Травник - Історія редагувань

Olkvach.pi14: /* Ілюстрації */

2018-10-17T15:17:38Z

‎Ілюстрації

Olkvach.pi14: Доповнення слів

2018-10-17T15:16:38Z

Доповнення слів

Olkvach.pi14 в 14:34, 17 жовтня 2018

2018-10-17T14:34:01Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Травник, -ка, '''''м. ''Мѣсто поросшее травой. ''Стану з тобов до слюбоньку на травникубилиск...

2012-09-30T02:53:06Z

Створена сторінка: '''Травник, -ка, '''''м. ''Мѣсто поросшее травой. ''Стану з тобов до слюбоньку на травникубилиск...

Нова сторінка

'''Травник, -ка, '''''м. ''Мѣсто поросшее травой. ''Стану з тобов до слюбоньку на травникубилиску. ''Гол. IV. 167.
[[Категорія:Тр]]

@@ Рядок 15: / Рядок 15: @@
 == Ілюстрації ==
 <gallery>
-Файл:Файл:Травник.jpg|
+Файл:Травник.jpg|
-Файл:Файл:Травник1.jpg|
+Файл:Травник1.jpg|
-Файл:Файл:Травник2.jpg|
+Файл:Травник2.jpg|
 </gallery>
 [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
 [[Категорія:Слова 2018 року]]

@@ Рядок 4: / Рядок 4: @@
 Травник, -ка, м. Мѣсто поросшее травой. Стану з тобов до слюбоньку на травникубилиску. Гол. IV. 167.
-Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970-1980)
+== Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970-1980) ==
 ТРАВНИК,а,чол
 . Те саме, що гербарій
 . заст. Книжка, в якій спочатку описувались лікувальні рослини, а згодом давались поради, як їх використовувати. У Стародавній Русі укладали спеціальні збірники, травники.., а в XVI—XVII ст. вже з'явилися численні «лікарські порадники», в яких наводилися відомості про цілющі властивості рослин, що зустрічалися на терені давньої Русі (Наука і життя, 7, 1968, 24); У XVII ст. в Московській державі вийшло в світ багато медичних книжок (лікарських порадників, травників і т. п.), у яких було чимало гігієнічного матеріалу (Шкільна гігієна, 1954, 17).
+=== [http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA Публічний електроний словник української мови] ===
-ТРАВНИ́К, ч., розм.
 . род. у́. Настоянка на травах.
 . род. а́, рідко. Місце, поросле травою. Мати не дивилася на дорогу, не зважала на травники і квіти, а бігла просто, зачіпаючи сукнею за корчі (Кобр., Вибр., 1954, 88); Добираються [розбійники] до краю грядок, розривають нагло стіну квасолі і з шумом виплигують на травник перед хатою (Тудор, Народження, 1941, 214).
 . род. а́. Лікар, що лікує травами.
-Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 221 - 222.

← Попередня версія		Версія за 14:34, 17 жовтня 2018
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Травник, -ка, '''''м. ''Мѣсто поросшее травой. ''Стану з тобов до слюбоньку на травникубилиску. ''Гол. IV. 167.		'''Травник, -ка, '''''м. ''Мѣсто поросшее травой. ''Стану з тобов до слюбоньку на травникубилиску. ''Гол. IV. 167.
	[[Категорія:Тр]]		[[Категорія:Тр]]
		+	Травник
		+	Травник, -ка, м. Мѣсто поросшее травой. Стану з тобов до слюбоньку на травникубилиску. Гол. IV. 167.
		+
		+	Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970-1980)
		+	ТРАВНИК,а,чол
		+	1. Те саме, що гербарій
		+	2. заст. Книжка, в якій спочатку описувались лікувальні рослини, а згодом давались поради, як їх використовувати. У Стародавній Русі укладали спеціальні збірники, травники.., а в XVI—XVII ст. вже з'явилися численні «лікарські порадники», в яких наводилися відомості про цілющі властивості рослин, що зустрічалися на терені давньої Русі (Наука і життя, 7, 1968, 24); У XVII ст. в Московській державі вийшло в світ багато медичних книжок (лікарських порадників, травників і т. п.), у яких було чимало гігієнічного матеріалу (Шкільна гігієна, 1954, 17).
		+
		+	ТРАВНИ́К, ч., розм.
		+	1. род. у́. Настоянка на травах.
		+	2. род. а́, рідко. Місце, поросле травою. Мати не дивилася на дорогу, не зважала на травники і квіти, а бігла просто, зачіпаючи сукнею за корчі (Кобр., Вибр., 1954, 88); Добираються [розбійники] до краю грядок, розривають нагло стіну квасолі і з шумом виплигують на травник перед хатою (Тудор, Народження, 1941, 214).
		+	3. род. а́. Лікар, що лікує травами.
		+	Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 221 - 222.