Мовчання - Історія редагувань

Ytostrynska.im16: /* Медіа */

2016-11-30T20:38:44Z

‎Медіа

Ytostrynska.im16: /* Медіа */

2016-11-30T20:35:32Z

‎Медіа

Ytostrynska.im16 в 16:50, 30 листопада 2016

2016-11-30T16:50:58Z

Ytostrynska.im16: /* Цікаві факти */

2016-11-30T16:46:28Z

‎Цікаві факти

Ytostrynska.im16: /* Джерела та література */

2016-11-30T16:45:31Z

‎Джерела та література

Ytostrynska.im16: /* Цікаві факти */

2016-11-30T16:41:23Z

‎Цікаві факти

Показати зміни

Ytostrynska.im16: /* Зона мовчання - аномальна зона в пустелі Мексики */

2016-11-30T16:39:39Z

‎Зона мовчання - аномальна зона в пустелі Мексики

Ytostrynska.im16: /* Цікаві факти */

2016-11-30T16:38:43Z

‎Цікаві факти

Ytostrynska.im16 в 16:26, 30 листопада 2016

2016-11-30T16:26:43Z

Ytostrynska.im16: /* Сучасні словники */

2016-11-30T16:26:11Z

‎Сучасні словники

@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 ==Медіа==
-  {{#ev:youtube|https://www.youtube.com/watch?v=-WjGcJ1VaNE}}
+  {{#ev:youtube|-WjGcJ1VaNE}}
 ===Цікаві факти===
 ===== Зона мовчання - аномальна зона в пустелі Мексики =====

@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 ==Медіа==
+ {{#ev:youtube|https://www.youtube.com/watch?v=-WjGcJ1VaNE}}
 ===Цікаві факти===
 ===== Зона мовчання - аномальна зона в пустелі Мексики =====

← Попередня версія		Версія за 16:50, 30 листопада 2016
Рядок 110:		Рядок 110:
	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/мовчання]]		[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/мовчання]]
	[[Категорія:Слова 2016 року]]		[[Категорія:Слова 2016 року]]
		+
		+	[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Мовчання] матеріал з Вікіпедії
		+	[http://tsitaty.blogspot.com/2011/05/aforyzmy-pro-movchannya.html мовчання]афоризми про мочання

@@ Рядок 30: / Рядок 30: @@
 <gallery>
 sfsoka.jpg|зона мовання
-usiojc9.jpg|зона мовчання на карті
-</gallery>
 Зона Тиші - це унікальне місце в центральній частині Мексики, яке знаходиться на кордоні трьох штатів Мексики - Дуранго, Чіуауа і Коауїла. Це місце називається «Зоною Тиші» через те, що в цій області, через незрозумілі причини, глушиться будь радіоефір.
@@ Рядок 41: / Рядок 40: @@
 У 1930-х роках у пілота авіакомпанії мексиканського штату Коауїла Франсисько Сарабіа під час польоту над зоною «без будь-якої видимої причини» перестала працювати радіостанція; він розповів про це своєму начальству і став першим офіційно визнаним потерпілим через дивні особливостей «Зони мовчання».
 У 1964 році інженер-хімік Гаррі де ла Пенья проводив у цьому пустинному районі поблизу пагорба Сан-Ігнасіо геофізичну розвідку. Виявити «Зону тиші» допомогла чиста випадковість - у інженера раптово відмовила рація. Він повернувся на базу, щоб відремонтувати апарат, а рація виявилася цілою. При черговому відвідуванні загадкового місця історія повторилася. З того моменту відкриття в «Зоні тиші» посипалися одне за іншим. З'ясувалося, зокрема, що тут майже дощем падають з неба метеорити.
+usiojc9.jpg|зона мовчання на карті
 Логічним було б припустити, що поруч (під землею?) знаходиться секретна військова база, потужні установки якої перевертають весь ефір з ніг на голову. Але... ні в кого, в тому числі і в американців, немає поки що такої техніки, тим більше не було її в 1964 році.
 Однак по-справжньому і влада, і громадськість зацікавилися «примхами» зони тільки в 1970-х роках, коли американська експериментальна балістична ракета «Афіна», запущена з полігону Уайт-Сендс, раптово відхилилася від курсу і, кинувшись до цієї зони, звалилася на землю... Через кілька років над зоною вибухнув один з щаблів ракети «Сатурн» (ракетоносій знаменитих КК «Аполлон»).

← Попередня версія		Версія за 16:45, 30 листопада 2016
Рядок 67:		Рядок 67:

	==Джерела та література==		==Джерела та література==
		+
		+	==== МОВЧАННЯ ЯК КОМУНІКАТИВНА ОДИНИЦЯ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ ====
		+
		+	В останні десятиліття проблема мовчання стала об’єктом посиленої уваги дослідників із різних сфер гуманітарних наук. З’явилась низка праць, присвячених антропології мовчання, його семантиці та онтологічній значущості. Провідні дослідники мовчання в різних теоретичних розрізах – Я.Ядацький, Л.Вітгенштайн, Ю.Лотман та ін. Українські дослідники, які зверталися до тих чи інших аспектів вияву феномену мовчання в художній літературі, – Т.Возняк, М.Зубрицька, О.Сливинський, І.Коваль-Фучило. Проте феномен мовчання та його вияви в художній літературі лише починають входити в поле уваги літературознавців. В українському літературознавстві “проблеми невербалізованості, знакової недоокресленості, специфіка зображення станів мовчання в художній літературі майже не були предметом вивчення” [6, с. 4].
		+
		+	Українська дослідниця М.Зубрицька вважає, що “проблема мовчання у структурі художнього тексту та його рецепційного навантаження ще чекає свого ґрунтовного дослідження” [3, с. 168]. Вона визначає широкі обрії для різноаспектних підходів до інтерпретаційного озвучення культури мовчання: від функціональної прагматики до ірраціонально-містичних навантажень, коли значення не піддається артикуляції чи вербалізації. Вчені зазначають про домінування глибини мовчання над плинністю мови та її нездатності осягнути адекватно певні стани людської душі, людські переживання, а також окремі сфери людського досвіду, непіддатливому словесному вираженні. Польський філософ Я.Ядацький вказує на те, що “глибина мовчання полягає власне у його семантичній неокресленості” [3, с.168 ]. Саме мовчання виступає носієм багатозначності сенсів.
		+
		+	У художніх текстах часто зустрічаємо мовне вираження сильних переживань, які неможливо адекватно висловити словами, тому вони залишаються у сфері мовчання. Для прикладу, це – опис втрати мови від страху, гніву, обурення, подиву, зникнення голосу внаслідок афектних станів, плач зі сльозами, сардонічний сміх, оніміння від болю тощо. Проблема вимушеного мовчання персонажів художніх творів є однією із найцікавіших для дослідників-літературознавців та комунікатологів. Мовчання стає комунікативною одиницею, яку можна розглядати і як комунікативну перерву, і як комунікативний розрив чи комунікативне непорозуміння.
		+
		+	Мовчання як комунікативна одиниця використовується замість сказаного чи написаного слова. Воно є висловлюванням, проте висловлюванням неартикульованим. Мовчання є своєрідною розмовою із собою чи “зустрічі із собою” [ 3, с. 170 ] , а отже виконує важливу комунікативну функцію.
		+
		+	У структурі художніх текстів мовчання, на думку Ю.Лотмана, виконує роль значущої відсутності. Мовчання втягує реципієнта у світ тексту, служить для витворювання вторинних значень та їхньої систематизації у загальніший образ світу.
		+
		+	Мовчання у структурі художнього тексту має певний вплив на читача, тобто рецепційне навантаження. Можна розглядати мовчання як таїну слова, як щось до кінця незбагненне. “Усе, про що взагалі можна подумати, можна подумати ясно. Усе, що можна висловити, можна висловити ясно. Звичайно, є й невимовне. Воно виявляється, це й є містичне. Про те, про що не можна сказати, треба мовчати” [1, с.36]. Найчастіше мовчання використовується як невимовність, неможливість словами передати найсокровенніші почуття та відчуття. Саме мовчання допомагає уникнути обмеженості мови у висловленні людської уяви, творчих мрій та фантазій. Дослідники пишуть про те, що мовчання близьке до музики; вона з’являється тоді, коли не вистачає слів. На думку М.Зубрицької, місія музики в драмі-феєрії “Лісова пісня” “радикально відмінна від місії слова, а саме – висловити невимовлюване, осягнути неосяжне, торкнутися глибин таїни божественного мовчання, з якого народжується звучання мелодій як голосу душі” [4, с.12].
		+
		+	Можна відзначити певну суперечливість, двоїстість мовчання: з одного боку, воно поєднує людину з природою, певною мірою уподібнюючи її до навколишнього мовчазного середовища, а з іншого боку, мовчання – це шлях до відчуження, усамітнення. Мовчання Мавки – своєрідне, оскільки вона, як ніхто інший, близька до природи. Т.Гундорова у книзі “Femina Melancholica” назвала Мавку „метафорою безсловесності”, “ідеальна мова” в Лесі Українки – “безсловесна мова”, бо “людська мова, позбавлена сакрального змісту, нездатна забезпечити істинне порозуміння” [2].
		+
		+	Мовчання сприяє самопізнанню й самоусвідомленню людини. Досліджуючи усну народну творчість, І.Коваль-Фучило характеризує мовчання як “показник пороговості, переходу в інший світ”, тим самим вказуючи на “зв’язок екзистенціалу мовчання зі світом померлих”, одночасно наголошуючи, що “мовчання має важливе значення у світі живих”. “Самозаглиблення, своєрідна ізоляція від навколишнього середовища відбувається за допомогою мовчання, коли людина входить в інший світ”, – стверджує дослідниця [5, с.38].
		+
		+	Мовчання може вказувати на нездатність, неспроможність міжособистісної комунікації. Воно підкреслює порожнечу змістового наповнення стосунків, марність підтримання розмови. Мовчання персонажів може вказувати на те, що мовні ресурси вичерпались. Яскравий приклад мовчання як неможливості продовження комунікації – новела М.Коцюбинського “Intermezzo”, ліричний герой якої уникає комунікації із людьми. Випадкова зустріч із людиною зображується тут як загроза існуванню й душевній рівновазі. Проте відсутність спілкування із людьми ще не означає, що не відбувається процес комунікації із навколишнім світом для того, щоб відновити і знову знайти себе. Потреба у міжособистісній комунікації поступово зростає, стає необхідною. Новела М.Коцюбинського – це унікальний приклад у літературі того, як заповнюється пауза мовчання.
		+
		+	Мовчання як комунікативна одиниця працює не лише на рівні внутрішньотекстової комунікації. Багатьом високомистецьким текстам притаманне поліфонічне мовчання, яке М.Зубрицька назвала “найскладнішим екзистенціалом у текстуальному світі художньої літератури, який провокує інтерпретаційну множинність” [3, с.170]. На її думку, у зовнішньотекстовій комунікації на рівні автор-текст-читач “формами рецепційного процесу є не тільки артикульованість та вербалізованість, а й мовчання” [3, с.170]. Дослідження такого багаторівневого та складно структурованого висловлювання, як художній текст, мусить враховувати також простір неназваного, невербалізованого, тобто простір мовчання.
		+
		+	Нові інтерпретації мовчання як комунікативного феномену та філософські, культурологічні і літературознавчі дослідження сприяли переосмисленню поглядів на розуміння мови та її комунікативної спроможності висловити найглибші людські емоції. Зміна поглядів на мовчання як комунікативну одиницю надання вимірові мовчання статусу комунікативної значущості, що є одним із найвагоміших здобутків літературознавців.
		+
		+	Список використаних джерел:
		+
		+	1. Вітґенштайн Л. Tractatus Logico-Philosophicus. Філософські дослідження / Л. Вітґенштайн – К.: Основи, 1995. – 311 с. – С. 36.
		+
		+	2. Гундорова Т. Femina Melancholica: Стать і культура в ґендерній утопії Ольги Кобилянської / Т. Гундорова. – К.: Критика, 2002. – С. 76–77.
		+
		+	3. Зубрицька М. Homo legens: читання як соціокультурний феномен / М. Зубрицька. – Львів: Літопис, 2004. – 352с.
		+
		+	4. Зубрицька М. Музика-Слово-Уява: рецептивно-естетичне навантаження музичності тексту в “Лісовій пісні” Лесі України / М. Зубрицька // Леся Українка і сучасність: зб. наук. праць; [упорядник Н.Г. Сташенко]. – Луцьк, 2008. – Т.4. – Кн.1. – С. 11–22.
		+
		+	5. Коваль-Фучило І. Екзистенціал мовчання в етнології та культурі / І. Коваль-Фучило // Вісник Львівського ун-ту. Сер. філол. – Львів: Вид-во Львівського держ. ун-ту, 1999.– Вип. 27. – С. 32–40.
		+
		+	6. Сливинський О.Т. Феномен мовчання в художньому тексті (на матеріалі болгарської прози 60–90-х рр. ХХ ст.) / О.Т. Сливинський: автореф. дис…канд. філол. наук : 10.01.06 / НАН України. – Тернопіль, 2006. – 18с.

	==Зовнішні посилання==		==Зовнішні посилання==

@@ Рядок 26: / Рядок 26: @@
 ==Медіа==
-==Див. також==
+===Зона мовчання - аномальна зона в пустелі Мексики===
 ==Джерела та література==

@@ Рядок 7: / Рядок 7: @@
 . Дія за значенням мовчати. Минуло кілька хвилин в мовчанні (Леся Українка, III, 1952, 696); Мовчання тривало довго (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 34); Маю надію скоро побачитись з Вами і тоді вже спокутую всі гріхи свої перед Вами за довге мовчання (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 315); П'ятсот добровольців з морської піхоти.. сиділи в мовчанні, У хвилях зникали причали Тамані (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 55).
 . перен. Відсутність публічних висловлювань про кого-, що-небудь, друкованих творів у який-небудь період.
-  Обходити (обминати) мовчанням — не згадувати про кого-, що-небудь; замовчувати щось. Журнал [«Літературно-науковий вісник»] обходив мовчанням російських декадентів і популяризував реалістів кінця XIX — початку XX ст. (Радянське літературознавство, 5, 1958, 108).
+  Обходити (обминати) мовчанням — не згадувати про кого-, що-небудь; замовчувати щось.
 . Відсутність яких-небудь звуків; повна тиша.

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
 ==Сучасні словники==
-Тлумачення слова у сучасних словниках
 ==Ілюстрації==
 {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"