Палац - Історія редагувань

Ivan в 11:25, 2 грудня 2013

2013-12-02T11:25:49Z

Ivan в 21:36, 1 грудня 2013

2013-12-01T21:36:55Z

Миколаюк Євгеній: /* Ілюстрації */

2013-11-03T18:47:33Z

‎Ілюстрації

Миколаюк Євгеній: /* Див. */

2013-11-03T18:46:01Z

‎Див.

Миколаюк Євгеній: /* Див. */

2013-11-03T18:42:59Z

‎Див.

Миколаюк Євгеній: /* Сучасне значення */

2013-11-03T18:42:43Z

‎Сучасне значення

Миколаюк Євгеній в 18:42, 3 листопада 2013

2013-11-03T18:42:21Z

Миколаюк Євгеній в 18:41, 3 листопада 2013

2013-11-03T18:41:12Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Палац, -цу, '''''м. ''Дворецъ. Чуб. II. 57. ''Прийшла туди, у палац царський. ''Рудч. Ск. II. 50. [[Катег...

2012-09-14T19:26:43Z

Створена сторінка: '''Палац, -цу, '''''м. ''Дворецъ. Чуб. II. 57. ''Прийшла туди, у палац царський. ''Рудч. Ск. II. 50. [[Катег...

Нова сторінка

'''Палац, -цу, '''''м. ''Дворецъ. Чуб. II. 57. ''Прийшла туди, у палац царський. ''Рудч. Ск. II. 50.
[[Категорія:Па]]

@@ Рядок 24: / Рядок 24: @@
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Picture source 4763.jpg|x140px]]
 |}
 [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Гуманітарний інститут]]

← Попередня версія		Версія за 21:36, 1 грудня 2013
Рядок 24:		Рядок 24:
	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Picture source 4763.jpg\|x140px]]		\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Picture source 4763.jpg\|x140px]]
	\|}		\|}
		+
		+	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Гуманітарний інститут]]

@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 |- valign="top"
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:X_0f83b4a9.jpg|x140px]]
+|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:20d0b4d0b2d0bed180d0b5d18657814.jpg|x140px]]
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dea18a118b66be57a7d88176ad9c31c5.jpg|x140px]]
+|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:36e3456de774.jpg|x140px]]
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Adverimg-123131.jpg|x140px]]
+|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Deb8b8868ce1.jpg|x140px]]
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1323916741_fpox3635.jpg|x140px]]
+|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Picture source 4763.jpg|x140px]]
 |}

← Попередня версія		Версія за 18:46, 3 листопада 2013
Рядок 14:		Рядок 14:
	Літ.: Успенський А. І., Імператорські палаци, т. 1—-2, М., 1913; Брунов Н. І., Палаци Франції XVII і XVIII століть, [М.], 1938; Swoboda До. М., Römische und romanische Paläste, W., 1924; Chierici G., Il palazzo italiano dal secolo XI al secolo XIX, pt. 1-3. Mil., [1952—57].		Літ.: Успенський А. І., Імператорські палаци, т. 1—-2, М., 1913; Брунов Н. І., Палаци Франції XVII і XVIII століть, [М.], 1938; Swoboda До. М., Römische und romanische Paläste, W., 1924; Chierici G., Il palazzo italiano dal secolo XI al secolo XIX, pt. 1-3. Mil., [1952—57].
	Ст Ф. Маркузон.		Ст Ф. Маркузон.
		+
		+
		+	==Ілюстрації==
		+	{\| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
		+	\|- valign="top"
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:X_0f83b4a9.jpg\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Dea18a118b66be57a7d88176ad9c31c5.jpg\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Adverimg-123131.jpg\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:1323916741_fpox3635.jpg\|x140px]]
		+	\|}

@@ Рядок 13: / Рядок 13: @@
 Літ.: Успенський А. І., Імператорські палаци, т. 1—-2, М., 1913; Брунов Н. І., Палаци Франції XVII і XVIII століть, [М.], 1938; Swoboda До. М., Römische und romanische Paläste, W., 1924; Chierici G., Il palazzo italiano dal secolo XI al secolo XIX, pt. 1-3. Mil., [1952—57].
+ Ст Ф. Маркузон.
-  Ст Ф. Маркузон.

@@ Рядок 8: / Рядок 8: @@
 Палац (від «князевий двір» — житло князя), монументальна парадна будівля. Спочатку резиденція лише володаря, пізніше — представників вищих шарів суспільства (див. також Замокнув, Палаццо ) ;, в 13—15 вв.(століття) Д. стали називати також найважливіші будівлі органів державної влади, а з 19 ст — особливо значні спорудження різного суспільного призначення. Для палацового будівництва різних епох характерна участь видатних архітекторів, живописців, майстрів декоративного мистецтва. Д. зазвичай відрізняються крупними розмірами, монументальними формами.
 Нова важлива фаза в розвитку архітектури Д. із заздалегідь продуманою композицією починається із споруди Д. римського імператора Августа (14 р. н.е.(наша ера)); за ним послідували Д. інших імператорів, що зводилися в Римі на Палатінськом горбі [звідси лат.(латинський) назва Д. — palatium, що лягло в основу відповідних термінів в мовах романської групи, — palazzo (італ.), palais (франц.), можливо, російського — палата ]. Римські Д. відрізнялися строгою симетрією основних репрезентативних, розкішно оброблених приміщень (палац флавієв, 1 ст н.е.(наша ера)), які розташовувалися довкола одного або декількох дворів, перетворених на сади з фонтанами, водоймищами і скульптурою; всілякі в плані зали були перекриті зведеннями і куполами, які створювали струнку систему супідрядних внутрішніх просторів («Золотий будинок» Нерона, 1 ст н.е.). Величні руїни цих Д. приголомшують розмахом, монументальністю, грандіозністю масштабних буд. Вплив розвинених в римських Д. архітектурних прийомів позначилося в архітектурі Д. імператорів і намісників в римських, європейських, азіатських, і африканських провінціях, а також в країнах, що входили у Візантійську імперію, де вони видозмінювалися відповідно місцевим умовам і художнім традиціям [палац Діоклетіана в Спліте (ок. 300), Великий палац (4—6 вв.(століття)) і Буколеон (5—8 вв.(століття)) в Константинополі]. Мавританська архітектура 13—14 вв.(століття), що відрізнялася витонченістю і багатством декору (Д. у Сіцілії, Альгамбра в Гранаде і ін.), зробила частковий вплив на розвиток палацової архітектури Європи (особливо Іспанії). З розвитком середньовічних міст-республік в Європі з'явилися Д. органів муніципальної самоврядності і посадових осіб (наприклад, в Італії: Палаццо Публіко в Сиене, 1297—1310, Палац дожів у Венеції, Палаццо делла Синьорія, або Веськкьо, у флоренції, 13—15 вв.(століття)). Поряд зі світською знаттю Д. будували також представники духівництва (папські Д. у Орвієто, 13 ст, і в Авіньоне, 14 в.; патріарші і архієрейські палати на Русі). Монументальні Д. 15—16 вв.(століття) з просторими внутрішніми дворами, з приміщеннями для бібліотек, залами для зборів живопису, унікальних предметів і т. д., що незрідка займали цілий квартал міста, зробили (у епоху абсолютних монархій) значний вплив на формування нового типа Д. — королівського, імператорського, царського, в якому парадна репрезентативність отримала подальший розвиток ( Еськоріал поблизу Мадрида, 16 в.; Лувр в Парижі 16—18 вв.(століття)). Характерною межею палацових композицій стала анфілада, що спонукала відвідувача до руху, в ході якого перед ним розкривалися все нові архітектурно-просторові ефекти. Композиція фасаду будувалася на зіставленні гладких стенів, прикрашених колонадами, і сильно виступаючих різалітов, які як би пов'язували будівлю з навколишнім простором. Розташовані, як правило, на головній планувальної осі площі, парку, саду, будівлі, Д. домінують над навколишнім простором ( Версаль ; Бленім в Оксфордшире, Англія, 1705—24; Шенбрунн у Відні, 1695—1749; Палаццо Реалі в Казерте поблизу Неаполя, з 1752). Той же принцип сповна самостійно розроблявся в палацовій архітектурі Сходу ( Імператорський палац в Пекіні — величезний комплекс житлових будівель, павільйонів і храмів, розташованих серед садів, що піднімалися терасами до центру осьової композиції). У російських палацових комплексах 12—17 вв.(століття) яскраво виражена така національна межа архітектури, як живописність просторової композиції, в якій органічно поєднувалися різні по функцією, призначенню частини будівлі (хороми, сіни, тереми, служби); серед них важливе значення мали висотні об'єми церков, дзвіниць і так далі (княжий Д. у Боголюбове, 12 в.; Терем Д. Моськовського Кремля, 17 в.; дерев'яний Д. у Коломенськом, 17 ст). Д. Цворец дожів у Венеції. Зал Великої Ради. 18 — почало 19 вв.(століття) грандіозністю розмірів, складністю і в той же час чіткістю об'ємно-просторової структури близькі зап.(західний)-европейським, але відрізняються звучністю колірного вирішення фасадів (палаци Петербургу, Москви, Києва, багаточисельні заміські царські Д. і Д. у дворянських садибах). З середини 19 ст Д. — великі, часто розкішно оброблені громадські будівлі різного призначення («Кришталевий палац» на Усесвітній виставці в Лондоні, 1851; Палац спорту в Римі, 1960; і ін.). Термін «Д.» не зв'язується тепер з певним типом споруди. Багатофункціональні Д. спорту трансформуються, наприклад, в хокейний або водний стадіон, аудиторію, виставковий зал.(заливши) У радянській архітектурі з'явилися нові типи Д. — Д. з'їздів в Московському Кремлі, палаци культури, палаци і удома піонерів і школярів, Д. мистецтв (у Ташкенті, 1968), Д. одружень (у Тбілісі, 1964). Вони включають один або декілька зорових зали-аудиторій, обширні фойє-кулуари, багаточисельні кімнати для кружкових занять, підлеглі центральному приміщенню: у Д. піонерів це Ленінський зал, в Д. мистецтв — виставковий зал, в Д. одружень — зал урочистих актів.
-−
-  Нова важлива фаза в розвитку архітектури Д. із заздалегідь продуманою композицією починається із споруди Д. римського імператора Августа (14 р. н.е.(наша ера)); за ним послідували Д. інших імператорів, що зводилися в Римі на Палатінськом горбі [звідси лат.(латинський) назва Д. — palatium, що лягло в основу відповідних термінів в мовах романської групи, — palazzo (італ.), palais (франц.), можливо, російського — палата ]. Римські Д. відрізнялися строгою симетрією основних репрезентативних, розкішно оброблених приміщень (палац флавієв, 1 ст н.е.(наша ера)), які розташовувалися довкола одного або декількох дворів, перетворених на сади з фонтанами, водоймищами і скульптурою; всілякі в плані зали були перекриті зведеннями і куполами, які створювали струнку систему супідрядних внутрішніх просторів («Золотий будинок» Нерона, 1 ст н.е.). Величні руїни цих Д. приголомшують розмахом, монументальністю, грандіозністю масштабних буд. Вплив розвинених в римських Д. архітектурних прийомів позначилося в архітектурі Д. імператорів і намісників в римських, європейських, азіатських, і африканських провінціях, а також в країнах, що входили у Візантійську імперію, де вони видозмінювалися відповідно місцевим умовам і художнім традиціям [палац Діоклетіана в Спліте (ок. 300), Великий палац (4—6 вв.(століття)) і Буколеон (5—8 вв.(століття)) в Константинополі]. Мавританська архітектура 13—14 вв.(століття), що відрізнялася витонченістю і багатством декору (Д. у Сіцілії, Альгамбра в Гранаде і ін.), зробила частковий вплив на розвиток палацової архітектури Європи (особливо Іспанії). З розвитком середньовічних міст-республік в Європі з'явилися Д. органів муніципальної самоврядності і посадових осіб (наприклад, в Італії: Палаццо Публіко в Сиене, 1297—1310, Палац дожів у Венеції, Палаццо делла Синьорія, або Веськкьо, у флоренції, 13—15 вв.(століття)). Поряд зі світською знаттю Д. будували також представники духівництва (папські Д. у Орвієто, 13 ст, і в Авіньоне, 14 в.; патріарші і архієрейські палати на Русі). Монументальні Д. 15—16 вв.(століття) з просторими внутрішніми дворами, з приміщеннями для бібліотек, залами для зборів живопису, унікальних предметів і т. д., що незрідка займали цілий квартал міста, зробили (у епоху абсолютних монархій) значний вплив на формування нового типа Д. — королівського, імператорського, царського, в якому парадна репрезентативність отримала подальший розвиток ( Еськоріал поблизу Мадрида, 16 в.; Лувр в Парижі 16—18 вв.(століття)). Характерною межею палацових композицій стала анфілада, що спонукала відвідувача до руху, в ході якого перед ним розкривалися все нові архітектурно-просторові ефекти. Композиція фасаду будувалася на зіставленні гладких стенів, прикрашених колонадами, і сильно виступаючих різалітов, які як би пов'язували будівлю з навколишнім простором. Розташовані, як правило, на головній планувальної осі площі, парку, саду, будівлі, Д. домінують над навколишнім простором ( Версаль ; Бленім в Оксфордшире, Англія, 1705—24; Шенбрунн у Відні, 1695—1749; Палаццо Реалі в Казерте поблизу Неаполя, з 1752). Той же принцип сповна самостійно розроблявся в палацовій архітектурі Сходу ( Імператорський палац в Пекіні — величезний комплекс житлових будівель, павільйонів і храмів, розташованих серед садів, що піднімалися терасами до центру осьової композиції). У російських палацових комплексах 12—17 вв.(століття) яскраво виражена така національна межа архітектури, як живописність просторової композиції, в якій органічно поєднувалися різні по функцією, призначенню частини будівлі (хороми, сіни, тереми, служби); серед них важливе значення мали висотні об'єми церков, дзвіниць і так далі (княжий Д. у Боголюбове, 12 в.; Терем Д. Моськовського Кремля, 17 в.; дерев'яний Д. у Коломенськом, 17 ст). Д. Цворец дожів у Венеції. Зал Великої Ради. 18 — почало 19 вв.(століття) грандіозністю розмірів, складністю і в той же час чіткістю об'ємно-просторової структури близькі зап.(західний)-европейським, але відрізняються звучністю колірного вирішення фасадів (палаци Петербургу, Москви, Києва, багаточисельні заміські царські Д. і Д. у дворянських садибах). З середини 19 ст Д. — великі, часто розкішно оброблені громадські будівлі різного призначення («Кришталевий палац» на Усесвітній виставці в Лондоні, 1851; Палац спорту в Римі, 1960; і ін.). Термін «Д.» не зв'язується тепер з певним типом споруди. Багатофункціональні Д. спорту трансформуються, наприклад, в хокейний або водний стадіон, аудиторію, виставковий зал.(заливши) У радянській архітектурі з'явилися нові типи Д. — Д. з'їздів в Московському Кремлі, палаци культури, палаци і удома піонерів і школярів, Д. мистецтв (у Ташкенті, 1968), Д. одружень (у Тбілісі, 1964). Вони включають один або декілька зорових зали-аудиторій, обширні фойє-кулуари, багаточисельні кімнати для кружкових занять, підлеглі центральному приміщенню: у Д. піонерів це Ленінський зал, в Д. мистецтв — виставковий зал, в Д. одружень — зал урочистих актів.
 ==Див.==

← Попередня версія		Версія за 18:41, 3 листопада 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Палац, -цу, '''''м. ''Дворецъ. Чуб. II. 57. ''Прийшла туди, у палац царський. ''Рудч. Ск. II. 50.		'''Палац, -цу, '''''м. ''Дворецъ. Чуб. II. 57. ''Прийшла туди, у палац царський. ''Рудч. Ск. II. 50.
	[[Категорія:Па]]		[[Категорія:Па]]
		+
		+	==Сучасне значення==
		+
		+	Палац
		+
		+
		+	Палац (від «князевий двір» — житло князя), монументальна парадна будівля. Спочатку резиденція лише володаря, пізніше — представників вищих шарів суспільства (див. також Замокнув, Палаццо ) ;, в 13—15 вв.(століття) Д. стали називати також найважливіші будівлі органів державної влади, а з 19 ст — особливо значні спорудження різного суспільного призначення. Для палацового будівництва різних епох характерна участь видатних архітекторів, живописців, майстрів декоративного мистецтва. Д. зазвичай відрізняються крупними розмірами, монументальними формами.
		+
		+
		+	Глобальная распродажа! Низкие цены на модную одежду
		+
		+	СВЕРШИЛОСЬ!!! Ночник-проектор звездного неба теперь и в Украине!!! Цена всего 229 гривен!
		+
		+	Ночник проектор звездного неба. Насладитесь звездами прямо у себя дома!
		+
		+	Осталось всего 15 штук! Только до середины ноября цена 379 гривен!
		+	В рабовласницьких деспотіях Сходу і в східній частині Середземномор'я будівництво Д. було багато в чому пов'язано із завданнями показності і державної ідеології і зіграло істотну роль в розвитку архітектури. У Д. єгипетських фараонів (наприклад, Рамсеса III в Медінет-Абу, 12 ст до н.е.(наша ера)) превалювали приміщення для урочистих прийомів і церемоній, Д. кріто-мікенськой епохи (кносський Д. на о. Крит, 20—15 вв.(століття) до н.е.(наша ера)) при великому числі дворів і поступовій прибудові безлічі приміщень складали складну композицію внутрішніх просторів. У персидських Д. (у Персеполе, 6—4 вв.(століття) до н.е.(наша ера)) збереглися рунни урочистих входів, широких сходів, багатоколонних залів.
		+
		+	Нова важлива фаза в розвитку архітектури Д. із заздалегідь продуманою композицією починається із споруди Д. римського імператора Августа (14 р. н.е.(наша ера)); за ним послідували Д. інших імператорів, що зводилися в Римі на Палатінськом горбі [звідси лат.(латинський) назва Д. — palatium, що лягло в основу відповідних термінів в мовах романської групи, — palazzo (італ.), palais (франц.), можливо, російського — палата ]. Римські Д. відрізнялися строгою симетрією основних репрезентативних, розкішно оброблених приміщень (палац флавієв, 1 ст н.е.(наша ера)), які розташовувалися довкола одного або декількох дворів, перетворених на сади з фонтанами, водоймищами і скульптурою; всілякі в плані зали були перекриті зведеннями і куполами, які створювали струнку систему супідрядних внутрішніх просторів («Золотий будинок» Нерона, 1 ст н.е.). Величні руїни цих Д. приголомшують розмахом, монументальністю, грандіозністю масштабних буд. Вплив розвинених в римських Д. архітектурних прийомів позначилося в архітектурі Д. імператорів і намісників в римських, європейських, азіатських, і африканських провінціях, а також в країнах, що входили у Візантійську імперію, де вони видозмінювалися відповідно місцевим умовам і художнім традиціям [палац Діоклетіана в Спліте (ок. 300), Великий палац (4—6 вв.(століття)) і Буколеон (5—8 вв.(століття)) в Константинополі]. Мавританська архітектура 13—14 вв.(століття), що відрізнялася витонченістю і багатством декору (Д. у Сіцілії, Альгамбра в Гранаде і ін.), зробила частковий вплив на розвиток палацової архітектури Європи (особливо Іспанії). З розвитком середньовічних міст-республік в Європі з'явилися Д. органів муніципальної самоврядності і посадових осіб (наприклад, в Італії: Палаццо Публіко в Сиене, 1297—1310, Палац дожів у Венеції, Палаццо делла Синьорія, або Веськкьо, у флоренції, 13—15 вв.(століття)). Поряд зі світською знаттю Д. будували також представники духівництва (папські Д. у Орвієто, 13 ст, і в Авіньоне, 14 в.; патріарші і архієрейські палати на Русі). Монументальні Д. 15—16 вв.(століття) з просторими внутрішніми дворами, з приміщеннями для бібліотек, залами для зборів живопису, унікальних предметів і т. д., що незрідка займали цілий квартал міста, зробили (у епоху абсолютних монархій) значний вплив на формування нового типа Д. — королівського, імператорського, царського, в якому парадна репрезентативність отримала подальший розвиток ( Еськоріал поблизу Мадрида, 16 в.; Лувр в Парижі 16—18 вв.(століття)). Характерною межею палацових композицій стала анфілада, що спонукала відвідувача до руху, в ході якого перед ним розкривалися все нові архітектурно-просторові ефекти. Композиція фасаду будувалася на зіставленні гладких стенів, прикрашених колонадами, і сильно виступаючих різалітов, які як би пов'язували будівлю з навколишнім простором. Розташовані, як правило, на головній планувальної осі площі, парку, саду, будівлі, Д. домінують над навколишнім простором ( Версаль ; Бленім в Оксфордшире, Англія, 1705—24; Шенбрунн у Відні, 1695—1749; Палаццо Реалі в Казерте поблизу Неаполя, з 1752). Той же принцип сповна самостійно розроблявся в палацовій архітектурі Сходу ( Імператорський палац в Пекіні — величезний комплекс житлових будівель, павільйонів і храмів, розташованих серед садів, що піднімалися терасами до центру осьової композиції). У російських палацових комплексах 12—17 вв.(століття) яскраво виражена така національна межа архітектури, як живописність просторової композиції, в якій органічно поєднувалися різні по функцією, призначенню частини будівлі (хороми, сіни, тереми, служби); серед них важливе значення мали висотні об'єми церков, дзвіниць і так далі (княжий Д. у Боголюбове, 12 в.; Терем Д. Моськовського Кремля, 17 в.; дерев'яний Д. у Коломенськом, 17 ст). Д. Цворец дожів у Венеції. Зал Великої Ради. 18 — почало 19 вв.(століття) грандіозністю розмірів, складністю і в той же час чіткістю об'ємно-просторової структури близькі зап.(західний)-европейським, але відрізняються звучністю колірного вирішення фасадів (палаци Петербургу, Москви, Києва, багаточисельні заміські царські Д. і Д. у дворянських садибах). З середини 19 ст Д. — великі, часто розкішно оброблені громадські будівлі різного призначення («Кришталевий палац» на Усесвітній виставці в Лондоні, 1851; Палац спорту в Римі, 1960; і ін.). Термін «Д.» не зв'язується тепер з певним типом споруди. Багатофункціональні Д. спорту трансформуються, наприклад, в хокейний або водний стадіон, аудиторію, виставковий зал.(заливши) У радянській архітектурі з'явилися нові типи Д. — Д. з'їздів в Московському Кремлі, палаци культури, палаци і удома піонерів і школярів, Д. мистецтв (у Ташкенті, 1968), Д. одружень (у Тбілісі, 1964). Вони включають один або декілька зорових зали-аудиторій, обширні фойє-кулуари, багаточисельні кімнати для кружкових занять, підлеглі центральному приміщенню: у Д. піонерів це Ленінський зал, в Д. мистецтв — виставковий зал, в Д. одружень — зал урочистих актів.
		+
		+	==Див.==
		+
		+	Літ.: Успенський А. І., Імператорські палаци, т. 1—-2, М., 1913; Брунов Н. І., Палаци Франції XVII і XVIII століть, [М.], 1938; Swoboda До. М., Römische und romanische Paläste, W., 1924; Chierici G., Il palazzo italiano dal secolo XI al secolo XIX, pt. 1-3. Mil., [1952—57].
		+
		+	Ст Ф. Маркузон.