Хурбет - Історія редагувань

Msmartyniuk.fpmv20 в 15:07, 7 листопада 2020

2020-11-07T15:07:37Z

Msmartyniuk.fpmv20 в 15:06, 7 листопада 2020

2020-11-07T15:06:04Z

Msmartyniuk.fpmv20 в 15:05, 7 листопада 2020

2020-11-07T15:05:14Z

Msmartyniuk.fpmv20 в 14:59, 7 листопада 2020

2020-11-07T14:59:34Z

Msmartyniuk.fpmv20 в 14:56, 7 листопада 2020

2020-11-07T14:56:17Z

Msmartyniuk.fpmv20 в 14:42, 7 листопада 2020

2020-11-07T14:42:58Z

Msmartyniuk.fpmv20 в 14:37, 7 листопада 2020

2020-11-07T14:37:57Z

Msmartyniuk.fpmv20 в 14:37, 7 листопада 2020

2020-11-07T14:37:39Z

Msmartyniuk.fpmv20 в 14:37, 7 листопада 2020

2020-11-07T14:37:26Z

Msmartyniuk.fpmv20 в 14:33, 7 листопада 2020

2020-11-07T14:33:47Z

@@ Рядок 47: / Рядок 47: @@
 </gallery>
-==Медіа==
+= Медіа =
 {{#ev:youtube|2ArXub2277g}}
 {{#ev:youtube|mN5Uf_xwPLw}}

@@ Рядок 54: / Рядок 54: @@
 =Джерела=
 https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B5%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%BA
 https://slova.com.ua/word/%D0%B1%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%8F%D0%BA
 http://sum.in.ua/s/bidnjak
 [[Категорія:Ху]]
 [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]]
 [[Категорія:Слова 2020 року]]

@@ Рядок 48: / Рядок 48: @@
 ==Медіа==
-{{#ev:youtube|GvvZvmjJuKc}}
+{{#ev:youtube|2ArXub2277g}}
 =Джерела=
-https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%81%D1%81%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B1%D1%96%D1%8F
+https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B5%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%BA
+https://slova.com.ua/word/%D0%B1%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%8F%D0%BA
-http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Bessarabiya
+http://sum.in.ua/s/bidnjak
 [[Категорія:Ху]]
 [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]]
 [[Категорія:Слова 2020 року]]

@@ Рядок 41: / Рядок 41: @@
 Set-3.0.jpg|Діоген (Жером), жебракуючий філософ в Стародавній Греції.
-B-410.jpg|Бессарабія на картах
+Set-4.0.jpg|Безхатьки на вулицях Москви
 </gallery>

@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 =Жебрак=
-Рівнинний рельєф дністровсько-прутського межиріччя та геогр. розташування (шлях з Азії до Європи) обумовили зосередження тут у 1-му тисячолітті значних міграційних потоків. Від 3 ст. тут проходили готи, гуни, авари, ін. племена. На поч. 6 ст. з'явилися (за ін. джерелами – вернулися) слов'яни давні. У Б. виявлено бл. 100 поселень слов'ян. Регіон у різні часи перебував під впливом скіф., сарматської та антської к-р. Пізніше тут побували печеніги, торки, половці (з тюркськими племенами пов'язаний етногенез гагаузів).
+Жебрак — вкрай збідніла особа, у якої обірвалися суспільні, родинні зв'язки. Характеризується як релігійна, пригнічена, знедолена, напівхвора чи божевільна людина. Живе зі старцювання і на пожертви їжі й одягу. Мандрівними жебраками були деякі чернечі ордени в Західній Європі та в мусульманстві (дервіші).
-У 11–14 ст. землі Б. входили до складу Київської Русі, Галицького князівства. На тер. Б. жили берладники.
+Жебрак — в переносному значенні — збідніла особа, що має тимчасові фінансові ускладнення.
-У серед. 14 ст. утворене на правобережжі р. Прут Молдавське князівство поширює свою владу й на лівобережжя, передусім його центр. Молдовани й українці – найбільші за чисельністю корінні етноси Б. Молдов. літопис засвідчив, що в серед. 14 ст. українці населяли "Хотин і всю дністровську зону, Оргіївський, Сорокський повіти". За дослідниками, зокрема Л.Польовим, вони складали 39,5 % нас. усього Молдав. князівства. Їхня частка у нас. самої Б. більша. Вона поповнювалася за рахунок природного приросту, а також стійких міграцій.
+Кількість жебраків катастрофічно зростає в часи воєн, природних і суспільних катастроф.
-Взаємини між українцями й молдованами в Б., як і в Буковині, визначалися тривалими істор. зв'язками, спільною релігією, подібними соціальними умовами та життєвою необхідністю об'єднання сил проти агресії Османської імперії. Загарбання Б. осман. завойовниками різко погіршило становище українців. Р-н їх найбільшого поселення з часів уличів Хотинщина (Хотинська райя) опинився під безпосередньою адміністрацією турец. військових.
+Жебрацтво — спосіб життя жебраків. В добу середньовіччя і дикого капіталізму мало місце фахове жебракування.
-Українці проживали по всій тер. Б. Наприкінці 16 – поч. 17 ст. (після Берестейської церковної унії 1596) галицькі православні втікали від реліг. переслідувань за Прут. Наступна хвиля переселень на Б. з пн. обумовлена переважно дальшим закріпаченням селян. Наприкінці 18 ст. гол. джерела пе- реселень змінюються. Активізація балканської політики Російської імперії, послаблення Туреччини, її відступ з Б. і далі на пд. сприяють активному відновленню зв'язків між ліво- і правобережжям Дністра.
+=Жебрак у літературі=
-Наприкінці 19 ст. найменування різних груп укр. нас. Б. містили відомості про їхнє попереднє місцепроживання. Прибулі з Галичини називалися руснаками, жителі Хотинщини й Сорокського та Ясського пов., що належали до турец. військ. адм. р-ну – райї, – райлянами. Українці з Причорномор'я й Пд., які переважно заселяли Подунав'я, а також Бендерський та Оргіївський пов., відповідно до офіційної рос. лексики, йменувалися малоросами.
+Московський народознавець В. Даль пише (перед 1914 р.), що десятки тисяч московських селян щовесни лишають на жінку господарство, а самі йдуть в Україну продавати дрібний московський крам, або на косовицю, або жебрати та красти. У Києві та інших наших містах юрби московських жебраків облягали всі церкви та монастирі. В наших містах жебраки, волоцюги, злодії були майже всі москвинами. Взагалі ж юрби жебраків – це прикметна риса азійських міст. У Москві їх завжди були тисячі. В. Даль підкреслює, що не завжди гнала їх з дому біда, а багато з них мали заможні господарства. Проф. Н. Чегулін налічив у Московщині сотні сіл, покинутих людьми, і десятки тисяч гектарів землі, що позаростали бур’янами. Ґрунтознавець проф. Г. Махів пише, що Московщина може легко прогодувати всю свою людність з урожаю власної землі, якщо поліпшить примітивне рільництво. Отже, маємо аж надто переконливий довід, що не земельний голод, не перелюднення штовхало і штовхає Московщину загарбувати чужі землі.
-Важливу роль в освоєнні Пд. Б. відіграли запороз. козаки, що поселилися на Дунаї після першого руйнування Запорозької Січі 1709. Наприкінці 60-х рр. 18 ст. вони прибувають сюди у складі річкової флотилії. Після зруйнування Нової Січі до Подунав'я й Придністров'я прийшли козаки (переважно сірома) разом із посполитими й створили Задунайську Січ. Утікачі зберегли устрій християн. козац. республіки. Укр. нас. Б. зростало й за рахунок селян-втікачів із Правобережної України та Лівобережної України. Сюди йшли, щоб уникнути крі- посної залежності. Спроби Туреччини використати Задунайську Січ для зміцнення своїх позицій в Б. провалилися: значна частина козаків приєдналася до рос. армії і визволяла Б. й Причорномор'я від турец. ярма (див. Російсько-турецька війна 1806–1812). Після включення 16 трав. 1812 Б. до складу Росії (див. Бухарестський мирний договір 1812) укр. козаки волонтерських полків, Усть-Дунайського Буджацького козацького війська та Дунайського козацького війська активно заселяють Буджак. Посполиті ставали держ. селянами або вільними поселенцями.
+= Зображення та фотографії =
-Внаслідок реформи управління держ. селянами, яку здійснив рос. міністр держ. маєтностей граф П.Кисельов (див. 0Кисельова П. реформа 1837–1841), та ін. заходів до Б. масово переселялися селяни укр. губ. Утворювалися укр. села в нинішніх р-нах Молдови – Дондюшанському, Бричанському, Слободзейському та ін. За даними перепису 1897, у Б. проживало 380 тис. українців, що становило 19,6 % всього нас. Пізніші, румун., переписи нас. всієї Б. не дають достовірних даних.
+<gallery>
-Незважаючи на жорстку політику русифікації, укр. нас. Б., як і молдовське, зберігало риси нац. ідентичності, традиції нар. побуту і фольклор. Це засвідчує творчість І.Нечуя-Левицького – активного учасника життя укр. громади Кишинева, М.Коцюбинського, який у складі філоксерної експедиції пройшов дорогами Подунав'я.Перша світова війна перетворила Б. на об'єкт міжнар. торгу. Повалення самодержавства в берез. (лют.) 1917 (див. Лютнева революція 1917) активізувало міжнар. чинники: з одного боку, прагнення втримати Б. у складі "єдиної та неподільної Росії", а з другого – зробити її частиною "великої Румунії".
+Set-2.0.jpg|Худ. Бернард ван Орлей. Каліка-жебрак з дзвоником.
-B-1.jpg|Бессарабія на картах
+Set-3.0.jpg|Діоген (Жером), жебракуючий філософ в Стародавній Греції.
 B-410.jpg|Бессарабія на картах

@@ Рядок 13: / Рядок 13: @@
 '''<big>Хурбет = Жебрак, бідняк</big>'''
--Бессара́бія (також Бесарабія[1][2], Басарабія[3][4], рум. Basarabia) — історична область у східній Європі між річками Прут, Дністер і гирлом Дунаю та Чорним морем. 70 % площі Бессарабії розміщено на території сучасної Молдови, решта — Україна, а саме землі на крайній півночі (Кельменецький, Новоселицький (частково), Сокирянський та Хотинський райони Чернівецької області) та півдні Бессарабії (південна частина Одеської області).
+БІДНЯ́К, а́, ч. Бідна, убога, незаможна людина; протилежне багач. Волох бідняк в шатрі сидить (Бор., Тв., 1957, 107); Був [серед каторжан] сільський учитель, який читав біднякам газети й революційні прокламації (Донч., III, 1956, 78).
--Назва «Бессарабія», або «Цара бессарабська», тобто «земля Бессараба», відома з кінця XV — початку XVI століть. У волосько-болгарських грамотах XV століття так називали Волощину разом із Придунайськими землями. Пізніші історичні документи цю назву поширюють і на Буджак та Ногайські степи, які в ранньому середньовіччі населяли уличі.
+ЖЕБРА́К, а́, ч. Дуже бідна людина. — Тебе хотять сватать багатирі, а не такі жебраки, як ми самі (Н.-Лев., III, 1956, 331); — Золото моє пропало… Лишився жебраком… хоч по світу йди з торбою… (Шиян, Гроза.., 1956, 100).
-=Історія регіону=
+=Жебрак=
 Рівнинний рельєф дністровсько-прутського межиріччя та геогр. розташування (шлях з Азії до Європи) обумовили зосередження тут у 1-му тисячолітті значних міграційних потоків. Від 3 ст. тут проходили готи, гуни, авари, ін. племена. На поч. 6 ст. з'явилися (за ін. джерелами – вернулися) слов'яни давні. У Б. виявлено бл. 100 поселень слов'ян. Регіон у різні часи перебував під впливом скіф., сарматської та антської к-р. Пізніше тут побували печеніги, торки, половці (з тюркськими племенами пов'язаний етногенез гагаузів).

@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 = Сучасні словники =
-'''<big>Хурбет=Жебрак, бідняк</big>'''
+'''<big>Хурбет = Жебрак, бідняк</big>'''
 -Бессара́бія (також Бесарабія[1][2], Басарабія[3][4], рум. Basarabia) — історична область у східній Європі між річками Прут, Дністер і гирлом Дунаю та Чорним морем. 70 % площі Бессарабії розміщено на території сучасної Молдови, решта — Україна, а саме землі на крайній півночі (Кельменецький, Новоселицький (частково), Сокирянський та Хотинський райони Чернівецької області) та півдні Бессарабії (південна частина Одеської області).

← Попередня версія		Версія за 14:33, 7 листопада 2020
Рядок 4:		Рядок 4:
	<gallery>		<gallery>

−	W-404.jpg\|Хурбет, жебрак	+	W-404.jpg\|Хурбет, жебрак, бідняк.