Цупити - Історія редагувань

Марченко в 19:00, 12 січня 2014

2014-01-12T19:00:40Z

Марченко в 19:00, 12 січня 2014

2014-01-12T19:00:07Z

АnnA в 11:00, 12 січня 2014

2014-01-12T11:00:39Z

Мар`яна в 20:46, 11 січня 2014

2014-01-11T20:46:14Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Цупити, -плю, -пиш, '''''гл. ''Тянуть, тащить. Рудч. Ск. І. 42. ''Цупить із печі горшки, аж крекче. '...

2012-09-30T14:28:39Z

Створена сторінка: '''Цупити, -плю, -пиш, '''''гл. ''Тянуть, тащить. Рудч. Ск. І. 42. ''Цупить із печі горшки, аж крекче. '...

Нова сторінка

'''Цупити, -плю, -пиш, '''''гл. ''Тянуть, тащить. Рудч. Ск. І. 42. ''Цупить із печі горшки, аж крекче. ''ЗОЮР. II. 34. ''Навіщо ти москаля так щиро цупиш на мотузці? ''Рудч. Ск. II. 176. ''Наліг ''(вітер) ма ''козака, одежу з його цупить. ''Греб. 376.
[[Категорія:Цу]]

@@ Рядок 15: / Рядок 15: @@
 . неперех. Тиснути (про мороз). Працював, як заведений. Піднявся вранці на риштування, коли мороз таки цупив добре, став на своє місце і не сходив звідти кілька годин підряд (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 343).
+[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 [[Категорія:Цу]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 . Тягти, нести кого-, що-небудь, перев. докладаючи певних зусиль. Машталяр [машталір] зліз з воза, розштовхав під боки цигана та й підвів до воза. — Куди оце ти мене цупиш? — питається у його циган (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 199); — Ану, соколику! Бери, лишень. — Кого це? — Мостиву нашу пані. Цуп її з ридвана (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 12); Може, хоче хто розсолу? Цуп, неси його до столу (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 127);
 //  Пересувати, волочити що-небудь, не відриваючи від якоїсь поверхні. Шандор уперто не хотів розлучатися з човном. Вчепившись правицею за Маргіт, він лівою цупив за собою душогубку, побрязкуючи в темряві ланцюгом (Олесь Гончар, Новели, 1954, 60);
@@ Рядок 8: / Рядок 13: @@
 //  Вимагати в кого-небудь, здирати з когось що-небудь. — Справді світ інший настає, — думала стара, — бо брат з брата дурнісінько гроші цупить, не соромлячись ні людей, ні бога (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 108); Знай — пише [пан] до управителя: присилай грошей; а той і дере; і цупить, і канючить — не з кого, як з своїх же людей (Олекса Стороженко, I, 1957, 175).
-. неперех. Тиснути (про мороз). Працював, як заведений. Піднявся вранці на риштування, коли мороз таки цупив добре, став на своє місце і не сходив звідти кілька годин підряд (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 343).[[Категорія:Цу]]
+. неперех. Тиснути (про мороз). Працював, як заведений. Піднявся вранці на риштування, коли мороз таки цупив добре, став на своє місце і не сходив звідти кілька годин підряд (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 343).
-[http://sum.in.ua/s/cupyty]

← Попередня версія		Версія за 11:00, 12 січня 2014
Рядок 9:		Рядок 9:

	3. неперех. Тиснути (про мороз). Працював, як заведений. Піднявся вранці на риштування, коли мороз таки цупив добре, став на своє місце і не сходив звідти кілька годин підряд (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 343).[[Категорія:Цу]]		3. неперех. Тиснути (про мороз). Працював, як заведений. Піднявся вранці на риштування, коли мороз таки цупив добре, став на своє місце і не сходив звідти кілька годин підряд (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 343).[[Категорія:Цу]]
		+	[http://sum.in.ua/s/cupyty]

← Попередня версія		Версія за 20:46, 11 січня 2014
Рядок 1:		Рядок 1:
−	~~'''Цупити~~, -~~плю~~, -~~пиш~~, ~~'''''гл~~. ~~''Тянуть~~, ~~тащить~~. ~~Рудч~~. Ск. І. 42. ~~''Цупить~~ із ~~печі горшки~~, ~~аж крекче~~. ~~''ЗОЮР~~. II. 34. ~~''Навіщо ти москаля так щиро цупиш~~ на ~~мотузці? ''Рудч~~. Ск. II. ~~176~~. ~~''Наліг ''~~(~~вітер~~) ~~ма ''козака~~, ~~одежу~~ з ~~його~~ цупить. ~~''Греб~~. ~~376~~.	+	1. Тягти, нести кого-, що-небудь, перев. докладаючи певних зусиль. Машталяр [машталір] зліз з воза, розштовхав під боки цигана та й підвів до воза. — Куди оце ти мене цупиш? — питається у його циган (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 199); — Ану, соколику! Бери, лишень. — Кого це? — Мостиву нашу пані. Цуп її з ридвана (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 12); Може, хоче хто розсолу? Цуп, неси його до столу (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 127);
−	[[Категорія:Цу]]	+	// Пересувати, волочити що-небудь, не відриваючи від якоїсь поверхні. Шандор уперто не хотів розлучатися з човном. Вчепившись правицею за Маргіт, він лівою цупив за собою душогубку, побрязкуючи в темряві ланцюгом (Олесь Гончар, Новели, 1954, 60);
		+	// З силою стягувати, здирати одяг. Вітер по землі, крий боже, заревів, Наліг на козака, в його одежу цупить (Євген Гребінка, І, 1957, 60); [Петро:] Увійшов у хату дід Григор до нас та й забув шапку здійняти. Тільки сів він на лавці, наш свекор зараз до його, цупить із голови шапку (Степан Васильченко, III, 1960, 289);
		+	// Витягати що-небудь приховане. — Хай цибулю батько лупить, А нам капшук з скрині цупить Та в Полтаву надсилає, Поки мати тут гуляє! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 179);
		+	// Бити кого-небудь. — Геть! Геть! — кричить на неї Тимко і тягне за плечі, але вона виривається з його рук, цупить граблями Дениса по широкій спині (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 273). (У За патли цупити див. патли.
		+
		+	2. перех. Привласнювати дуже (гроші, майно). Він брав хабарі на всі боки, цупив громадські гроші, де тільки можна було їх поцупити (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 56); Біда, що дехто співчува Тим, що державне цуплять, Аж поки на мозоль йому На власний не наступлять (Дмитро Білоус, Зигзаг, 1956, 34);
		+	// Вимагати в кого-небудь, здирати з когось що-небудь. — Справді світ інший настає, — думала стара, — бо брат з брата дурнісінько гроші цупить, не соромлячись ні людей, ні бога (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 108); Знай — пише [пан] до управителя: присилай грошей; а той і дере; і цупить, і канючить — не з кого, як з своїх же людей (Олекса Стороженко, I, 1957, 175).
		+
		+	3. неперех. Тиснути (про мороз). Працював, як заведений. Піднявся вранці на риштування, коли мороз таки цупив добре, став на своє місце і не сходив звідти кілька годин підряд (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 343).[[Категорія:Цу]]