Писаночка - Історія редагувань

Vtsirko.fpmv16: Писаночка

2016-10-20T10:48:16Z

Писаночка

Vtsirko.fpmv16 в 21:39, 19 жовтня 2016

2016-10-19T21:39:47Z

Vtsirko.fpmv16: Історія

2016-10-19T21:13:31Z

Історія

Vtsirko.fpmv16: Писаночка

2016-10-19T20:12:52Z

Писаночка

Vtsirko.fpmv16: Історія

2016-10-19T20:06:24Z

Історія

Vtsirko.fpmv16: Писаночка

2016-10-19T20:05:32Z

Писаночка

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Писаночка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''писанка. ''' Категорія:Пи

2012-09-22T23:14:39Z

Створена сторінка: '''Писаночка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''писанка. ''' Категорія:Пи

Нова сторінка

'''Писаночка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''писанка. '''
[[Категорія:Пи]]

← Попередня версія		Версія за 10:48, 20 жовтня 2016
Рядок 103:		Рядок 103:
	*В Україні ( м. Коломия) створено музей української писанки.		*В Україні ( м. Коломия) створено музей української писанки.
	==Ілюстрації==		==Ілюстрації==
		+	[[Файл:20121501 12 1.jpg\|200px]][[Файл:20121501 12 2.jpg\|200px]][[Файл:20121501 12 3.jpg\|200px]]
		+	==Медіа==
		+	{{#ev:youtube\|zNDexmjvBpI}}
		+	{{#ev:youtube\|B1zK4U0CJO0}}
		+	(Сірко Вероніка)

← Попередня версія		Версія за 21:39, 19 жовтня 2016
Рядок 103:		Рядок 103:
	*В Україні ( м. Коломия) створено музей української писанки.		*В Україні ( м. Коломия) створено музей української писанки.
	==Ілюстрації==		==Ілюстрації==
−	~~{\| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"~~
−	~~\|- valign="top"]~~
−	~~\|style="width:20%; padding-top:1em;"\|[[Зображення:pisanka_14.jpg\|x140px]]~~

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 ==Сучасний словник==
 ПИ́САНОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до писанка. [Хведоска:] Цю писаночку покладу біля образів (Марко Кропивницький, II, 1958, 24); Моя мати та пустила письмо до мене та й прислала грошей навеликдень. Пише: «..Писаночок я тобі списала та й пасочку спекла, — тато на пошті пришле» (Василь Стефаник, III, 1954,
-  Яйце існувало у повір'ях і побуті багатьох народів як символ сонця, яке займало перше місце в дохристиянських культах. Шанування яйця було зумовлене уявленнями про весняне відродження творчих сил природи. У стародавніх народів були поширені оповіді про яйце як джерело життя і всесвіту. Металеві зображення яєць зберігали в храмах, яйця закопували на місці побудови міст. Існує, наприклад, переказ про те, що місто Неаполь в Італії зведено на яйці.
 Пташине яйце, розписане мініатюрним орнаментом, називають писанкою. Назва  її походить від слова "писати", тобто прикрашати орнаментом. Оздоблюються писанки геометричним, рослинним, зооморфним (риби, птахи, звірі, людина), пейзажним орнаментами, християнськими символами. Писанка - одна зі стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру.
@@ Рядок 61: / Рядок 68: @@
 Для людини не обізнаної з секретом розпису писанки здається, що справа це складна і під силу тому хто може гарно малювати. Але після спроби вона занурюється у велику та своєрідну історію цього маленького звичаю.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 ПИ́САНОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до писанка. [Хведоска:] Цю писаночку покладу біля образів (Марко Кропивницький, II, 1958, 24); Моя мати та пустила письмо до мене та й прислала грошей навеликдень. Пише: «..Писаночок я тобі списала та й пасочку спекла, — тато на пошті пришле» (Василь Стефаник, III, 1954,
    Яйце існувало у повір'ях і побуті багатьох народів як символ сонця, яке займало перше місце в дохристиянських культах. Шанування яйця було зумовлене уявленнями про весняне відродження творчих сил природи. У стародавніх народів були поширені оповіді про яйце як джерело життя і всесвіту. Металеві зображення яєць зберігали в храмах, яйця закопували на місці побудови міст. Існує, наприклад, переказ про те, що місто Неаполь в Італії зведено на яйці.
 Пташине яйце, розписане мініатюрним орнаментом, називають писанкою. Назва  її походить від слова "писати", тобто прикрашати орнаментом. Оздоблюються писанки геометричним, рослинним, зооморфним (риби, птахи, звірі, людина), пейзажним орнаментами, християнськими символами. Писанка - одна зі стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 ПИ́САНОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до писанка. [Хведоска:] Цю писаночку покладу біля образів (Марко Кропивницький, II, 1958, 24); Моя мати та пустила письмо до мене та й прислала грошей навеликдень. Пише: «..Писаночок я тобі списала та й пасочку спекла, — тато на пошті пришле» (Василь Стефаник, III, 1954,
-<ref>Історія</ref>
+[[Історія]]
    Яйце існувало у повір'ях і побуті багатьох народів як символ сонця, яке займало перше місце в дохристиянських культах. Шанування яйця було зумовлене уявленнями про весняне відродження творчих сил природи. У стародавніх народів були поширені оповіді про яйце як джерело життя і всесвіту. Металеві зображення яєць зберігали в храмах, яйця закопували на місці побудови міст. Існує, наприклад, переказ про те, що місто Неаполь в Італії зведено на яйці.
 Пташине яйце, розписане мініатюрним орнаментом, називають писанкою. Назва  її походить від слова "писати", тобто прикрашати орнаментом. Оздоблюються писанки геометричним, рослинним, зооморфним (риби, птахи, звірі, людина), пейзажним орнаментами, християнськими символами. Писанка - одна зі стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру.

← Попередня версія		Версія за 20:05, 19 жовтня 2016
Рядок 1:		Рядок 1:
−	'''~~Писаночка~~, -ки, '''''ж. ~~''Ум~~. ~~отъ '''~~писанка. '''	+	ПИ́САНОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до писанка. [Хведоска:] Цю писаночку покладу біля образів (Марко Кропивницький, II, 1958, 24); Моя мати та пустила письмо до мене та й прислала грошей навеликдень. Пише: «..Писаночок я тобі списала та й пасочку спекла, — тато на пошті пришле» (Василь Стефаник, III, 1954,
−	~~[[Категорія~~:~~Пи]]~~	+	<ref>Історія</ref>
		+	Яйце існувало у повір'ях і побуті багатьох народів як символ сонця, яке займало перше місце в дохристиянських культах. Шанування яйця було зумовлене уявленнями про весняне відродження творчих сил природи. У стародавніх народів були поширені оповіді про яйце як джерело життя і всесвіту. Металеві зображення яєць зберігали в храмах, яйця закопували на місці побудови міст. Існує, наприклад, переказ про те, що місто Неаполь в Італії зведено на яйці.
		+	Пташине яйце, розписане мініатюрним орнаментом, називають писанкою. Назва її походить від слова "писати", тобто прикрашати орнаментом. Оздоблюються писанки геометричним, рослинним, зооморфним (риби, птахи, звірі, людина), пейзажним орнаментами, християнськими символами. Писанка - одна зі стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру.
		+
		+	Зрештою, писанка - це символ весни, сонця, повернення природи до життя. Писанки характерні майже для всіх європейських народів, як і для давніх народів Африки та Азії (під час розкопок знайдено розписані страусині та гусячі яйця, в тому числі й глиняні, а також золоте яйце страуса, датоване 3300 р. до н. е., що свідчить про початок писанкарства ще в далекому доісторичному періоді.
		+
		+	Багато народів світу шанували яйце і мали власну атрибутику його возвеличення, у багатьох стародавніх народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла, тепла, навіть зародком усього Всесвіту.
		+
		+	В античній Греції і Римі вважали, що Всесвіт виник з яйця казкового птаха Фенікса, який поклав його у святилище Геліоса (сонця). Яйце для римлян мало магічну силу, тому вони використовували фарбовані яйця в різноманітних обрядах і забавах
		+
		+	Звідки ж пішла традиція оздоблювати яйце в Україні? Досліджуючи матеріали археологічних експедицій з вивчення трипільської культури (V-II тис. до н. е.), вчені побачили на кераміці орнаментальні малюнки, які дуже нагадують орнамент на сучасних українських писанках. Так, зображена на малюнку богиня Лада дуже нагадує образ Берегині, їх поєднують благальне піднесені догори руки та інші характерні елементи.
		+
		+	Біля села Лука Врублівецька було знайдено декілька керамічних яєць з так званими торохкальцями - маленькими камінчиками, що вільно торохтіли всередині яйця, їх використовували як засоби, що відлякують злих духів. Завдяки цій важливій знахідці вчені змогли визначити, коли почав розвиватися рослинний і геометричний орнамент.
		+
		+	У І тисячолітті н. е., коли відбувався перехід від первіснообщинного ладу до феодалізму, мистецтво східних слов'ян було важливою потребою побуту, що виявилося в орнаментах, які мали певний зміст у системі язичницьких вірувань. Декоративні візерунки, створені людиною, мали призначення - оберігати її від лиха, допомагати в житті та праці. Найбільш поширеними й улюбленими орнаментами давніх слов'ян були: розетка - символ Сонця, хвиляста лінія - вода, жінка з руками-гілками, яка знаменувала велику богиню землі, праматір Берегиню[мал.№5].
		+
		+	На території України писанкарство набуло найбільшого поширення за часів Київської Русі, в X-XIII ст.
		+
		+	Запроваджуючи християнство на Русі, церква вдало використала язичницькі вірування і народні звичаї, в тому числі й святкування Великодня навесні як пробудження всього живого на землі, що збіглося з християнськими пасхальними святами на честь воскресіння Ісуса Христа.
		+
		+	Через крихкість матеріалу давні розписані пташині яйця не збереглися. Від XI -XIII століть до наших днів дійшли керамічні писанки, на які нерідко натрапляють археологи під час розкопок. Ці писанки робились звичайно порожніми всередині. В порожнину майже завжди вставлялась керамічна кулька. Вони мали досить значне поширення у Київській Русі і зустрічаються як під час розкопок поселень, так і в похованнях.
		+
		+	«Село на нашій країні,
		+
		+	неначе писанка село…»
		+
		+	Так Тарас Григорович Шевченко порівнює красу рідного краю з писанкою, що були з давніх-давен синонімом Батьківщини, сили і незнищеності нашого народу.
		+
		+	В Україні й дотепер писанка функціонує у християнськообрядовому дійстві . Червоні яйця пишуться під час великоднього посту, але в різних регіонах України це роблять по-різному, залежно від місцевих традицій. Їх могли писати протягом усього великоднього посту або тільки в останній його тиждень, особливо в чистий четвер. У деяких селах Західної України писанки починали писати на сам Великдень після обіду. Закінчували писати теж по-різному. Переважно це було у Страсну суботу, але, наприклад, на Львівщині писали і після Великодня, аж до Провідної неділі, а в деяких селах і до Зелених свят.
		+
		+	Також в Україні писанки відзначаються поліфункціональністю, виконуючи обрядову, ігрову, декоративну та інші функції. Обрядова функція писанки пов'язана зі святкуванням перших днів Пасхи. Зі свячених писанок починався великодній обід, їх дарували на знак поваги, любові, з побажанням добра. Писанки були своєрідним оберегом у хаті, тому їх намагалися зберегти до наступної весни. Схована під стріху писанка оберігала житло від пожежі; закопана під поріг хати, вона охороняла від злих духів; захована в хаті між мисниками, допомагала у ведені господарства, оберігала рід від всілякої напасті; дівчата вмивалися водою, в якій лежала писанка, щоб бути привабливими; знахарки використовували писанки для лікування всіляких недуг, чарування та закликань. Боячись злого око, від якого вони могли б втратити цю силу, їх не писали гуртом. Кожна жінка писала писанку сама і, як правило, ввечері, щоб до хати ніхто не зайшов і не наврочив.
		+
		+	У давнину писання писанок було огорнене святістю. Тому жінки і дівчата готувалися до цього обряду заздалегідь. Вони мали упорядкувати думки, викинути зло із серця та налаштуватися на святу дію. Тільки із за таких умов виходила гарна, без похибу писанка.
		+
		+	При писанні обов’язково щось приговорювалося. Одні наспівували веснянки чи гаївки, інші читали молитви. Уже в кінці ХІХ століття перед початком роботи жінки говорили «Боже поможи».
		+
		+	У ХІХ столітті дослідники зафіксували писання писанок на замовлення. Жінок, які добре володіли цим ремеслом називали писанкарками чи писарками. Плату за свою роботу вони брали яйцями, продуктами або грошима. Цікаво, що писанкарки носили продавати свої писанки на ярмарок в Угорщину.
		+
		+	Писанки служили об'єктом забави для дітей та молоді. З ними проводили ігри "навбитки" (з двох гравців виграє той, у кого яйце після вдаряння одне об одне залишається цілим), "навкатки" (необхідно з відстані влучити в писанку іншого, котячи своєю по землі) та ін.
		+
		+	Прикрашені відповідними узорами, писанки водночас були яскравою оздобою кошика з харчами, який несли до церкви святити, а потім їх виставляли на видному місці на столі. З випорожнілих писанок виготовляли так звані голуби, додаючи з кольорового паперу хвіст, крила, а голову робили з тіста. Цими голубами та писанками, нанизаними на шнурочки, прикрашали житло, насамперед поблизу ікон.
		+
		+	У 20-30-х роках XX ст., у часи войовничо-атеїстичної пропаганди, писанки були зараховані до шкідливих культових атрибутів, а ті, хто їх виготовляв, заслуговували зневаги, висміювання, а пізніше - покарання.
		+
		+	Виготовлення писанок припинилося у центральних та східних, а потім і західних областях, за винятком віддалених карпатських сіл.
		+
		+	У 60-х роках XX ст. у зв'язку з посиленням інтересу до народного мистецтва відновилося й писанкарство. Навесні, перед великодніми святами, у Вижниці, Косові та Коломиї народні майстри продавали писанки на ярмарках, сприяючи цим стихійному виникненню писанкарського промислу. Проте писанкарство не сягало далі Прикарпаття і відроджувалося дуже повільно, оскільки було майже повністю забуте і втрачене.
		+
		+	У 70-х роках писанки як твори народного мистецтва вже експонувалися на виставках. З'явилися приватні колекції писанок. Відновилося виготовлення писанок із дерева, відоме у XVIII-XIX ст.
		+
		+	У 80-х роках до писанкарства звертаються професійні художники, народні майстри старшого покоління.
		+
		+	У містах виникають музеї писанок (м. Коломия). Великі експозиції писанок має Львівський музей етнографії та художніх промислів України - понад 11 000 штук з 20 областей України. Українські писанки можна побачити за межами України: в Лондонському королівському музеї, у Санкт-Петербурзі в колишньому музеї етнографії народів СРСР, в музеях Праги і Кракова.
		+
		+	Нові знахідки зроблені в останні роки. Дві керамічні писанки знайдені під час археологічних розкопок влітку 1983 року біля села Липове Талалаївського району Чернігівської області, які проводила експедиція Інституту археології Національної Академії наук України під керівництвом О.П.Моці за участю співробітників Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського. Вони знаходились у різних місцях поховання часів Київської Русі.
		+
		+	Ще одна писанка віднайдена науковим співробітником відділу археології Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського О.В.Шекуном під час обстеження давньоруського поселення біля села Сибереж Ріпкинського району на Чернігівщині. Влітку 1987 року працівниками того ж таки відділу археології під керівництвом А.Л.Казакова на території стародавнього Передгороддя також знайдена керамічна писанка з глиняною кулькою всередині. Оздоблена вона полив'яними фігурними скобками між лініями, що з'єднують полюси яйця. У цьому випадку попередньо зроблені в глині заглиблення заповнили поливою. Оболонка яйця досить товста (7-8 мм). Подібні зразки були знайдені і в інших місцях
		+
		+	Писанкарство виникло як своєрідне відображення уявлення людини про Всесвіт. Ще з часів язичництва для одних орнаментальна писанка символізувала світ, що пішов від яйця, була схемою його побудови, іншим вона нагадувала сонце, служила його символом (згадаймо, наші предки - язичники - то сонцепоклонники, які за головного бога мали Сонце). З прийняттям християнства почалося витравлювання колишньої релігії, внаслідок чого загинуло багато стародавніх пам'яток - храмів, скульптур, рукописів, власне, загинула ціла культура. Але християнство не змогло здолати багатьох атрибутів і ритуалів язичництва: згадаймо язичницьке свято Івана Купала, писанки, що стали атрибутом християнства, символом Великодня.
		+
		+	Для людини не обізнаної з секретом розпису писанки здається, що справа це складна і під силу тому хто може гарно малювати. Але після спроби вона занурюється у велику та своєрідну історію цього маленького звичаю.