Фалатати - Історія редагувань

Марченко: /* Див. також */

2013-12-17T17:01:23Z

‎Див. також

Венгер Марія в 21:26, 10 грудня 2013

2013-12-10T21:26:10Z

Венгер Марія в 21:23, 10 грудня 2013

2013-12-10T21:23:33Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Фалатати, -таю, -єш, одн. в. фалатнути, -ну, -неш, '''''гл. ''Рвать, разорвать въ куски. Фр. (Желех...

2012-09-30T04:50:05Z

Створена сторінка: '''Фалатати, -таю, -єш, одн. в. фалатнути, -ну, -неш, '''''гл. ''Рвать, разорвать въ куски. Фр. (Желех...

Нова сторінка

'''Фалатати, -таю, -єш, одн. в. фалатнути, -ну, -неш, '''''гл. ''Рвать, разорвать въ куски. Фр. (Желех.).
[[Категорія:Фа]]

@@ Рядок 28: / Рядок 28: @@
 //  З силою, рвучко висмикувати, витягати; виривати. Рве [вода] каміння з-під ніг, котить кам'яні брили з гори і дуже легко може перевернути віз (Іван Франко, III, 1950, 7); Вона міцно стискала ручку зонтика, бо вітер надимав його і рвав з рук (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 4);
 //  Ривками, різкими рухами стягувати, скидати, знімати що-небудь. Її кидають на ослін, рвуть з неї пальто, жакет, вона лишається в платті (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 148);  * Образно. Хуга вила І рвала стріхи з бідних хат (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 93).
- Рвати зуб (зуби) — видаляти зуб (зуби) хірургічним способом. Один зуб навіть випав у мене. Але я задоволений, бо однаково довелось би рвати (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 445).
+Рвати зуб (зуби) — видаляти зуб (зуби) хірургічним способом. Один зуб навіть випав у мене. Але я задоволений, бо однаково довелось би рвати (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 445).
 ♦ На ходу (на бігу) підметки рвати див. підметка; Рвати волосся (коси, патли, чуб) [на голові (на собі)] — бути в розпачі, впадати у відчай. Дидона гірко заридала, І з серця аж волосся рвала (Іван Котляревський, I, 1952, 83); — Чіпко! — гукнув Лушня. — Чи ти, бува, не збожеволів? Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний, I, 1949, 284); Вона рве на собі коси і стогне, присягаючись, що ні в чому не винна (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 122); Він рвав на голові чуб, що спекулянти так нагло, мов з душі, вирвали худобину (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 35).
 . перех. Відокремлювати, відділяючи від стебла, кореня; обламувати, ламати стебла; зривати. — Піду я, мати, зіллячко рвати (Степан Руданський, Вибр., 1949, 40); Одарочка, не знаходячи Івася, почала рвати квіточки (Панас Мирний, I, 1954, 252); Рвала собі [Ярина] горіхи мовчки (Леся Українка, III, 1952, 737); — Хто такий? Чого тут лазиш? — Ожину рву, — промимрив Йонька (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 438).
@@ Рядок 41: / Рядок 41: @@
 . неперех., розм., рідко. Те саме, що рватися 6.  * Образно. Вона [доля] тривожна і огниста, Своїми помислами чиста, Клекоче, рве до верховин (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 13).
 [[Категорія:Фа]]

← Попередня версія		Версія за 21:26, 10 грудня 2013
Рядок 40:		Рядок 40:
	♦ Рвати жили (руки, силу) [на роботі (на праці)] — працювати важко, багато, з усіх сил, з надмірним напруженням. Поважає вона Пахома Хрисантовича, як небагато кого. З тих він, що жили рвуть на роботі (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 84); Блукати по наймах — це.. гірко! Рвати руки на чужій праці, ламати спину, губити здоров'я... (Андрій Головко, I, 1957, 223); Рве [хлопець] силу, аби догодить господареві (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 194).		♦ Рвати жили (руки, силу) [на роботі (на праці)] — працювати важко, багато, з усіх сил, з надмірним напруженням. Поважає вона Пахома Хрисантовича, як небагато кого. З тих він, що жили рвуть на роботі (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 84); Блукати по наймах — це.. гірко! Рвати руки на чужій праці, ламати спину, губити здоров'я... (Андрій Головко, I, 1957, 223); Рве [хлопець] силу, аби догодить господареві (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 194).
	11. неперех., розм., рідко. Те саме, що рватися 6. * Образно. Вона [доля] тривожна і огниста, Своїми помислами чиста, Клекоче, рве до верховин (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 13).		11. неперех., розм., рідко. Те саме, що рватися 6. * Образно. Вона [доля] тривожна і огниста, Своїми помислами чиста, Клекоче, рве до верховин (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 13).
		+
		+	[[Категорія:Фа]]

← Попередня версія		Версія за 21:23, 10 грудня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Фалатати, -таю, -єш, одн. в. фалатнути, -ну, -неш, '''''гл. ''Рвать, разорвать въ куски. Фр. (Желех.).		'''Фалатати, -таю, -єш, одн. в. фалатнути, -ну, -неш, '''''гл. ''Рвать, разорвать въ куски. Фр. (Желех.).
	[[Категорія:Фа]]		[[Категорія:Фа]]
		+
		+	==Сучасні словники==
		+	[http://slovopedia.org.ua/49/53408/360867.html'''Фалатати'']
		+	* (різкими рухами ділити щось на шматки) розривати, роздирати, дерти, (нервово) шматувати, (від чогось) відривати, (незначними шматками) щипати.
		+	*(аж) рва́ти боки́ (животи́) з чого, від чого і без додатка. 1. Дуже сміятися, реготати. Та й заведе якої-небудь такої чудної казки, що діти аж боки рвуть, регочуться (Дніпрова Чайка); Тепер сміялися всі: ..качалися, рвали боки, душилися (П. Загребельний); Люди рвали животи з потіхи, насідали з усіх боків, щоб подивитись на Петра (А. Хорунжий). 2. зі сл. сміючи́сь, рего́чучись і под. Знемагати, знесилюватися. Як скаже, як втне (Дунай) — боки рвеш сміючись (І. Муратов).
		+
		+	==Ілюстрації==
		+	{\| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
		+	\|- valign="top"
		+	\|http://www.google.com.ua/imgres?sa=X&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&tbm=isch&tbnid=ZORwZrY-J3GEzM:&imgrefurl=http://yak-prosto.com/yak-rvati-dzhinsi/&docid=hWjHYZAigdVS_M&imgurl=http://yak-prosto.com/images/3/6/yak-rvati-dzhinsi.jpg&w=439&h=390&ei=fYSnUquSL4va4QTTwoGYDw&zoom=1&ved=1t:3588,r:47,s:0,i:228&iact=rc&page=3&tbnh=180&tbnw=202&start=43&ndsp=23&tx=64&ty=74;"\| [[Зображення:Фалатати1.jpg\|x140px]]
		+	\|http://www.google.com.ua/imgres?start=328&sa=X&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&tbm=isch&tbnid=Xf7yHoViaf1CfM:&imgrefurl=http://xn--80aqf6ah.com.ua/index.php%3Fnewsid%3D4707&docid=-aXPGepetGFpgM&imgurl=http://xn--80aqf6ah.com.ua/uploads/posts/2013-10/7-spokonvchno-rosyskih-zhestv_2.jpeg&w=620&h=440&ei=vYSnUrDkCuXq4gSWj4DYDw&zoom=1&ved=1t:3588,r:48,s:300,i:148&iact=rc&page=15&tbnh=165&tbnw=225&ndsp=24&tx=120&ty=61;"\| [[Зображення: Фалатати2.jpeg\|x140px]]
		+	\|http://www.google.com.ua/imgres?start=379&sa=X&espv=210&es_sm=122&biw=1366&bih=666&tbm=isch&tbnid=uGarKaFgV8zk4M:&imgrefurl=http://biserok.rv.ua/uncategorized/hotujemosya-do-novoho-roku-lystivka-ta-podarunkovyj-paketyk-snihovychok/&docid=78JuOetrYbEKIM&imgurl=http://biserok.rv.ua/wp-content/uploads/images/121112101328.jpg&w=293&h=240&ei=2oSnUvaXF8Ke4gS92oCYCw&zoom=1&ved=1t:3588,r:0,s:400,i:4&iact=rc&page=17&tbnh=192&tbnw=228&ndsp=28&tx=170&ty=81;"\| [[Зображення: Фалатати3.jpg\|x140px]]
		+	\|}
		+
		+
		+	==Див. також==
		+	*[http://sum.in.ua/s/rvaty].
		+	* РВАТИ, рву, рвеш і рідше ІРВАТИ, ірву, ірвеїп, недок.
		+	1. перех. Порушуючи цілісність чого-небудь, різким рухом розділяти його на частини. Оберталося [дитя] до стіни й, держачи ковбасу цупко в руках, рвало її зубами (Лесь Мартович, Тв., 1954, 314); Кілька разів посилали [до Василя] гінців із записками Оксена,.. щоб.. негайно повертався в село і роздував горно. Василь записки рвав (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 134); Деякі коні полохалися води, комизились, рвали посторонки(Олесь Гончар, III, 1959, 82); * Образно. Над містом дим, колони хмар, їх рвуть вітри, мов клоччя вати (Володимир Сосюра, I, 1957, 419); За вікнами уже не в жарт бешкетує метелиця: безтямно виє, стелить замети, рве ніч (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 160);
		+	// Робити дірявим, драним. [Сестра Серахвима:] Ми за нею... аж земля гуде — біжимо, об сучки одежу рвемо та за нею поспішаємо (Панас Мирний, V, 1955, 116);
		+	// Роздираючи на частини, умертвляти (про тварин). Собака собаки не рве (Номис, 1864, № 7954); Людей! Незлобних, праведних дітей Жрете, скаженії.. Мов шуліка Хватає в бур'яні курча, Клює і рве його (Тарас Шевченко, II, 1963, 375); Ведмідь.. впіймав його зубами та давай смикать та рвати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 81);
		+	// Розчленяти, розділяти ціле. Інтервенти терзали і рвали на шматки територію республіки Рад (До 40-річчя Великої Жовтневої.. революції, 1957, 17).
		+	♦ Рвати боки (животи) [сміючись (від (зо, з) сміху (з потіхи)] — те саме, що Кишки рвати (порвати і т. ін.) [зі (зо, від) сміху (від реготу)] (див. кишка). Як скаже, як втне [Дунай] — боки рвеш, сміючись... (Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 39); Люди рвали животи з потіхи, насідали з усіх боків, щоб подивитись на Петра (Анатолій Хорунжий, Місто.., 1962, 87); Рвати горло — те саме, що Дерти (драти) горло (див.дерти). Справник з фаетона захрипів.. до громади зірваним голосом: видко, тепер, кожного дня доводиться рвати горло (Михайло Стельмах, I, 1962, 633); Рвати душу (серце) — завдавати мук, страждань; мучити. Спомини минулого коротенького щастя рвали душу (Гнат Хоткевич, II, 1966, 94); [Анна:] Так чого ж плачеш? Чого рвеш моє серце? (Іван Франко, IX, 1952, 131); Рвати й метати — перебувати в стані великого роздратування. Армія окупантів не виконувала наказу свого командування.. Генерал д'Ансельм — командуючий окупаційною армією — мав підстави рвати й метати, мав причини вергати громи (Юрій Смолич, V, 1959, 617); Рвати кайдани (ланцюги, пута) — визволятися з неволі, здобувати волю. Рве Африка одвічнії кайдани (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 29); Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, Сини Коперника, заковані сини! Рвіть ланцюги тяжкі! (Максим Рильський, II, 1960, 181); Рвати повітря (тишу) — гучно лунати (про звуки). Крики рвали повітря, люди підстрибували, махали руками (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 442); Рвати слова — говорити уривчасто. — Чого ж ти стоїш, Хведоре? — спитала Пріська. — Сідай! Що скажеш доброго? — Та я се до вас... — рвучи слова, несміло почав він (Панас Мирний, III, 1954, 53); Рвати слух (вуха) — роздратовувати (про неприємні звуки). Вереск і гармидер, п'яні співи.. рвали слух (Іван Франко, VII, 1951, 306); Плач і стогін рвали вуха (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 366).
		+	2. перех. З силою, різкими рухами смикати, тягнути. Отець Миколай.., не стукаючись, рве на себе двері в світлицю (Михайло Стельмах, I, 1962, 409);
		+	// Тріпати, шарпати що-небудь. Вітер віти рве вербові (Максим Рильський, III, 1961, 312); — Люди! — закричав Оксен.. Вітер рвав його чуб, оголюючи залисини (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 330);
		+	// З силою, рвучко висмикувати, витягати; виривати. Рве [вода] каміння з-під ніг, котить кам'яні брили з гори і дуже легко може перевернути віз (Іван Франко, III, 1950, 7); Вона міцно стискала ручку зонтика, бо вітер надимав його і рвав з рук (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 4);
		+	// Ривками, різкими рухами стягувати, скидати, знімати що-небудь. Її кидають на ослін, рвуть з неї пальто, жакет, вона лишається в платті (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 148); * Образно. Хуга вила І рвала стріхи з бідних хат (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 93).
		+	Рвати зуб (зуби) — видаляти зуб (зуби) хірургічним способом. Один зуб навіть випав у мене. Але я задоволений, бо однаково довелось би рвати (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 445).
		+	♦ На ходу (на бігу) підметки рвати див. підметка; Рвати волосся (коси, патли, чуб) [на голові (на собі)] — бути в розпачі, впадати у відчай. Дидона гірко заридала, І з серця аж волосся рвала (Іван Котляревський, I, 1952, 83); — Чіпко! — гукнув Лушня. — Чи ти, бува, не збожеволів? Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний, I, 1949, 284); Вона рве на собі коси і стогне, присягаючись, що ні в чому не винна (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 122); Він рвав на голові чуб, що спекулянти так нагло, мов з душі, вирвали худобину (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 35).
		+	3. перех. Відокремлювати, відділяючи від стебла, кореня; обламувати, ламати стебла; зривати. — Піду я, мати, зіллячко рвати (Степан Руданський, Вибр., 1949, 40); Одарочка, не знаходячи Івася, почала рвати квіточки (Панас Мирний, I, 1954, 252); Рвала собі [Ярина] горіхи мовчки (Леся Українка, III, 1952, 737); — Хто такий? Чого тут лазиш? — Ожину рву, — промимрив Йонька (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 438).
		+	4. перех. Підривати, висаджувати в повітря. Здалеку було чути грімкі вибухи: то на Дніпрі рвали кригу (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 251); Там рвали скелі: розчищали гирло Дніпра (Яків Баш, Вибр., 1948, 64); Ти ішов тоді до бою, Ще й на Пруті рвать мости (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 185).
		+	5. перех., перен. Припиняти, розривати (стосунки, зв'язки і т. ін.). Княгиня Ольга встала з крісла.. Та хіба ж можна рвати ряд з хозарами, укладений ще Ігорем? (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 40); Семен Яремченко народився в Григорівці і з цим селом ніколи не рвав своїх зв'язків (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 5).
		+	6. перех. і без додатка, перен., фам. Брати, одержувати, захоплювати, перев. нечесно, незаконно, але з вигодою для себе. — У мене таке правило — рви для себе, скільки можеш, і іншим не давай. Василь слухав це базікання, і його аж острах брав (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 90).
		+	7. неперех., безос., розм. Завдавати гострого болю, сіпати (при нагниванні). Христі трохи полегшало: рве, сіпа, горить, та хоч не так болить несамовито (Панас Мирний, III, 1954, 77); Очерет ріже ноги, п'яту ось пробив [Гнат], бруду набилося, горить, рве, п'ята розбухла, на землю ступить ніяк (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 205).
		+	8. перех., перен. Спонукати до чого-небудь. Вічний революцьонер Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю (Іван Франко, X, 1954, 7).
		+	9. неперех. Поривчасто віяти (про вітер), нестримно котитися (про хвилі). Вночі, як верталась [дівчина] від Бондаренків додому, насилу на ганочок вибралась, так рвав вітер (Андрій Головко, II, 1957, 595); Місце глибоке, хвилі рвуть (Гнат Хоткевич, II, 1966, 382); Буря рвала, кружляла, свистіла і швидко замітала стежку (Яків Баш, Вибр., 1948, 182).
		+	10. неперех., перен., розм. Працювати на повну силу, потужність. Мотори [літака] рвуть на повному газу. Бляшанки, паки, ящики.. переповзають з боку в інший бік(Микола Бажан, Політ.., 1964, 11); Федот сидів у холодку, знявши сорочку, просихав тілом на легенькому вітерці.. — Що? Втомився? — співчутливо глянув на нього Йонька. — А ти дуже не рви, бо тоді й руками не рушиш (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 232).
		+	♦ Рвати жили (руки, силу) [на роботі (на праці)] — працювати важко, багато, з усіх сил, з надмірним напруженням. Поважає вона Пахома Хрисантовича, як небагато кого. З тих він, що жили рвуть на роботі (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 84); Блукати по наймах — це.. гірко! Рвати руки на чужій праці, ламати спину, губити здоров'я... (Андрій Головко, I, 1957, 223); Рве [хлопець] силу, аби догодить господареві (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 194).
		+	11. неперех., розм., рідко. Те саме, що рватися 6. * Образно. Вона [доля] тривожна і огниста, Своїми помислами чиста, Клекоче, рве до верховин (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 13).