Хай - Історія редагувань

Omklimova.fzfvs18 в 13:56, 9 жовтня 2018

2018-10-09T13:56:00Z

Omklimova.fzfvs18 в 13:49, 9 жовтня 2018

2018-10-09T13:49:25Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Хай, '''''нар. ''Пускай, пусть. ''Хай їй лиха година! ''Рудч. Ск. ''Хай же її Бог благословить, мо...

2012-09-30T05:03:47Z

Створена сторінка: '''Хай, '''''нар. ''Пускай, пусть. ''Хай їй лиха година! ''Рудч. Ск. ''Хай же її Бог благословить, мо...

Нова сторінка

'''Хай, '''''нар. ''Пускай, пусть. ''Хай їй лиха година! ''Рудч. Ск. ''Хай же її Бог благословить, мою дитину. ''МВ. II. 164.
[[Категорія:Ха]]

@@ Рядок 6: / Рядок 6: @@
 ==[http://sum.in.ua/s/khaj]==
-Уживається для утворення аналітичної форми наказового способу 3 ос. дієслова, що виражає: а) наказ, спонукання. — Христе, дай отому бродязі, — сказала вона, вказуючи головою на Івася, — шматок хліба та хай уже він іде, хай моєї душі не мучить (Панас Мирний, I, 1954, 242); Перебалакайте по телефону з друкарнею.., хай вона зараз вишле мені 5—6 прим, книжки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 330); [Прапорщик:] Коли махну рукою — хай оркестр грає марсельєзу (Олександр Корнійчук, I, 1955, 151); б) дозвіл, згоду. — Ну, що ж — хай буде поєдинок! — Це він говорить уголос, сідає на ліжко й витріщає в темряву очі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 408); — Хіба я не знаю, хіба я не чую, що про мене кажуть і думають?.. Знаю... добре знаю!.. Та хай кажуть, хай думають... (Панас Мирний, I, 1949, 275); в) побажання, заклик. Хай згине цар! (Леся Українка, I, 1951, 253); Хай мир живе, хай дружби коло єднає нас в ряди ліцні! (Володимир Сосюра, III, 1958, 222); — Добре підкували, від серця, — запевняв буковинець на прощання. — Хай не зітруться підкови, хай не підіб'ються ваші коні (Олесь Гончар, III, 1959, 94); — А хай воно пропаде! (Олександр Довженко, I, 1958, 220).
+Уживається для утворення аналітичної форми наказового способу 3 ос. дієслова, що виражає: а) наказ, спонукання. — Христе, дай отому бродязі, — сказала вона, вказуючи головою на Івася, — шматок хліба та хай уже він іде, хай моєї душі не мучить (Панас Мирний, I, 1954, 242); [Прапорщик:] Коли махну рукою — хай оркестр грає марсельєзу (Олександр Корнійчук, I, 1955, 151); б) дозвіл, згоду. — Ну, що ж — хай буде поєдинок! — Це він говорить уголос, сідає на ліжко й витріщає в темряву очі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 408); в) побажання, заклик. Хай згине цар! (Леся Українка, I, 1951, 253); Хай мир живе, хай дружби коло єднає нас в ряди ліцні! (Володимир Сосюра, III, 1958, 222); — Добре підкували, від серця, — запевняв буковинець на прощання. — Хай не зітруться підкови, хай не підіб'ються ваші коні (Олесь Гончар, III, 1959, 94); — А хай воно пропаде! (Олександр Довженко, I, 1958, 220).
   Хай йому (їй)! — уживається при відмові від якої-небудь думки, дії, вчинку і т. ін
- част., у сполуч. з дієсл. 1 ос. майб. чол. Уживається для вираження готовності або прагнення до чогось. — Паночку, — зітхнувши важко, вимовив він, — хай уже я один в одвіті буду... (Панас Мирний, IV, 1955, 224); — Хай з ворогами й я сконаю, Та дай помститись за недолю, За сором мій і мого люду! (Леся Українка, I, 1951, 339); — Хай краще я самотужки всі лямки тягтиму, аніж маю нарікання терпіти!.. — Еге-ге, — сказав Іван Антонович. — Бачу, ви, Хаєцький, погано зрозуміли свої командирські функції (Олесь Гончар, III, 1959, 310).
+Уживається в значені так і бути, гаразд, добре. Не вдалось, то й хай: сім років мак не родив і голоду не було! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 194)
-спол. допустовий. Уживається для вираження припущення при протиставленні. І хай він, може, впаде, як Юрій Брянський, в задунайських низинах чи в словацьких горах, він і в останню передсмертну хвилину дякуватиме долі за те, що вона не водила його манівцями, а поставила в ряди великої армії на пряму магістраль (Олесь Гончар, III, 1959, 292); Хай мокро на ниві, хай тяжко орати, Та я ж переверну ще гори ріллі! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 65);
+Уживається для вираження готовності або прагнення до чогось. — Хай з ворогами й я сконаю, Та дай помститись за недолю, За сором мій і мого люду! (Леся Українка, I, 1951, 339); — Хай краще я самотужки всі лямки тягтиму, аніж маю нарікання терпіти!.. — Еге-ге, — сказав Іван Антонович. — Бачу, ви, Хаєцький, погано зрозуміли свої командирські функції (Олесь Гончар, III, 1959, 310).
- спол. мети. Уживається для приєднання підрядного речення мети до головного. Стягли ми з Карпа свиту, поклали на постіль — хай проспиться, а самі на коней та й майнули на розвідки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 304); Єсть у мене ще просьба і друга; Сюю просьбу я шлю твоїй музі, Хай вона, як зозуленька в лузі, Звеселить твого смутного друга (Леся Українка, I, 1951, 56).
+Уживається для вираження припущення при протиставленні. І хай він, може, впаде, як Юрій Брянський, в задунайських низинах чи в словацьких горах, він і в останню передсмертну хвилину дякуватиме долі за те, що вона не водила його манівцями, а поставила в ряди великої армії на пряму магістраль (Олесь Гончар, III, 1959, 292).

← Попередня версія		Версія за 13:49, 9 жовтня 2018
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	== Словник Грінченка ==
	'''Хай, '''''нар. ''Пускай, пусть. ''Хай їй лиха година! ''Рудч. Ск. ''Хай же її Бог благословить, мою дитину. ''МВ. II. 164.		'''Хай, '''''нар. ''Пускай, пусть. ''Хай їй лиха година! ''Рудч. Ск. ''Хай же її Бог благословить, мою дитину. ''МВ. II. 164.
	[[Категорія:Ха]]		[[Категорія:Ха]]
		+
		+	== Сучасні словники ==
		+
		+	==[http://sum.in.ua/s/khaj]==
		+	Уживається для утворення аналітичної форми наказового способу 3 ос. дієслова, що виражає: а) наказ, спонукання. — Христе, дай отому бродязі, — сказала вона, вказуючи головою на Івася, — шматок хліба та хай уже він іде, хай моєї душі не мучить (Панас Мирний, I, 1954, 242); Перебалакайте по телефону з друкарнею.., хай вона зараз вишле мені 5—6 прим, книжки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 330); [Прапорщик:] Коли махну рукою — хай оркестр грає марсельєзу (Олександр Корнійчук, I, 1955, 151); б) дозвіл, згоду. — Ну, що ж — хай буде поєдинок! — Це він говорить уголос, сідає на ліжко й витріщає в темряву очі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 408); — Хіба я не знаю, хіба я не чую, що про мене кажуть і думають?.. Знаю... добре знаю!.. Та хай кажуть, хай думають... (Панас Мирний, I, 1949, 275); в) побажання, заклик. Хай згине цар! (Леся Українка, I, 1951, 253); Хай мир живе, хай дружби коло єднає нас в ряди ліцні! (Володимир Сосюра, III, 1958, 222); — Добре підкували, від серця, — запевняв буковинець на прощання. — Хай не зітруться підкови, хай не підіб'ються ваші коні (Олесь Гончар, III, 1959, 94); — А хай воно пропаде! (Олександр Довженко, I, 1958, 220).
		+
		+	Хай йому (їй)! — уживається при відмові від якої-небудь думки, дії, вчинку і т. ін
		+	част. Уживається в знач. так і бути, гаразд, добре. Не вдалось, то й хай: сім років мак не родив і голоду не було! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 194); [Парвус:] Я волів би, щоб се сказав хто інший, а не жінка Руфінова та ще й при чоловіку... Та хай і так (Леся Українка, II, 1951, 450); Вона хоче зустріти його несподівано, побачити його таким, як він є. Коли з бородою — хай! Вона ще ніколи не бачила його бородатим! (Олесь Гончар, III, 1959, 174); — Відступатимуть наші бійці — скажіть, — просив голова.., — щоб стаєнь, корівників, свинарників не палили. Ну, як бомба або снаряд попаде, то тоді вже хай... Що ж зробиш... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 329).
		+
		+	част., у сполуч. з дієсл. 1 ос. майб. чол. Уживається для вираження готовності або прагнення до чогось. — Паночку, — зітхнувши важко, вимовив він, — хай уже я один в одвіті буду... (Панас Мирний, IV, 1955, 224); — Хай з ворогами й я сконаю, Та дай помститись за недолю, За сором мій і мого люду! (Леся Українка, I, 1951, 339); — Хай краще я самотужки всі лямки тягтиму, аніж маю нарікання терпіти!.. — Еге-ге, — сказав Іван Антонович. — Бачу, ви, Хаєцький, погано зрозуміли свої командирські функції (Олесь Гончар, III, 1959, 310).
		+
		+	спол. допустовий. Уживається для вираження припущення при протиставленні. І хай він, може, впаде, як Юрій Брянський, в задунайських низинах чи в словацьких горах, він і в останню передсмертну хвилину дякуватиме долі за те, що вона не водила його манівцями, а поставила в ряди великої армії на пряму магістраль (Олесь Гончар, III, 1959, 292); Хай мокро на ниві, хай тяжко орати, Та я ж переверну ще гори ріллі! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 65);
		+
		+	спол. мети. Уживається для приєднання підрядного речення мети до головного. Стягли ми з Карпа свиту, поклали на постіль — хай проспиться, а самі на коней та й майнули на розвідки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 304); Єсть у мене ще просьба і друга; Сюю просьбу я шлю твоїй музі, Хай вона, як зозуленька в лузі, Звеселить твого смутного друга (Леся Українка, I, 1951, 56).