I.savielieva в 19:59, 25 листопада 2017

2017-11-25T19:59:40Z

Yvmelnyk.uk16 в 16:22, 25 листопада 2017

2017-11-25T16:22:33Z

Yvmelnyk.uk16 в 16:21, 25 листопада 2017

2017-11-25T16:21:51Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Он, '''''нар. ''Вонъ, вотъ. ''Он глянь! ''Шевч. ''Он що, сестрице, я тобі скажу. ''Рудч. Ск. ІІ. 156. ''Т...

2012-09-14T18:30:46Z

Створена сторінка: '''Он, '''''нар. ''Вонъ, вотъ. ''Он глянь! ''Шевч. ''Он що, сестрице, я тобі скажу. ''Рудч. Ск. ІІ. 156. ''Т...

Нова сторінка

'''Он, '''''нар. ''Вонъ, вотъ. ''Он глянь! ''Шевч. ''Он що, сестрице, я тобі скажу. ''Рудч. Ск. ІІ. 156. ''Так он з якої се причини. ''Ном. '''Он-о́н, он-он-о́н'''. Вонъ тамъ.
[[Категорія:Он]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 '''Он, '''''нар. ''Вонъ, вотъ. ''Он глянь! ''Шевч. ''Он що, сестрице, я тобі скажу. ''Рудч. Ск. ІІ. 156. ''Так он з якої се причини. ''Ном. '''Он-о́н, он-он-о́н'''. Вонъ тамъ.
 [[Категорія:Он]]
-==Сучаснісловники==
+==Сучасні словники==
 === Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ===
 ОН, част.
@@ Рядок 37: / Рядок 37: @@
 {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center"
 |- valign="top"
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Он2PNG.jpg |x140px]]
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Он1PNG.jpg |x140px]]
 |}

@@ Рядок 38: / Рядок 38: @@
 |- valign="top"
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Он2PNG.jpg |x140px]]
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Он1PNG.jpg|x140px]]
+|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Он1PNG.jpg |x140px]]
 |}

← Попередня версія		Версія за 16:21, 25 листопада 2017
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Он, '''''нар. ''Вонъ, вотъ. ''Он глянь! ''Шевч. ''Он що, сестрице, я тобі скажу. ''Рудч. Ск. ІІ. 156. ''Так он з якої се причини. ''Ном. '''Он-о́н, он-он-о́н'''. Вонъ тамъ.		'''Он, '''''нар. ''Вонъ, вотъ. ''Он глянь! ''Шевч. ''Он що, сестрице, я тобі скажу. ''Рудч. Ск. ІІ. 156. ''Так он з якої се причини. ''Ном. '''Он-о́н, он-он-о́н'''. Вонъ тамъ.
	[[Категорія:Он]]		[[Категорія:Он]]
		+	==Сучаснісловники==
		+	=== Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ===
		+	ОН, част.
		+	1. вказ. Уживається при вказуванні на що-небудь віддалене. Он з-за гаю виглядає Ставок, неначе полотно (Тарас Шевченко, II, 1953, 230); Он зірка в небі пролетіла(Володимир Сосюра, II, 1958, 75);
		+	// Уживається при вказуванні на якийсь факт, подію, явище і т. ін. — Он торік умерла Катря Кравчиха — молоденька, як ягода, була, — озвалась чорнява... молодиця (Марко Вовчок, I, 1955, 155); Он чуєш, яке надворі схопилося! Гуркоче, гуде та виє... (Панас Мирний, IV, 1955, 286); [Саня:] Вам он навіть любов уявляється в постаті якоїсь балерини (Леся Українка, II, 1951, 33); — Он, подейкують, під Гадячем на Полтавщині справжні люди таки знайшлись: зовсім нагнали пана (Юрій Смолич, Рево та стогне.., 1960, 90);
		+	// Використовується при вказуванні на який-небудь предмет або особу. — Спить [Денис].. Он він. Бачиш? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 10);
		+	// Уживається для вказування на суперечливу ситуацію або при протиставленні. — Як же мені продати [землю], коли он у мене ще дві дочки. Треба ж і їх до ума довести(Панас Мирний, I, 1954, 159); — Та що ж, справді!.. Люди он, бач [провели землеустрій], а ми що ж — не люди?! (Андрій Головко, II, 1957, 134).
		+	2. вказ. Уживається при висловленні наказу, спонукання, прохання і т. ін. — Піди он краще та подивись, що твоя доня робить на винограднику!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 264); — Руки помив? Ні? Іди он у кухню, помий швиденько (Іван Сенченко, Опов., 1959, 10).
		+	3. вказ. Уживається при висловленні перестороги, попередження, погрози. Чепці і барони Розвернулись у будинках І гадки не мають — бенкетують.. Постривайте! Он над головою Старий Жижка з Таборова Махнув булавою (Тарас Шевченко, I, 1963, 269).
		+	4. вказ. Уживається при вказуванні на послідовність дій, на зміну явищ, які ніби постають перед очима (може повторюватися перед кожним дальшим реченням або членом речення). Он визирнуло засмалене обличчя хлопчика.. А он, при дорозі, знов двоє дітей (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 460); Он пробіг, розчервонівшись, Сагайда, он пробіг, нахилившись, Черниш (Олесь Гончар, III, 1959, 455);
		+	// У сіюдуч. із часткою «і» вживається при вказуванні на появу кого-, чого-небудь (перев. сподіваного або бажаного). — А он і ті [сироти] — ні живі ні мертві, ждуть своєї долі (Квітка-Основ'яненко, II, 1950, 384); А он і гуси: їм колись.. Жилося нічогенько (Максим Рильський, I, 1960, 249).
		+	5. вказ. Уживаються перед тим словом, яке логічно виділяється, підкреслюється. — Он вечеря вже готова ще одколи, а вас нікого нема! (Марко Вовчок, I, 1955, 123); [Кузьма:] Я он курси по бджільництву закінчую заочно (Захар Мороз, П'єси, 1959, 110);
		+	// У сполуч. з словами дивись, дивіться, глянь, гляньте і т. ін. уживається, щоб привернути увагу співрозмовника. — Он дивись, між горами, вкритими лісом, висовується над самою Сулою висока лиса гора (Нечуй-Левицький, VII, 1956, 74); — Он гляньте краще на той табун диких гусей (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 196); Молодиця скрикнула здивовано — і до дівчат: — Дівчата, он диви! (Андрій Головко, II, 1957, 184).
		+	6. вказ., у сполуч. із вказ. або відносн. займ. і присл. місця або способу дії. Уживається для уточнення місця, способу дії, предмета, особи і т. ін. (іноді супроводжується жестом). — Однеси лист... Он туди, два вікна видно (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 411); Он те подвір'я хмари привалили, Понастромлявшись на соняшничиння (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 117);
		+	// Уживається для уточнення якого-небудь факту, як підсумок до сказаного. — Я зо всього викручусь.. — он як, бабусю! (Марко Вовчок, I, 1955, 105); Значить, он чого батько поїхав на ярмарок (Іван Багмут, Опов., 1959, 19).
		+	[Ах, так] он [воно] як; Он [воно] що; [Ах] он ти (він, вона, воно і т. ін.) який (яка, яке і т. ін.) — уживається при констатації якого-небудь факту, перев.супроводжуваній виявом подиву, іронії і т. ін. — Он воно як! Це дивне діло! Признаться, де вже я не був — Такого дива я не чув... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 79); — Ніякого наказу.. я не одержував, — тихо сказав Щорс. — Ах, он як! Розумію. До речі, в штабі це також передбачали (Олександр Довженко, I, 1958, 142); — Що ж він вам заподіяв?.. — Як що? З служби вижив... ябедником зробив... он що! (Панас Мирний, I, 1949, 249); — Ясно! — не дав їй докінчити фрази Віктор. — Знаєш іще лейтенантом. Он воно що! (Андрій Головко, I, 1957, 476); — Он ти яке! — вигукнув чумак до моря. — Тому тебе багато й є, що тебе ніхто не п'є! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 247).
		+	7. підсил., у сполуч. із займ. який, яка, яке, які і присл. як, скільки. Уживається для підсилення кількісної або якісної характеристики кого-, чого-небудь. — Мені ніколи, в мене ще он скільки діла, а вони водять!.. (Панас Мирний, I, 1949, 268); — Коли.. знудило тебе дощем та туманом, ти.. зимі он як радієш! (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 139); — Он якого собі парубка вибрала. Найкращого на всю округу (Григорій Тютюнник. Вир, 1964, 23).
		+	8. підсил., у сполуч. з відносн. займ. Уживається для підкреслення важливості, значущості кого-, чого-небудь. — Ви що, а ми он що! до нас вам не рівняться (Леонід Глібов, Вибр.; 1951, 83).
		+
		+	=== Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка===
		+	Он нар. Вонъ, вотъ. Он глянь! Шевч. Он що, сестрице, я тобі скажу. Рудч. Ск. ІІ. 156. Так он з якої се причини. Ном. он-о́н, он-он-о́н. Вонъ тамъ.
		+
		+	==Іноземні словники==
		+	=== Словари и энциклопедии на Академике===
		+	он1, оно, его, ему, им, о нём, она, её, ей и ею, о ней, мн. они, их, им, ими, о них
		+
		+	он2, нескл., м. и с. (название буквы)
		+
		+	Большой толковый словарь
		+	1. ОН, его, ему, его, им, о нём (с предлогами: него, нему, ним); местоим. сущ. 1. Указывает на предмет речи или на лицо, не являющееся ни говорящим, ни собеседником (выраженные существительным ед., м.). Он не прав! Залив уже виден: подойдём к нему. К вам посетитель. - Пригласите его войти. А он мне нравится, твой отец. Мы с ним друзья (при обозначении говорящего вместе с другим лицом). Вот я его! (выражает шутливую угрозу тому, кого хотят наказать). // (обычно как уточнение со сл.: сам, самый). Нар.-разг. Именно тот, а не другой; тот самый. Никак шеф приехал? - Он самый. * Ужель Евгений?.. Так точно, он (Пушкин). 2. (с частицей вот). Разг. Приобретает указательный или усилительный характер. Ах, вот он, сюрприз! //(с личным местоим. 1 л. ед.). Шутл. Употр. в указательной функции. Где ты? - Да вот он я! 3. в зн. сущ. Употр. для обозначения того, кого избегают назвать прямо (обычно любимого, возлюбленного). * Она мечтой Стремится... Туда, где он являлся ей(Пушкин). ◊ Кто его знает. Неизвестно, никто не знает. Скоро ли поезд придёт? - А кто его знает! Скоро будет тепло? - Кто его знает. (Не) по нему, не по нём кто-, что-л. (Не) соответствует чьим-л. достоинствам, желаниям, вкусам, (не) подходит кому-л. Как что не по нём, он кричит. Иже с ним (см. Иже). Пусть (пускай) его. Употр. для выражения безразличия к действиям, поведению, мнению кого-л. Да пускай его сердится!
		+
		+	2. ОН, неизм.; м. Устарелое название буквы "о".
		+
		+	==Ілюстрації==
		+	{\| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #cccsolid; border-bottom:5px #cccsolid; text-align:center"
		+	\|- valign="top"
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення: Он2PNG.jpg \|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення: Он1PNG.jpg\|x140px]]
		+	\|}
		+
		+	==Цікавіфакти==
		+	=== Матеріал з Вікіпедії===
		+	он1, його, йому, йому, їм, о нём, вона, її, їй і їю, о ней, мн. вони, їх, їм, іми, о них
		+
		+	он2, нескл., м. і с. (назва букви)
		+
		+	Большой толковый словарь
		+
		+	1. ОН, його, йому, йому, їм, о нём (з предлогами: його, ним, ним); местоим сущ. 1. Вказує на предмет речі або на особи, не являющемуся ні говорящим, ні співрозмовником (виражені номенклатурні сили, м.). Він не прав! Залив вже видно: підійти до нему. К вам відвідуватель. - Пригласите його вйти. А він мені нравится, твій батько. Мы с ним друзья (при позначенні говорящего разом з іншим лицом). Вот я его! (выражает шутливую загрозу тому, кого хот наказати). // (як правило, як уточнення со сл .: сам, самий). Нар.-разг. Іменно той, а не інший; той самий. Никак шеф приехал? - Він самий. * Ужель Евгений? .. Так точно, він (Пушкін). 2. (с частицей вот). Разг. Приобретає показний або сильний характер. Ах, вот он, сюрприз! // (с личным местоим. 1 л. ед.). Шутл. Употр. в указательной функции. Где ты? - Да вот він я! 3. в зн. сущ. Употр. для позначення того, кого ігнорують назвати прямо (звичайно любимого, коханого). * Она мечтой Стремится ... Туда, де він вийшов її (Пушкін). ◊ Кто его знает. Невідомо, ніхто не знає. Скоро ли поезд приходить? - А хто його знає! Скоро буде тепло? - Кто его знает. (Не) по нему, не по нём хто, що-л. (Не) відповідає чьим-л. достоинствам, бажанням, вкусам, (не) підходить кому-л. Как что не по нём, він кричит. Иже с ним (см. Иже). Пусть (пускай) його. Употр. для вираження безразличності до дій, поведінки, думки кого-л. Да пускай його сердится!
		+
		+	2. ОН, неизм .; м. Устарелое название буквы "о".
		+	==Див. також==
		+	===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка===
		+	===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%A2%D1%83%D1%82]===
		+	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
		+	[[Категорія:Слова 2017 року]]

Он - Історія редагувань

I.savielieva в 19:59, 25 листопада 2017

Yvmelnyk.uk16 в 16:22, 25 листопада 2017

Yvmelnyk.uk16 в 16:21, 25 листопада 2017

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Он, '''''нар. ''Вонъ, вотъ. ''Он глянь! ''Шевч. ''Он що, сестрице, я тобі скажу. ''Рудч. Ск. ІІ. 156. ''Т...