Сватати - Історія редагувань

Moserediuk.pi16: /* Див. також */

2018-10-12T12:45:02Z

‎Див. також

Moserediuk.pi16: /* Ілюстрації */

2018-10-12T12:44:30Z

‎Ілюстрації

Moserediuk.pi16: /* Див. також */

2018-10-12T12:42:41Z

‎Див. також

Moserediuk.pi16: /* Медіа */

2018-10-12T12:41:02Z

‎Медіа

Moserediuk.pi16: /* Медіа */

2018-10-12T12:40:46Z

‎Медіа

Moserediuk.pi16: /* Медіа */

2018-10-12T12:39:48Z

‎Медіа

Moserediuk.pi16: /* Ілюстрації */

2018-10-12T12:36:26Z

‎Ілюстрації

Moserediuk.pi16: /* Ілюстрації */

2018-10-12T12:33:17Z

‎Ілюстрації

Moserediuk.pi16 в 12:29, 12 жовтня 2018

2018-10-12T12:29:28Z

Moserediuk.pi16 в 12:25, 12 жовтня 2018

2018-10-12T12:25:38Z

@@ Рядок 39: / Рядок 39: @@
 ==Див. також==
-*[http://uk.wikipedia.org/wiki/ '''Вікіпедія ''']
+[[http://vesilla.pp.ua/suchasne-svatannya-/]]
 [[Категорія:Св/Педагогічний інститут/Слова 2018]]

@@ Рядок 28: / Рядок 28: @@
 [[Зображення:4159 large.jpg|x140px]]
 [[Зображення:1433916920 svad-ba-v-ukraine.jpg|x140px]]
 [[Зображення:Svatannia-1040x585.jpg|x140px]]
 [[Зображення:X3.jpg|x140px]]

@@ Рядок 37: / Рядок 37: @@
 ==Див. також==
-*[http://uk.wikipedia.org/wiki/ '''Вікіпедія ''']
+*[https://etnoxata.com.ua/statti/traditsiji/ukrainskoe-svatovstvo/]
-−
-−
-−
-−
-−
-−
-−
-−
-−
-−
 ==Див. також==

@@ Рядок 34: / Рядок 34: @@
 ==Медіа==
-{{#https://youtu.be/Eq3vmbySISY}}
+{{https://youtu.be/Eq3vmbySISY}}
 ==Див. також==

@@ Рядок 34: / Рядок 34: @@
 ==Медіа==
-{{https://youtu.be/Eq3vmbySISY}}
+{{#https://youtu.be/Eq3vmbySISY}}
 ==Див. також==

← Попередня версія		Версія за 12:36, 12 жовтня 2018
Рядок 26:		Рядок 26:

	[[Зображення:76t5r4e3.jpg\|x140px]]		[[Зображення:76t5r4e3.jpg\|x140px]]
		+	[[Зображення:4159 large.jpg\|x140px]]
		+	[[Зображення:1433916920 svad-ba-v-ukraine.jpg\|x140px]]
		+	[[Зображення:Index.jpeg\|x140px]]
		+	[[Зображення:Svatannia-1040x585.jpg\|x140px]]
		+	[[Зображення:X3.jpg\|x140px]]

	==Медіа==		==Медіа==

← Попередня версія		Версія за 12:33, 12 жовтня 2018
Рядок 24:		Рядок 24:

	==Ілюстрації==		==Ілюстрації==
−	~~{\| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"~~
−	~~\|- valign="top"~~
−	~~\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:вага_01.jpeg\|x140px]]~~

		+	[[Зображення:76t5r4e3.jpg\|x140px]]

	==Медіа==		==Медіа==

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 '''Сватати, -таю, -єш, '''''гл. ''Сватать. ''Сватай мене, козаченьку, не вводь у неславу. ''Мет. 83. ''Козак дівку вірно любить. заняти не смів. Тим я її не займаю, що сватати маю. ''Мет. 105.
-[[Категорія:Св]]
 '''Сватати''' (сватанки, змовини, брання рушників, рушники, згодини) — одна з частин традиційного весілля, під час якої вирішується питання про шлюб, прохання згоди на шлюб за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних. Особи, які просили згоди на шлюб, називались сватами чи старостами.
@@ Рядок 48: / Рядок 48: @@
 ==Див. також==
 *[http://uk.wikipedia.org/wiki/ '''Вікіпедія ''']

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
 [[Категорія:Св]]
-Сватати (сватанки, змовини, брання рушників, рушники, згодини) — одна з частин традиційного весілля, під час якої вирішується питання про шлюб, прохання згоди на шлюб за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних. Особи, які просили згоди на шлюб, називались сватами чи старостами.
+'''Сватати''' (сватанки, змовини, брання рушників, рушники, згодини) — одна з частин традиційного весілля, під час якої вирішується питання про шлюб, прохання згоди на шлюб за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних. Особи, які просили згоди на шлюб, називались сватами чи старостами.
 Сватання проходить у формі розмови старостів з батьками нареченої, обмін хлібом, перев'язування нареченої хустиною на знак згоди, а старостів — рушниками. Сватання відбувалося у вільний від польових робіт час. Сватати дівчину вирушали пізно ввечері, щоб у разі відмови зберегти сватання у таємниці. Зайшовши до хати з хлібом у руках і привітавшись, старости починали розмову про мисливців, які натрапили на слід куниці (олениці) — красної дівиці, чи купців, які дізнаються про товар, тощо. Потім кликали дівчину й прилюдно запитували її згоди на шлюб. Відповідь нареченої була обов'язковою та вирішальною. У випадку відмови принесений хліб старостам повертався і дівчина підносила гарбуза (іноді — макогона). Щоб уникнути такого сорому часом посилали «розвідника» — з метою вивідати наміри дівчини та її батьків. А якщо відповідь дівчини була ствердною, то сватів перев'язували рушниками або підносили їм на хлібі хустки чи рушники. Нареченого дівчина перев'язувала хусткою. Тоді обговорювали придане.
 Якщо наречений не подобався батькам нареченої, йому вручали гарбуз. Образившись, свати могли закрити двері спиною, що було прокляттям, яке прирікало дівчину на незаміжнє життя. Однак якщо парубок подобався родичам дівчини, значить, сватання пройшло успішно, молодих оголошували нареченим і нареченою. Призначався день весілля і проходила вже обопільна рада.[1]
 Обряд сватання відображено на картині Т. Г. Шевченка «Старости», М. Пимоненка «Свати», «Сватання».
-СВАТАТИ, аю, аєш, ,
+'''СВАТАТИ''', аю, аєш, ,
 . кого, за кого, рідко на кому. За дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних, просити згоди на шлюб в обраної особи та її батьків. Не одні старости заходили і до старого Дрота сватати Марусю (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 65); Через тиждень без старостів За Степана свата Старий свою Яриночку (Тарас Шевченко, II, 1963, 341); Сватав восени Грицько Хведора на Рябченковій Хіврі, хоч поганій, зате багатій дівці (Панас Мирний, III, 1954, 15); Катруся стояла, соромливо опустивши голову, коло печі й колупала пальцем комин. Так теж годилося робити, коли сватають (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 27); — Ну й робітник! Сватаймо, стара, за нього нашу Галю (Юрій Яновський, II, 1954, 154);
 //  Підшукуючи комусь пару, бути посередником в одруженні. Було і матері скаже, [Оксана], що не хоче заміж, як до неї, до старої, прийдуть самі батьки або матері, щоб сватати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 427); Він покаже парубоцьке право батькам: двічі вони сватали його — нічого не вийшло, а втрете — посватається сам (Михайло Стельмах, I, 1962, 535).