Хто - Історія редагувань

Avshchyra.fitu18: /* Див. також */

2018-11-10T18:09:24Z

‎Див. також

Avshchyra.fitu18: /* Медіа */

2018-11-10T18:09:08Z

‎Медіа

Avshchyra.fitu18: /* Ілюстрації */

2018-11-10T18:05:46Z

‎Ілюстрації

Avshchyra.fitu18: /* Ілюстрації */

2018-11-10T18:02:06Z

‎Ілюстрації

Avshchyra.fitu18: /* Сучасні словники */

2018-11-10T18:01:21Z

‎Сучасні словники

Avshchyra.fitu18: /* Джерела та література */

2018-11-10T17:58:31Z

‎Джерела та література

Avshchyra.fitu18 в 17:58, 10 листопада 2018

2018-11-10T17:58:04Z

Avshchyra.fitu18 в 17:57, 10 листопада 2018

2018-11-10T17:57:14Z

Avshchyra.fitu18 в 17:56, 10 листопада 2018

2018-11-10T17:56:05Z

Показати зміни

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Хто, кого, '''''мѣст. ''Кто. ''Знаю тебе, хто єси. ''Єв. Мр. І. 24. ''А хто тут у лисиччиній хатці? ''Р...

2012-09-30T05:46:53Z

Створена сторінка: '''Хто, кого, '''''мѣст. ''Кто. ''Знаю тебе, хто єси. ''Єв. Мр. І. 24. ''А хто тут у лисиччиній хатці? ''Р...

Нова сторінка

'''Хто, кого, '''''мѣст. ''Кто. ''Знаю тебе, хто єси. ''Єв. Мр. І. 24. ''А хто тут у лисиччиній хатці? ''Рудч. Ск. І. 45. ''Хто так, а хто сяк. ''Кто нибуть, кто либо. ''Може хто вас налаяв? ''МВ. І. 11. ''Може хто звістку подасть. ''Кто бы ни было. ''Хто йде, не мине: то кивне, то моргне. ''Шевч. 196. '''Хто хоч, кого́ хоч, кому хоч'''. Кто, кого, кому угодно. ''Кому хоч, тому й оддаси. '''''Нема́ кому́'''. Некому. ''Лема кому роспитати, чого плачуть очі, нема кому росказати, чого серце хоче. ''Шевч. 40. '''Ні́ від кого мені́ піти з до́му, бо сама до́ма'''. Некому замѣнить меня дома, если бы я ушла. Волч. у.
[[Категорія:Хт]]

@@ Рядок 34: / Рядок 34: @@
 {{#ev:youtube|Lf6El9jHdGg}}
 {{#ev:youtube|6OAs0KUqZSE}}
 ==Джерела та література==

← Попередня версія		Версія за 18:09, 10 листопада 2018
Рядок 32:		Рядок 32:

	==Медіа==		==Медіа==
		+	{{#ev:youtube\|Lf6El9jHdGg}}
		+	{{#ev:youtube\|6OAs0KUqZSE}}

	==Див. також==		==Див. також==

@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 |- valign="top"
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Pho8uy6tr4gfth7j875645toicon.png|x140px]]
+|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Pho8uy6tr4gfth7j875645toicon.jpg|x140px]]
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Phbonumjijnhbvgrhkl;og;con.png|x140px]]
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photohjuikujyhtgfdcygticon.png|x140px]]
+|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Phbon765ttguytfg4frumjijnhbvgrhkl;og;con.jpg|x140px]]
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoujkoiujhy87643sbnjkkuikjhilkuyicon.png|x140px]]
+|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Phbonumjijnhbvty765456y7hgrvgrhkl;og;con.jpg|x140px]]
 |}

@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 |- valign="top"
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Pho8uy6tr4gfth7j875645toicon.png|x140px]]
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Phbonumjijnhbvgrhkl;og;con.png|x140px]]
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photohjuikujyhtgfdcygticon.png|x140px]]
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoujkoiujhy87643sbnjkkuikjhilkuyicon.png|x140px]]
 |}

@@ Рядок 22: / Рядок 22: @@
 [[Категорія:Хт]]
 ==Ілюстрації==
 {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"

← Попередня версія		Версія за 17:58, 10 листопада 2018
Рядок 38:		Рядок 38:

	==Джерела та література==		==Джерела та література==
		+	*Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 163.

	==Зовнішні посилання==		==Зовнішні посилання==

@@ Рядок 10: / Рядок 10: @@
 . Уживається із вказівним або видільним значенням (також з частками он, ось, от); який, той, цей. Хто, кажуть, до кого, — ми до тебе, Грицько! З суплікою прийшли (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 56); Осідлані коні, вороні готові. Куди-то поїдуть? кого повезуть? Он кого, дивіться (Тарас Шевченко, I, 1951, 100); Коло криниці.. рідко хто вважав на поважного, тихого хлопчика (Марко Вовчок, I, 1955, 295); — Де ж Жан? Покличте Жана... — звернувся до всіх і ні до кого зокрема Аркадій Петрович (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 385); Ні в кого й думки не було сісти за роботу (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 199); Мати веселиться дітьми. Як сказано: в кого сім — тому доля всім! (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 26); Вони [брати] чомусь називають Левка найстаршим, хоча батьки їхні і повитуха в перший же день переплутали, хто за ким родився (Михайло Стельмах, I, 1962, 53); А те, що Оксана Кульбачка посадила, — росте, дай бог! Ось у кого нам треба вчитись... (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 78);
 //  Про одного з багатьох. Коли отець наш милосердний кого з нас покличе, провобжай з жалем, та без укору (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 23); Ахейці нерішучо розступаються перед нею, але не відштовхують, коли вона чіпляється за кого з них, намагаючись заховатись під його щитом (Леся Українка, II, 1951, 326);
-//  розм. Те саме, що дехто. Селяни стиха гомоніли проміж себе, хто дрімав (Андрій Головко, II, 1957, 39).
+//  розм. Те саме, що дехто. Селяни стиха гомоніли проміж себе, хто дрімав (Андрій Головко, II, 1957, 39). Мало хто (кого, кому і т. ін.) див. мало; Не хто інший, як... див. інший; Невідомо хто див. невідомо; Невідь хто див. невідь; Та вже [ж] не хто — не інший, саме той, про якого йшла мова. — Сам каже. Сам. Бачили? бачили? Червонопикий та сердитий який. — Хто сам? — Та вже не хто — Колісник (Панас Мирний, III, 1954, 287); [Паранька:] Чуєте, тату, он Пантелей Іванович щось хоче вам сказати. [Півень:] Гусак? [Паранька:] Та вже ж не хто (Іван Микитенко, I, 1957, 40); Хто, як не... — саме той, про якого йде мова. Хто, як не Багіров, викрав у Трансільванії в німців кухню з недовареною кашею і прогуркотів з нею серед ночі через усю нейтральну смугу? (Олесь Гончар, III, 1959, 188).
- Багато хто (кого, кому і т. ін.) див. багато; Мало хто (кого, кому і т. ін.) див. мало; Не хто інший, як... див. інший; Невідомо хто див. невідомо; Невідь хто див. невідь; Та вже [ж] не хто — не інший, саме той, про якого йшла мова. — Сам каже. Сам. Бачили? бачили? Червонопикий та сердитий який. — Хто сам? — Та вже не хто — Колісник (Панас Мирний, III, 1954, 287); [Паранька:] Чуєте, тату, он Пантелей Іванович щось хоче вам сказати. [Півень:] Гусак? [Паранька:] Та вже ж не хто (Іван Микитенко, I, 1957, 40); Хто, як не... — саме той, про якого йде мова. Хто, як не Багіров, викрав у Трансільванії в німців кухню з недовареною кашею і прогуркотів з нею серед ночі через усю нейтральну смугу? (Олесь Гончар, III, 1959, 188).
 . Уживається з розділовим значенням — при зіставленні двох або кількох речень: одна (людина) — друга (людина), ті — інші (про людей, істот). Троянці, як чорти, озлились. Рутульців били наповал.. Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався, Хто бив, хто різав, хто колов (Іван Котляревський, I, 1952, 236); Та як ушкварили — ой, лишенько моє! Хто в ліс, мовляли, хто по дрова, Аж на ввесь гай луна гуде! (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 132); [Єпископ:] Хто такії ми, щоб волю божу одміняти мали, кому рабом, кому з нас вільним бути? (Леся Українка, II, 1951, 232); Кипить робота. Хто на драбинах, приставлених до розкішних черешневих веж, а декотрі воліють і без драбини обходитись (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 145);

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 '''Хто, кого, '''''кого, кому, кого, ким, на кому, коло кого, займ.
 . пит. Означає питання: яка людина (істота)? — Ну? — грізно спитав городничий. — І зловили, — пробелькотав Забіяка. — Кого? — Двох хлопців ізловили... (Панас Мирний, I, 1954, 261); [Палажка:] У вікно хтось стукає. Чуєш? Піди подивися! [Шостак:] А й справді! Хто ж би це? (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 473); [Костомаров:] А глянь, Данило, в чім там річ? [Мордовець (крізь шибку вдивляючись):] Якийсь мужчина, а хто — не розберу (Павло Тичина, I, 1957, 309); — Стій! Хто йде!? — лунає з-за дерева різкий окрик (Михайло Стельмах, II, 1962, 28); Де ж ви, хлопці кучеряві? З ким топтати жовті трави, Коли вас нема? (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 18); У хаті світиться запізно. Хто там не спить? Хто там живе? (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 61);
 //  У риторичних питаннях і вигуках, які передбачають у відповіді «всякий, кожен». Ну хто не скаже вам хоч дещо На тему — про сварливу тещу? (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 156); Хто тільки не пробував рух пісків цих зупинити, але нічого не виходило, бо садили не те, або не так, або не тоді... (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 86);
@@ Рядок 8: / Рядок 7: @@
 . відносний. Уживається в ролі сполучного слова (також із співвідносними словами той, то в головному реченні); людина (істота), яка... Хто людям добра бажає, той і собі має (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 162); Під шляхтичами од натовпу провалився міст на Случі. І багато панів шубовснуло шкереберть у воду й потонуло в Случі. Хто виліз з води, тікав далі (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 256); Земля для того, хто коло неї ходить... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 111); Та й не питай, чому навік душею Я розлюбив веселість і любов. І жодної не назову своєю: Хто раз кохав, не покохає знов (Микола Зеров, Вибр., 1966, 390); Слава тому, хто в бою за Вітчизну твердо тримає окрилений стяг, хто відбиває навалу залізну там, на фронтах (Володимир Сосюра, II, 1958, 234); — Слухайте і розкажіть про цю дружбу, хто живий зостанеться, дітям і онукам, — долітали слова Тараса (Олександр Довженко, I, 1958, 259); — І навіть якби ти сказав, що не любиш, — пробач мені, я й тоді не повірила б... Бо то ж страшно. Бо хто розучився матір любити, то вже. вважай, пропащий (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 9);
 //  Уживається на означення особи, про яку йдеться в головному реченні. Люди, хто знав, мовчать та примічають (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 122); Було тільки сонця краєчок засвітить, уже й бряк, і дзвяк по селу, рух, стук — живий люд! А тут, хто й стрінеться — понурий, неговіркий (Марко Вовчок, I, 1955, 27); Благословен, хто вигадав маяк, Цей промінь, що спалахує над морем! (Максим Рильський, III, 1961, 301); — А ось і про нас, — сказав Давид, — пишуть у газеті, щоб не ми тільки знали, а всі, хто читає, вся Україна (Андрій Головко, II, 1957, 133); — Хай милує бог кожного, хто надовго оселиться в цьому клятому місці (Юрій Смолич, I, 1958, 48).
 . Уживається із вказівним або видільним значенням (також з частками он, ось, от); який, той, цей. Хто, кажуть, до кого, — ми до тебе, Грицько! З суплікою прийшли (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 56); Осідлані коні, вороні готові. Куди-то поїдуть? кого повезуть? Он кого, дивіться (Тарас Шевченко, I, 1951, 100); Коло криниці.. рідко хто вважав на поважного, тихого хлопчика (Марко Вовчок, I, 1955, 295); — Де ж Жан? Покличте Жана... — звернувся до всіх і ні до кого зокрема Аркадій Петрович (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 385); Ні в кого й думки не було сісти за роботу (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 199); Мати веселиться дітьми. Як сказано: в кого сім — тому доля всім! (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 26); Вони [брати] чомусь називають Левка найстаршим, хоча батьки їхні і повитуха в перший же день переплутали, хто за ким родився (Михайло Стельмах, I, 1962, 53); А те, що Оксана Кульбачка посадила, — росте, дай бог! Ось у кого нам треба вчитись... (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 78);