку спеціалістів, турботу про яблуні і груші, як про культурні рослини, люди почали виявляти ще 5 тисяч років тому, в епоху неоліту. Цікаво, що на американському континенті до приходу туди європейців не знали культури яблуні та груші. Вони були завезені в Новий світ у XVIст.Садівництво на Русі, як і в Західній Європі, було пов’язано з діяльністю монастирів. В літописах, які збереглися, особливо  прославляється  яблуневий  сад  при  Києво-Печерському монастирі, закладений в дні князівства Ярослава Мудрого в 1051 році.У XV ст. яблуні і груші отримали широке розповсюдження і в більш північних районах Русі. За описаннями мандрівників,   які   відвідували   Велике   князівство   Московське   в XV ст., Москва була оточена садами, в яких росли яблуні, груші, вишні, сливи, смородина.При Петрі І приділялась велика увага озелененню нової столиці — Санкт-Петербурга. Закладались плодові розсадники  і,  перед  усім,  розсадники  культурних  сортів  яблуні  не тільки вітчизняного походження, але і виписаних із Західної Європи, а також із Швеції. Так було при заснуванні літнього саду  в  1705  році  і  при  організації  Аптекарського  саду  в 1714 році.Нині яблуні і груші поширені в усіх країнах помірних поясів північної і південної півкулі. Площа яблуневих і груше-вих садів у світі перевищує 4 мільйони гектар. Найбільші площі їх — у США, Росії, Україні, Німеччині, Канаді, Вели- кобританії, Франції, Італії.
- Нині яблуні і груші поширені в усіх країнах помірних поясів північної і південної півкулі. Площа яблуневих і груше-вих садів у світі перевищує 4 мільйони гектар. Найбільші площі їх — у США, Росії, Україні, Німеччині, Канаді, Вели- кобританії, Франції, Італії.
 ==Ілюстрації==
@@ Рядок 19: / Рядок 18: @@
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Яблуня.jpg|x140px]]
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:280px-Яблоня_Lob.jpg|x140px]]
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Яблучка.jpg|x140px]]
+|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Яблучка.jpg|x140px]]==Медіа==
-−
 ==Медіа==
 {{#ev:youtube|6l9vrmHhsl4}}

@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 == Цікаві факти ==
-Найдавніші фрукти  — яблука  та груші. В  усі часи  люди цінували  фрукти. Ревниво  оберігались плодові насадження, а садівники вважались особливо обдарованими людьми. Ось декілька прикладів. Давньоримський поет Вергілій навчав своїх учнів не тільки віршоскладанню, але й догляду за плодовими деревами. В XVI ст. в деяких країнах людям, спійманим в рубці плодових дерев, відрубували праву руку. В 1636 році князь Август саксонський видав закон, за яким кожній парі наречених потрібно було посадити фруктове дерево. Відомостей,   які   точно   встановлюють   час   зародження культурних яблунь і груш, на жаль, не існує. На думку спеціалістів, турботу про яблуні і груші, як про культурні рослини, люди почали виявляти ще 5 тисяч років тому, в епоху неоліту. Цікаво, що на американському континенті до приходу туди європейців не знали культури яблуні та груші. Вони були завезені в Новий світ у XVIст.Садівництво на Русі, як і в Західній Європі, було пов’язано з діяльністю монастирів. В літописах, які збереглися, особливо  прославляється  яблуневий  сад  при  Києво-Печерському монастирі, закладений в дні князівства Ярослава Мудрого в 1051 році.У XV ст. яблуні і груші отримали широке розповсюдження і в більш північних районах Русі. За описаннями мандрівників,   які   відвідували   Велике   князівство   Московське   в XV ст., Москва була оточена садами, в яких росли яблуні, груші, вишні, сливи, смородина.При Петрі І приділялась велика увага озелененню нової столиці — Санкт-Петербурга. Закладались плодові розсадники  і,  перед  усім,  розсадники  культурних  сортів  яблуні  не тільки вітчизняного походження, але і виписаних із Західної Європи, а також із Швеції. Так було при заснуванні літнього саду  в  1705  році  і  при  організації  Аптекарського  саду  в 1714 році. Нині яблуні і груші поширені в усіх країнах помірних по-ясів північної і південної півкулі. Площа яблуневих і груше-вих садів у світі перевищує 4 мільйони гектар. Найбільші площі їх — у США, Росії, Україні, Німеччині, Канаді, Вели- кобританії, Франції, Італії.
+Найдавніші фрукти  — яблука  та груші. В  усі часи  люди цінували  фрукти. Ревниво  оберігались плодові насадження, а садівники вважались особливо обдарованими людьми. Ось декілька прикладів. Давньоримський поет Вергілій навчав своїх учнів не тільки віршоскладанню, але й догляду за плодовими деревами. В XVI ст. в деяких країнах людям, спійманим в рубці плодових дерев, відрубували праву руку. В 1636 році князь Август саксонський видав закон, за яким кожній парі наречених потрібно було посадити фруктове дерево. Відомостей,   які   точно   встановлюють   час   зародження культурних яблунь і груш, на жаль, не існує. На думку спеціалістів, турботу про яблуні і груші, як про культурні рослини, люди почали виявляти ще 5 тисяч років тому, в епоху неоліту. Цікаво, що на американському континенті до приходу туди європейців не знали культури яблуні та груші. Вони були завезені в Новий світ у XVIст.Садівництво на Русі, як і в Західній Європі, було пов’язано з діяльністю монастирів. В літописах, які збереглися, особливо  прославляється  яблуневий  сад  при  Києво-Печерському монастирі, закладений в дні князівства Ярослава Мудрого в 1051 році.У XV ст. яблуні і груші отримали широке розповсюдження і в більш північних районах Русі. За описаннями мандрівників,   які   відвідували   Велике   князівство   Московське   в XV ст., Москва була оточена садами, в яких росли яблуні, груші, вишні, сливи, смородина.При Петрі І приділялась велика увага озелененню нової столиці — Санкт-Петербурга. Закладались плодові розсадники  і,  перед  усім,  розсадники  культурних  сортів  яблуні  не тільки вітчизняного походження, але і виписаних із Західної Європи, а також із Швеції. Так було при заснуванні літнього саду  в  1705  році  і  при  організації  Аптекарського  саду  в 1714 році.
 ==Ілюстрації==
 {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"

@@ Рядок 8: / Рядок 8: @@
 '''Я́БЛУНЯ''', і, жін. Садове й лісове фруктове дерево родини розових з плодами перев. кулястої форми. Серед двору гілляста яблуня стояла (Марко Вовчок, I, 1955, 259); Цвіли яблуні; тихе повітря дихало чудовими пахощами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 27); Під склепінням черемхи й дикої яблуні глибоко дихало лісове джерело (Михайло Стельмах, II, 1962, 144).
 ♦ Недалеко відкотиться яблучко (яблуко) від яблуні
 ==Ілюстрації==
 {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"

← Попередня версія		Версія за 14:24, 20 грудня 2014
Рядок 23:		Рядок 23:

	Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.		Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
		+
	Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 619.		Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 619.

← Попередня версія		Версія за 14:23, 20 грудня 2014
Рядок 23:		Рядок 23:

	Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.		Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
		+	Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 619.

	==Зовнішні посилання==		==Зовнішні посилання==