Vvkarpinska.uk18: /* [адреса посилання] */

2018-10-14T16:15:02Z

‎[адреса посилання]

Vvkarpinska.uk18 в 16:14, 14 жовтня 2018

2018-10-14T16:14:34Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Хмурий, -а, -е '''= '''Хмурний. '''''Обличчя збіліле хмуре. ''МВ. (О. 1862. І. 88). ''І пішов до неї плачу...

2012-09-30T05:31:20Z

Створена сторінка: '''Хмурий, -а, -е '''= '''Хмурний. '''''Обличчя збіліле хмуре. ''МВ. (О. 1862. І. 88). ''І пішов до неї плачу...

Нова сторінка

'''Хмурий, -а, -е '''= '''Хмурний. '''''Обличчя збіліле хмуре. ''МВ. (О. 1862. І. 88). ''І пішов до неї плачучи хмурий та невеселий. ''Рудч. Ск. II. 118.
[[Категорія:Хм]]

@@ Рядок 65: / Рядок 65: @@
 Походить від прикметника похмурий, далі від форми, спорідненої рос. хмирю «похмурий чоловік», укр., біл. Похмурий, чеськ. chmoura «хмара», словацькою. chmúra, польск. chmura, ст.-калюж. khmura, н.-калюж. chmura. Також родинно Смуров «темний», похмурий; х-, мабуть, є вираженням негативного експресії; пор. також на ш: нашмуріть «насунути, низько пов'язати на лоб (хустку)», чеськ. šmouřiti SЕ «хмурніти, робитися кислим».
-===[адреса посилання]===
+===[http://wiki.kubg.edu.ua/Хмурий Хмурий]===
   [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 [[Категорія:Слова 2018 року]]

← Попередня версія		Версія за 16:14, 14 жовтня 2018
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Хмурий, -а, -е '''= '''Хмурний. '''''Обличчя збіліле хмуре. ''МВ. (О. 1862. І. 88). ''І пішов до неї плачучи хмурий та невеселий. ''Рудч. Ск. II. 118.		'''Хмурий, -а, -е '''= '''Хмурний. '''''Обличчя збіліле хмуре. ''МВ. (О. 1862. І. 88). ''І пішов до неї плачучи хмурий та невеселий. ''Рудч. Ск. II. 118.
	[[Категорія:Хм]]		[[Категорія:Хм]]
		+
		+	==Сучасні словники==
		+	===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
		+	'''ХМУ́РИЙ''', а, е.
		+
		+	1. Те саме, що похмурий 1. Стояла рання весняна пора надворі. День дощовий, хмурий... (Панас Мирний, I, 1949, 156); Хмура осінь насував... (Іван Манжура, Тв., 1955, 130); У осінню хмуру пору Хитрий жук зашивсь під кору (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 60); Так женуть лихі катюги З гурту братнього мене В хмурий край снігів та хуги, В підземелля кам'яне (Павло Грабовський, I, 1959, 293); Небо спохмурніло, і слідом за ним хмурою стала ріка (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 381); Хтось співав коло хмурого бору (Михайло Стельмах, Добрий ранок, 1941, 26); О вечори в землянці хмурій, пісні і сльози за вікном!.. (Володимир Сосюра, I, 1957, 348); Зала в палаці пана Дубровського.. Товсті мури, дужна стеля, глибокі лучкові вікна, важкі меблі, пишна, але хмура розкіш (Іван Кочерга, I, 1956, 117); Недогарок жовто-зеленої лойової свічки, управлений в пляшку, ледве-ледве тлів і давав якийсь хмурий світ (Панас Мирний, I, 1954, 293).
		+
		+	2. Те саме, що похмурий 2. — Утомивсь, — каже [Данило], — хочу одпочити... — Та хмурий, невеселий такий (Марко Вовчок, I, 1955, 98); Сновигає [Чіпка] іноді по двору від хати до воріт, від воріт до хати, хмурий, насуплений... (Панас Мирний, I, 1949, 403); Батько хмурий мовчки зняв пасок із себе і вперше відшмагав Артема (Андрій Головко, II, 1957, 216); — Не знати, чи буде у Анни Марина Лукіянова?.. — Хто найдовше за нею ходив, той найліпше буде знати, — промовив нарешті хмурий парубок (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 165); — Славний хлопчина, — похвалив Свирид Яковлевич. — Тільки такий самий мовчазний, хмурий, як і ти (Михайло Стельмах, II, 1962, 178); Наталя почервоніла, опустила очі, щоб не бачити хмурого обличчя Остапчука (Семен Журахович, Опов., 1956, 48); Матюха з-під хмурих брів глянув на Якова і п'яний підвівся з стільця (Андрій Головко, II, 1957, 64); З палацу супроводжуваний сотнями цікавих, споважнілих і хмурих очей вийшов Аркадій Валеріанович (Михайло Стельмах, I, 1962, 627); В хмурих думах він підходить до просторого подвір'я Омеляна Щмалія, огородженого дощаним.. парканом (Михайло Стельмах, I, 1962, 111).
		+
		+	3. перен. Те саме, що похмурий 3. Вони [хвилі] гомоніли все тихше і тихше, і з їх гомону виникала пісня, безнадійна і хмура, як туманна ніч на морі (Леся Українка, III, 1952, 590).
		+
		+	''Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 98.''
		+
		+	===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
		+	'''Хмурий - Хмурний - Хмуритися'''
		+
		+	'''Хмурний''', -а, -е. 1) Пасмурный. Хмурний день сьогодні. Черниг. г. 2) Мрачный, угрюмый, грустный. Чого ж ти, мила, такая і вдень, і вночі хмурная? Чуб. V. 690. Чого хмурні очка смутні? Грин. ІІІ. 163. Хмурний віл чогось уже днів зо три ходе. Черк. у. Ум. хмурне́нький, хмурне́сенький. Грин. ІІІ. 97.
		+
		+	'''Хмуритися''', -рюся, -ришся, гл. Хмуриться, дѣлаться мрачнымъ, сердитымъ, недовольнымъ. Не хмурься та послухай, та роби так, як я тобі скажу. Шевч. 300.
		+
		+	''Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
		+	Том 4, ст. 406.''
		+
		+	===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
		+	'''ХМУ́РИТИСЯ''', рюся, ришся, недок.
		+
		+	1. Насуплювати брови, морщити чоло, обличчя, виражаючи зажуреність, незадоволення, задуму і т. ін. Михайлина неза-доволено хмурилась, але Наталя добре бачила — мати на неї не сердиться (Збан., Між.. людьми, 1955, 198); Митько не дуже зажурений, але роблено хмуриться (Головко, І, 1957, 364); Олег все глибше замикався в собі, наче його мучила якась таємна гризота. Він весь час хмурився і здебільшого німував (Голов., Тополя.., 1965, 140); *Образно. Місяць дивиться на дівчину і не то хмуриться, не то посміхається їй (Стельмах, І, 1962, 541); Хмуриться небо обличчям кошлатим, Сонячний усміх згубивши між хмар (Брат., Грудка.., 1962, 43); // Ставати похмурим (про брови, чоло, обличчя). Ксеня біжить під захист батька, якому теж дістається від матері: — А ти й радий потурати їй! — хмуряться низький лоб і чорні крильчасті брови.— І що тільки з вас обох буде́ (Стельмах, І, 1962, 379); Чоло її час від часу хмуриться в задумі, а вуста щось мимоволі шепочуть… (Гончар, Тронка, 1963, 213); // на кого. Виявляти незадоволення ким-небудь, сердитися на когось. Вже бачу, як ти хмуришся там здалека на мене (Л. Укр., V, 1956, 339); Вони [чоловіки] хоч і сваряться, так за діло, і не уміють хмуритися один на одного цілими місяцями, як жінки (Тют., Вир, 1964, 108).
		+
		+	2. тільки 3 ос. Те саме, що хма́ритися 1. Хмуриться небо, збивається знов волога (Горд., II, 1959, 322); // безос. Не все ж і хмуриться,— колись виясниться (Укр.. присл.., 1963, 156).
		+
		+	3. тільки 3 ос. Темніти, тьмяніти в негоду або в присмерках (про місцевість, предмети і т. ін.). Тьмяно в халупці. Цідять морок маленькі вікна, хмуряться вогкі кутки, гнітить низька стеля (Коцюб., II, 1955, 32); Навколо хмурилася тайга. Вітер стих, і лісові велетні, здавалося, відпочивали після боротьби з крилатим супротивником (Донч., II, 1956, 39).
		+
		+	''Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 98.''
		+
		+	==Іноземні словники==
		+	===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
		+	'''Хму́рий'''
		+
		+	прикметник
		+
		+	''Орфографічний словник української мови. 2005.''
		+
		+	'''Похмурий'''
		+	1) (про погоду, пору року, частину доби, небо — із хмарами, дощем, мрякою; про предмети — оповитий темрявою, імлою), хмурий, хмарний, хмурний, спохмурнілий, похмурнілий, нахмурений, насуплений, понурий; хмуристий (трохи хмурий); безрадісний, невеселий, непривітний, невідрадний, важкий (який своїм виглядом, забарвленням тощо створює сумний настрій)
		+	— Пор. непогожий
		+	2) (у поганому настрої; узагалі схильний до невеселого, сумного настрою; про обличчя, брови, лоб — який виражає такий настрій), хмурий, хмурний, понурий, понурений, хмарний, нахмурений, нахмарений, захмарений, насуплений, посуплений, нахнюплений, похмурений, вовкуватий, надутий, насурмлений, набурмосений
		+
		+	''Словник синонімів української мови. 2014.''
		+
		+	==Ілюстрації==
		+	{\| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
		+	\|- valign="top"
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення: 309657.jpg\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення: Lis-vzgliad-kora-stvol-khmuryi.jpg\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення: Normal_crw_3357-kopirovat.jpg\|x140px]]
		+	\|}
		+
		+	==Медіа==
		+	{{#ev:youtube\|-IZu-lMB6I4}}
		+	{{#ev:youtube\|rjxoWMtgbxo}}
		+	==Цікаві факти==
		+	===[https://ru.wiktionary.org/wiki/хмуро Матеріал з Вікіпедії]===
		+	Походить від прикметника похмурий, далі від форми, спорідненої рос. хмирю «похмурий чоловік», укр., біл. Похмурий, чеськ. chmoura «хмара», словацькою. chmúra, польск. chmura, ст.-калюж. khmura, н.-калюж. chmura. Також родинно Смуров «темний», похмурий; х-, мабуть, є вираженням негативного експресії; пор. також на ш: нашмуріть «насунути, низько пов'язати на лоб (хустку)», чеськ. šmouřiti SЕ «хмурніти, робитися кислим».
		+
		+	===[адреса посилання]===
		+	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
		+	[[Категорія:Слова 2018 року]]

Хмурий - Історія редагувань

Vvkarpinska.uk18: /* [адреса посилання] */

Vvkarpinska.uk18 в 16:14, 14 жовтня 2018

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Хмурий, -а, -е '''= '''Хмурний. '''''Обличчя збіліле хмуре. ''МВ. (О. 1862. І. 88). ''І пішов до неї плачу...