Приставати - Історія редагувань

Марченко: /* Зовнішні посилання */

2014-12-07T21:20:33Z

‎Зовнішні посилання

Марченко в 21:17, 7 грудня 2014

2014-12-07T21:17:13Z

Юра Ткаченко в 21:24, 30 листопада 2014

2014-11-30T21:24:34Z

Юра Ткаченко в 21:24, 30 листопада 2014

2014-11-30T21:24:10Z

Показати зміни

Юра Ткаченко в 21:23, 30 листопада 2014

2014-11-30T21:23:11Z

Юра Ткаченко в 21:22, 30 листопада 2014

2014-11-30T21:22:17Z

Юра Ткаченко в 21:21, 30 листопада 2014

2014-11-30T21:21:08Z

Юра Ткаченко в 21:19, 30 листопада 2014

2014-11-30T21:19:55Z

Юра Ткаченко в 21:19, 30 листопада 2014

2014-11-30T21:19:22Z

Показати зміни

Юра Ткаченко в 20:26, 30 листопада 2014

2014-11-30T20:26:35Z

@@ Рядок 68: / Рядок 68: @@
 ==Зовнішні посилання==
-[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:%D0%AE%D1%80%D0%B0_%D0%A2%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE Автор: Ткаченко Юрій]
+[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%97%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8]
 [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]

@@ Рядок 70: / Рядок 70: @@
 [http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87:%D0%AE%D1%80%D0%B0_%D0%A2%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE Автор: Ткаченко Юрій]
-[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
+[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 [[Категорія:Пр]]

@@ Рядок 46: / Рядок 46: @@
 ♦ перев. док., безос., з інфін. Годиться, слід, дозволено кому-небудь щось робити, якось поводитися (перев. з запереченням). Така, видно, фортуна чоловіку: не схотів Василько їздити на волах, а в заводі робить біля кораблів, бо, видно, тепер людям вже не пристає погейкувати на воли: не ті часи (Михайло Стельмах, I, 1962, 339); — Хіба ж пристало козакові Отут сидіть! — промовив я. — У темнім лузі, у діброві Витає славонька моя (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 209); [Іван:] Знаєте, Явдохо, ви розумна людина, і не пристало вам за другими, як сороці, говорить пусті слова!.. (Карпенко-Карий, III, 1961, 13).
 ♦ '''Дуже втомлюватися, знесилюватися від утоми'''. Степан знов став поганяти коні. Вони зразу підхоплювали, потім швидко приставали та й ішли собі ходою, незважаючи на батіг (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 40); — Підводи? — знову обізвався низенький, в пілотці. — Це будуть підвозити тих, що приставатимуть (Василь Козаченко, Ціна життя, 1960, 116); Їхав раз дядько поганою конякою, а вона й пристала, так він сам запрігся, а коня прив'язав до воза (Україна сміється, I, 1960, 286); Коло корчми стали [тройки] — Дати коням одпочити, Та й дружки пристали Співаючи (Тарас Шевченко, II, 1963, 211); Чим більше йшли, тим важчою здавалась овеча тушка. Незабаром Віктор і Олексій пристали (Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 349);
 //  з інфін. Стомлюватися щось робити. Я пристав шугати поглядом з кінця в кінець земної кулі. Містер Ейбл, проте, навіть не втомився (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 45).

@@ Рядок 22: / Рядок 22: @@
 ♦ '''Приставати''' (пристати) з ножем до горла див. ніж 1; Приставати (пристати) реп'яхом; Приставати (пристати) мов (як, наче і т. ін.) реп'ях ([шевська] смола, муха у спасівку і т. ін.) — те саме, що Приставати (пристати) з ножем до горла (див. ніж 1). — Жарти жартами, а я оце поїду в Бендери та причепою причеплюсь, реп'яхом пристану до Бичковського, — обізвалась Христина. — Я вже знаю, з якого боку приступити (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 79); Роями цілими вони глотилися по селу, швендяли по полю, по хатах.
-. до чого, куди, де, також у сполуч. із сл. до берега. Те саме, що причалювати 2. Ото було, як опівночі, то й пливуть човни Дніпром, та й пристають під старою вербою (Марко Вовчок, I, 1955, 90); [Настя:] Не бійся, дочко!.. Поставлю знак запорожцям, щоб знали, куди приставати човнами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 463); — Ти, Іване, до берега приставай, — крикнув пан до одного з гребців, — а ти, Пилипе, отой човен тягни до берега (Панас Мирний, I, 1954, 312); Скіфи [човни] літають по тихій холодній воді,.. Інна Варламова перша пристає до берега (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 306); Баркас підскакував на місці, хлюпав, як риба, і не міг пристати до берега (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 390); Бійці натискали на весла, минуло кілька хвилин, серед повної тиші й темряви шаланда м'яко пристала до землі (Юрій Яновський, II, 1958, 198); Пристали рибалки до берега, витягли човни на берег, розкидали мокрі сітки по лозах (Нечуй-Левицький, I, 1956, 69);  * Образно. Поїзд оминув головну станцію Запоріжжя і, зігнувши гадючкою довгу валку вагонів, щосили подався ліворуч, щоб обійти навколо міста і пристати до південної малорухливої станції (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 398).
 ♦ '''Приставати''' (пристати) до берега якого — знаходити своє місце в житті, обирати професію, місце роботи і т. ін. — Час тобі, дитино, вже приставати до якогось берега, — говорила [мати] доньці спокійно та розважливо, — бо закрутить тебе хвиля, закаламутить голову і пропадеш (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 281); Дорогою він запитав у Савки: — Що ж ти, брат, на одному місці не тримаєшся? Електрозварником тобі не подобається, муляром — теж. Приставай до якогось берега (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 57); [Коваль:] То до якого ж берега пристанемо? [Цар:] Зараз нічого не скажу вам... На роздоріжжі я... Все думаю... (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 88).
-. перев. док., розм. Оселитися де-небудь, у когось. Напевне ніхто не знав,.. де вона пристала на життя (Марко Вовчок, I, 1955, 366); Давно вже шукала вона доброї душі, щоб пристала до неї та помогла спокійніше віку дожити (Любов Яновська, I, 1959, 39);
+♦ перев. док., розм. Оселитися де-небудь, у когось. Напевне ніхто не знав,.. де вона пристала на життя (Марко Вовчок, I, 1955, 366); Давно вже шукала вона доброї душі, щоб пристала до неї та помогла спокійніше віку дожити (Любов Яновська, I, 1959, 39);
 //  до кого. Піти до кого-небудь служити, навчатися у когось ремеслу і т. ін. Два роки терпів Тарас таку «науку», а наостанці мусив втекти в містечко Лисянку, де пристав до маляра-диякона (Панас Мирний, V, 1955, 309);
 //  до кого. Одружившись, перейти жити до чоловіка або жінки. Після празників Горпина вийшла й собі заміж. Молодий тут уже пристав до молодої (Панас Мирний, I, 1954, 61); Мати мусила швидко вийти заміж, щоб запобігти цілковитому розстроєві господарства. Пристав до неї молодий парубок, також з Ясениці, Гринь Гаврилик (Іван Франко, I, 1955, 12); Відразу ж, як втік від Надії, Лигун прибився в село Бабаї і пристав до модистки Векли (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 87).
@@ Рядок 31: / Рядок 32: @@
 ♦ розм. '''Погоджуватися з ким-небудь у чомусь''', давати згоду на щось. Остигло [остогидло] Горпині у свекра жити, стала вона просити, щоб її одпустили, тільки свекор не приставав на те (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 121); — Пристаєте на мою ціну? (Іван Франко, III, 1950, 70); Карпо пристав на те, щоб давати половину груш Лаврінові (Нечуй-Левицький, II, 1956, 339);
-//  також з інфін. Погоджуватися щось зробити. Довго паніматка не приставала віддати Масю в науку (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 38).
+//  також з інфін. Погоджуватися щось зробити. '''Довго''' паніматка не приставала віддати Масю в науку (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 38).
 Приставати (пристати) на мир (угоду і т. ін.) — погоджуватися укласти мир (угоду і т. ін.) з ким-небудь. — Твоє військо побите? — спитала вона в Саіба. — Побите, і я пристав на безчесний мир з Карапетом (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 35); Приставати (пристати) на мову яку — погоджуватися з ким-небудь у чомусь. — Дурниця! — Про мене, нехай, нехай буде дурниця.., тільки нас не вплутуй, — сказав Хома. — Ми на цю мову не пристаємо (Олександр Довженко, I, 1958, 343); Не пристала мати на ту мову, Одружила сина з ким хотіла, Як хотіла — справила весілля (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 115).
 ♦ кому, до чого, розм. '''Гармоніювати з зовнішністю'''; пасувати. Білий шовк чудово приставав до чорних брів, до чорних очей, до рум'яного лиця (Нечуй-Левицький, I, 1956, 150); [Іван:] Скинув би ти.. зовсім козацький жупан, не пристав він тобі! (Степан Васильченко, III, 1960, 24); Зелена байова керсетка, з червоними мушками, червона в букетах спідниця, на шиї дорогі коралі, хрести, золоті дукати — усе гарно пристало до хорошої дівоцької вроди (Панас Мирний, I, 1949, 127);  * Образно. О ви, що полягли в таку смутну весну, як вдарили недосвіти-морози, — нащадки не складуть вінців вам на труну, вам не квітки пристали, тільки сльози (Леся Українка, I, 1951, 185);

@@ Рядок 36: / Рядок 36: @@
 //  перен. '''Відповідати''' (у 5 знач.) чому-небудь; задовольняти певні вимоги. Він, очевидячки, з тим довгим волоссям не приставав докладно до того образу, що вона створила в своїй уяві (Лесь Мартович, Тв., 1954, 300); [Груїчева:] Так же довго тривати не може,.. гра в якусь надземну любов пристала хіба підліткам (Леся Українка, II, 1951, 56); [Степан:] Ну, чи пристала така одежа до чорної роботи? (Марко Кропивницький, II, 1958, 46).
 Приставати (пристати) до лиця (виду) кому — бути до лиця, личити, пасувати. Ясно-синій колір дуже приставав їй до лиця (Нечуй-Левицький, V, 1966, 139); Чорний здоровий платок, котрим була її голова і плечі аж до пояса прикриті, так пристав їй до лиця (Панас Мирний, IV, 1955, 145); Пристало як корові сідло (як свині в дощ, як свині наритники і т. ін.) — зовсім, аж ніяк не пасує комусь.
-. перев. док., безос., з інфін. Годиться, слід, дозволено кому-небудь щось робити, якось поводитися (перев. з запереченням). Така, видно, фортуна чоловіку: не схотів Василько їздити на волах, а в заводі робить біля кораблів, бо, видно, тепер людям вже не пристає погейкувати на воли: не ті часи (Михайло Стельмах, I, 1962, 339); — Хіба ж пристало козакові Отут сидіть! — промовив я. — У темнім лузі, у діброві Витає славонька моя (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 209); [Іван:] Знаєте, Явдохо, ви розумна людина, і не пристало вам за другими, як сороці, говорить пусті слова!.. (Карпенко-Карий, III, 1961, 13).
+♦ перев. док., безос., з інфін. Годиться, слід, дозволено кому-небудь щось робити, якось поводитися (перев. з запереченням). Така, видно, фортуна чоловіку: не схотів Василько їздити на волах, а в заводі робить біля кораблів, бо, видно, тепер людям вже не пристає погейкувати на воли: не ті часи (Михайло Стельмах, I, 1962, 339); — Хіба ж пристало козакові Отут сидіть! — промовив я. — У темнім лузі, у діброві Витає славонька моя (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 209); [Іван:] Знаєте, Явдохо, ви розумна людина, і не пристало вам за другими, як сороці, говорить пусті слова!.. (Карпенко-Карий, III, 1961, 13).
-. Дуже втомлюватися, знесилюватися від утоми. Степан знов став поганяти коні. Вони зразу підхоплювали, потім швидко приставали та й ішли собі ходою, незважаючи на батіг (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 40); — Підводи? — знову обізвався низенький, в пілотці. — Це будуть підвозити тих, що приставатимуть (Василь Козаченко, Ціна життя, 1960, 116); Їхав раз дядько поганою конякою, а вона й пристала, так він сам запрігся, а коня прив'язав до воза (Україна сміється, I, 1960, 286); Коло корчми стали [тройки] — Дати коням одпочити, Та й дружки пристали Співаючи (Тарас Шевченко, II, 1963, 211); Чим більше йшли, тим важчою здавалась овеча тушка. Незабаром Віктор і Олексій пристали (Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 349);
+♦ '''Дуже втомлюватися, знесилюватися від утоми'''. Степан знов став поганяти коні. Вони зразу підхоплювали, потім швидко приставали та й ішли собі ходою, незважаючи на батіг (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 40); — Підводи? — знову обізвався низенький, в пілотці. — Це будуть підвозити тих, що приставатимуть (Василь Козаченко, Ціна життя, 1960, 116); Їхав раз дядько поганою конякою, а вона й пристала, так він сам запрігся, а коня прив'язав до воза (Україна сміється, I, 1960, 286); Коло корчми стали [тройки] — Дати коням одпочити, Та й дружки пристали Співаючи (Тарас Шевченко, II, 1963, 211); Чим більше йшли, тим важчою здавалась овеча тушка. Незабаром Віктор і Олексій пристали (Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 349);
 //  з інфін. Стомлюватися щось робити. Я пристав шугати поглядом з кінця в кінець земної кулі. Містер Ейбл, проте, навіть не втомився (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 45).
-. тільки недок., з ким, діал. Приятелювати. З яким пристаєш, сам таким стаєш (Номис, 1864, № 116); З Гриньком уже ніхто не хотів приставати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 340); — Ти мені з ним [Гущею] — гляди — не приставай, бо як побачу, пане добродзею, то... (Михайло Коцюбинський, 11, 1955, 12).
+♦ тільки недок., з ким, діал. Приятелювати. З яким пристаєш, сам таким стаєш (Номис, 1864, № 116); З Гриньком уже ніхто не хотів приставати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 340); — Ти мені з ним [Гущею] — гляди — не приставай, бо як побачу, пане добродзею, то... (Михайло Коцюбинський, 11, 1955, 12).
-. мат. Збігатися в усіх своїх точках при накладанні (про геометричні фігури). Трикутники пристали.
+♦ мат. Збігатися в усіх своїх точках при накладанні (про геометричні фігури). Трикутники пристали.
 Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 33.Коментарі (0)

@@ Рядок 28: / Рядок 28: @@
 //  до кого. Піти до кого-небудь служити, навчатися у когось ремеслу і т. ін. Два роки терпів Тарас таку «науку», а наостанці мусив втекти в містечко Лисянку, де пристав до маляра-диякона (Панас Мирний, V, 1955, 309);
 //  до кого. Одружившись, перейти жити до чоловіка або жінки. Після празників Горпина вийшла й собі заміж. Молодий тут уже пристав до молодої (Панас Мирний, I, 1954, 61); Мати мусила швидко вийти заміж, щоб запобігти цілковитому розстроєві господарства. Пристав до неї молодий парубок, також з Ясениці, Гринь Гаврилик (Іван Франко, I, 1955, 12); Відразу ж, як втік від Надії, Лигун прибився в село Бабаї і пристав до модистки Векли (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 87).
- '''Приставати''' (пристати) в прийми див. прийми; Пристати на ґрунт, заст. — придбавши земельний наділ, оселитися де-небудь постійно. Він швидко покинув сю службу, послухав одного товариша, що нараяв йому йти до Борислава, заробити грошей, пристати на ґрунт (Іван Франко, IV, 1950, 27).
+♦ '''Приставати''' (пристати) в прийми див. прийми; Пристати на ґрунт, заст. — придбавши земельний наділ, оселитися де-небудь постійно. Він швидко покинув сю службу, послухав одного товариша, що нараяв йому йти до Борислава, заробити грошей, пристати на ґрунт (Іван Франко, IV, 1950, 27).
-. Ідучи або їдучи, ненадовго зупинятися де-небудь. — Буду приставати, не поспішаючи з ним, то він і відв'яжеться від мене (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 408); Дід пристає серед кладки, лікті на поруччя кладе, на річку поглядає (Степан Тудор, Народження, 1941, 219); Раптом вона почула якийсь звук. Наче тупотіння багатьох ніг назустріч. Вона пристала (Юрій Смолич, Прекр. катастр., 1956, 62);  * Образно. Белетристика така химерна штука, як-от моя доля,.. то їде-їде, не треба краще, зате ж як пристане, то й волами не вивезеш (Леся Українка, V, 1956, 59);
-//  Зупиняючись у дорозі, розташовуватися де-небудь тимчасово. Найняли [рибалки] музики і з музиками, з церемонією перейшли город і пристали коло одного шинку (Нечуй-Левицький, II, 1949, 76); — Коли вже ми спочинемо? Хоч би пристать де, просушитись (Панас Мирний, І, 1954, 357); — Поранені гниють на ношах,.. давай пристанемо кудись до села і звільнимо свої руки, підемо далі з легкими руками (Юрій Яновський, I, 1954, 283).
+♦ розм. '''Погоджуватися з ким-небудь у чомусь''', давати згоду на щось. Остигло [остогидло] Горпині у свекра жити, стала вона просити, щоб її одпустили, тільки свекор не приставав на те (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 121); — Пристаєте на мою ціну? (Іван Франко, III, 1950, 70); Карпо пристав на те, щоб давати половину груш Лаврінові (Нечуй-Левицький, II, 1956, 339);
-. Приєднуватися до кого-, чого-небудь, іти за кимсь, чимсь. Нарубки перескакували через перелази і приставали до музик (Нечуй-Левицький, II, 1956, 123); Рушає військо. Коні ржуть. На передки їздові сіли, Вже по дорозі пристають То тут, то там бійці спізнілі (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 133); По дорозі до рудого хлопчика пристало ще кілька малюків (Іван Багмут, Щасл. день.., 1951, 120); Тут же [у Сибіру] до геодезистів пристала велика партія супровідників (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 22);
-//  Прибиватися до череди, зграї і т. ін. (про тварин). Увійшовши в двір, Борис відразу побачив новину. До його голубів пристав чужий голуб. Він сидів трохи осторонь від інших, насторожено озирався, але іноді воркотів; значить, пристав по-справжньому, не збирався тікати (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 14); Теля пристало до чужої череди;  * Образно. Мені сказали: радість вилітає у піднебесся молодим орлом. Їй не пристати до чужої зграї, їй не охляти стомленим крилом (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 139);
-//  Приєднуючись до кого-небудь, робити те саме, що й він (вони). До Данилкі пристає Ярилко. Обидва танцюють з викрутасами (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 480); Одна дівчина почала пісні, до неї пристали другі дівчата й молодиці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 97); На селі досі разом з півнями гавкала й собака.. А це дужче, і друга пристала до неї, а потім завила (Андрій Головко, I, 1957, 347);
-//  Приєднуючись, брати участь у якій-небудь справі; підтримувати когось, щось своєю участю. Не цурався Мільтон і тих забав, якими тоді займались молоді паничі,.. тільки не приставав ні до яких розпусних вигадок своїх товаришів, а ще навіть ганив їх за те (Леся Українка, VIII, 1965, 187); — Скажи, Петре, по щирості, ти міг би пристати до нашої справи? (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 8);
-//  Ставати членом, учасником якої-небудь групи, спілки і т. ін. Далі й каже [Тур]: — Приставай, брате, в запорожці (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 149); Зібрав [брат] усе добро, яке собі мав, покинув усю придобу, залишив і спокій, втік і пристав сам до громади у Чорному лісі (Марко Вовчок, I, 1955, 359); Оришка вже зовсім була до баптистів пристала (Остап Вишня, I, 1956, 27); Таня й Оксані організували драматичний гурток, до них пристав і Тарас Тополя, який виявився завзятим аматором (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 305);
-//  до кого, на що. Ставати чиїмсь прихильником, прибічником, приєднуватись до певного світогляду, певних думок, тверджень і т. ін. Справа така: молоді москвофіли.. пристали (принаймні. виразили бажання пристати) до радикалів (Леся Українка, V, 1956, 49); Те, що секретар міськкому швидко пристав на бік Жадана, навіть назвав подібні лекції шарлатанством, ошелешило Шафороста (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 114); Під час громадянської війни Валентин Модестович не пристав ні до кого — ні до білих, ні до червоних (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 159);
-//  заст. Переходити до іншої віри. Польський король Сигізмунд III постановив силою завести по всій Україні унію.. Значніші православні пани приставали до католицької віри й сполячувались (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 23); [Гаврило:] До унії не приставав? Віру християнську не зраджував? (Олександр Корнійчук, I, 1955, 217); Я ладна заприсягтись і землі з'їсти, що Параска, коли не пристала на нову віру до штундів, то швидко пристане (Нечуй-Левицький, II, 1956, 18).
- Приставати (пристати) до гурту (товариства, компанії і т. ін.) — приєднуватися до певного товариства. Хоч дівчата мали в класі свій куток, свої особливі таємниці, проте Галя, при своїй жвавій громадській вдачі, любіше приставала до хлоп'ячого гурту (Степан Васильченко, I, 1959, 153); [Мошко:] Паненко, приставайте до отаманового товариства, тут вам буде добре (Степан Васильченко, III, 1960, 189); [Маша:] Що ж, просимо вашої ласки. Дуже приємно вас бачити. Приставайте ж до нашої компанії (Іван Микитенко, I, 1959, 245); Побачивши хлопців, Волік побіг до них і пристав до компанії (Олександр Копиленко, Сон. ранок, 1951, 80); Приставати (пристати) до розмови (на розмову) — брати участь у розмові, підтримувати розмову з ким-небудь. До розмови дівчина приставала лише в силу необхідності, більше відповідала на якісь запитання (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 101); Той [хлопець] прикурив уже, а не відходив — може, й собі до гурту чоловічого хотів пристати на поважну розмову (Андрій Головко, I, 1957, 311); Приставати (пристати) на слово (на думку, до думки, на пропозицію, до пропозиції і т. ін.) — підтримувати чиюсь думку, пропозицію. [Казидорога:] Ну, що ж, панове, пристаєте на моє слово, чи будете ліпшої ради шукати? (Іван Франко, IX, 1952, 395); На думку Кривцова пристали начальник порту і більшість капітанів (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 11); Він одним з перших і найпалкіше пристав до думки про негайну втечу (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 200); Панкратов знав, що ідея комсомольської розвідувальної мандрівки в тайгу має реальний ґрунт, знав він, що не один з цих молодих робітників охоче б пристав на пропозицію записати його до складу розвідувачів (Олесь Донченко, II, 1956, 16); Дівчина охоче пристала до його пропозиції (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 117).
-. розм. '''Погоджуватися з ким-небудь у чомусь''', давати згоду на щось. Остигло [остогидло] Горпині у свекра жити, стала вона просити, щоб її одпустили, тільки свекор не приставав на те (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 121); — Пристаєте на мою ціну? (Іван Франко, III, 1950, 70); Карпо пристав на те, щоб давати половину груш Лаврінові (Нечуй-Левицький, II, 1956, 339);
 //  також з інфін. Погоджуватися щось зробити. Довго паніматка не приставала віддати Масю в науку (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 38).
- Приставати (пристати) на мир (угоду і т. ін.) — погоджуватися укласти мир (угоду і т. ін.) з ким-небудь. — Твоє військо побите? — спитала вона в Саіба. — Побите, і я пристав на безчесний мир з Карапетом (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 35); Приставати (пристати) на мову яку — погоджуватися з ким-небудь у чомусь. — Дурниця! — Про мене, нехай, нехай буде дурниця.., тільки нас не вплутуй, — сказав Хома. — Ми на цю мову не пристаємо (Олександр Довженко, I, 1958, 343); Не пристала мати на ту мову, Одружила сина з ким хотіла, Як хотіла — справила весілля (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 115).
+Приставати (пристати) на мир (угоду і т. ін.) — погоджуватися укласти мир (угоду і т. ін.) з ким-небудь. — Твоє військо побите? — спитала вона в Саіба. — Побите, і я пристав на безчесний мир з Карапетом (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 35); Приставати (пристати) на мову яку — погоджуватися з ким-небудь у чомусь. — Дурниця! — Про мене, нехай, нехай буде дурниця.., тільки нас не вплутуй, — сказав Хома. — Ми на цю мову не пристаємо (Олександр Довженко, I, 1958, 343); Не пристала мати на ту мову, Одружила сина з ким хотіла, Як хотіла — справила весілля (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 115).
-. кому, до чого, розм. '''Гармоніювати з зовнішністю'''; пасувати. Білий шовк чудово приставав до чорних брів, до чорних очей, до рум'яного лиця (Нечуй-Левицький, I, 1956, 150); [Іван:] Скинув би ти.. зовсім козацький жупан, не пристав він тобі! (Степан Васильченко, III, 1960, 24); Зелена байова керсетка, з червоними мушками, червона в букетах спідниця, на шиї дорогі коралі, хрести, золоті дукати — усе гарно пристало до хорошої дівоцької вроди (Панас Мирний, I, 1949, 127);  * Образно. О ви, що полягли в таку смутну весну, як вдарили недосвіти-морози, — нащадки не складуть вінців вам на труну, вам не квітки пристали, тільки сльози (Леся Українка, I, 1951, 185);
+♦ кому, до чого, розм. '''Гармоніювати з зовнішністю'''; пасувати. Білий шовк чудово приставав до чорних брів, до чорних очей, до рум'яного лиця (Нечуй-Левицький, I, 1956, 150); [Іван:] Скинув би ти.. зовсім козацький жупан, не пристав він тобі! (Степан Васильченко, III, 1960, 24); Зелена байова керсетка, з червоними мушками, червона в букетах спідниця, на шиї дорогі коралі, хрести, золоті дукати — усе гарно пристало до хорошої дівоцької вроди (Панас Мирний, I, 1949, 127);  * Образно. О ви, що полягли в таку смутну весну, як вдарили недосвіти-морози, — нащадки не складуть вінців вам на труну, вам не квітки пристали, тільки сльози (Леся Українка, I, 1951, 185);
 //  перен. '''Відповідати''' (у 5 знач.) чому-небудь; задовольняти певні вимоги. Він, очевидячки, з тим довгим волоссям не приставав докладно до того образу, що вона створила в своїй уяві (Лесь Мартович, Тв., 1954, 300); [Груїчева:] Так же довго тривати не може,.. гра в якусь надземну любов пристала хіба підліткам (Леся Українка, II, 1951, 56); [Степан:] Ну, чи пристала така одежа до чорної роботи? (Марко Кропивницький, II, 1958, 46).
- Приставати (пристати) до лиця (виду) кому — бути до лиця, личити, пасувати. Ясно-синій колір дуже приставав їй до лиця (Нечуй-Левицький, V, 1966, 139); Чорний здоровий платок, котрим була її голова і плечі аж до пояса прикриті, так пристав їй до лиця (Панас Мирний, IV, 1955, 145); Пристало як корові сідло (як свині в дощ, як свині наритники і т. ін.) — зовсім, аж ніяк не пасує комусь.
+Приставати (пристати) до лиця (виду) кому — бути до лиця, личити, пасувати. Ясно-синій колір дуже приставав їй до лиця (Нечуй-Левицький, V, 1966, 139); Чорний здоровий платок, котрим була її голова і плечі аж до пояса прикриті, так пристав їй до лиця (Панас Мирний, IV, 1955, 145); Пристало як корові сідло (як свині в дощ, як свині наритники і т. ін.) — зовсім, аж ніяк не пасує комусь.
 . перев. док., безос., з інфін. Годиться, слід, дозволено кому-небудь щось робити, якось поводитися (перев. з запереченням). Така, видно, фортуна чоловіку: не схотів Василько їздити на волах, а в заводі робить біля кораблів, бо, видно, тепер людям вже не пристає погейкувати на воли: не ті часи (Михайло Стельмах, I, 1962, 339); — Хіба ж пристало козакові Отут сидіть! — промовив я. — У темнім лузі, у діброві Витає славонька моя (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 209); [Іван:] Знаєте, Явдохо, ви розумна людина, і не пристало вам за другими, як сороці, говорить пусті слова!.. (Карпенко-Карий, III, 1961, 13).
 . Дуже втомлюватися, знесилюватися від утоми. Степан знов став поганяти коні. Вони зразу підхоплювали, потім швидко приставали та й ішли собі ходою, незважаючи на батіг (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 40); — Підводи? — знову обізвався низенький, в пілотці. — Це будуть підвозити тих, що приставатимуть (Василь Козаченко, Ціна життя, 1960, 116); Їхав раз дядько поганою конякою, а вона й пристала, так він сам запрігся, а коня прив'язав до воза (Україна сміється, I, 1960, 286); Коло корчми стали [тройки] — Дати коням одпочити, Та й дружки пристали Співаючи (Тарас Шевченко, II, 1963, 211); Чим більше йшли, тим важчою здавалась овеча тушка. Незабаром Віктор і Олексій пристали (Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 349);

@@ Рядок 13: / Рядок 13: @@
 //  перен. Привертати чию-небудь посилену увагу; міцно запам'ятовуватися. [Бондар:] Ай, Тарас! А я думав, що ти так вже загартувався в козацькім ділі, що пісня про кохання до тебе не пристане!.. (Карпенко-Карий, I, 1960, 151); Коли Петро вперше побачив Тосю, вона саме сміялася чогось, і звук цього сміху пристав до його пам'яті, як буває пристає вперше почута мелодія! (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 231).
   Сон не пристає (не приставав) до кого — кому-небудь ве спиться (не спалося). Надія підхопилась. Сон уже не приставав до неї (Яків Баш, Надія, 1960, 373).
 ♦ '''Пристала душа''' (душка, серце, серденько і т. ін.) до кого—чого; Пристав душею (серцем і т. ін.) хто до кого—чого — хтось полюбив, уподобав кого-, що-небудь.
 . розм. Передаватися комусь (перев. про хворобу). — Синочку! Пізно вже... ти спав би. Ну, я тебе перехрещу, щоб ніщо лихе до тебе сонного не приставало, — мовила Катря (Панас Мирний, IV, 1955, 292); Тисячами збивались вони [чумаки] весною біля бериславської переправи з своїми рипучими мажарами, в полотняних штанях та сорочках, густо виквасаних [вимазаних] дьогтем, щоб чума не пристала... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 36).
@@ Рядок 19: / Рядок 20: @@
 //  з ким—чим. Постійно набридати одним і тим самим. [Грицько:] Матері отак судити та гнівом карати свою дочку не приходиться, [Одарка:] Та чого ви пристали до мене з тією Химкою? (Панас Мирний, V, 1955, 237); День видався похмурий, і, може, тому настрій у Миколи Павловича був поганий. А тут мати пристає з різними дурницями (Панас Кочура, Зол. грамота, 1960, 319);
 //  перев. недок. Переслідувати кого-небудь залицянням. Як тільки Денис почав читати ті місця, де Возний приставав де Наталки з своїм залицянням, усі підняли регіт (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 354); [Химка:] Почало літо минати, панич ще більше пристає (Панас Мирний, V, 1955, 221); — Сама знаєш, для чого я так вирядилася. Щоб не звертали уваги оці.. прокляті падлюки [фашисти]. Як забачать молоденьку дівчину.. так і пристають (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 43).
 ♦ '''Приставати''' (пристати) з ножем до горла див. ніж 1; Приставати (пристати) реп'яхом; Приставати (пристати) мов (як, наче і т. ін.) реп'ях ([шевська] смола, муха у спасівку і т. ін.) — те саме, що Приставати (пристати) з ножем до горла (див. ніж 1). — Жарти жартами, а я оце поїду в Бендери та причепою причеплюсь, реп'яхом пристану до Бичковського, — обізвалась Христина. — Я вже знаю, з якого боку приступити (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 79); Роями цілими вони глотилися по селу, швендяли по полю, по хатах.
 . до чого, куди, де, також у сполуч. із сл. до берега. Те саме, що причалювати 2. Ото було, як опівночі, то й пливуть човни Дніпром, та й пристають під старою вербою (Марко Вовчок, I, 1955, 90); [Настя:] Не бійся, дочко!.. Поставлю знак запорожцям, щоб знали, куди приставати човнами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 463); — Ти, Іване, до берега приставай, — крикнув пан до одного з гребців, — а ти, Пилипе, отой човен тягни до берега (Панас Мирний, I, 1954, 312); Скіфи [човни] літають по тихій холодній воді,.. Інна Варламова перша пристає до берега (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 306); Баркас підскакував на місці, хлюпав, як риба, і не міг пристати до берега (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 390); Бійці натискали на весла, минуло кілька хвилин, серед повної тиші й темряви шаланда м'яко пристала до землі (Юрій Яновський, II, 1958, 198); Пристали рибалки до берега, витягли човни на берег, розкидали мокрі сітки по лозах (Нечуй-Левицький, I, 1956, 69);  * Образно. Поїзд оминув головну станцію Запоріжжя і, зігнувши гадючкою довгу валку вагонів, щосили подався ліворуч, щоб обійти навколо міста і пристати до південної малорухливої станції (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 398).
 ♦ '''Приставати''' (пристати) до берега якого — знаходити своє місце в житті, обирати професію, місце роботи і т. ін. — Час тобі, дитино, вже приставати до якогось берега, — говорила [мати] доньці спокійно та розважливо, — бо закрутить тебе хвиля, закаламутить голову і пропадеш (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 281); Дорогою він запитав у Савки: — Що ж ти, брат, на одному місці не тримаєшся? Електрозварником тобі не подобається, муляром — теж. Приставай до якогось берега (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 57); [Коваль:] То до якого ж берега пристанемо? [Цар:] Зараз нічого не скажу вам... На роздоріжжі я... Все думаю... (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 88).
 . перев. док., розм. Оселитися де-небудь, у когось. Напевне ніхто не знав,.. де вона пристала на життя (Марко Вовчок, I, 1955, 366); Давно вже шукала вона доброї душі, щоб пристала до неї та помогла спокійніше віку дожити (Любов Яновська, I, 1959, 39);

@@ Рядок 13: / Рядок 13: @@
 //  перен. Привертати чию-небудь посилену увагу; міцно запам'ятовуватися. [Бондар:] Ай, Тарас! А я думав, що ти так вже загартувався в козацькім ділі, що пісня про кохання до тебе не пристане!.. (Карпенко-Карий, I, 1960, 151); Коли Петро вперше побачив Тосю, вона саме сміялася чогось, і звук цього сміху пристав до його пам'яті, як буває пристає вперше почута мелодія! (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 231).
   Сон не пристає (не приставав) до кого — кому-небудь ве спиться (не спалося). Надія підхопилась. Сон уже не приставав до неї (Яків Баш, Надія, 1960, 373).
-♦ Пристала душа (душка, серце, серденько і т. ін.) до кого—чого; Пристав душею (серцем і т. ін.) хто до кого—чого — хтось полюбив, уподобав кого-, що-небудь. Полюбила такого, Що не має нічого: Нема свитки, ні кожушка, Та пристала моя душка (Українські народні пісні, 1, 1964, 162); Чи ж моє серденько не пристало щиро до твого кохання? (Леся Українка, IV, 1954, 275); Роман зразу пристав душею до тих книжок, любив їх читати і докладно розказував потім у школі те, про що читав (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 316); Приставати (пристати) до душі (серця, серденька і т. ін.) — те саме, що До (по) душі припадати (припасти, прийти, прийтися і т. ін.) (див. душа). [Пріська:] Завжди тихий.. та ввічливий, — марою він пристав до моєї душі, до мого серця... (Панас Мирний, V, 1955, 159); Тут чужая сторононька Та люди чужії, Не пристануть до серденька, Хоч і не лихії (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 59); Язик пристав [у роті] — хто-небудь втратив здатність говорити. «Його благородіє» не забалакало; воно, правда, поривалось сказати щось, та язик пристав у роті, не повертався (Панас Мирний, I, 1954, 324).
+♦ Пристала душа (душка, серце, серденько і т. ін.) до кого—чого; Пристав душею (серцем і т. ін.) хто до кого—чого — хтось полюбив, уподобав кого-, що-небудь.
 . розм. Передаватися комусь (перев. про хворобу). — Синочку! Пізно вже... ти спав би. Ну, я тебе перехрещу, щоб ніщо лихе до тебе сонного не приставало, — мовила Катря (Панас Мирний, IV, 1955, 292); Тисячами збивались вони [чумаки] весною біля бериславської переправи з своїми рипучими мажарами, в полотняних штанях та сорочках, густо виквасаних [вимазаних] дьогтем, щоб чума не пристала... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 36).
 . перен. Закріплюватися за ким-небудь постійно (про назву, прізвисько і т. ін.). [Деїфоб:] Ну, пам'ятай.., до тебе ймення зрадниці пристане віднині і довіку (Леся Українка, II, 1951, 284); Назва якраз пристала до діла, з того часу Зелена горка [гірка] звалася більше Золотим горішком (Панас Мирний, IV, 1955, 159).
-. розм. Набридати кому-небудь своїми вимогами, запитаннями і т. ін.; прискіпуватися. Соломія покрутилась, повертілась коло Романа, помовчала, а далі знов почала приставати: — Кажи-бо, Романе, чи даси мені грошей? (Нечуй-Левицький, VI, 1956, 379); Діти бігали скрізь, бачили, як ковачі зброю готують, приставали, щоб і їм зробили (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 437); — Хто ви такі? — приставав він до низенького дядька (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 360); Пристав, як пан за подушне! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 169); От як уже всі добре усядуться та пристануть пильно до баби, то вона всміхнеться,» «Ну, бабусю, серце, ну кажіть вже казочку, голубочко, зозулечко!» (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 27.); Шила [Яресьчиха] дочці В усті [бурлацьку торбу] .., а Донько — найменший — пристав, ув'язався в одну душу: — Пошийте й мені! (Олесь Гончар, I, 1959, 5);
+. розм. Набридати кому-небудь своїми вимогами, запитаннями і т. ін.; прискіпуватися. Соломія покрутилась, повертілась коло Романа, помовчала, а далі знов почала приставати: — Кажи-бо, Романе, чи даси мені грошей? (Нечуй-Левицький, VI, 1956, 379);
 //  з ким—чим. Постійно набридати одним і тим самим. [Грицько:] Матері отак судити та гнівом карати свою дочку не приходиться, [Одарка:] Та чого ви пристали до мене з тією Химкою? (Панас Мирний, V, 1955, 237); День видався похмурий, і, може, тому настрій у Миколи Павловича був поганий. А тут мати пристає з різними дурницями (Панас Кочура, Зол. грамота, 1960, 319);
 //  перев. недок. Переслідувати кого-небудь залицянням. Як тільки Денис почав читати ті місця, де Возний приставав де Наталки з своїм залицянням, усі підняли регіт (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 354); [Химка:] Почало літо минати, панич ще більше пристає (Панас Мирний, V, 1955, 221); — Сама знаєш, для чого я так вирядилася. Щоб не звертали уваги оці.. прокляті падлюки [фашисти]. Як забачать молоденьку дівчину.. так і пристають (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 43).
-♦ Приставати (пристати) з ножем до горла див. ніж 1; Приставати (пристати) реп'яхом; Приставати (пристати) мов (як, наче і т. ін.) реп'ях ([шевська] смола, муха у спасівку і т. ін.) — те саме, що Приставати (пристати) з ножем до горла (див. ніж 1). — Жарти жартами, а я оце поїду в Бендери та причепою причеплюсь, реп'яхом пристану до Бичковського, — обізвалась Христина. — Я вже знаю, з якого боку приступити (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 79); Роями цілими вони глотилися по селу, швендяли по полю, по хатах. До кождого газди приставали мов реп'яхи до кожуха (Іван Франко, I, 1955, 127); — Як шевська смола пристав був. Аж мусила з дому тікати через нього (Андрій Головко, I, 1957, 455); Заманувся тому Макарові мій мундир лейб-гвардії. Уступи та й уступи, каже, я заплачу тобі добре.. Пристав як смола (Яків Баш, На землі.., 1957, 75); [Наташа:] Тату! А рогачі брати?.. А решето брати?.. [Голос Кряжа:] Та відчепись ти, пристала як муха у спасівку! (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 205).
+♦ Приставати (пристати) з ножем до горла див. ніж 1; Приставати (пристати) реп'яхом; Приставати (пристати) мов (як, наче і т. ін.) реп'ях ([шевська] смола, муха у спасівку і т. ін.) — те саме, що Приставати (пристати) з ножем до горла (див. ніж 1). — Жарти жартами, а я оце поїду в Бендери та причепою причеплюсь, реп'яхом пристану до Бичковського, — обізвалась Христина. — Я вже знаю, з якого боку приступити (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 79); Роями цілими вони глотилися по селу, швендяли по полю, по хатах.
 . до чого, куди, де, також у сполуч. із сл. до берега. Те саме, що причалювати 2. Ото було, як опівночі, то й пливуть човни Дніпром, та й пристають під старою вербою (Марко Вовчок, I, 1955, 90); [Настя:] Не бійся, дочко!.. Поставлю знак запорожцям, щоб знали, куди приставати човнами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 463); — Ти, Іване, до берега приставай, — крикнув пан до одного з гребців, — а ти, Пилипе, отой човен тягни до берега (Панас Мирний, I, 1954, 312); Скіфи [човни] літають по тихій холодній воді,.. Інна Варламова перша пристає до берега (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 306); Баркас підскакував на місці, хлюпав, як риба, і не міг пристати до берега (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 390); Бійці натискали на весла, минуло кілька хвилин, серед повної тиші й темряви шаланда м'яко пристала до землі (Юрій Яновський, II, 1958, 198); Пристали рибалки до берега, витягли човни на берег, розкидали мокрі сітки по лозах (Нечуй-Левицький, I, 1956, 69);  * Образно. Поїзд оминув головну станцію Запоріжжя і, зігнувши гадючкою довгу валку вагонів, щосили подався ліворуч, щоб обійти навколо міста і пристати до південної малорухливої станції (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 398).
 ♦ Приставати (пристати) до берега якого — знаходити своє місце в житті, обирати професію, місце роботи і т. ін. — Час тобі, дитино, вже приставати до якогось берега, — говорила [мати] доньці спокійно та розважливо, — бо закрутить тебе хвиля, закаламутить голову і пропадеш (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 281); Дорогою він запитав у Савки: — Що ж ти, брат, на одному місці не тримаєшся? Електрозварником тобі не подобається, муляром — теж. Приставай до якогось берега (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 57); [Коваль:] То до якого ж берега пристанемо? [Цар:] Зараз нічого не скажу вам... На роздоріжжі я... Все думаю... (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 88).