Марченко: /* Походження слова */

2014-12-11T20:26:45Z

‎Походження слова

Вероника в 19:03, 30 листопада 2014

2014-11-30T19:03:26Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Манити, -ню́, -ниш, '''''гл. ''1) Манить, заманивать, завлекать. ''Манить, як кота мишею. ''Ном. № ...

2012-09-07T22:22:00Z

Створена сторінка: '''Манити, -ню́, -ниш, '''''гл. ''1) Манить, заманивать, завлекать. ''Манить, як кота мишею. ''Ном. № ...

Нова сторінка

'''Манити, -ню́, -ниш, '''''гл. ''1) Манить, заманивать, завлекать. ''Манить, як кота мишею. ''Ном. № 3100. ''Молода дівчина неначе манила до себе молодого хлопця з другого човна. ''Левиц. 2) Обманывать. ''Привела сина додому та й не довго втішалась. Попереду манила, хто питав, неначе б то вона одпросила свого сина. ''Левиц. І. 64. ''А не маните ж? Справді зробите? ''Константиногр. у. ''Манять брехнями народи. ''К. ЦН. 286.
[[Категорія:Ма]]

← Попередня версія		Версія за 20:26, 11 грудня 2014
Рядок 34:		Рядок 34:
	==Походження слова==		==Походження слова==
	манити Спільнослав. Суф. похідна від мана «що-л. маняще», того ж кореня, что маяк, махати, лат. mãnīt «обманювати» и т. д. См. обман, манія.		манити Спільнослав. Суф. похідна від мана «що-л. маняще», того ж кореня, что маяк, махати, лат. mãnīt «обманювати» и т. д. См. обман, манія.
		+
		+	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
		+	[[Категорія:Слова 2014 року]]

← Попередня версія		Версія за 19:03, 30 листопада 2014
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Манити, -ню́, -ниш, '''''гл. ''1) Манить, заманивать, завлекать. ''Манить, як кота мишею. ''Ном. № 3100. ''Молода дівчина неначе манила до себе молодого хлопця з другого човна. ''Левиц. 2) Обманывать. ''Привела сина додому та й не довго втішалась. Попереду манила, хто питав, неначе б то вона одпросила свого сина. ''Левиц. І. 64. ''А не маните ж? Справді зробите? ''Константиногр. у. ''Манять брехнями народи. ''К. ЦН. 286.		'''Манити, -ню́, -ниш, '''''гл. ''1) Манить, заманивать, завлекать. ''Манить, як кота мишею. ''Ном. № 3100. ''Молода дівчина неначе манила до себе молодого хлопця з другого човна. ''Левиц. 2) Обманывать. ''Привела сина додому та й не довго втішалась. Попереду манила, хто питав, неначе б то вона одпросила свого сина. ''Левиц. І. 64. ''А не маните ж? Справді зробите? ''Константиногр. у. ''Манять брехнями народи. ''К. ЦН. 286.
	[[Категорія:Ма]]		[[Категорія:Ма]]
		+	==Сучасні словники==
		+	===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
		+	МАНИ́ТИ, маню́, ма́ниш, недок., перех.
		+
		+	1. чим і без додатка. Кликати, звати, роблячи певні знаки рукою, поглядом і т. ін. — Ось ідіть сюди. Ідіть, — манив її [Галю] і бровами і головою Власов (Мирний, IV, 1955, 130); Вчителька підходила до Романа ближче й манила рукою до себе (Вас., І, 1959, 60); // Вабити (принадою). Всі доярки по черзі.. випробували різні підходи до корови, манили всіма принадами, щедро розсипали перед нею найпривітніші слова (Вол., Місячне срібло, 1961, 260).
		+
		+	2. перен. Притягати до себе; вабити (у 2 знач.), приваблювати. Хотів він прогнать з-перед очей ту мрію, а мрія все стояла й манила його (Н.-Лев., II, 1956, 267); Свіжість трави манила здалека, а медовий запах квітів наповнював повітря (Кобр., Вибр., 1954, 156); Нас манила романтика грандіозних проектів (Гур., Друзі.., 1959, 238); // Викликати бажання відправитися куди-небудь, бути десь, робити, переживати що-небудь. Весно, ти мучиш мене! Розсипаєшся сонця промінням, Леготом теплим пестиш, в сині простори маниш! (Фр., XIII, 1954, 304); Життя кудись іде, хвилюється, як море, І манять до утіх нас устоньки дівочі… (Рильський, І, 1960, 114); Манила [річка] нас спуститись вниз, Холодної води набрати (Шер., Дорога.., 1957, 26); // безос. Уже пшеницю звезли і вимолотили, а Василя так і манило, так і тягло в поле (Мирний, IV, 1955, 213); // Захоплювати (думки, уяву). Над Федоровою головою — безодня всесвіту, що одвіку манить людські думки (Мушк., Серце.., 1962, 199).
		+
		+	◊ Мани́ти о́чі — притягати погляд. Узькі глибокі щілини темніли внизу, вкриті тінню, і манили до себе очі своєю чарівничою свіжиною та прохолодою (Н.-Лев., II, 1956, 386).
		+
		+	3. чим і без додатка, рідко. Вводити в оману. [Xаритина:] Я манила себе надіями, хотіла сама йому признатися, дурна, дурна… (К.-Карий, І, 1960, 227); Летить подорожній до того гаю в пекучому степу, а гай далі тікає.. Отак і манить, водить мара по розпеченій, потрісканій землі (Кучер, Прощай.., 1957, 19).
		+
		+	Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 620.
		+
		+	===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
		+	МАНИТИ, маню, маниш, недок., перех.
		+
		+	1. чим і без додатка. Кликати, звати, роблячи певні знаки рукою, поглядом і т. ін. — Ось ідіть сюди. Ідіть, — манив її [Галю] і бровами і головою Власов (Панас Мирний, IV, 1955, 130); Вчителька підходила до Романа ближче й манила рукою до себе (Степан Васильченко, I, 1959, 60);
		+	// Вабити (принадою). Всі доярки по черзі.. випробували різні підходи до корови, манили всіма принадами, щедро розсипали перед нею найпривітніші слова (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 260).
		+
		+	2. перен. Притягати до себе; вабити (у 2 знач.), приваблювати. Хотів він прогнать з-перед очей ту мрію, а мрія все стояла й манила його (Нечуй-Левицький, II, 1956, 267); Свіжість трави манила здалека, а медовий запах квітів наповнював повітря (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 156); Нас манила романтика грандіозних проектів (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 238);
		+	// Викликати бажання відправитися куди-небудь, бути десь, робити, переживати що-небудь. Весно, ти мучиш мене! Розсипаєшся сонця промінням, Леготом теплим пестиш, в сині простори маниш! (Іван Франко, XIII, 1954, 304); Життя кудись іде, хвилюється, як море, І манять до утіх нас устоньки дівочі... (Максим Рильський, I, 1960, 114); Манила [річка] нас спуститись вниз, Холодної води набрати (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 26);
		+	// безос. Уже пшеницю звезли і вимолотили, а Василя так і манило, так і тягло в поле (Панас Мирний, IV, 1955, 213);
		+	// Захоплювати (думки, уяву). Над Федоровою головою — безодня всесвіту, що одвіку манить людські думки (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 199).
		+	♦ Манити очі — притягати погляд. Узькі глибокі щілини темніли внизу, вкриті тінню, і манили до себе очі своєю чарівничою свіжиною та прохолодою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 386).
		+
		+	3. чим і без додатка, рідко. Вводити в оману. [Харитина:] А я манила себе надіями, хотіла сама йому признатися, дурна, дурна... (Карпенко-Карий, I, 1960, 227); Летить подорожній до того гаю в пекучому степу, а гай далі тікає.. Отак і манить, водить мара по розпеченій, потрісканій землі (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 19).
		+	Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 620.
		+
		+	==Манити - це...==
		+	Манити- Кликати, звати, роблячи певні знаки рукою, поглядом і т. ін.Вабити (принадою).Притягати до себе; вабити (у 2 знач.), приваблювати. Викликати бажання відправитися куди-небудь, бути десь, робити, переживати що-небудь. Захоплювати (думки, уяву).
		+	==Походження слова==
		+	манити Спільнослав. Суф. похідна від мана «що-л. маняще», того ж кореня, что маяк, махати, лат. mãnīt «обманювати» и т. д. См. обман, манія.

Манити - Історія редагувань

Марченко: /* Походження слова */

Вероника в 19:03, 30 листопада 2014

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Манити, -ню́, -ниш, '''''гл. ''1) Манить, заманивать, завлекать. ''Манить, як кота мишею. ''Ном. № ...