← Попередня версія

Версія за 18:27, 2 листопада 2021

Рядок 1:

'''Парка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''пара. '''

'''Парка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''пара. '''

[[Категорія:Па]]

[[Категорія:Па]]

+

==Сучасні словники==

+

===[http://sum.in.ua Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===

+

ПАРКА 1, и, жін.

+

1. Зменш.-пестл. до пара 1. То своїх було воликів десять парок, а тепер вже в нього двадцятеро пар (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 132); [Сидір Свиридович:] А ми таки, Явдоню, прожили вік, як ті голуб'ята в парці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 473).

+

2. розм. Те саме, що пара 1. По чарці, по парці, та вп'ять по п'ять (Номис, 1864, № 11532).

+

3. діал. З'єднані попарно в'язки, пучки чого-небудь. — Максиме Йосиповичу! — вже наказую. — В'яжіть парки, а я огляну дах (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 348).

+

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 70.

+

Коментарі (0)

+

ПАРКА 2, и, жін. (П велике й мале). За римською міфологією — одна з трьох богинь долі, які від народження людини до смерті пряли її «нитку життя». А поки те, та се, та оне... Ходімо просто-навпростець До Ескулапа на ралець — Чи не одурить він Харона І Парку-пряху?.. (Тарас Шевченко, II, 1963, 423);  * У порівняннях. Ось проходить повз мене вздовж берега.. одягнена вже по-осінньому літня жінка. Вона, як парка, пряде білу нитку (Олександр Довженко, III, 1960, 474).

+

1) ПАРКА або ПАРА 1, и, жін.

+

1. Два однорідних або однакових предмети, що вживаються разом і складають одне ціле або комплект. Зустрілась йому бабуся, що несла пару відер води на коромислі (Українські народні казки, 1951, 281); Йому Дидона підослала, Що од покійника украла, Штани і пару чобіток (Іван Котляревський, I, 1952, 76); Попорпавшись на ходу в своїй набитій пакетами сумці, вона дістала пару польових погонів (Олесь Гончар, III, 1959, 402);

+

//  Два відповідних або однакових предмети, складники і т. ін., що виділяються з групи подібних, таких самих. Хлопченя.. Підбира, ласкаве і сердите, Перші пари непокірних рим (Максим Рильський, III, 1961, 20); Всяка пара взаємно спряжених деталей стикається одна з одною своїми поверхнями (Технологія різального інструмента, 1959, 30);

+

//  Симетрично розташовані частини чого-небудь. Нахилялось близько до мене тепле обличчя разом з парою променисто-цікавих очей (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 246); Тільки звір показав із-за дерева своє довге ікласте рило, як Довбуш сильним ударом сокири одразу відтяв його з обома парами іклів (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 206);

+

//  розм. Предмет, що складається з двох однакових і з'єднаних разом частин. — Не встиг зносити першу пару штанів — і в начальство преться... (Михайло Стельмах, II, 1962, 30).

+

▲ Колісна пара — вісь із насадженими на неї двома колесами. В результаті наплавлювання бандажів без викатки колісної пари собівартість робіт було знижено (Комуніст України, 12, 1962, 50); Пара сил, фіз. — дві паралельні і рівні сили, що спрямовані в протилежні боки і діють в одній площині. Дві рівні, паралельні і протилежно напрямлені сили називаються парою сил (Курс фізики, II, 1956, 30).

+

♦ Два чоботи — пара — двоє людей, схожих один на одного, вартих один одного (за якими-небудь негативними якостями). — Оця Леся Кумач на зборах в цеху на все керівництво сказала, що воно нічого не робить... Був ще Грак.. Два чоботи — пара. Його та Лесю лишити в бригаді — й амінь! (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 125); На парі [власних] — без застосування транспорту, ногами. — Не будеш тут ходить на парі, А підеш зараз чотирма (Іван Котляревський, I, 1952, 159); [Юрко:] Виряджаємось у подорож, на села та на хутори!.. [Савка:] А яким же способом: на велосипедах, поїздом чи, може, аеропланом? [Юрко:] На парі власних! [Савка:] Значить — пішки, без грошей? (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 203).

+

2. з означ. Чоловічий костюм (штани і піджак або сюртук, фрак і т. ін.). По конторі вже ходив великими кроками репортер.. у чорній суконній парі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 425).

+

 Піджачна пара див. піджачний.

+

3. Двоє коней або волів, яких запрягають разом. Грицько — багатир, дука: у його три пари волів, дві шкапи, ціла сотня овець (Панас Мирний, III, 1954, 15); Біля воріт двору стояли, запряжені парою коней, сани (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 21);

+

//  Двоє коней, запряжених в екіпаж, віз і т. ін. Власноручно правлячи парою, приїхав письменник Панько Куліш (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 130).

+

4. Дві істоти, що знаходяться і діють разом або зв'язані чим-небудь спільним; двоє як щось ціле. От і розколихались наші дівчата: вийшла пара, а там друга, пішли у дрібушки (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 30); Посеред вулиці їхала пара верхівців — пан і пані (Леся Українка, III, 1952, 611).

+

 Йти в парі з чим — бути узгодженим з чим-небудь, відповідати чомусь. Моя творчість ішла в парі з моїм життям, з моїми переконаннями (Степан Васильченко, IV, 1960, 57); Створився цілий ланцюг технічних неполадок, де певна неосвіченість робітників на механізмах йшла є парі з деякою непогодженістю роботи окремих ланок (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 170); У парі; На пару — разом, удвох з ким-небудь. — Вип'єм, Гонто, брате! Вип'єм, друже, погуляєм Укупочці, в парі (Тарас Шевченко, I, 1951, 124); Мені випала щаслива планета — родитися в степу. На жнивах. На пару з сестричкою (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 3).

+

5. у знач. присл. парами. Удвох, по два. [Феська:] Ну, добре, діти! А тепер ставайте парами, есе по парі, все по парі (Іван Франко, IX, 1952, 397); Через вулицю безкраю Діти парами ідуть (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 62).

+

6. у знач. присудк. сл., розм. Схожий на іншого за якимись якостями, у якомусь відношенні. Багатому й чорт не пара (Номис, 1864, № 1413); Бува і чоловік сьому колючці пара: Людей товче та й жде, щоб хто його кохав (Євген Гребінка, I, 1957, 52).

+

 Під пару; До пари — про кого-небудь, схожого на когось іншого, або про щось, схоже на що-небудь інше. Там же їв я і garbanzos [галушки] Тверді й тяжкі, наче кулі.. Ліжко теж було до пари Кухні тій. Блощиць в нім сила (Леся Українка, IV, 1954, 156); — Ба ні, голова в нас тямущий, хоч би й вам [Явтуху] під пару! — сміється жінка на возі (Юрій Яновський, II, 1954, 182).

+

7. Чоловік і жінка, як подружжя. — Як хто з дійшовшої до свого зросту дітвори забажав одружитися або заміж вийти, того ми зараз виділяємо,.. щоб молода пара життя своє по своїй волі й охоті засновувала (Панас Мирний, IV, 1955, 327); З Катерини й Анатолія вийде чудова пара (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 380);

+

//  Один з членів подружжя. Тяжко на сім світі Жити.. Без дружини — пари (Павло Грабовський, I, 1959, 614); Олена.. накинулась на чоловіка. Євдоким презирливим поглядом зміряв свою пару (Михайло Стельмах, I, 1962, 572);

+

//  у знач. присудк. сл. Такий, що годиться іншому в подружжя. — Я тобі не пара; я в сірій свитині, А ти титарівна (Тарас Шевченко, I, 1951, 93); З розмов із нею він пізнав незабаром, що се не для нього пара і що з нею він ніколи не мав би спокою (Іван Франко, I, 1955, 208).

+

♦ У парі [бути (жити і т. ін.)]; До пари бути — бути подружжям, бути одруженими. — Плакала [Олена] коло криниці від злості, що ми вже законно в парі (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 306); — О дівчино! — каже Тиміш.. — Мушу сповістити твою лиху годину: не бути нам у парі (Марко Вовчок, I, 1955, 50); — Любила я одного, як свою душу, та не довелося з ним жити в парі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 111); Не судилось нам, серденько, Бути до пари (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 54).

+

8. у знач. числ., розм. Дві штуки (звичайно про предмети побуту); два. Мати поклала в заробітчанську торбу житню хлібину, шматок позиченого сала, пару головок часнику (Михайло Стельмах, I, 1962, 472).

+

♦ Пара п'ятак; П'ятак пара — те саме, що Два чоботи — пара (див. пара 1). Та й то сказати: п'ятак пара! либонь мають спільних секретів чимало!.. (Леся Українка, III, 1952, 540); Значить, ми з вами — пара п'ятак?.. (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 207).

+

9. Невелика кількість чого-небудь; декілька. Треба йти звідси. Ще пара день [днів] — і треба йти (Гнат Хоткевич, II, 1966, 125); Люди вважали те місце, де була Силентієва садиба, проклятим і не поселялися, а потім забулися і за якихось пару літ знову заселили родючий, масний і привільний куточок степу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 173).

+

♦ Пару слів (фраз) написати (сказати і т. ін.) — коротко написати, сказати про кого-, що-небудь. Дуже був би Вам вдячний, коли б написали хоч пару слів про себе (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 310); — Слід би було вже й сход зібрати, поговорити по душах із селянством.. Я пару слів сказав би (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 51); Як скінчу життя стражденне,.. Щоб не чути більш образ, — Киньте часом і про мене Пару щирих, теплих фраз! (Павло Грабовський, I, 1959, 360).

+

10. розм. У шкільному арго — незадовільна оцінка; двійка. — А козерогові пару вліпили (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 367).

+

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 59.

+

Коментарі (0)

+

2) ПАРА 2, и, жін.

+

1. Газ, у який перетворюється вода при випаровуванні; газоподібний стан води. Серед газів, які у великій кількості викидає вулкан, найбільш поширені водяна пара, сірководень, вуглекислий газ (Про вулкани і землетруси, 1955, 6); Самовар радісно клекотів і випускав пару (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 317);

+

//  Такий газ як рушійна сила деяких машин. Коли поїзд зупинився на станції Жмеринка, до нього відразу ж підійшов чималий гурт залізничників.. Вони обліпили паровоз і наказали машиністу випустити пару (Михайло Стельмах, I, 1962, 609);

+

//  Видиме скупчення найдрібніших краплинок води, що утворюються в повітрі від чого-небудь вологого, при зіткненні теплого і холодного повітря і т. ін. Мати до мене: — А ми й не помічаємо, що в нас у хаті холодно, аж пара ходить (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 46);  * У порівняннях. Від радісного хвилювання втома розвіялася, як пара (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 15).

+

 Братися (взятися) парою: а) перетворюватися на пару. Вода, нічого не погасивши, зараз же бралася парою і зникала.. у повітрі (Борис Грінченко, II, 1963, 303); б) пітніти; запотівати. Тимофій Гречка відмовився від бінокля: .. його очам було тісно, та й бралися парою скельця (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 669); Бути (стояти і т. ін.) під парами (на парах) — бути готовим у першу-ліпшу хвилину вирушити в путь (про паровоз, пароплав). Панцерник стояв під парами на першій колії (Петро Панч, О. Пархоменко, 1939, 62); За годину машина мусить бути на парах (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 58); На всіх (повних) парах мчати (помчати): а) рухатися повним ходом, повністю використовуючи парові машини (про рух паровоза, пароплава). Поїзд мчить на всіх парах прямісінько на Київ (Олександр Довженко, I, 1958, 39); Помчав поїзд на повних парах.. Загуло, загриміло (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 128); б) дуже швидко рухаючись, переміщаючись (про людей). Окрилений успіхом, він мчав на всіх парах (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 128); Піддавати (піддати) пари див. піддавати; Розводити (розвести, піднімати, підняти) пари (пару): а) бути готовим у першу-ліпшу хвилину вирушити в путь. Там же стояв, розводячи пари, другий пароход [пароплав] з вуглем (Леся Українка, III, 1952, 611); У депо блискучий, чистий паровоз розвів пари (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 12); [Нагар:] Комісар наказує підняти пари для евакуації (Олександр Корнійчук, I, 1955, 26); б) уживається як спонукання до дії. Жан пробасив раптом: — Ну, міноносне, розведи пару (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 391); [Сашко:] Ну, розводь пари (бренькнув на гітарі), осьтобі дзвінок (свиснув), ось свисток, а ось (показує на хвіртку) зелена вулиця (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 231).

+

2. Речовина в газоподібному стані, звичайно при температурі нижче критичної; газоподібний стан речовини. При роботі з формаліном треба пам'ятати, що пара його отруйна (Виготовлення чучел.., 1956, 51); Блідий широколистий тютюн насичує повітря наркотичною парою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 285).

+

3. розм. Сильно нагріте вологе повітря, часто насичене яким-небудь запахом. З долівки вставала важка смердюча пара і давила всякого свіжого чоловіка (Панас Мирний, I, 1954, 292); В лазні.. ми нахльоскались віником, надихались парою (Юрій Яновський, II, 1954, 8).

+

♦ Ні пари з уст (з вуст, з рота, з губи): а) мовчки, ні слова не кажучи; не подаючи голосу. Все враз затихло, — з уст ні пари: Ніхто почати не хотів... (Павло Грабовський, I, 1959, 430); Та Лисичка не дурна. Сидить у норі, ані пари з рота (Іван Франко, IV, 1950, 86); Стала [Мася] під грубою та й ні пари з губи, наче в рот води набрала (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 63); б) уживається як наказ мовчати. — Ти гляди мені, — наказав суворо Ілько, — ні пари з вуст (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 103); [Шостак:] Ти, Палажко, дивися: нікому ні пари з рота! (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 476).

+

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 60.

+

==Ілюстрації==

+

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" 

+

|- valign="top"

+

|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: парка.jpg|x140px]]

+

|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: парка2.jpg|x140px]]

+

|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: парка3.jpg|x140px]]

+

|}

+

==Медіа==

+

{{#ev:youtube| n90w0Z5pqbM}}

+

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]

+

[[Категорія:Слова 2021 року]]

Парка - Історія редагувань

I.savielieva в 18:27, 2 листопада 2021

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Парка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''пара. ''' Категорія:Па