Юпчина - Історія редагувань

Oymaliarenko.ij18 в 15:03, 21 листопада 2018

2018-11-21T15:03:09Z

Oymaliarenko.ij18 в 15:02, 21 листопада 2018

2018-11-21T15:02:07Z

Наталія Качанюк в 12:05, 2 грудня 2013

2013-12-02T12:05:49Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Юпчина, -ни, '''''ж. ''= '''Юпка. '''Г. Барв. 112. ''Ухопила юпчину і ранісінько погнала овечат. ''Г. Б...

2012-09-30T16:30:02Z

Створена сторінка: '''Юпчина, -ни, '''''ж. ''= '''Юпка. '''Г. Барв. 112. ''Ухопила юпчину і ранісінько погнала овечат. ''Г. Б...

Нова сторінка

'''Юпчина, -ни, '''''ж. ''= '''Юпка. '''Г. Барв. 112. ''Ухопила юпчину і ранісінько погнала овечат. ''Г. Барв. 380.
[[Категорія:Юп]]

@@ Рядок 4: / Рядок 4: @@
 ===[http://sum.in.ua/s/jupchyna Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
-ЮПЧИНА, и, жін., розм., заст. Спідниця. Більш пестлива назва слова юпка. Між родичами молодого сиділа стара бабусечка у темній хустці, у темній юпчині (Марко Вовчок, I, 1955, 193); Вона швидко накинула на себе юпчину та й побігла.. до баби Мокрини (Борис Грінченко, II, 1963, 373); — Дощ який ллє, а Сидір десь у лісі, — зітхнула Мотря.. — Оце в мене й душі немає: як він там на дощі у самій юпчині? (Любов Яновська, I, 1959, 366).
+ЮПЧИНА, и, жін., розм., заст. Спідниця, плахта. Більш пестлива назва слова юпка. Між родичами молодого сиділа стара бабусечка у темній хустці, у темній юпчині (Марко Вовчок, I, 1955, 193); Вона швидко накинула на себе юпчину та й побігла.. до баби Мокрини (Борис Грінченко, II, 1963, 373); — Дощ який ллє, а Сидір десь у лісі, — зітхнула Мотря.. — Оце в мене й душі немає: як він там на дощі у самій юпчині? (Любов Яновська, I, 1959, 366).
 ==Ілюстрації==

@@ Рядок 4: / Рядок 4: @@
 ===[http://sum.in.ua/s/jupchyna Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
-ЮПЧИНА, и, жін., розм., заст. Те саме, що юпка. Між родичами молодого сиділа стара бабусечка у темній хустці, у темній юпчині (Марко Вовчок, I, 1955, 193); Вона швидко накинула на себе юпчину та й побігла.. до баби Мокрини (Борис Грінченко, II, 1963, 373); — Дощ який ллє, а Сидір десь у лісі, — зітхнула Мотря.. — Оце в мене й душі немає: як він там на дощі у самій юпчині? (Любов Яновська, I, 1959, 366).
+ЮПЧИНА, и, жін., розм., заст. Спідниця. Більш пестлива назва слова юпка. Між родичами молодого сиділа стара бабусечка у темній хустці, у темній юпчині (Марко Вовчок, I, 1955, 193); Вона швидко накинула на себе юпчину та й побігла.. до баби Мокрини (Борис Грінченко, II, 1963, 373); — Дощ який ллє, а Сидір десь у лісі, — зітхнула Мотря.. — Оце в мене й душі немає: як він там на дощі у самій юпчині? (Любов Яновська, I, 1959, 366).
 ==Ілюстрації==

← Попередня версія		Версія за 12:05, 2 грудня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Юпчина, -ни, '''''ж. ''= '''Юпка. '''Г. Барв. 112. ''Ухопила юпчину і ранісінько погнала овечат. ''Г. Барв. 380.		'''Юпчина, -ни, '''''ж. ''= '''Юпка. '''Г. Барв. 112. ''Ухопила юпчину і ранісінько погнала овечат. ''Г. Барв. 380.
	[[Категорія:Юп]]		[[Категорія:Юп]]
		+	==Сучасні словники==
		+	===[http://sum.in.ua/s/jupchyna Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
		+
		+	ЮПЧИНА, и, жін., розм., заст. Те саме, що юпка. Між родичами молодого сиділа стара бабусечка у темній хустці, у темній юпчині (Марко Вовчок, I, 1955, 193); Вона швидко накинула на себе юпчину та й побігла.. до баби Мокрини (Борис Грінченко, II, 1963, 373); — Дощ який ллє, а Сидір десь у лісі, — зітхнула Мотря.. — Оце в мене й душі немає: як він там на дощі у самій юпчині? (Любов Яновська, I, 1959, 366).
		+
		+	==Ілюстрації==
		+	{\| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
		+	\|- valign="top"
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Юпка.png\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Юпка1.jpg\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Юпка2.jpg\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Юпка3.jpg\|x140px]]
		+	\|}
		+
		+	==Медіа==
		+	{{#ev:youtube\|qOOGfhO_O7c&list=PLF1D883DFDFDFC0DE}}
		+	==Див. також==
		+	[http://babyface.com.ua/2012/06/vovnyana-yupka/ Вовняна юпка]
		+
		+	[http://ua.textreferat.com/referat-13795-2.html Компоненти Українського костюма ХІХ ст. – початку ХХ ст. Верхній одяг із тканини]
		+
		+	==Джерела та література==
		+
		+	[http://etno.uaweb.org/mynuvshyna/r09.html Українська минувшина. Різновиди традиційного одягу.]
		+
		+	==Цікаві факти==
		+
		+	Формування українського народного одягу — цього яскравого й самобутнього культурного явища — відбувалося протягом багатьох століть. Ще за часів Київської Русі значного розвитку набули ткацтво та різноманітні ремесла, які мають безпосереднє відношення до створення одягу. Відтоді кожна епоха накладала відбиток на традиційне вбрання, і можна з упевненістю твердити, що особливості костюма являють собою одне з важливих джерел вивчення етнічної історії населення України, його соціальної структури, естетичних поглядів та уявлень тощо.
		+	Загальнохарактерною рисою традиційного українського одягу та численних доповнень до нього є декоративна мальовничість, яка відбиває високий рівень культури виробництва матеріалів для одягу, створення його різноманітних форм, володіння багатьма видами й техніками опорядження та оздоблення. Водночас народному одягу притаманна значна варіативність. Найбільш помітними були відмінності у костюмі, що побутував на Лівобережжі та Правобережжі, Слобожанщині та Поділлі. Це ж стосується й традиційного одягу населення Подністров'я, Карпат, Полісся та Півдня України. Регіональною специфікою були позначені передусім матеріали для одягу; конструктивні, технологічні і декоративні прийоми його створення; способи виробництва окремих деталей: головних уборів, взуття, прикрас; колорит, техніка та мотиви орнаментики — особливо сорочок і поясного одягу, які майже до кінця XIX ст. зберігали давні локальні особливості, а також способи носіння і об'єднання всіх елементів одягу в повний, завершений комплекс вбрання.
		+	Основні елементи українського народного одягу мають давньослов'янське походження і беруть свої витоки з культури Київської Русі. Це домоткані тунікоподібні сорочки, поясний одяг у вигляді прямокутної орнаментованої смуги тканини, вузькі полотняні чоловічі порти, рушникоподібне жіноче головне вбрання, плетені й ткані пояси та ін.
		+
		+	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]]