Невірний - Історія редагувань

Opneskreba.uk15 в 17:14, 25 листопада 2017

2017-11-25T17:14:16Z

Opneskreba.uk15 в 12:01, 20 листопада 2017

2017-11-20T12:01:09Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Невірний, -а, -е. '''1) Недовѣрчивый. ''Ой ''ти, ''невірнийневірниченько, не віриш мені й мому л...

2012-09-14T16:03:36Z

Створена сторінка: '''Невірний, -а, -е. '''1) Недовѣрчивый. ''Ой ''ти, ''невірнийневірниченько, не віриш мені й мому л...

Нова сторінка

'''Невірний, -а, -е. '''1) Недовѣрчивый. ''Ой ''ти, ''невірнийневірниченько, не віриш мені й мому личеньку. ''Чуб. V. 683. 2) Невѣрный, не заслуживающій довѣрія, измѣнчивый. ''З невірною дружиною куди піду, то загину. ''Нп. 3) Невѣрующій. ''Невірний гірш жида або турка. ''Ном. № 2. 4) Невѣрный, не христіанинъ. 5) Плохой, дурной. 6) Худой, болѣзненный. ''Сухий, невірний, як шкелет. ''Котл. Ен. VI. 19. Ум. '''Невірне́нький. '''''Перше було ходить у невірненькій свиточці, а тепер вже на йому жупан. ''ЗОЮР. І. 294.
[[Категорія:Не]]

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
 ==Сучасні словники==
-===[http://sum.in.ua Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
+===[http://sum.in.ua/s/nevirnyj Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
 НЕВІ́РНИЙ, а, е.
 . Непостійний, нетвердий у поглядах, стосунках з ким-небудь; який порушує вірність; зрадливий. Важко стало на душі од одної чутки, що в його дружина невірна (Олекса Стороженко, I, 1957, 24); Шевченко обняв жаданого гостя. Все обурення, всі образи на невірних друзів, які забули його в біді, розтанули (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 184);  * Образно. Ну ж бо повідай про долю невірную у З донькою все розділи (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 286).
@@ Рядок 17: / Рядок 17: @@
-===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
+===[http://ukrlit.org/slovnyk/невірний УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
   НЕВІ́РНИЙ, а, е.
@@ Рядок 31: / Рядок 31: @@
-===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html  СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]===
+===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/32081-nevirnyj.html#show_point  СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]===
 Невірний, -а, -е. 1) Недовѣрчивый. Ой ти, невірний-невірниченько, не віриш мені й мому личеньку. Чуб. V. 683. 2) Невѣрный, не заслуживающій довѣрія, измѣнчивый. З невірною дружиною куди піду, то загину. Н. п. 3)Невѣрующій. Невірний гірш жида або турка. Ном. № 2. 4) Невѣрный, не христіанинъ. 5) Плохой, дурной. 6) Худой, болѣзненный. Сухий, невірний, як шкелет. Котл. Ен. VI. 19. Ум. невірне́нький. Перше було ходить у невірненькій свиточці, а тепер вже на йому жупан. ЗОЮР. І. 294.
 ==Ілюстрації==

← Попередня версія		Версія за 12:01, 20 листопада 2017
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Невірний, -а, -е. '''1) Недовѣрчивый. ''Ой ''ти, ''невірнийневірниченько, не віриш мені й мому личеньку. ''Чуб. V. 683. 2) Невѣрный, не заслуживающій довѣрія, измѣнчивый. ''З невірною дружиною куди піду, то загину. ''Нп. 3) Невѣрующій. ''Невірний гірш жида або турка. ''Ном. № 2. 4) Невѣрный, не христіанинъ. 5) Плохой, дурной. 6) Худой, болѣзненный. ''Сухий, невірний, як шкелет. ''Котл. Ен. VI. 19. Ум. '''Невірне́нький. '''''Перше було ходить у невірненькій свиточці, а тепер вже на йому жупан. ''ЗОЮР. І. 294.		'''Невірний, -а, -е. '''1) Недовѣрчивый. ''Ой ''ти, ''невірнийневірниченько, не віриш мені й мому личеньку. ''Чуб. V. 683. 2) Невѣрный, не заслуживающій довѣрія, измѣнчивый. ''З невірною дружиною куди піду, то загину. ''Нп. 3) Невѣрующій. ''Невірний гірш жида або турка. ''Ном. № 2. 4) Невѣрный, не христіанинъ. 5) Плохой, дурной. 6) Худой, болѣзненный. ''Сухий, невірний, як шкелет. ''Котл. Ен. VI. 19. Ум. '''Невірне́нький. '''''Перше було ходить у невірненькій свиточці, а тепер вже на йому жупан. ''ЗОЮР. І. 294.
		+
		+	==Сучасні словники==
		+	===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
		+	НЕВІ́РНИЙ, а, е.
		+	1. Непостійний, нетвердий у поглядах, стосунках з ким-небудь; який порушує вірність; зрадливий. Важко стало на душі од одної чутки, що в його дружина невірна (Олекса Стороженко, I, 1957, 24); Шевченко обняв жаданого гостя. Все обурення, всі образи на невірних друзів, які забули його в біді, розтанули (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 184); * Образно. Ну ж бо повідай про долю невірную у З донькою все розділи (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 286).
		+	2. Який викликає сумнів, недовір'я; обманливий, ненадійний. Йде мисливець по заметах вбрід... Все видніше і усе чіткіше — Лисячий невірний, хижий слід (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 83);
		+	// Небезпечний, непевний. Опортуністи ведуть партію на невірний, буржуазний шлях..(Ленін, 19, 1950, 125);
		+	// Нечесний. Забрали радянські бійці Степана Гоплика за те, що видавав німцям наших людей та настягував собі невірним шляхом краденого добра (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 138).
		+	3. Слабий, тьмяний, миготливий. Дорога вита. Скелі й нетрі. Невірне світло жовтих фар. І от на висоті Ай-Петрі Ми опинились — вище хмар (Максим Рильський, III, 1961, 44); Невірний вогник освітив низьку, врослу в ґрунт хатину (Михайло Стельмах, I, 1962, 139).
		+	4. розм. Не такий, як потрібно; непідхожий, поганий. — Від чужого невірне слово почуєш, то як то його переносити, а то ж, дочко, від свого?! (Панас Мирний, I, 1954, 222);
		+	// Непорядний (про людину). Як скажуть вам, що я гіркий пияк, Що я невірний, що в гріхах закляк, — Це правда (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 317).
		+	5. розм. Який не відповідає, дійсності: помилковий. Орлюк не дуже-то полюбляв військових кореспондентів. Їх фронтові нариси здавалися йому поспіль невірними(Олександр Довженко, I, 1958, 301); Ленін завжди боровся як з дослівщиною, буквалізмом, так і з невірними, неточними перекладами (Мовознавство, VII, 1949, 27);
		+	// Неправильний. — У тебе зовсім невірне уявлення про інтелігенцію. Ти дивишся на неї очима дореволюційного мужика (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 42).
		+	6. розм. Який не довіряє іншим; схильний до недовір'я. Є ж такі, що нині подружили. А були невірні, як Хома. (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 175); Гнат цапає його [сина] за шиворот, відкидав у сніг і рипить хромовими чобітьми далі, вірний революційній правді і невірний сльозам ворога. Тадик рветься до батька, кричить, очі його паляться вовчим вогнем (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 415).
		+	♦ Хома невірний — про людину, яка сумнівається, не вірить у що-небудь (за євангельською легендою про апостола Хому, який не повірив повідомленню про воскресіння Христа). — А ти, дурню, й повірив? — перебила його Параска. — Казала ж тобі: не вір і не йди... А таки поліз, Хома невірний! (Панас Мирний, IV, 1955, 385).
		+
		+
		+	===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
		+
		+	НЕВІ́РНИЙ, а, е.
		+	1. Непостійний, нетвердий у поглядах, стосунках з ким-небудь; який порушує вірність; зрадливий.Важко стало на душі од одної чутки, що в його дружина невірна (Стор., І, 1957, 24); Шевченко обняв жаданого гостя. Все обурення, всі образи на невірних друзів, які забули його в біді, розтанули (Тулуб, В степу.., 1964, 184); * Образно. Ну ж бо повідай про долю невірную, З донькою все розділи (Дн. Чайка, Тв., 1960, 286).
		+	2. Який викликає сумнів, недовір’я; обманливий, ненадійний. Йде мисливець по заметах вбрід… Все видніше і усе чіткіше — Лисячий невірний, хижий слід (Бичко, Вогнище, 1959, 83); // Небезпечний, непевний. Опортуністи ведуть партію на невірний, буржуазний шлях.. (Ленін, 19, 1950, 125); // Нечесний. Забрали радянські бійці Степана Гаплика за те, що видавав німцям наших людей та постягував собі невірним шляхом краденого добра (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 138).
		+	3. Слабий, тьмяний, миготливий. Дорога вита. Скелі й нетрі. Невірне світло жовтих фар. І от на висоті Ай-Петрі Ми опинились — вище хмар (Рильський, III, 1961, 44); Невірний вогник освітив низьку, врослу в грунт хатину (Стельмах, І, 1962, 139).
		+	4. розм. Не такий, як потрібно; непідхожий, поганий. — Від чужого невірне слово почуєш, то як то його переносити, а то ж, дочко, від свого?! (Мирний, І, 1954, 222); // Непорядний (про людину). Як скажуть вам, що я гіркий пияк, Що я невірний, що в гріхах закляк, — Це правда (Мисик, Біля криниці, 1967, 317).
		+	5. розм. Який не відповідає дійсності; помилковий. Орлюк не дуже-то полюбляв військових кореспондентів. Їх фронтові нариси здавалися йому поспіль невірними (Довж., І, 1958, 301); Ленін завжди боровся як з дослівщиною, буквалізмом, так і з невірними, неточними перекладами(Мовозн., VII, 1949, 27); // Неправильний. — У тебе зовсім невірне уявлення про інтелігенцію. Ти дивишся на неї очима дореволюційного мужика (Тют., Вир, 1964, 42).
		+	6. розм. Який не довіряє іншим; схильний до недовір’я. Є ж такі, що нині подружили, А були невірні, як Хома. (Павл., Бистрина, 1959, 175): Гнат цапає його [сина] за шиворот, відкидає у сніг і рипить хромовими чобітьми далі, вірний революційній правді і невірний сльозам ворога. Тадик рветься до батька, кричить, очі його паляться вовчим вогнем (Тют., Вир, 1964, 415).
		+	◊ Хома́ неві́рний — про людину, яка сумнівається, не вірить у що-небудь (за євангельською легендою про апостола Хому, який не повірив повідомленню про воскресіння Христа). — А ти, дурню, й повірив? — перебила його Параска. — Казала ж тобі: не вір і не йди… А таки поліз, Хома невірний!(Мирний, IV, 1955, 385).
		+	7. заст. Який визнає іншу у порівнянні з ким-небудь релігію. — Унадились ми, козаки, до невірного турка… (Вовчок, І, 1955, 343); // у знач. ім. неві́рні, них, мн. Ті, хто визнає іншу у порівнянні з ким-небудь релігію. Яскравими фарбами малював він колишню славу й велич татарського племені, його бої з невірними (Коцюб., І, 1955, 292); Буде на козакові хоч мала провина, панські лакузи такими його муками карають, що й невірних перевершують (Панч, Гомон. Україна, 1954, 32).
		+	Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 266.
		+
		+
		+	===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]===
		+	Невірний, -а, -е. 1) Недовѣрчивый. Ой ти, невірний-невірниченько, не віриш мені й мому личеньку. Чуб. V. 683. 2) Невѣрный, не заслуживающій довѣрія, измѣнчивый. З невірною дружиною куди піду, то загину. Н. п. 3)Невѣрующій. Невірний гірш жида або турка. Ном. № 2. 4) Невѣрный, не христіанинъ. 5) Плохой, дурной. 6) Худой, болѣзненный. Сухий, невірний, як шкелет. Котл. Ен. VI. 19. Ум. невірне́нький. Перше було ходить у невірненькій свиточці, а тепер вже на йому жупан. ЗОЮР. І. 294.
		+	==Ілюстрації==
		+	{\| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
		+	\|- valign="top"
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:невірний1.jpg\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:невірний2.jpg\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:невірний3.jpg\|x140px]]
		+
		+	\|}
		+	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
		+	[[Категорія:Слова 2017 року]]
		+
	[[Категорія:Не]]		[[Категорія:Не]]