Aabiedna.uk18: Кінчати

2018-10-10T15:16:46Z

Кінчати

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Кінча́ти, -ча́ю, -єш''''', с. ''в. '''кінчи́ти, -чу́, -чиш, '''''гл. ''1) Оканчивать, кончать, кончить. ...

2012-09-06T20:14:58Z

Створена сторінка: '''Кінча́ти, -ча́ю, -єш''''', с. ''в. '''кінчи́ти, -чу́, -чиш, '''''гл. ''1) Оканчивать, кончать, кончить. ...

Нова сторінка

'''Кінча́ти, -ча́ю, -єш''''', с. ''в. '''кінчи́ти, -чу́, -чиш, '''''гл. ''1) Оканчивать, кончать, кончить. ''Кінчаючи своє слово до шановного читця, повинен додать... ''Ном., стр. VII. ''У роскоші кінчають вік щасливий. ''2) Добивать. ''Розійшлися гайдамаки... з ножем у халяві жидів кінчать. ''Шевч. 208. ''Було тобі жидів кінчать, ляшків не займати. ''Нп.
[[Категорія:Кі]]

← Попередня версія		Версія за 15:16, 10 жовтня 2018
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Кінча́ти, -ча́ю, -єш''''', с. ''в. '''кінчи́ти, -чу́, -чиш, '''''гл. ''1) Оканчивать, кончать, кончить. ''Кінчаючи своє слово до шановного читця, повинен додать... ''Ном., стр. VII. ''У роскоші кінчають вік щасливий. ''2) Добивать. ''Розійшлися гайдамаки... з ножем у халяві жидів кінчать. ''Шевч. 208. ''Було тобі жидів кінчать, ляшків не займати. ''Нп.		'''Кінча́ти, -ча́ю, -єш''''', с. ''в. '''кінчи́ти, -чу́, -чиш, '''''гл. ''1) Оканчивать, кончать, кончить. ''Кінчаючи своє слово до шановного читця, повинен додать... ''Ном., стр. VII. ''У роскоші кінчають вік щасливий. ''2) Добивать. ''Розійшлися гайдамаки... з ножем у халяві жидів кінчать. ''Шевч. 208. ''Було тобі жидів кінчать, ляшків не займати. ''Нп.
	[[Категорія:Кі]]		[[Категорія:Кі]]
		+	==Сучасні словники==
		+	===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
		+	КІНЧАТИ, аю, аєш, недок., КІНЧИТИ, чу, чиш, док.
		+
		+	1. перех. і з інфін. Доводити що-небудь до кінця; докінчувати, завершувати, закінчувати. Сими днями кінчаю друге оповідання і радикально міняю життя (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 418); Звісно, — діло заведено — треба ж його і кінчити... (Панас Мирний, I, 1954, 288); Він сидів на лавочці, терпляче дожидаючись, поки йому кінчать забинтовувати голову (Микола Трублаїні, II, 1955, 160);
		+	2.
		+	// Завершувати навчання де-небудь. В той рік, коли починалася Велика Вітчизняна війна, Оля кінчала десятирічку (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 316); Перед війною вони стільки чекали з Юрієм, доки кінчать інститут, одружаться, будуть спільно працювати (Олесь Гончар, III, 1959, 185);
		+
		+	3. // з ким—чим. Завершувати, закінчувати дію, яка не названа, а відома з попередньої розмови. [Анна Петрівна:] Кінчайте-бо швидше з дітьми та йдіть до нас! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 144); Двоє саней вже були навантажені.. дровами, гвинтівками.. Артем наказав кінчати з третіми саньми і бути напоготові (Андрій Головко, II, 1957, 567).
		+
		+	4. перех., чим або на чому. Робити що-небудь на закінчення; завершувати чимось. Завжди такими словами кінчала свої жалощі перед людьми Параска про Галю (Панас Мирний, IV, 1955, 75); — Я вже сказав, Воронцов, і давай на цьому кінчимо... Як сказав, так і буде (Олесь Гончар, III, 1959, 348); Кінчати промову побажанням.
		+
		+	5. перех. Припиняти у визначений час роботу, навчання тощо; закінчувати. Кінчаємо роботу о 3-й годині, а там за обідом, чаєм, спочинком і листом до тебе сходить весь вільний час (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 148).
		+
		+	6. перех., розм. Позбавляти життя, вбивати. Ляхів кінча [Ярема]; з Залізняком Весілля справляє В Уманщині, на пожарах (Тарас Шевченко, I, 1951, 135) і Кінчати вік (життя): а) доживати останні роки свого життя. В однім [листі] стоїть, що син умер І що зостануться тепер І батько й мати в час лихий Без його вік кінчати свій (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 179); б) умирати. Лев голову підняв, силкується гукнути: «Ой, де ж ти, смерть моя!.. Бодай би був не народився, як так життя своє кінчать!» (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 103)
		+
		+	.
		+	♦ Кінчати (кінчити) [життя] на шибениці — бути повішеним. Вона весь час була впевнена, що Гриша неодмінно, обов'язково кінчить на шибениці (Андрій Головко, II, 1957, 588).
		+	Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 167.
		+
		+	.
		+	===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
		+	Кінчати, -ча́ю, -єш, с. в. кінчи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Оканчивать, кончать, кончить. Кінчаючи своє слово до шановного читця, повинен додать... Ном., стр. VII. У роскоші кінчають вік щасливий. 2) Добивать. Розійшлися гайдамаки... з ножем у халяві жидів кінчать. Шевч. 208. Було тобі жидів кінчать, ляшків не займати. Н. п.
		+
		+
		+
		+	===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
		+
		+	КІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., КІНЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док.
		+	1. перех. і з інфін. Доводити що-небудь до кінця; докінчувати, завершувати, закінчувати. Сими днями кінчаю друге оповідання і радикально міняю життя (Коцюб., III, 1956, 418); Звісно,— діло заведено — треба ж його і кінчити… (Мирний, І, 1954, 288); Він сидів на лавочці, терпляче дожидаючись, поки йому кінчать забинтовувати голову (Трубл., II, 1955, 160); // Завершувати навчання де-небудь. В той рік, коли починалася Велика Вітчизняна війна, Оля кінчала десятирічку(Ле, Опов. та нариси, 1950, 316); Перед війною вони стільки чекали з Юрієм, доки кінчать інститут, одружаться, будуть спільно працювати (Гончар, III, 1959, 185); // з ким— чим. Завершувати, закінчувати дію, яка не названа, а відома з попередньої розмови. [Анна Петрівна:] Кінчайте-бо швидше з дітьми та йдіть до нас! (Стар., Вибр., 1959, 144); Двоє саней вже були навантажені.. дровами, гвинтівками.. Артем наказав кінчати з третіми саньми і бути напоготові (Головко, II, 1957, 567).
		+	2. перех., чим або на чому. Робити що-небудь на закінчення; завершувати чимось. Завжди такими словами кінчала свої жалощі перед людьми Параска про Галю (Мирний, IV, 1955, 75); — Я вже сказав, Воронцов, і давай на цьому кінчимо… Як сказав, так і буде (Гончар, III, 1959, 348); Кінчати промову побажанням.
		+	3. перех. Припиняти у визначений час роботу, навчання тощо; закінчувати. Кінчаємо роботу о 8-й годині, а там за обідом, чаєм, спочинком і листом до тебе сходить весь вільний час (Коцюб., III, 1956, 148).
		+	4. перех., розм. Позбавляти життя, вбивати. Ляхів кінча [Ярема]; з Залізняком Весілля справляє В Уманщині, на пожарах (Шевч., І, 1951, 135).
		+	Кінчи́ти вік (життя́): а) доживати останні роки свого життя. В однім [листі] стоїть, що син умер І що зостануться тепер І батько й мати в час лихий Без його вік кінчати свій (Щог., Поезії, 1958, 179); б) умирати. Лев голову підняв, силкується гукнути: «Ой, де ж ти, смерть моя!.. Бодай би був не народився, як так життя своє кінчать!» (Гл., Вибр., 1951, 103).
		+	◊ Кінча́ти (кінчи́ти) [життя́] на ши́бениці — бути повішеним. Вона весь час була впевнена, що Гриша неодмінно, обов’язково кінчить на шибениці (Головко, II, 1957, 588).
		+	Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 167.
		+
		+
		+	==Іноземні словники==
		+	===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]===
		+	кінчати — а/ю, а/єш, недок., кінчи/ти, чу/, чи/ш, док. 1) перех. і з інфін. Доводити що небудь до кінця; докінчувати, завершувати, закінчувати. \|\| Завершувати навчання де небудь. \|\| з ким – чим. Завершувати, закінчувати дію, яка не названа, а відома з… …
		+	Український тлумачний словник
		+
		+
		+	==Ілюстрації==
		+	{\| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
		+	\|- valign="top"
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення: Кінчати1.jpg\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення: Кінчати.jpg\|x140px]]
		+	\|}
		+
		+	===[http://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Кінчати&action=edit]===
		+	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
		+	[[Категорія:Слова 2018 року]]

Кінчати - Історія редагувань

Aabiedna.uk18: Кінчати

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Кінча́ти, -ча́ю, -єш''''', с. ''в. '''кінчи́ти, -чу́, -чиш, '''''гл. ''1) Оканчивать, кончать, кончить. ...