Aslozova.im16 в 23:57, 22 грудня 2016

2016-12-22T23:57:52Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Підве́сти́, ся. '''См. '''Підводити, -ся. ''' Категорія:Пі

2012-09-22T23:29:17Z

Створена сторінка: '''Підве́сти́, ся. '''См. '''Підводити, -ся. ''' Категорія:Пі

Нова сторінка

'''Підве́сти́, ся. '''См. '''Підводити, -ся. '''
[[Категорія:Пі]]

← Попередня версія		Версія за 23:57, 22 грудня 2016
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Підве́сти́, ся. '''См. '''Підводити, -ся. '''		'''Підве́сти́, ся. '''См. '''Підводити, -ся. '''
	[[Категорія:Пі]]		[[Категорія:Пі]]
		+	ПІДВОДИТИ, джу, диш, недок., ПІДВЕСТИ, еду, едеш; мин. ч. підвів, вела, ло; док., перех.
		+	1. Ведучи, тримаючи, наближати кого-небудь до когось, чогось. Бере [Іван] Химку за руку і підводить до панича (Панас Мирний, V, 1955, 231); Олексій Максимович уже обняв його за плечі, підводив ближче до стола (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 269); Управитель його стрів на рундуці, підвів до покоїв (Марко Вовчок, I, 1955, 175); Гнат уже стоїть на ґанку і жде, доки йому підведуть коня (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 65);
		+	// За допомогою механізму, пристрою і т. ін. наближати до чого-небудь (машину, судно і т. ін.). Моряк зачепив швартовим багром дошку і поволі почав підводити його [катер] до причалу (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 5); На верстатах загального призначення оператор вручну установлює і знімає виріб, пускає і зупиняє верстат, підводить і відводить каретку (Технологія різального інструмента, 1959, 284);
		+	// Спрямовуючи, наближати що-небудь до когось, чогось. Степан Васильович.. опускається на коліна і легенько підводить руки до ополонки (Михайло Стельмах, I, 1962, 646); Одну щучку ніяк не могла спіймати [Орися]. Тільки підводила руку, як рибина.. прослизала (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 511);
		+	// у сполуч. із сл. вода, газ і т. ін. Споруджуючи спеціальний провід, сполучати його з чим-небудь. Багато праці забрали земляні роботи.. А викопати канала, що підводить воду до турбін, а змурувати турбінні камери, закласти фундамент станції! (Юрій Яновський, II, 1954, 168); — Та ще ж канал не готовий... — Воду не підвели... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 79);
		+	// перен., у сполуч. із. сл. розмова, мова. Спрямовувати розмову, наближати її до бажаного кінця, результату. Про одруження ніколи й мови не заводив.. А якщо дівчина сама бувало підведе його до цієї теми, признавався одверто: «Моя молода ще на припічку кашу їсть!» (Андрій Головко, II, 1957, 514); Артем глянув на ходики на стіні, — час уже було йти, — і сказав, підводячи до кінця розмову: — Ну, що ж, придивись (Андрій Головко, II, 1957, 448);
		+	// перен. Готувати кого-небудь до сприйняття певної думки, виконання певних дій і т. ін.; бути причиною такої підготовки. Уся логіка наукових доказів великого російського природознавця-матеріаліста [К. А. Тімірязєва] підводила читача до прямого висновку про те, що в природі немає місця для бога (Наука і життя, 7, 1956, 32); Хоч її й підвели вже до думки, що чекати на нього марно, проте не хотілось змиритися з цим (Яків Баш, Надія, 1960, 284); Треба вміти підвести маси до революції, якнайкраще навчаючи їх на їхньому власному політичному досвіді, враховуючи конкретні особливості кожної країни, (Ленін, Коротка біографія, 1955, 230);
		+	// діал. Проводжати. Панотець на радощах, що так хутко спекався гостя з дому, підвів їх аж на дорогу (Лесь Мартович, Тв., 1954, 256).
		+	2. на що, до чого і без додатка, перен. Схиляти, штовхати кого-небудь на якісь учинки, перев. негативні; підбивати. Нащо було обдурювати всіх, просячи для слабої неньки? ..А все той Гаврилко: недобрий він хлопець, він мене на все підводив… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 138); Підвів [писар] справника, щоб не допрошував Левка (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 297).
		+	♦ Підвести машину — вдатися до хитрощів; схитрувати. Бува ще й так, що та приватна справа і сама знівечилась, — той підсік, другий — машину підвів, — усе прахом і розлетілось! (Панас Мирний, V, 1955, 418); [Усі:] Кармелюк у Глузинцях? Мати божа! Бідний пан Маркел! [Пан Душечка:] Не собачий тобі син — яку підвів машину? Пустив чутку, що сюди має прийти, а сам несподівано та в інше місце (Степан Васильченко, III, 1960, 196); Підвести під монастир див. монастир; Підводити (підвести) на гріх: а) штовхати на гріховний вчинок. [Кукса:] Я вас вилаю проти неділі! Вдаєте з себе богобоязного, а лізете на сварку, щоб на гріх підвести... (Марко Кропивницький, I, 1958, 205); б) схиляти до інтимної близькості. А зводницям [у пеклі] таке робили, Що цур йому вже і казать, На гріх дівок що підводили І сим учились промишлять (Іван Котляревський, I, 1952, 141).
		+	3. Не виконувати потрібного, необхідного і т. ін., шкодячи чому-небудь, дошкуляючи комусь. Я досі ще не знаю, коли виїду звідси,.. — ортопедист мене підвів, робить апарата неможливо довго (Леся Українка, V, 1956, 274); Голобородько ні разу не підвів комдива. Розпорядження й накази, що йшли через ад'ютанта, передавались кому слід чітко й вчасно (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 115);
		+	// Переставати виконувати певні функції, порушувати правильний хід роботи (про машини, механізми). Вугілля на-гора Поступи... ривками. Знов підводить порожняк, Тормозить відкачка... (Степан Олійник, Вибр., 1959, 220); — Тату, а ваші лабіринтові втулки й защільники не підведуть? (Петро Панч, II, 1956, 470);
		+	// Не дотримуючись яких-небудь норм, правил, принципів, порушувати вірність чомусь. Поглядав [Олексій] на батькові чоботи і шкірянку — дбайливо вичищені. — Мати, мабуть, — здогадувався, — з батьком помирилися, коли з дому пішов... Підводить мати — звикла бути рабинею... (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 24);
		+	// Бути причиною невдачі, небажаного повороту справи і т. ін. — Троє моїх товаришів льотчиків загинули не в небі, а на землі: одного підвів кінь, і його убили білогвардійці (Натан Рибак, Час, 1960, 134); Тільки дарма він у тюрягу заліз. Але тут не спритність, а гонор підвів його (Михайло Стельмах, II, 1962, 109);
		+	// Заплутувати в сприйнятті, розумінні; вводити в оману, обманювати. — Що се ти мене підводиш? — гримнув на його голова. — Чи ти знаєш, що я не люблю неправди? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 300); [Русалкін:] Що ж ви мене підвели, громадянко Мелашко! Виявляється, ваш чоловік зовсім не той (Іван Кочерга, II, 1956, 496);
		+	// Не виправдовувати довір'я, сподівань; зраджувати. — А чи ви знаєте, як вони, ті молодиці вбогі, дурять та підводять часом? (Марко Вовчок, I, 1955, 384); — Свідки можуть і підвести, — перечила Ольга Павлівна. — Це тобі не завод, а Ковалівка... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 219);
		+	// Притуплюватися (про пам'ять, слух, зір і т. ін.). Пам'ять підводить;
		+	// Не відповідати бажаному. Микола здогадувався, що він серед них найсмішніший, — і одяг на ньому висів найкумедніше, і зріст підводив (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 35); — Йому, певно, хотілося б виставити груди, але надміру огрядна комплекція прикро підводила його (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 8).
		+	4. Поміщати що-небудь під чимось, нижче від чогось. Хоч з правого берега Дніпра уже підводили [підривники] під настил моста бікфордові шнури, бійців, що прикривали переправу, це не лякало (Олесь Гончар, II, 1959, 285); Підведе [батько] під вісь дрючок, підставить під нього, приміром, ліве плече, підважить дрючком цілий віз (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 65); Наш план полягав у тому, щоб підплисти на човні до дельфіна, що спить, обережно підвести під нього ноші і відбуксувати до берега (Наука і життя, 2, 1967, 23);
		+	// Спрямовувати що-небудь в нижню частину предмета. — Не треба його пиляти.. — Чому? — хмикнув Левко, підводячи пилку під осиротіле дерево (Михайло Стельмах, I, 1962, 73);
		+	// у сполуч. із сл. фундамент. Будувати фундамент. — Під школу ще й фундаменту не підвели, а в голови сільради вже гора рахунків (Петро Панч, В дорозі, 1959, 151);
		+	// під що, перен. Піддавати кого-небудь якійсь дії, впливу. — Я в його не примічаю міцної підбійки в жартах та смішках, — сказав Дунін-Левченко, вперше на віку підводячи під критику свого знайомого (Нечуй-Левицький, I, 1956, 607);
		+	// перен., у сполуч. із сл. база, ґрунт. Створювати основу, передумови розвитку або існування чого-небудь. Індустріалізація країни підвела під сільське господарство потужну технічну базу (Комуніст України, 2, 1967, 39); Пропонувати себе замість піддослідної тварини, підводити під це он який солідний (а насправді — наївний) ґрунт — з такими хворими Друзеві здибуватися ще не доводилось (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 208).
		+	♦ Підводити (підвести) під вінець — спонукати до одруження, вінчання. — Як закомизиться вона, то старі зв'язану підведуть під вінець (Михайло Стельмах, I, 1962, 533); Підводити підступ під кого — зловмисно готувати кому-небудь неприємність. — Це Коцюбенко підвів під мене підступ! — сказав о. Артемій і постановив виселити Коцюбенка з села (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 169).
		+	5. Робити кольорову смугу по низу стіни в хаті з долівкою; іншим кольором мастити призьбу, припічок і т. ін. Щодня підмазувала [Малайка] комин та підводила червоним глеєм припічок (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 29); — Баба Бородавчиха дуже гарно вміла підводити піч і лежанку (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 297); Призьбу [Мотря] жовтою глиною підвела (Панас Мирний, I, 1949, 133).
		+	6. Підраховуючи, робити підсумок. Соня сиділа коло свого столика, низько схилившись над паперами, підводила рахунки вистави (Степан Васильченко, II, 1959, 199); Сам він людина святої вдачі, що не вадило йому підводити баланси трьох крамниць (Яків Качура, II, 1958, 376).
		+	Підводити (підвести) підсумок (підсумки) див. підсумок.
		+	7. Переміщати, піднімати що-небудь знизу вгору, у вище положення. [Круста (підводить кухля):] Держіть фіали! [Люцій:] Я не п'ю, спасибі (Леся Українка, II, 1951, 400); Підвів [Пігловський] рушницю, щоб стусонути найближчого хлібороба, та хтось позаду.. вгатив його кулачищем у бік (Михайло Стельмах, I, 1962, 440);
		+	// Переміщаючи з опущеного або звичайного положення, піднімати чи спрямовувати догори (руку, голову і т. ін.). Костецький лежить з заплющеними очима. Важке, переривчасте дихання нерівно підводить його груди (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 316); Старий широколобий вовцюган лежав у чагарнику.. Сп'янілий від крові і м'яса, звір, здавалося, посміхався уві сні і важко то підводив, то опускав черево (Михайло Стельмах, I, 1962, 208); Поставив [Богдан] свою чарку на стіл і на хвилину похилив голову, але зараз же підвів її з усміхом (Леся Українка, III, 1952, 586); Олена Пилипівна всім сказала, якщо хто хоче говорити, хай руку підведе (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 11);
		+	// Виділятися висотою, підноситися чим-небудь, міститися над чимось; височіти. На північ, важко розпластавшись широченними корпусами, підводить до неба чотири димарі теплоелектроцентралі тракторний завод (Вадим Собко, Любов, 1935, 3); * Образно. Лиман дністровський виринув з туману, За ним підвів фортецю Акерман (Петро Дорошко, Тобі, народе.., 1959, 79).
		+	♦ Підводити (підвести) голову див. голова; Підводити (підвести) голос — те саме, що Підвищувати (підвищити, підвищувати, підвисити) голос (тон) (див. підвищувати). — Що я чую? — докоряв він косарям. — Невже на свого рідного папа голос підводите? (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 75); Підводити очі (погляд, зір і т. ін.) — те саме, що Підносити (піднести) очі (погляд, зір і т. ін.) (див. підносити). Нотар підвів здивовані очі на присадкуватого дідка з ціпком і присунув до нього стільця: — Сідайте! Я вас слухаю (Петро Панч, В дорозі, 1959, 13); Підводити (підвести) руку див. рука.
		+	8. Допомагати кому-небудь встати, піднятися. Підвестись без сторонньої помочі нічого й думать,.. так що мене Ліля і Марися удвох підводять і зараз саджають тут же коло кушетки в крісло (Леся Українка, V, 1956, 188); Вона підводить його з землі, садовить біля себе на скрипучий сніп очерету (Михайло Стельмах, II, 1962, 210);
		+	// Ставити те, що повалене. Робітники ще розбирали останні барикади, підводили повалені трамваї (Олесь Гончар, III, 1959, 460);
		+	// Примушувати кого-, що-небудь встати, піднятися. Стрільці ..здіймали галас, колошкали вовка, підводили його з лігвища, турили на мисливців (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 222); Я спав, знесилений з утоми, І сни мої — як піч були.. Але підвів мене з соломи глухий удар!.. (Володимир Сосюра, II, 1958, 401).
		+	9. Споруджувати які-небудь будови; будувати. Немов хотів він [Дніпро], наш старий, Всю силу показати, Мов підганяв він нас — мерщій Підводьте мур загати! (Леонід Первомайський, II, 1958, 247); Ми вмієм працювать, творити, підводити нові міста (Ростислав Братунь, Вересень, 1945, 5).
		+	Підводити (підвести) з руїн — відновлювати зруйноване; відбудовувати. Міста з руїн підводимо, Сади саджаєм людям (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 3).
		+	10. безос., у сполуч. із сл. живіт, черево. Втягуватися всередину, підбиратися. Підводило кобилі черево, свербіла шкура під правою пахвою, рясно вкритою засохлим кізяком (Остап Вишня, I, 1956, 122);
		+	// перен. Відчувати голод. — Петро Лукич! — гукнув на Загнибіду крамар. — А що? — Пора, братику [їсти]. Животи підвело, — мовив він, скривившись (Панас Мирний, III, 1954, 83); [Халява:] Ну й живіт же мені підвело гак, що, здається, стріскав би й собаку (Марко Кропивницький, V, 1959, 256).
		+	Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 408.

Підвести - Історія редагувань

Aslozova.im16 в 23:57, 22 грудня 2016

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Підве́сти́, ся. '''См. '''Підводити, -ся. ''' Категорія:Пі