Синява - Історія редагувань

D.buchynska: Замінено вміст на «'''Синява, -ви, '''''ж. ''Синева. Г. Барв. 217. ''Україна зникала в синяві. ''К. Дз. 155. Категорія:С...»

2017-12-21T13:33:09Z

Замінено вміст на «'''Синява, -ви, '''''ж. ''Синева. Г. Барв. 217. ''Україна зникала в синяві. ''К. Дз. 155. Категорія:С...»

Ovpylypeko.if17: {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}

2017-12-15T08:35:14Z

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}

D.buchynska: Замінено вміст на «'''Синява, -ви, '''''ж. ''Синева. Г. Барв. 217. ''Україна зникала в синяві. ''К. Дз. 155. Категорія:С...»

2017-11-24T12:35:49Z

Замінено вміст на «'''Синява, -ви, '''''ж. ''Синева. Г. Барв. 217. ''Україна зникала в синяві. ''К. Дз. 155. Категорія:С...»

Ovpylypeko.if17: {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}

2017-11-22T21:13:33Z

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Синява, -ви, '''''ж. ''Синева. Г. Барв. 217. ''Україна зникала в синяві. ''К. Дз. 155. Категорія:Си

2012-09-27T19:35:00Z

Створена сторінка: '''Синява, -ви, '''''ж. ''Синева. Г. Барв. 217. ''Україна зникала в синяві. ''К. Дз. 155. Категорія:Си

Нова сторінка

'''Синява, -ви, '''''ж. ''Синева. Г. Барв. 217. ''Україна зникала в синяві. ''К. Дз. 155.
[[Категорія:Си]]

← Попередня версія		Версія за 13:33, 21 грудня 2017
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Синява, -ви, '''''ж. ''Синева. Г. Барв. 217. ''Україна зникала в синяві. ''К. Дз. 155.		'''Синява, -ви, '''''ж. ''Синева. Г. Барв. 217. ''Україна зникала в синяві. ''К. Дз. 155.
	[[Категорія:Си]]		[[Категорія:Си]]
−	~~Си́нява — синій колір чого-небудь (неба, моря), серпанок, сутінки. Синюватий відтінок шкіри.~~
−	~~СИНЯВА, и, жін.~~
−	1. Синій колір чого-небудь. Синява неба густішала (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 141); Небо було чисте, якоїсь особливої осінньої синяви (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 49); Катя дивилася.. широко розкритими темно-синіми очима. Зараз ці очі нагадували колір потемнілого вечірнього неба, така глибока і водночас прозора була їхня синява (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 100);
−	// Ясне синє небо. Високо-високо.. летів цар птиць, ледве примітною точкою чорніючи в синяві (Гнат Хоткевич, II, 1966, 78); У синій синяві рогаликом округлим Став жовтий молодик (Микола Зеров, Вибр., 1966, 112); День був чудесний, десь дзвеніли кулики, тужила чайка,.. іноді пропливала в синяві чапля... (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 46);
−	// Серпанок. Крізь синяву туману огні дредноутів горять (Володимир Сосюра, I, 1957, 312); Сніги виблискували на сонці, сліпили очі, далекі байраки огорталися терновою синявою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 539);
−	// поет. Сутінки. Голосіївський ліс. Синява — Вечоровий спокійний розлив (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 147).
−	2. Синій простір, синя поверхня (про небо, море). Берет [Джузеппе] горить, обвітрені руки на веслах, а весла — як крила в блакиті. Ми летимо. Я принаймні маю таке вражіння, може, од синяви, що кругом обгорнула: вона над нами й під нами, спереду, ззаду, з боків. Навіть повітря здається блакитним (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 416); Він сів.. і почав вдивлятися в зелень дерев і синяву безхмарного неба (Іван Франко, VII, 1951, 79); За городами видно небо.., а під синявою неба геть-геть аж до лісу рябіє усякими квітками велений луг (Степан Васильченко, I, 1959, 328); Сонце вже зайшло, саме була хвилина, коли в синьому небі рожевий промінь ледь помітко мерехтів у безодній синяві, що поволі його поглинала (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 265); Океан повені В глибині чудовен! Скільки тії сили, синяви, краси! (Павло Тичина, II, 1957, 194); Ривок — стрибок — віраж через останню кучугуру, і ось вам море, ось вам його синява, тиха, безмежна... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 228).
−	3. Синюватий відтінок шкіри. Федяк важко дихав, смертний піт уже вкрив його сірий до синяви лоб (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 467).
−	Синява під очима — те саме, що Синці під очима (див. синець 1). Медаль далася Ліні нелегко, під очима аж синява підковами лягла (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 137); Не викликав занепокоєння і вигляд доньки — потемніла, вмучена, особливо смужечки синяви під очима, ознака душевних переживань. Все це скидала [Луківна] на дорогу, на холод (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 103).

← Попередня версія		Версія за 08:35, 15 грудня 2017
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Синява, -ви, '''''ж. ''Синева. Г. Барв. 217. ''Україна зникала в синяві. ''К. Дз. 155.		'''Синява, -ви, '''''ж. ''Синева. Г. Барв. 217. ''Україна зникала в синяві. ''К. Дз. 155.
	[[Категорія:Си]]		[[Категорія:Си]]
		+	Си́нява — синій колір чого-небудь (неба, моря), серпанок, сутінки. Синюватий відтінок шкіри.
		+	СИНЯВА, и, жін.
		+	1. Синій колір чого-небудь. Синява неба густішала (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 141); Небо було чисте, якоїсь особливої осінньої синяви (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 49); Катя дивилася.. широко розкритими темно-синіми очима. Зараз ці очі нагадували колір потемнілого вечірнього неба, така глибока і водночас прозора була їхня синява (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 100);
		+	// Ясне синє небо. Високо-високо.. летів цар птиць, ледве примітною точкою чорніючи в синяві (Гнат Хоткевич, II, 1966, 78); У синій синяві рогаликом округлим Став жовтий молодик (Микола Зеров, Вибр., 1966, 112); День був чудесний, десь дзвеніли кулики, тужила чайка,.. іноді пропливала в синяві чапля... (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 46);
		+	// Серпанок. Крізь синяву туману огні дредноутів горять (Володимир Сосюра, I, 1957, 312); Сніги виблискували на сонці, сліпили очі, далекі байраки огорталися терновою синявою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 539);
		+	// поет. Сутінки. Голосіївський ліс. Синява — Вечоровий спокійний розлив (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 147).
		+	2. Синій простір, синя поверхня (про небо, море). Берет [Джузеппе] горить, обвітрені руки на веслах, а весла — як крила в блакиті. Ми летимо. Я принаймні маю таке вражіння, може, од синяви, що кругом обгорнула: вона над нами й під нами, спереду, ззаду, з боків. Навіть повітря здається блакитним (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 416); Він сів.. і почав вдивлятися в зелень дерев і синяву безхмарного неба (Іван Франко, VII, 1951, 79); За городами видно небо.., а під синявою неба геть-геть аж до лісу рябіє усякими квітками велений луг (Степан Васильченко, I, 1959, 328); Сонце вже зайшло, саме була хвилина, коли в синьому небі рожевий промінь ледь помітко мерехтів у безодній синяві, що поволі його поглинала (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 265); Океан повені В глибині чудовен! Скільки тії сили, синяви, краси! (Павло Тичина, II, 1957, 194); Ривок — стрибок — віраж через останню кучугуру, і ось вам море, ось вам його синява, тиха, безмежна... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 228).
		+	3. Синюватий відтінок шкіри. Федяк важко дихав, смертний піт уже вкрив його сірий до синяви лоб (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 467).
		+	Синява під очима — те саме, що Синці під очима (див. синець 1). Медаль далася Ліні нелегко, під очима аж синява підковами лягла (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 137); Не викликав занепокоєння і вигляд доньки — потемніла, вмучена, особливо смужечки синяви під очима, ознака душевних переживань. Все це скидала [Луківна] на дорогу, на холод (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 103).

← Попередня версія		Версія за 12:35, 24 листопада 2017
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Синява, -ви, '''''ж. ''Синева. Г. Барв. 217. ''Україна зникала в синяві. ''К. Дз. 155.		'''Синява, -ви, '''''ж. ''Синева. Г. Барв. 217. ''Україна зникала в синяві. ''К. Дз. 155.
	[[Категорія:Си]]		[[Категорія:Си]]
−	~~Си́нява — синій колір чого-небудь (неба, моря), серпанок, сутінки. Синюватий відтінок шкіри.~~
−	~~Україна[ред. • ред. код]~~
−	~~Села:~~
−
−	~~Синява — Житомирська область, Романівський район~~
−	~~Синява — Київська область, Рокитнянський район~~
−	~~Синява — Тернопільська область, Збаразький район~~
−	~~Річки:~~
−
−	~~Синява — річка в Житомирській області, ліва притока Лісової~~
−	~~Польща[ред. • ред. код]~~
−	~~Синя́ва або Сенява — місто в Польщі~~
−	~~Синя́ва (пол. Sieniáwa (powiat krośnieński)) — село в гміні Риманів Кросненського повіту Підкарпатського воєводства~~
−	~~Словник української мови~~
−	~~СИНЯВА, и, жін.~~
−	1. Синій колір чого-небудь. Синява неба густішала (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 141); Небо було чисте, якоїсь особливої осінньої синяви (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 49); Катя дивилася.. широко розкритими темно-синіми очима. Зараз ці очі нагадували колір потемнілого вечірнього неба, така глибока і водночас прозора була їхня синява (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 100);
−	// Ясне синє небо. Високо-високо.. летів цар птиць, ледве примітною точкою чорніючи в синяві (Гнат Хоткевич, II, 1966, 78); У синій синяві рогаликом округлим Став жовтий молодик (Микола Зеров, Вибр., 1966, 112); День був чудесний, десь дзвеніли кулики, тужила чайка,.. іноді пропливала в синяві чапля... (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 46);
−	// Серпанок. Крізь синяву туману огні дредноутів горять (Володимир Сосюра, I, 1957, 312); Сніги виблискували на сонці, сліпили очі, далекі байраки огорталися терновою синявою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 539);
−	// поет. Сутінки. Голосіївський ліс. Синява — Вечоровий спокійний розлив (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 147).
−	2. Синій простір, синя поверхня (про небо, море). Берет [Джузеппе] горить, обвітрені руки на веслах, а весла — як крила в блакиті. Ми летимо. Я принаймні маю таке вражіння, може, од синяви, що кругом обгорнула: вона над нами й під нами, спереду, ззаду, з боків. Навіть повітря здається блакитним (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 416); Він сів.. і почав вдивлятися в зелень дерев і синяву безхмарного неба (Іван Франко, VII, 1951, 79); За городами видно небо.., а під синявою неба геть-геть аж до лісу рябіє усякими квітками велений луг (Степан Васильченко, I, 1959, 328); Сонце вже зайшло, саме була хвилина, коли в синьому небі рожевий промінь ледь помітко мерехтів у безодній синяві, що поволі його поглинала (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 265); Океан повені В глибині чудовен! Скільки тії сили, синяви, краси! (Павло Тичина, II, 1957, 194); Ривок — стрибок — віраж через останню кучугуру, і ось вам море, ось вам його синява, тиха, безмежна... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 228).
−	3. Синюватий відтінок шкіри. Федяк важко дихав, смертний піт уже вкрив його сірий до синяви лоб (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 467).
−	Синява під очима — те саме, що Синці під очима (див. синець 1). Медаль далася Ліні нелегко, під очима аж синява підковами лягла (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 137); Не викликав занепокоєння і вигляд доньки — потемніла, вмучена, особливо смужечки синяви під очима, ознака душевних переживань. Все це скидала [Луківна] на дорогу, на холод (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 103).

← Попередня версія		Версія за 21:13, 22 листопада 2017
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Синява, -ви, '''''ж. ''Синева. Г. Барв. 217. ''Україна зникала в синяві. ''К. Дз. 155.		'''Синява, -ви, '''''ж. ''Синева. Г. Барв. 217. ''Україна зникала в синяві. ''К. Дз. 155.
	[[Категорія:Си]]		[[Категорія:Си]]
		+	Си́нява — синій колір чого-небудь (неба, моря), серпанок, сутінки. Синюватий відтінок шкіри.
		+	Україна[ред. • ред. код]
		+	Села:
		+
		+	Синява — Житомирська область, Романівський район
		+	Синява — Київська область, Рокитнянський район
		+	Синява — Тернопільська область, Збаразький район
		+	Річки:
		+
		+	Синява — річка в Житомирській області, ліва притока Лісової
		+	Польща[ред. • ред. код]
		+	Синя́ва або Сенява — місто в Польщі
		+	Синя́ва (пол. Sieniáwa (powiat krośnieński)) — село в гміні Риманів Кросненського повіту Підкарпатського воєводства
		+	Словник української мови
		+	СИНЯВА, и, жін.
		+	1. Синій колір чого-небудь. Синява неба густішала (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 141); Небо було чисте, якоїсь особливої осінньої синяви (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 49); Катя дивилася.. широко розкритими темно-синіми очима. Зараз ці очі нагадували колір потемнілого вечірнього неба, така глибока і водночас прозора була їхня синява (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 100);
		+	// Ясне синє небо. Високо-високо.. летів цар птиць, ледве примітною точкою чорніючи в синяві (Гнат Хоткевич, II, 1966, 78); У синій синяві рогаликом округлим Став жовтий молодик (Микола Зеров, Вибр., 1966, 112); День був чудесний, десь дзвеніли кулики, тужила чайка,.. іноді пропливала в синяві чапля... (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 46);
		+	// Серпанок. Крізь синяву туману огні дредноутів горять (Володимир Сосюра, I, 1957, 312); Сніги виблискували на сонці, сліпили очі, далекі байраки огорталися терновою синявою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 539);
		+	// поет. Сутінки. Голосіївський ліс. Синява — Вечоровий спокійний розлив (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 147).
		+	2. Синій простір, синя поверхня (про небо, море). Берет [Джузеппе] горить, обвітрені руки на веслах, а весла — як крила в блакиті. Ми летимо. Я принаймні маю таке вражіння, може, од синяви, що кругом обгорнула: вона над нами й під нами, спереду, ззаду, з боків. Навіть повітря здається блакитним (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 416); Він сів.. і почав вдивлятися в зелень дерев і синяву безхмарного неба (Іван Франко, VII, 1951, 79); За городами видно небо.., а під синявою неба геть-геть аж до лісу рябіє усякими квітками велений луг (Степан Васильченко, I, 1959, 328); Сонце вже зайшло, саме була хвилина, коли в синьому небі рожевий промінь ледь помітко мерехтів у безодній синяві, що поволі його поглинала (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 265); Океан повені В глибині чудовен! Скільки тії сили, синяви, краси! (Павло Тичина, II, 1957, 194); Ривок — стрибок — віраж через останню кучугуру, і ось вам море, ось вам його синява, тиха, безмежна... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 228).
		+	3. Синюватий відтінок шкіри. Федяк важко дихав, смертний піт уже вкрив його сірий до синяви лоб (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 467).
		+	Синява під очима — те саме, що Синці під очима (див. синець 1). Медаль далася Ліні нелегко, під очима аж синява підковами лягла (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 137); Не викликав занепокоєння і вигляд доньки — потемніла, вмучена, особливо смужечки синяви під очима, ознака душевних переживань. Все це скидала [Луківна] на дорогу, на холод (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 103).