Син - Історія редагувань

Yahordiienko.if18 в 07:11, 15 червня 2021

2021-06-15T07:11:25Z

Oinikolaieva.im16: /* Сучасні словники */

2016-11-27T21:47:45Z

‎Сучасні словники

Oinikolaieva.im16: /* Сучасні словники */

2016-11-27T21:47:09Z

‎Сучасні словники

Oinikolaieva.im16: /* Ілюстрації */

2016-11-27T21:42:21Z

‎Ілюстрації

Oinikolaieva.im16: /* Ілюстрації */

2016-11-27T21:40:41Z

‎Ілюстрації

Oinikolaieva.im16: /* Ілюстрації */

2016-11-27T21:39:53Z

‎Ілюстрації

Oinikolaieva.im16: /* Джерела та література */

2016-11-27T21:38:31Z

‎Джерела та література

Oinikolaieva.im16: /* Сучасні словники */

2016-11-27T21:37:49Z

‎Сучасні словники

Oinikolaieva.im16: /* Сучасні словники */

2016-11-27T21:36:48Z

‎Сучасні словники

Oinikolaieva.im16: /* Сучасні словники */

2016-11-27T21:34:36Z

‎Сучасні словники

@@ Рядок 37: / Рядок 37: @@
 ♦ '''Син природи''' — про людину, яка не піддалася дії цивілізації, без культурних навиків, близька до природи. Кров приливає гуцулові до тіла, і святкують сини природи спільне свято з матір'ю посполу (Гнат Хоткевич, II, 1966, 24).
 ==Ілюстрації==
@@ Рядок 56: / Рядок 79: @@
 ==Зовнішні посилання==
 [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
 [[Категорія:Слова 2016 року]]

@@ Рядок 4: / Рядок 4: @@
 ==Сучасні словники==
+''
-[[Академічний тлумачний словник (1970—1980)]]
+'''''Академічний тлумачний словник (1970—1980)'''
 '''СИН''', а, чол.

← Попередня версія		Версія за 21:47, 27 листопада 2016
Рядок 4:		Рядок 4:

	==Сучасні словники==		==Сучасні словники==
		+
		+	[[Академічний тлумачний словник (1970—1980)]]

	'''СИН''', а, чол.		'''СИН''', а, чол.

@@ Рядок 41: / Рядок 41: @@
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Папа_и_ребенок.png|x140px]]
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сын.jpg|x140px]]
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Дети.jpg|x140px]]
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 |}

@@ Рядок 40: / Рядок 40: @@
 |- valign="top"
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Папа_и_ребенок.png|x140px]]
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сын.jpg|x140px]]
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]

← Попередня версія		Версія за 21:38, 27 листопада 2016
Рядок 50:		Рядок 50:

	==Джерела та література==		==Джерела та література==
		+
		+	1) Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 178.

	==Зовнішні посилання==		==Зовнішні посилання==

@@ Рядок 6: / Рядок 6: @@
 '''СИН''', а, чол.
 . Особа чоловічої статі стосовно своїх батьків. Один син — не син, два сини — півсина, три сини — ото тільки син! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 127); Кохалася мати сином, Як квіткою в гаї (Тарас Шевченко, I, 1963, 227); [Іван:] І був у того чоловіка один одним син, гарний парубок і здоровий такий, що й вола б надвоє роздер (Марко Кропивницький, I, 1958, 83); Захоплений прикладом батька, син і собі почав студіювати підручники з хімії й допомагати батькові в дослідах (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 221);
@@ Рядок 12: / Рядок 13: @@
 //  перев. мн., у сполуч. із сл. сокіл, орел, нар.-поет. Ласкаве називання синів. Обводить очима Дем'ян Петрович присутніх, вихваляючись, як завжди, своїми синами-свколами (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 445); — Я мріяв про синів-соколів, єдине, ради чого треба жити (Юрій Яновський, II, 1958, 11);
 Схилитись на плече І думати, що поруч Ще стільки літ іти, Ростить синів-орлів (Любов Забашта, Вибр., 1958, 32).
 . перев. мн. Нащадки, молоде покоління. Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись (Тарас Шевченко, I, 1963, 142); Ішли сини з села і міста, На заклик Леніна — у бій (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 27).

@@ Рядок 10: / Рядок 10: @@
 //  Ласкаве звертання батьків до сина. — Що се задумався, сину? — спитаю (Марко Вовчок, I, 1955, 274); — Питки хочеш, сину? — спитався, підійшовши, Грицько (Панас Мирний, I, 1954, 302); — Сину, — обізвалась Наумиха, — не сумуй, не гризись... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 124);
-//  перев. мн., у сполуч. із сл. сокіл, орел, нар.-поет. Ласкаве називання синів. Обводить очима Дем'ян Петрович присутніх, вихваляючись, як завжди, своїми синами-свколами (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 445); — Я мріяв про синів-соколів, єдине, ради чого треба жити (Юрій Яновський, II, 1958, 11); Схилитись на плече І думати, що поруч Ще стільки літ іти, Ростить синів-орлів (Любов Забашта, Вибр., 1958, 32).
+//  перев. мн., у сполуч. із сл. сокіл, орел, нар.-поет. Ласкаве називання синів. Обводить очима Дем'ян Петрович присутніх, вихваляючись, як завжди, своїми синами-свколами (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 445); — Я мріяв про синів-соколів, єдине, ради чого треба жити (Юрій Яновський, II, 1958, 11);
-  '''Батьків (отецький) син''' — син порядних батьків; спадкоємець батька. Не один батьків син і худобу б свою усю віддав і у батраки пішов би, аби б його полюбила Тетяна! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 310); [Юда:] Та я ж отецький син, ще й одинак! (Леся Українка, III, 1952, 131); '''Бісів син''' див. бісів; '''Бісового (сучого, чортового і т. ін.) сина''' — уживається як лайка. — А сучого сина, перелякав же як! Щоб тебе качка брикнула (Михайло Стельмах, I, 1962, 376); '''Блудний син''': а) людина, яка після довгих блукань і розпусного життя з каяттям повертається до своєї родини; б) член якогось колективу, що не підкоряється його волі, порушує його устої, залишає цей колектив, а потім повертається назад. Гучне «ура» відзначило радісний факт повернення блудного сина (Юрій Смолич, Театр.., 1940, 73); Промовець був у даному разі не лише батьком молодого, але й представником тієї задніпровської Житомирщини, яка владно кликала до себе свого блудного сина (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 202); '''Божий син''' — за християнським віровченням — Ісус Христос, один з елементів християнської формули триєдиного бога — бога-отця, бога-сина, бога-духа святого. Люби усякого чоловіка, як щирого свого брата й сина божого (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 121); [Голос:] Господи Ісусе Христе, сине божий! Помилуй нас (Панас Мирний, V, 1955, 65); '''Бути за сина''' див. бути; '''Вражий (дияволів, іродів, сучий, чортів і т. ін.) син''': а) уживається як лайка. — Лізь, вражий сину, на цю шовковицю (Степан Васильченко, II, 1959, 186); — Прощайсь лишень, дияволів сину, з матір'ю та з сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 134); — А його, іродового сина, осьмушка горілки вдавить?.. (Панас Мирний, I, 1949, 285); — Нехай заговорить, сучий син, — вимагали треті (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 640); — Брешеш, чорти сину! Сам ти собака, пся креві (Олександр Довженко, I, 1958, 270); б) уживається для вираження доброзичливості, позитивного ставлення до когось. — Ох, і сучий же ти син, Миколо, — схлипнув Боженко, взявши меч з якоюсь дитячою радістю. — І за що я тебе так люблю (Олександр Довженко, I, 1958, 197); — Ідете, чортові сини, — сказав засмучений старий ткач Опанас Чиж (Олександр Довженко, I, 1958, 132); в) уживається для вираження здивування. — Ах, ти ж, вражий сину! Як? Батька? — і здивований Бульба відступив на кілька кроків (Олександр Довженко, I, 1958, 218); г) уживається для вираження захоплення. Він передивився кожну зборку, кожну зшивку. Як вилив, вражий син! думав він і тихо усміхався (Панас Мирний, IV, 1955, 125); '''В сини годиться див. годитися''' 1; Гадів (гадючий, гаспидський, песький, собачий і т. ін.) син — уживається як лайка. В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминок послав (Іван Котляревський, I, 1952, 294); [Божевільна:] Гей, не радій, синів гадючих мати!.. (Леся Українка, II, 1951, 131); — Куди ж ви претеся, гаспидські сини? Що вам — хліба не жалко? (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 32); — Будеш мені, песький сину, тямити; тривай лишень! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 177); — А бурсак! Собачий сину, знаєш смак (Тарас Шевченко, II, 1963, 196); — Мені найбільше доїдав Рутульський Турн, -собачий син (Іван Котляревський, I, 1952, 202); До сина, заст. — багато, безліч. — Нема того на світі, чого не було на тому ярмарку, і якби грошей до сина, то накупив би усього (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 13); '''Названий син див. названий'''; Наречений син див. наречений; На якого (бісового, чортового і т. ін.) сина — навіщо, для чого. — А на якого сина ще й допрос? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 262); '''Проклятий (песький, чортів і т. ін.) син буду (будь я)''' — уживається як клятьба. Як заспівав було Мар'яна.., проклятий син буду, не можна спать (Григорій Косинка, Новели, 1962, 31); Та в мідні тарілки Як брязкнули, загромотіли, То будь я песький син, Коли в світлиці хоч один Усидів на ослінці! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 152); У сина, заст. — те саме, що У (в) біса (див. біс 1). — Як посипали [люди] до нас, так батечки! Я не знав, де їх у сина і дівати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 244); '''Хрещений син''' див. хрещений; Якого бісового сина — уживається при дієсловах для вираження незадоволення у знач. навіщо, чому. — Ну, якого ви бісового сина зібралися сюди, очі повитріщали? — почули вони у розчинене вікно Колісникової квартири (Панас Мирний, III, 1954, 287).
+  Батьків (отецький) син — син порядних батьків; спадкоємець батька. Не один батьків син і худобу б свою усю віддав і у батраки пішов би, аби б його полюбила Тетяна! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 310); [Юда:] Та я ж отецький син, ще й одинак! (Леся Українка, III, 1952, 131); Бісів син див. бісів; Бісового (сучого, чортового і т. ін.) сина — уживається як лайка. — А сучого сина, перелякав же як! Щоб тебе качка брикнула (Михайло Стельмах, I, 1962, 376); Блудний син: а) людина, яка після довгих блукань і розпусного життя з каяттям повертається до своєї родини; б) член якогось колективу, що не підкоряється його волі, порушує його устої, залишає цей колектив, а потім повертається назад. Гучне «ура» відзначило радісний факт повернення блудного сина (Юрій Смолич, Театр.., 1940, 73); Промовець був у даному разі не лише батьком молодого, але й представником тієї задніпровської Житомирщини, яка владно кликала до себе свого блудного сина (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 202); Божий син — за християнським віровченням — Ісус Христос, один з елементів християнської формули триєдиного бога — бога-отця, бога-сина, бога-духа святого. Люби усякого чоловіка, як щирого свого брата й сина божого (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 121); [Голос:] Господи Ісусе Христе, сине божий! Помилуй нас (Панас Мирний, V, 1955, 65); Бути за сина див. бути; Вражий (дияволів, іродів, сучий, чортів і т. ін.) син: а) уживається як лайка. — Лізь, вражий сину, на цю шовковицю (Степан Васильченко, II, 1959, 186); — Прощайсь лишень, дияволів сину, з матір'ю та з сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 134); — А його, іродового сина, осьмушка горілки вдавить?.. (Панас Мирний, I, 1949, 285); — Нехай заговорить, сучий син, — вимагали треті (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 640); — Брешеш, чорти сину! Сам ти собака, пся креві (Олександр Довженко, I, 1958, 270); б) уживається для вираження доброзичливості, позитивного ставлення до когось. — Ох, і сучий же ти син, Миколо, — схлипнув Боженко, взявши меч з якоюсь дитячою радістю. — І за що я тебе так люблю (Олександр Довженко, I, 1958, 197); — Ідете, чортові сини, — сказав засмучений старий ткач Опанас Чиж (Олександр Довженко, I, 1958, 132); в) уживається для вираження здивування. — Ах, ти ж, вражий сину! Як? Батька? — і здивований Бульба відступив на кілька кроків (Олександр Довженко, I, 1958, 218); г) уживається для вираження захоплення. Він передивився кожну зборку, кожну зшивку. Як вилив, вражий син! думав він і тихо усміхався (Панас Мирний, IV, 1955, 125); В сини годиться див. годитися 1; Гадів (гадючий, гаспидський, песький, собачий і т. ін.) син — уживається як лайка. В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминок послав (Іван Котляревський, I, 1952, 294); [Божевільна:] Гей, не радій, синів гадючих мати!.. (Леся Українка, II, 1951, 131); — Куди ж ви претеся, гаспидські сини? Що вам — хліба не жалко? (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 32); — Будеш мені, песький сину, тямити; тривай лишень! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 177); — А бурсак! Собачий сину, знаєш смак (Тарас Шевченко, II, 1963, 196); — Мені найбільше доїдав Рутульський Турн, -собачий син (Іван Котляревський, I, 1952, 202); До сина, заст. — багато, безліч. — Нема того на світі, чого не було на тому ярмарку, і якби грошей до сина, то накупив би усього (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 13); Названий син див. названий; Наречений син див. наречений; На якого (бісового, чортового і т. ін.) сина — навіщо, для чого. — А на якого сина ще й допрос? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 262); Проклятий (песький, чортів і т. ін.) син буду (будь я) — уживається як клятьба. Як заспівав було Мар'яна.., проклятий син буду, не можна спать (Григорій Косинка, Новели, 1962, 31); Та в мідні тарілки Як брязкнули, загромотіли, То будь я песький син, Коли в світлиці хоч один Усидів на ослінці! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 152); У сина, заст. — те саме, що У (в) біса (див. біс 1). — Як посипали [люди] до нас, так батечки! Я не знав, де їх у сина і дівати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 244); Хрещений син див. хрещений; Якого бісового сина — уживається при дієсловах для вираження незадоволення у знач. навіщо, чому. — Ну, якого ви бісового сина зібралися сюди, очі повитріщали? — почули вони у розчинене вікно Колісникової квартири (Панас Мирний, III, 1954, 287).
 . перев. мн. Нащадки, молоде покоління. Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись (Тарас Шевченко, I, 1963, 142); Ішли сини з села і міста, На заклик Леніна — у бій (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 27).