Тюрма - Історія редагувань

T.marchenko: /* [ http://www.novate.ru/blogs/160116/34614/ 15 необычных фактов со всего мира о тюрьмах и заключенных] */

2017-11-26T19:04:46Z

‎[ http://www.novate.ru/blogs/160116/34614/ 15 необычных фактов со всего мира о тюрьмах и заключенных]

D.buchynska: /* Ілюстрації */

2017-11-26T12:52:24Z

‎Ілюстрації

Kstkachuk.uk16 в 17:33, 25 листопада 2017

2017-11-25T17:33:56Z

Показати зміни

D.buchynska: Замінено вміст на «'''Тюрма, -ми, '''''ж. ''= '''Турма. ''' Категорія:Тю»

2017-11-24T13:41:18Z

Замінено вміст на «'''Тюрма, -ми, '''''ж. ''= '''Турма. ''' Категорія:Тю»

Tsrudnichok.im17 в 20:37, 23 листопада 2017

2017-11-23T20:37:24Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Тюрма, -ми, '''''ж. ''= '''Турма. ''' Категорія:Тю

2012-09-30T03:24:24Z

Створена сторінка: '''Тюрма, -ми, '''''ж. ''= '''Турма. ''' Категорія:Тю

Нова сторінка

'''Тюрма, -ми, '''''ж. ''= '''Турма. '''
[[Категорія:Тю]]

@@ Рядок 56: / Рядок 56: @@
 ==Зовнішні посилання==
 ===[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%8E%D1%80%D1%8C%D0%BC%D0%B0 Матеріал з Вікіпедії]===
-===[ http://www.novate.ru/blogs/160116/34614/  15 необычных фактов со всего мира о тюрьмах и заключенных]===
+===[http://www.novate.ru/blogs/160116/34614/  15 необычных фактов со всего мира о тюрьмах и заключенных]===
 . Тюрьма без ограничений
 Самых закоренелых преступников в Норвегии перевозят на остров-тюрьму, где их практически не ограничивают ни в чем. По международным стандартам эта тюрьма имеет минимальный уровень безопасности, но при этом также имеет один из самых низких показателей повторного правонарушения во всем мире.

@@ Рядок 40: / Рядок 40: @@
 {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
 |- valign="top"
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Тюрма2.jpg |x140px]]
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Тюрма3.jpg |x140px]]
 |}
 ==Медіа==
 {{#ev:youtube| 1Y1luo1-3kA }}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-==== Тюрма ====
+'''Тюрма, -ми, '''''ж. ''= '''Турма. '''
-- установа і приміщення, де люди відбувають покарання шляхом позбавлення волі.
+[[Категорія:Тю]]
-−
-'''Зміст'''
-	Центральна Азія
-	Україна
-.1	Київська Русь
-.2	Російська імперія
-.3	Друга Річ Посполита
-.4	Радянські часи
-.5	Незалежна Україна
-−
-''Центральна Азія''
-−
-Зіндан (Бухарський емірат, Російська імперія, 1917).
-У центральноазійських країнах в'язниця називається зіндан — від перського زندان, zindân — «тюрма»[1]. Слово утворене від зіна — «злочин» і дан — «приміщення». Зіндани споруджували у вигляді ям, землянок або напівземлянок[2].
-''Україна''
-−
-За ґратами.
-−
-'''В'язниця Бригідки у Львові (слідчий ізолятор № 19).'''
-''Київська Русь''
-З княжої доби докладніших відомостей про форми ув'язнення немає. Місцем ув'язнення для вищих верств суспільства був так званий «поруб», до якого саджали політичних в'язнів (князів-противників, змовників-бояр тощо); в окремих монастирських приміщеннях ув'язнювали «церковних людей» і злочинців проти релігії. За всілякі інші провини тримали в різних місцях під вартою. Пізніше місцем ув'язнення звичайно були ратуші, в яких були спеціальні «турми» (від нім. der Turm — вежа). У джерелах згадуються також і замкові «турми».
-Ув'язнених називали також колодниками, бо їх часто тримали в колодках (кайданах). Церковні суди тримали винних у «куні», тобто заковували в залізну скобу з замками, прикріплену до зовнішньої стіни дзвіниці або церкви. По селах винних тримали під вартою в коморах, хлівах або в приміщеннях, спеціально на це призначених. За Гетьманщини були тюрми в полкових містах, в яких в'язні перебували, переважно, під слідством. Головними формами покарання були грошові й тілесні кари і страта. На підставі судового рішення також забивали в колодки, приковували до гармати, іноді віддавали на відробітки до монастиря. Ув'язнення застосовувалося рідко (за переховування злодіїв, перелюбство, відмову повернути вкрадене, а також за неправдиву апеляцію). Строк ув'язнення, залежно від провини, тривав від 12 тижнів до 2 років.
-''Російська імперія''
-−
-'''Лук'янівська в'язниця у Києві, 1900 р.'''
-У Російській імперії до середини 17 ст. ув'язнених тримали лише під слідством у підземеллях, льохах і так званих «застінках». З 1649 тюрму почали застосовувати як додатковий засіб покарання. У царських тюрмах аж до реформи середини 19 ст. панували жахливі умови. Ще у 18 ст. уряд не давав жодних засобів на утримання в'язнів, часом їх випускали на жебри, і були випадки смерти з голоду. Загальне число тюрем — каторжних, кріпосних, монастирських — досягало 20 тисяч.
-У 19 ст. позбавлення волі стає головною мірою покарання. На українських землях під Австрією при кожному суді були тюрми, в яких тримали також в'язнів під слідством. Ця система поволі прищепилася і в Росії, хоч тут широко було практиковане заслання і каторжні роботи. Щойно в другій половині 19 ст. розпочато реформи. 1879 ухвалено закон про тюремне управління й реорганізацію тюрем за різними категоріями. Тоді ж розпочато планову розбудову тюремних приміщень. 1890 ухвалено закон про перебування під вартою, а 1909 — про виховно-виправні заклади для неповнолітніх. У 19—20 віках кожне місто в Росії мало тюремний будинок, часто не один; вони називалися різно: тюрма, острог, тюремний замок. У Києві була велика Лук'янівська тюрма і менша на Бібіковському бульварі, у Харкові — тюрма на Холодній горі. Політичних в'язнів за царського часу тримали у 18 — першій половині 19 ст. в льохах Києво-Печерської лаври, а пізніше — у Київській фортеці (зокрема в т. зв. «Косому Капонірі»). На українських землях під Австрією тюремні справи регулював закон 1873 про кримінальне злочинство, а також різні правила.
-''Друга Річ Посполита''
-Під Польщею були збережені російська й австрійська системи, доповнені окремими законодавчими актами. Ці закони регулювали питання відбуття кари позбавлення волі, тюремної адміністрації, праці в'язнів тощо. Спеціальних тюрем для політв'язнів у Польщі не було, так що українці, засуджені за антидержавну діяльність, відбували ув'язнення у тюрмах в корінній Польщі (Вісніч, Вронки, Равіч, Сєрадз, Свєнти Кжиж). Найбільша тюрма загального типу була у Львові — «Бриґідки»,  і через неї перейшли тисячі українських політичних в'язнів. 1934 року створено концентраційний табір у Березі Картузькій.
-''Радянські часи''
-−
-'''Колишній табір ГУЛАГу Перм-36.'''
-В СРСР основною формою позбавлення волі стали концентраційні табори (звичайно під назвою «виправно-трудових колоній»). Але політичний терор набрав такого масового характеру, що не тільки колишні царські тюрми були настільки переповнені, що в одиночних чи призначених на 2—4 особи камерах утримувалось по кільканадцять в'язнів, а під тюрми пристосовано й будови іншого призначення. Тюремний тип покарання відзначається певною ізоляцією, максимальним обмеженням прав в'язнів (обмеження, а то й заборона побачень, заборона набувати додаткові харчі і предмети першої потреби, обмеження листування тощо).
-У 1920 — 50-их pp. з політичних мотивів масово ув'язнювали без жодних законних чи судових формальностей і чинили жорстокі розправи до фізичних знущань включно: відомі жорстокі масові розстріли у Вінниці 1937—38 (див. Вінницький злочин), у Львові, Дрогобичі, Тернополі, Дубному й інших містах перед відступом Червоної армії в 1941 і багато ін. З другої половини 1950-х років ув'язнення в тюрму відбувається формально тільки на підставі судового вироку, але фактично й тепер порушення норм законности стосовно політичних в'язнів лишається типовою ознакою радянської пенітенціарної системи. Про це свідчать ув'язнення й суди над діячами українського опору 1960—70-их років. Політичних в'язнів як правило утримують у тюрмах усуміш з кримінальними в'язнями, що робиться з політичною метою: щоб приховати рух опору і назовні твердити, ніби в ув'язненні перебувають лише кримінальні злочинці. Боротьба ув'язнених діячів опору за статус політв'язня не дала помітних наслідків. У 1960—70-х роках, як і раніше, радянський уряд ув'язнював українських політичних в'язнів у тюрми (як і в концентраційні табори) за межами УРСР (відома Владимірська тюрма), що література Самвидаву оцінює як повний брак суверенности республіки, яка позбавлена навіть права вирішувати справи своїх в'язнів.
-Режим тюрем у ті часи регулювалися документами «Основи виправно-трудового законодавства СРСР» (1969) і «Виправно-трудовий кодекс УРСР» (1971). Статистичні дані про загальну кількість в'язнів повідомляли — і поділ їх на кримінальних і політичних вважалися державною таємницею.

← Попередня версія		Версія за 20:37, 23 листопада 2017
Рядок 1:		Рядок 1:
−	'''~~Тюрма~~, -ми, '''''ж. ''= '''~~Турма~~. '''	+	==== Тюрма ====
−	~~[[Категорія~~:~~Тю]]~~	+	- установа і приміщення, де люди відбувають покарання шляхом позбавлення волі.
		+
		+	'''Зміст'''
		+	1 Центральна Азія
		+	2 Україна
		+	2.1 Київська Русь
		+	2.2 Російська імперія
		+	2.3 Друга Річ Посполита
		+	2.4 Радянські часи
		+	2.5 Незалежна Україна
		+
		+	''Центральна Азія''
		+
		+	Зіндан (Бухарський емірат, Російська імперія, 1917).
		+	У центральноазійських країнах в'язниця називається зіндан — від перського زندان, zindân — «тюрма»[1]. Слово утворене від зіна — «злочин» і дан — «приміщення». Зіндани споруджували у вигляді ям, землянок або напівземлянок[2].
		+	''Україна''
		+
		+	За ґратами.
		+
		+	'''В'язниця Бригідки у Львові (слідчий ізолятор № 19).'''
		+	''Київська Русь''
		+	З княжої доби докладніших відомостей про форми ув'язнення немає. Місцем ув'язнення для вищих верств суспільства був так званий «поруб», до якого саджали політичних в'язнів (князів-противників, змовників-бояр тощо); в окремих монастирських приміщеннях ув'язнювали «церковних людей» і злочинців проти релігії. За всілякі інші провини тримали в різних місцях під вартою. Пізніше місцем ув'язнення звичайно були ратуші, в яких були спеціальні «турми» (від нім. der Turm — вежа). У джерелах згадуються також і замкові «турми».
		+	Ув'язнених називали також колодниками, бо їх часто тримали в колодках (кайданах). Церковні суди тримали винних у «куні», тобто заковували в залізну скобу з замками, прикріплену до зовнішньої стіни дзвіниці або церкви. По селах винних тримали під вартою в коморах, хлівах або в приміщеннях, спеціально на це призначених. За Гетьманщини були тюрми в полкових містах, в яких в'язні перебували, переважно, під слідством. Головними формами покарання були грошові й тілесні кари і страта. На підставі судового рішення також забивали в колодки, приковували до гармати, іноді віддавали на відробітки до монастиря. Ув'язнення застосовувалося рідко (за переховування злодіїв, перелюбство, відмову повернути вкрадене, а також за неправдиву апеляцію). Строк ув'язнення, залежно від провини, тривав від 12 тижнів до 2 років.
		+	''Російська імперія''
		+
		+	'''Лук'янівська в'язниця у Києві, 1900 р.'''
		+	У Російській імперії до середини 17 ст. ув'язнених тримали лише під слідством у підземеллях, льохах і так званих «застінках». З 1649 тюрму почали застосовувати як додатковий засіб покарання. У царських тюрмах аж до реформи середини 19 ст. панували жахливі умови. Ще у 18 ст. уряд не давав жодних засобів на утримання в'язнів, часом їх випускали на жебри, і були випадки смерти з голоду. Загальне число тюрем — каторжних, кріпосних, монастирських — досягало 20 тисяч.
		+	У 19 ст. позбавлення волі стає головною мірою покарання. На українських землях під Австрією при кожному суді були тюрми, в яких тримали також в'язнів під слідством. Ця система поволі прищепилася і в Росії, хоч тут широко було практиковане заслання і каторжні роботи. Щойно в другій половині 19 ст. розпочато реформи. 1879 ухвалено закон про тюремне управління й реорганізацію тюрем за різними категоріями. Тоді ж розпочато планову розбудову тюремних приміщень. 1890 ухвалено закон про перебування під вартою, а 1909 — про виховно-виправні заклади для неповнолітніх. У 19—20 віках кожне місто в Росії мало тюремний будинок, часто не один; вони називалися різно: тюрма, острог, тюремний замок. У Києві була велика Лук'янівська тюрма і менша на Бібіковському бульварі, у Харкові — тюрма на Холодній горі. Політичних в'язнів за царського часу тримали у 18 — першій половині 19 ст. в льохах Києво-Печерської лаври, а пізніше — у Київській фортеці (зокрема в т. зв. «Косому Капонірі»). На українських землях під Австрією тюремні справи регулював закон 1873 про кримінальне злочинство, а також різні правила.
		+	''Друга Річ Посполита''
		+	Під Польщею були збережені російська й австрійська системи, доповнені окремими законодавчими актами. Ці закони регулювали питання відбуття кари позбавлення волі, тюремної адміністрації, праці в'язнів тощо. Спеціальних тюрем для політв'язнів у Польщі не було, так що українці, засуджені за антидержавну діяльність, відбували ув'язнення у тюрмах в корінній Польщі (Вісніч, Вронки, Равіч, Сєрадз, Свєнти Кжиж). Найбільша тюрма загального типу була у Львові — «Бриґідки», і через неї перейшли тисячі українських політичних в'язнів. 1934 року створено концентраційний табір у Березі Картузькій.
		+	''Радянські часи''
		+
		+	'''Колишній табір ГУЛАГу Перм-36.'''
		+	В СРСР основною формою позбавлення волі стали концентраційні табори (звичайно під назвою «виправно-трудових колоній»). Але політичний терор набрав такого масового характеру, що не тільки колишні царські тюрми були настільки переповнені, що в одиночних чи призначених на 2—4 особи камерах утримувалось по кільканадцять в'язнів, а під тюрми пристосовано й будови іншого призначення. Тюремний тип покарання відзначається певною ізоляцією, максимальним обмеженням прав в'язнів (обмеження, а то й заборона побачень, заборона набувати додаткові харчі і предмети першої потреби, обмеження листування тощо).
		+	У 1920 — 50-их pp. з політичних мотивів масово ув'язнювали без жодних законних чи судових формальностей і чинили жорстокі розправи до фізичних знущань включно: відомі жорстокі масові розстріли у Вінниці 1937—38 (див. Вінницький злочин), у Львові, Дрогобичі, Тернополі, Дубному й інших містах перед відступом Червоної армії в 1941 і багато ін. З другої половини 1950-х років ув'язнення в тюрму відбувається формально тільки на підставі судового вироку, але фактично й тепер порушення норм законности стосовно політичних в'язнів лишається типовою ознакою радянської пенітенціарної системи. Про це свідчать ув'язнення й суди над діячами українського опору 1960—70-их років. Політичних в'язнів як правило утримують у тюрмах усуміш з кримінальними в'язнями, що робиться з політичною метою: щоб приховати рух опору і назовні твердити, ніби в ув'язненні перебувають лише кримінальні злочинці. Боротьба ув'язнених діячів опору за статус політв'язня не дала помітних наслідків. У 1960—70-х роках, як і раніше, радянський уряд ув'язнював українських політичних в'язнів у тюрми (як і в концентраційні табори) за межами УРСР (відома Владимірська тюрма), що література Самвидаву оцінює як повний брак суверенности республіки, яка позбавлена навіть права вирішувати справи своїх в'язнів.
		+	Режим тюрем у ті часи регулювалися документами «Основи виправно-трудового законодавства СРСР» (1969) і «Виправно-трудовий кодекс УРСР» (1971). Статистичні дані про загальну кількість в'язнів повідомляли — і поділ їх на кримінальних і політичних вважалися державною таємницею.