Обізватися - Історія редагувань

L.varchenko в 01:30, 24 листопада 2018

2018-11-24T01:30:59Z

Kvorlyk.iff17 в 09:04, 18 листопада 2018

2018-11-18T09:04:05Z

Kvorlyk.iff17 в 09:03, 18 листопада 2018

2018-11-18T09:03:00Z

Kvorlyk.iff17 в 09:02, 18 листопада 2018

2018-11-18T09:02:06Z

Kvorlyk.iff17 в 09:01, 18 листопада 2018

2018-11-18T09:01:40Z

Kvorlyk.iff17 в 09:00, 18 листопада 2018

2018-11-18T09:00:59Z

Kvorlyk.iff17 в 20:42, 17 листопада 2018

2018-11-17T20:42:04Z

Kvorlyk.iff17 в 20:41, 17 листопада 2018

2018-11-17T20:41:27Z

Kvorlyk.iff17 в 20:38, 17 листопада 2018

2018-11-17T20:38:22Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Обізватися. '''См. '''Обзиватися. ''' Категорія:Об

2012-09-14T17:18:47Z

Створена сторінка: '''Обізватися. '''См. '''Обзиватися. ''' Категорія:Об

Нова сторінка

'''Обізватися. '''См. '''Обзиватися. '''
[[Категорія:Об]]

← Попередня версія		Версія за 01:30, 24 листопада 2018
Рядок 40:		Рядок 40:


−	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/~~історико~~-філософський факультет]]	+	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Історико-філософський факультет]]
	[[Категорія:Слова 2018 року]]		[[Категорія:Слова 2018 року]]

@@ Рядок 34: / Рядок 34: @@
 обзиватися - обізватися
 to respond (to a call).
 ==Див. також==
@@ Рядок 50: / Рядок 39: @@
 https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F
 [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/історико-філософський факультет]]
 [[Категорія:Слова 2018 року]]

@@ Рядок 54: / Рядок 54: @@
 ==Зовнішні посилання==
-[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
+[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/історико-філософський факультет]]
 [[Категорія:Слова 2018 року]]

@@ Рядок 47: / Рядок 47: @@
 ==Див. також==
 ==Джерела та література==
@@ Рядок 54: / Рядок 56: @@
 [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
 [[Категорія:Слова 2018 року]]

@@ Рядок 4: / Рядок 4: @@
 ==Сучасні словники==
 ОБЗИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ОБІЗВАТИСЯ, вуси, вешся, док.
@@ Рядок 54: / Рядок 34: @@
 обзиватися - обізватися
 to respond (to a call).
 https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 '''Обізватися. '''См. '''Обзиватися. '''
 [[Категорія:Об]]
 ОБЗИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ОБІЗВАТИСЯ, вуси, вешся, док.

@@ Рядок 4: / Рядок 4: @@
 . до кого, рідко кому, на що і без додатка. Відповідати на звертання, поклик і т. ін.; відзиватися, відгукуватися. Двоє [парубків] коло дверей перемовлялись з Настею, що обзивалась десь у сінях за дверима (Степан Васильченко, I, 1959, 287); Постукавши, зачекав [Ничипір] відповіді, але з хати ніхто не обзивався (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 442); Я вибігла за ворота. — Катренько, де ти? — Ніхто не обізвався мені (Марко Вовчок, I, 1955, 252); Другим у списку був Юхим Гармаш. Не обізвавсь (Андрій Головко, II, 1957, 358);  * Образно. На той [землі] голос подає голос Маланчине серце, обзиваються руки, сухі, чорні, що силу віддали землі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 42);
 //  Звертатися до кого-небудь з розмовою, запитанням і т. ін. — А шануйте, — обзиваюся до синів, — шануйте старого батька! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 209); — За що ти нашого німого старця б'єш? — обізвавсь до нього чоловік (Квітка-Основ'яненко, II, 1950, 230); Лише де-не-де обізветься до своїх козацький вартовий, і знову все затихне (Яків Качура, II, 1958, 419);
 //  Промовляти що-небудь або прохоплюватися словом, вигуком і т. ін. Отець Степан обізвався крізь сон, схопився (Нечуй-Левицький, III, 1950, 21); Студент дивився з усміхом на всю подію.. й не обзивався (Осип Маковей, Вибр., 1954, 199);  * Образно. Чимсь напрочуд знайомим, милим серцю, чимсь, що обзивалося до нас аж з глибин далекого-далекого дитинства, терзали нас аж до ранку оті незбагненні.. пахощі (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 100); Арфами, арфами — золотими, голосними обізвалися гаї (Павло Тичина, I, 1957, 16);
 //  перен. Писати у відповідь кому-небудь листа. Певне ж єсть поважні причини, коли ти не могла обізватись навіть на такий лист, який був мій останній (Леся Українка, V, 1956, 209);
 //  перен. Подавати про себе звістку. Горпинин чоловік жив собі в другому селі і теж до неї не обзивався вже багато літ (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 140); До Вашої картки трохи був неспокійний за наше приятельство, бо Ви довго не обзивалися по своїм листі (Василь Стефаник, III, 1954, 238).
   Обзиватися (обізватися) словом — вступати в розмову з ким-небудь або промовляти до когось щось. За цілий день або вечір ні до кого й словом не обзивався [Іван] (Панас Мирний, I, 1949, 217); Ніхто не смів обізватися до нього словом у тій страшній хвилі (Іван Франко, VI, 1951, 131); Старий Супрун весело зустрів удову, обізвався привітним словом (Олесь Донченко, III, 1956, 8).
 . перен. Подавати певні звуки (звичайно про тварин). Тільки на ранок поверне зоря, Сонце почне витикатись, Вже почина і сусіда моя. Бджілка свята, обзиватись (Іван Манжура, Тв., 1955, 50); На подвір'ї обізвалися собаки, потім стихли, і хтось обережно постукав у вікно (Михайло Стельмах, I, 1962, 318); Десь над болотцем чайка обізвалась, Як обзивалася колись давно... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 85).

← Попередня версія		Версія за 20:41, 17 листопада 2018
Рядок 22:		Рядок 22:

	6. рідко. Називати себе; називатися. Обізвався грибом, то лізь у борщ (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 260).		6. рідко. Називати себе; називатися. Обізвався грибом, то лізь у борщ (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 260).
		+
		+	обзиватися - обізватися
		+	to respond (to a call).
		+
		+	https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F

← Попередня версія		Версія за 20:38, 17 листопада 2018
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Обізватися. '''См. '''Обзиватися. '''		'''Обізватися. '''См. '''Обзиватися. '''
	[[Категорія:Об]]		[[Категорія:Об]]
		+	ОБЗИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ОБІЗВАТИСЯ, вуси, вешся, док.
		+
		+	1. до кого, рідко кому, на що і без додатка. Відповідати на звертання, поклик і т. ін.; відзиватися, відгукуватися. Двоє [парубків] коло дверей перемовлялись з Настею, що обзивалась десь у сінях за дверима (Степан Васильченко, I, 1959, 287); Постукавши, зачекав [Ничипір] відповіді, але з хати ніхто не обзивався (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 442); Я вибігла за ворота. — Катренько, де ти? — Ніхто не обізвався мені (Марко Вовчок, I, 1955, 252); Другим у списку був Юхим Гармаш. Не обізвавсь (Андрій Головко, II, 1957, 358); * Образно. На той [землі] голос подає голос Маланчине серце, обзиваються руки, сухі, чорні, що силу віддали землі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 42);
		+	// Звертатися до кого-небудь з розмовою, запитанням і т. ін. — А шануйте, — обзиваюся до синів, — шануйте старого батька! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 209); — За що ти нашого німого старця б'єш? — обізвавсь до нього чоловік (Квітка-Основ'яненко, II, 1950, 230); Лише де-не-де обізветься до своїх козацький вартовий, і знову все затихне (Яків Качура, II, 1958, 419);
		+	// Промовляти що-небудь або прохоплюватися словом, вигуком і т. ін. Отець Степан обізвався крізь сон, схопився (Нечуй-Левицький, III, 1950, 21); Студент дивився з усміхом на всю подію.. й не обзивався (Осип Маковей, Вибр., 1954, 199); * Образно. Чимсь напрочуд знайомим, милим серцю, чимсь, що обзивалося до нас аж з глибин далекого-далекого дитинства, терзали нас аж до ранку оті незбагненні.. пахощі (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 100); Арфами, арфами — золотими, голосними обізвалися гаї (Павло Тичина, I, 1957, 16);
		+	// перен. Писати у відповідь кому-небудь листа. Певне ж єсть поважні причини, коли ти не могла обізватись навіть на такий лист, який був мій останній (Леся Українка, V, 1956, 209);
		+	// перен. Подавати про себе звістку. Горпинин чоловік жив собі в другому селі і теж до неї не обзивався вже багато літ (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 140); До Вашої картки трохи був неспокійний за наше приятельство, бо Ви довго не обзивалися по своїм листі (Василь Стефаник, III, 1954, 238).
		+	Обзиватися (обізватися) словом — вступати в розмову з ким-небудь або промовляти до когось щось. За цілий день або вечір ні до кого й словом не обзивався [Іван] (Панас Мирний, I, 1949, 217); Ніхто не смів обізватися до нього словом у тій страшній хвилі (Іван Франко, VI, 1951, 131); Старий Супрун весело зустрів удову, обізвався привітним словом (Олесь Донченко, III, 1956, 8).
		+
		+	2. перен. Подавати певні звуки (звичайно про тварин). Тільки на ранок поверне зоря, Сонце почне витикатись, Вже почина і сусіда моя. Бджілка свята, обзиватись (Іван Манжура, Тв., 1955, 50); На подвір'ї обізвалися собаки, потім стихли, і хтось обережно постукав у вікно (Михайло Стельмах, I, 1962, 318); Десь над болотцем чайка обізвалась, Як обзивалася колись давно... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 85).
		+
		+	3. Ставати чутним; лупати, розлягатися (про голос, мелодію і т. ін.). Скирти і клуня зайнялись, І зорі зникли. Хоч би слово, Хоч би де голос обізвавсь (Тарас Шевченко, II, 1953, 17); Чуєте пісню на тихому морі, В синім просторі?.. Слухайте, ось вона знов обізвалась І увірвалась (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 219).
		+
		+	4. перен. Нагадувати про себе, виявляти себе чим-небудь. Я взагалі здорова.., раз тільки три дні бронхіт був,.. коли-не-коли кашель обзивався (Леся Українка, V, 1956, 427); Поки що колона не обізвалася жодним пострілом (Олесь Гончар, III, 1959, 448);
		+	// Даватися взнаки, виявлятися (про вдачу, риси характеру і т. ін.). — Земля найкраще пахне восени, — говорить сам до себе Тимофій. Це одна половина старої горицвітівської вдачі обзивається в ньому (Михайло Стельмах, II, 1962, 32); [Маруся:] Обізвалася плоть моя — і нічого я їй не вдію (Панас Мирний, V, 1955, 97).
		+	♦ Обзивається (обізвалася) кров див. кров.
		+
		+	5. перен. Виявляти співчуття, бажання допомогти, сприяти кому-небудь. Жодна душа не обізвалася, не відкликнулася на той плач дитини (Любов Яновська, I, 1959, 313);
		+	// Висловлюватися про кого-, що-небудь, даючи оцінку. Вітала [поета] з успіхом одверто Із Буковини ланкова; Критикував учитель з Ічні.. Лише дружки — «боги критичні» — Не обзивалися! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 175); Про наш збірник на спомин Гоголя ніхто з наших і словечком не обізвався (Панас Мирний, V, 1955, 410).
		+
		+	6. рідко. Називати себе; називатися. Обізвався грибом, то лізь у борщ (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 260).