Топіт - Історія редагувань

D.buchynska: Замінено вміст на «'''То́піт, -поту, '''''м. ''Топотъ? рысь? ''Ми поїхали за ним у догонь, догнали його під дубом:...»

2017-11-25T18:29:23Z

Замінено вміст на «'''То́піт, -поту, '''''м. ''Топотъ? рысь? ''Ми поїхали за ним у догонь, догнали його під дубом:...»

Aodera.im17 в 22:56, 23 листопада 2017

2017-11-23T22:56:19Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''То́піт, -поту, '''''м. ''Топотъ? рысь? ''Ми поїхали за ним у догонь, догнали його під дубом: спа...

2012-09-30T02:47:05Z

Створена сторінка: '''То́піт, -поту, '''''м. ''Топотъ? рысь? ''Ми поїхали за ним у догонь, догнали його під дубом: спа...

Нова сторінка

'''То́піт, -поту, '''''м. ''Топотъ? рысь? ''Ми поїхали за ним у догонь, догнали його під дубом: спав. Ми їхали добрим топотом, не чув він, так дуже спав. ''Новомоск. у.
[[Категорія:То]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і
+'''То́піт, -поту, '''''м. ''Топотъ? рысь? ''Ми поїхали за ним у догонь, догнали його під дубом: спав. Ми їхали добрим топотом, не чув він, так дуже спав. ''Новомоск. у.
-сучасність|підрозділ=Інститут
+[[Категорія:То]]
- філологіїї<br />
-<gallery>
-Файл:Example.jpg|Опис1
-Файл:Example.jpg|Опис2
-</gallery>
-Від слова, дії - ТУПОТІТИ, або  ТУПОТАТИ
-[[Файл:Топіт|міні|Ноги топчуть всеи навркуни]]
-−
-−
-. Часто й гучно стукати ногами, йдучи або біжучи, ходячи або бігаючи. Овечки мекекають; кози собі теж за ними, та тупотять, та бігають по загороді... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 172); Біля школи людей уже зібралося чимало. Тупотіли на ґанку чобітьми, курили, гомоніли, сновигали в коридор, з коридору (Андрій Головко, II, 1957, 53); Барак сповнюється гамором — стрибають з ліжок жінки, тупотять дерев'яними колодками, біжать до виходу (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 180);
-//  розм. Іти або бігти, часто й гучно стукаючи ногами об підлогу, землю. Хтось грюкнув хвірткою, хтось тупотить по приступках ґанку, і Віра пізнає Карпа (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 169); Настя неохоче виповзає з-під кожушка, вступає босоніж в материні чоботи і тупотить у сіни (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 9); Грізно тупоче по тракту кіннота (Олесь Гончар, II, 1959, 44).
-−
-. Часто тупати, бити ногами (ногою) об підлогу, землю. Маруся плескала в долоні, як дитина, і тупотіла ногами, регочучи, тішачися й скачучи від радості (Гнат Хоткевич, II, 1966, 28); Перегуда довго тупотить ногами в сінях, обтрушує з валянок сніг (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 267);
-//  Такою дією виражати нетерпіння, роздратування і т. ін. В залі тим часом ставало все неспокійніше. Гули, тупотіли ногами, вимагали світла (Олесь Гончар, II, 1959, 180); Інші свистали, ті кричали, ті тупотали (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 302);
-//  на кого. Дуже сердитися, гніватися на когось, б'ючи ногами (ногою) об підлогу, землю. [Галя:] Розсердився ж він [батько] — боже як! Кричить, тупоче на мене; а далі взяв і прогнав (Панас Мирний, V, 1955, 191)

← Попередня версія		Версія за 22:56, 23 листопада 2017
Рядок 1:		Рядок 1:
−	~~'''То́піт~~, -~~поту~~, ~~'''''м~~. ~~''Топотъ? рысь? ''Ми поїхали~~ за ~~ним у догонь~~, ~~догнали його під дубом: спав~~. ~~Ми їхали добрим топотом~~, ~~не чув він~~, ~~так дуже спав~~. '~~'Новомоск~~. у.	+	{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і
−	[~~[Категорія~~:То]]	+	сучасність\|підрозділ=Інститут
		+	філологіїї<br />
		+	<gallery>
		+	Файл:Example.jpg\|Опис1
		+	Файл:Example.jpg\|Опис2
		+	</gallery>
		+	Від слова, дії - ТУПОТІТИ, або ТУПОТАТИ
		+	[[Файл:Топіт\|міні\|Ноги топчуть всеи навркуни]]
		+
		+
		+	1. Часто й гучно стукати ногами, йдучи або біжучи, ходячи або бігаючи. Овечки мекекають; кози собі теж за ними, та тупотять, та бігають по загороді... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 172); Біля школи людей уже зібралося чимало. Тупотіли на ґанку чобітьми, курили, гомоніли, сновигали в коридор, з коридору (Андрій Головко, II, 1957, 53); Барак сповнюється гамором — стрибають з ліжок жінки, тупотять дерев'яними колодками, біжать до виходу (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 180);
		+	// розм. Іти або бігти, часто й гучно стукаючи ногами об підлогу, землю. Хтось грюкнув хвірткою, хтось тупотить по приступках ґанку, і Віра пізнає Карпа (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 169); Настя неохоче виповзає з-під кожушка, вступає босоніж в материні чоботи і тупотить у сіни (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 9); Грізно тупоче по тракту кіннота (Олесь Гончар, II, 1959, 44).
		+
		+	2. Часто тупати, бити ногами (ногою) об підлогу, землю. Маруся плескала в долоні, як дитина, і тупотіла ногами, регочучи, тішачися й скачучи від радості (Гнат Хоткевич, II, 1966, 28); Перегуда довго тупотить ногами в сінях, обтрушує з валянок сніг (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 267);
		+	// Такою дією виражати нетерпіння, роздратування і т. ін. В залі тим часом ставало все неспокійніше. Гули, тупотіли ногами, вимагали світла (Олесь Гончар, II, 1959, 180); Інші свистали, ті кричали, ті тупотали (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 302);
		+	// на кого. Дуже сердитися, гніватися на когось, б'ючи ногами (ногою) об підлогу, землю. [Галя:] Розсердився ж він [батько] — боже як! Кричить, тупоче на мене; а далі взяв і прогнав (Панас Мирний, V, 1955, 191)