Неминуче - Історія редагувань

Aydobryden.fpmv16 в 22:14, 23 жовтня 2016

2016-10-23T22:14:30Z

Aydobryden.fpmv16 в 22:10, 23 жовтня 2016

2016-10-23T22:10:56Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Неминуче, '''''нар. ''Неминуемо, неизбѣжно, непремѣнно. ''Неминуче коли не після Покрови, то ...

2012-09-14T16:21:30Z

Створена сторінка: '''Неминуче, '''''нар. ''Неминуемо, неизбѣжно, непремѣнно. ''Неминуче коли не після Покрови, то ...

Нова сторінка

'''Неминуче, '''''нар. ''Неминуемо, неизбѣжно, непремѣнно. ''Неминуче коли не після Покрови, то вже після Дмитра засватана буде. ''Г. Барв. 305.
[[Категорія:Не]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 '''Неминуче, '''''нар. ''Неминуемо, неизбѣжно, непремѣнно. ''Неминуче коли не після Покрови, то вже після Дмитра засватана буде. ''Г. Барв. 305.
 НЕМИНУ́ЧИЙ, а, е.
-'1. ''-Якого не можна уникнут''''Курсивний текст''и,- обійти, обминути і т. ін., який обов'язково має наступити, відбутися і т. ін. Все ж ти хоч бігай — не бігай неволі, А не втечеш неминучої долі! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 340); Як вчепилась [Таля] в аудиторії своїм рученям за нього, так уже й не відпускає, тримається інстинктивно, мовби передчуваючи недалеке й неминуче розставання (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 9); Монополістична буржуазія не може відстрілятися навіть ядерною зброєю від неминучого ходу історичного розвитку (Програма КПРС, 1961, 30);
-//  у знач. ім. неминуче, чого, сер. Те, що обов'язково має наступити, відбутися і т. ін. [Кассандра:] Бачте, воно завчасу краще привикати до неминучого (Леся Українка, II, 1951, 279); Неминуче й невблаганне ходило вже близько біля княжича Святослава й Малуші, тільки вони цього не знали й не відчували (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 189);
+# Якого не можна уникнути
-//  Який не викликає ніякого сумніву; явний, очевидний. Які б не були труднощі революції і можливі тимчасові неуспіхи її, або хвилі контрреволюції, остаточна перемога пролетаріату неминуча (Ленін, 24, 1950, 414);
+ ,- обійти, обминути і т. ін., який обов'язково має наступити, відбутися і т. ін. Все ж ти хоч бігай — не бігай неволі, А не втечеш неминучої долі! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 340); Як вчепилась [Таля] в аудиторії своїм рученям за нього, так уже й не відпускає, тримається інстинктивно, мовби передчуваючи недалеке й неминуче розставання (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 9); Монополістична буржуазія не може відстрілятися навіть ядерною зброєю від неминучого ходу історичного розвитку (Програма КПРС, 1961, 30);
-//  Який обов'язково витікає з певних обставин, умов, зумовлений ними. Звістку [про прибуття козаків] приймали, як сподіване щось, як щось неминуче (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 95); В другій половині ночі шторм досяг такої сили, що катастрофа здавалась декому неминучою (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 201).
+ //  у знач. ім. неминуче, чого, сер. Те, що обов'язково має наступити, відбутися і т. ін. [Кассандра:] Бачте, воно завчасу краще привикати до неминучого (Леся Українка, II, 1951, 279); Неминуче й невблаганне ходило вже близько біля княжича Святослава й Малуші, тільки вони цього не знали й не відчували (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 189);
-. ''Який не проходить'', не минає, не зникав; постійний. Кожне з нас, що не любощі їм у голові, що не пусте що зводить їх докупи, а неминуча потреба (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 43).
+ //  Який не викликає ніякого сумніву; явний, очевидний. Які б не були труднощі революції і можливі тимчасові неуспіхи її, або хвилі контрреволюції, остаточна перемога пролетаріату неминуча (Ленін, 24, 1950, 414);
-. Без якого не обійтися; обов'язковий, неодмінний. — Ти на пчіл поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії (Степан Руданський, Тв., 1956, 67); Визнаючи за великими витворами мистецтва безсмертність, неминучу художню красу, Франко трактував це не абстрактно, а в конкретних виявах (Радянське літературознавство, 5, 1966, 73);
+//  Який обов'язково витікає з певних обставин, умов, зумовлений ними. Звістку [про прибуття козаків] приймали, як сподіване щось, як щось неминуче (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 95); В другій половині ночі шторм досяг такої сили, що катастрофа здавалась декому неминучою (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 201).
 //  '''Потрібний кому-небудь'''; необхідний. Обоє вже розуміли, що відтепер вони будуть завжди разом, що вони необхідні і неминучі одне для одного в житті (Олесь Гончар, IV, 1960, 37).
 [[Категорія:Не]]

← Попередня версія		Версія за 22:10, 23 жовтня 2016
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Неминуче, '''''нар. ''Неминуемо, неизбѣжно, непремѣнно. ''Неминуче коли не після Покрови, то вже після Дмитра засватана буде. ''Г. Барв. 305.		'''Неминуче, '''''нар. ''Неминуемо, неизбѣжно, непремѣнно. ''Неминуче коли не після Покрови, то вже після Дмитра засватана буде. ''Г. Барв. 305.
		+	НЕМИНУ́ЧИЙ, а, е.
		+	'1. ''-Якого не можна уникнут''''Курсивний текст''и,- обійти, обминути і т. ін., який обов'язково має наступити, відбутися і т. ін. Все ж ти хоч бігай — не бігай неволі, А не втечеш неминучої долі! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 340); Як вчепилась [Таля] в аудиторії своїм рученям за нього, так уже й не відпускає, тримається інстинктивно, мовби передчуваючи недалеке й неминуче розставання (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 9); Монополістична буржуазія не може відстрілятися навіть ядерною зброєю від неминучого ходу історичного розвитку (Програма КПРС, 1961, 30);
		+	// у знач. ім. неминуче, чого, сер. Те, що обов'язково має наступити, відбутися і т. ін. [Кассандра:] Бачте, воно завчасу краще привикати до неминучого (Леся Українка, II, 1951, 279); Неминуче й невблаганне ходило вже близько біля княжича Святослава й Малуші, тільки вони цього не знали й не відчували (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 189);
		+	// Який не викликає ніякого сумніву; явний, очевидний. Які б не були труднощі революції і можливі тимчасові неуспіхи її, або хвилі контрреволюції, остаточна перемога пролетаріату неминуча (Ленін, 24, 1950, 414);
		+	// Який обов'язково витікає з певних обставин, умов, зумовлений ними. Звістку [про прибуття козаків] приймали, як сподіване щось, як щось неминуче (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 95); В другій половині ночі шторм досяг такої сили, що катастрофа здавалась декому неминучою (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 201).
		+	2. ''Який не проходить'', не минає, не зникав; постійний. Кожне з нас, що не любощі їм у голові, що не пусте що зводить їх докупи, а неминуча потреба (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 43).
		+	3. Без якого не обійтися; обов'язковий, неодмінний. — Ти на пчіл поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії (Степан Руданський, Тв., 1956, 67); Визнаючи за великими витворами мистецтва безсмертність, неминучу художню красу, Франко трактував це не абстрактно, а в конкретних виявах (Радянське літературознавство, 5, 1966, 73);
		+	// '''Потрібний кому-небудь'''; необхідний. Обоє вже розуміли, що відтепер вони будуть завжди разом, що вони необхідні і неминучі одне для одного в житті (Олесь Гончар, IV, 1960, 37).
	[[Категорія:Не]]		[[Категорія:Не]]