Куток - Історія редагувань

S.horbatiuk в 07:56, 27 листопада 2015

2015-11-27T07:56:03Z

Kohavryliuk.il15 в 17:20, 23 листопада 2015

2015-11-23T17:20:28Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Куто́к, -тка, '''''ж. ''1) Уголъ внутренній. ''Душі грішників пищать, як курчата, та ховаються ...

2012-09-06T22:48:27Z

Створена сторінка: '''Куто́к, -тка, '''''ж. ''1) Уголъ внутренній. ''Душі грішників пищать, як курчата, та ховаються ...

Нова сторінка

'''Куто́к, -тка, '''''ж. ''1) Уголъ внутренній. ''Душі грішників пищать, як курчата, та ховаються по всіх кутках. ''Стор. МПр. 47. ''Я оступилась та й сіла в кутку. ''МВ. І. 11. 2) Часть, сторона (села). ''Ой вечеряй, моя мати, коли наварила, а я піду на той куток, де дівчина мила. ''Мет. 10. ''Одна вулиця на однім кутку співала одну пісню, а десь дамко друга й третя. ''Левиц. І. 17. Ум. '''Куточок.'''
[[Категорія:Ку]]

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
 [[Категорія:Ку]]
 ==Сучасні словники==
-Тлумачення слова у сучасних словниках
 [http://sum.in.ua/s/kutok Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)]
-. Місце, де сходяться внутрішні сторони предмета;
+. '''Місце, де сходяться внутрішні сторони предмета;'''
 //  Частина приміщення, простір між двома стінками, що сходяться. Переполохані панянки тулились по кутках, як овечата розігнаної вовком отари (Олекса Стороженко, I, 1957, 375); Вона вже не зважилась більше потикатись у натовп, а пішла в куток межи хлівом і стайнею (Леся Українка, III, 1952, 670); В кімнаті всі речі були на виду: в кутку стояв рояль з нотами на пульті (Петро Панч, В дорозі, 1959, 73);
 //  Частина якого-небудь місця, якоїсь площі. На ласий кусок найдеться куток (Номис, 1864, № 12011); Знай, неборак, ганя то в той, то в сей куток [двору]: То зазирне в курник, то дейко до свинок (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 50).
- Із кутка в куток ходити (тинятися і т. ін.) — ходити в різних напрямках у приміщенні (від хвилювання, з нудьги, неробства, або розмірковуючи над чим-небудь). У хаті в сутінях ходив [Давид] із кутка в куток, палив цигарку за цигаркою (Андрій Головко, I, 1957, 73); Куток (кутки) ока (очей, рота, уст) — місце, де сходяться повіки або губи. Іншим думи нахилили обважнілі голови, а в декого й скупа сльоза тремтить,.. перекочується з одного кутка очей до другого (Михайло Стельмах, I, 1962, 161); Біля кутків рота в нього з'явились малопомітні борозни (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 39).
+Із кутка в куток ходити (тинятися і т. ін.) — ходити в різних напрямках у приміщенні (від хвилювання, з нудьги, неробства, або розмірковуючи над чим-небудь). У хаті в сутінях ходив [Давид] із кутка в куток, палив цигарку за цигаркою (Андрій Головко, I, 1957, 73); Куток (кутки) ока (очей, рота, уст) — місце, де сходяться повіки або губи. Іншим думи нахилили обважнілі голови, а в декого й скупа сльоза тремтить,.. перекочується з одного кутка очей до другого (Михайло Стельмах, I, 1962, 161); Біля кутків рота в нього з'явились малопомітні борозни (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 39).
 . розм. Місце проживання; житло, притулок. Знов він бачив свій давній куток, Знов дививсь на дружину свою, Обіймав своїх любих діток (Павло Грабовський, I, 1959, 473); Танцювали гуляки, що не мали ні рідні, ні кутка, ні родини, нічого, крім вільного неба і вічного бенкетування душі своєї (Олександр Довженко, I, 1958, 228); Вона ще не стала кресляркою, не знайшла роботи, не має постійного кутка (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 285).
- Сімейний куток — місце проживання сім'ї. — Буду радий, коли ви, що й говорити, неприємну камеру заміняєте на тихий сімейний куток (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 112); Чужий (свій і т. ін.) куток — чуже (своє і т. ін.) місце проживання. Бодай ніхто не діждав в чужім кутку сидіти (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 52); — Хіба мислимо без нього [колгоспу]?.. Отак, як ви тут, вовкулаками?.. Кожний у свій куток глипає... Ні тобі колбуду, ні тобі зборів!.. (Олесь Гончар, III, 1959, 221).
+. розм. '''Місце проживання; житло, притулок.''' Знов він бачив свій давній куток, Знов дививсь на дружину свою, Обіймав своїх любих діток (Павло Грабовський, I, 1959, 473); Танцювали гуляки, що не мали ні рідні, ні кутка, ні родини, нічого, крім вільного неба і вічного бенкетування душі своєї (Олександр Довженко, I, 1958, 228); Вона ще не стала кресляркою, не знайшла роботи, не має постійного кутка (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 285).
-. Частина якої-небудь території, місцевості, країни і т. ін. В світі божому нема кутка без горя Не тільки тут, а і по той бік моря (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 77); Звенигородщина — співучий куток України, в ньому Кирилівка не останнє в цьому село (Степан Васильченко, II, 1959, 359); Стоячи на березі Тихого океану і дивлячись на захід, я згадував Україну, і вона постала перед моїми очима у своєму справжньому розмірі, десь там далеко на заході в лівому кутку, і це помножило мою гордість громадянина великої Радянської країни (Олександр Довженко, І, 1958, 26);
+Сімейний куток — місце проживання сім'ї. — Буду радий, коли ви, що й говорити, неприємну камеру заміняєте на тихий сімейний куток (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 112); Чужий (свій і т. ін.) куток — чуже (своє і т. ін.) місце проживання. Бодай ніхто не діждав в чужім кутку сидіти (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 52); — Хіба мислимо без нього [колгоспу]?.. Отак, як ви тут, вовкулаками?.. Кожний у свій куток глипає... Ні тобі колбуду, ні тобі зборів!.. (Олесь Гончар, III, 1959, 221).
 //  Певна частина (кінець) села. [Василь:] Чого на наш куток по воду прийшла? (Марко Кропивницький, II, 1958, 117); Ні, не можу далі за лихими сусідами вдержатись на кутку. Хоч зараз спродуйся, пакуйся та й на кубанські степи (Володимир Самійленко, II, 1958, 354); Тиша. Лиш на кутку і дзвязк і стук. Проїде вулицею хтось (Павло Тичина, I, 1957, 83);
 //  Невелика складова частина чого-небудь. Лихий і обважнілий, він заглядав у кожний куток господарства, добирався навіть до мисника і печі (Михайло Стельмах, I, 1962, 69);
 //  Сховане від очей, недоступне для спостережень місце; тайник. Це було весни тієї, Що один про неї спомин Освітляє нам істоту, Огріває нам істоту До найглибшого кутка (Максим Рильський, II, 1960, 200).
- Глухий куток — віддалена місцевість. Сталося дивне диво: занехаяний та похований наш спів.. перейшов з глухих кутків та широких степів у ясні палати (Панас Мирний, V, 1955, 416).
+Глухий куток — віддалена місцевість. Сталося дивне диво: занехаяний та похований наш спів.. перейшов з глухих кутків та широких степів у ясні палати (Панас Мирний, V, 1955, 416).
 . Приміщення, місце (в школі, установі тощо), спеціально відведене для яких-небудь занять і відпочинку. Один хлопчик сказав, що чорногузика в живому кутку вона, коли чергує, не годує, бо їй страшно (Оксана Іваненко, Вел. очі, 1956, 53).
- Червоний куток див. червоний; Непочатий куток див. непочатий.
+. '''Приміщення, місце (в школі, установі тощо), спеціально відведене для яких-небудь занять і відпочинку.''' Один хлопчик сказав, що чорногузика в живому кутку вона, коли чергує, не годує, бо їй страшно (Оксана Іваненко, Вел. очі, 1956, 53). Червоний куток див. червоний; Непочатий куток див. непочатий.
 ==Ілюстрації==
 {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
@@ Рядок 35: / Рядок 36: @@
 Див. [[Довідка:Посилання]]
 </noinclude>
-[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{Інститут людини}}}]]
+[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]]
 [[Категорія:Слова 2015 року]]

← Попередня версія		Версія за 17:20, 23 листопада 2015
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Куто́к, -тка, '''''ж. ''1) Уголъ внутренній. ''Душі грішників пищать, як курчата, та ховаються по всіх кутках. ''Стор. МПр. 47. ''Я оступилась та й сіла в кутку. ''МВ. І. 11. 2) Часть, сторона (села). ''Ой вечеряй, моя мати, коли наварила, а я піду на той куток, де дівчина мила. ''Мет. 10. ''Одна вулиця на однім кутку співала одну пісню, а десь дамко друга й третя. ''Левиц. І. 17. Ум. '''Куточок.'''		'''Куто́к, -тка, '''''ж. ''1) Уголъ внутренній. ''Душі грішників пищать, як курчата, та ховаються по всіх кутках. ''Стор. МПр. 47. ''Я оступилась та й сіла в кутку. ''МВ. І. 11. 2) Часть, сторона (села). ''Ой вечеряй, моя мати, коли наварила, а я піду на той куток, де дівчина мила. ''Мет. 10. ''Одна вулиця на однім кутку співала одну пісню, а десь дамко друга й третя. ''Левиц. І. 17. Ум. '''Куточок.'''
	[[Категорія:Ку]]		[[Категорія:Ку]]
		+
		+	\|}
		+	</noinclude>
		+	==Сучасні словники==
		+	Тлумачення слова у сучасних словниках
		+	[http://sum.in.ua/s/kutok Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)]
		+
		+	1. Місце, де сходяться внутрішні сторони предмета;
		+	// Частина приміщення, простір між двома стінками, що сходяться. Переполохані панянки тулились по кутках, як овечата розігнаної вовком отари (Олекса Стороженко, I, 1957, 375); Вона вже не зважилась більше потикатись у натовп, а пішла в куток межи хлівом і стайнею (Леся Українка, III, 1952, 670); В кімнаті всі речі були на виду: в кутку стояв рояль з нотами на пульті (Петро Панч, В дорозі, 1959, 73);
		+	// Частина якого-небудь місця, якоїсь площі. На ласий кусок найдеться куток (Номис, 1864, № 12011); Знай, неборак, ганя то в той, то в сей куток [двору]: То зазирне в курник, то дейко до свинок (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 50).
		+	Із кутка в куток ходити (тинятися і т. ін.) — ходити в різних напрямках у приміщенні (від хвилювання, з нудьги, неробства, або розмірковуючи над чим-небудь). У хаті в сутінях ходив [Давид] із кутка в куток, палив цигарку за цигаркою (Андрій Головко, I, 1957, 73); Куток (кутки) ока (очей, рота, уст) — місце, де сходяться повіки або губи. Іншим думи нахилили обважнілі голови, а в декого й скупа сльоза тремтить,.. перекочується з одного кутка очей до другого (Михайло Стельмах, I, 1962, 161); Біля кутків рота в нього з'явились малопомітні борозни (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 39).
		+	2. розм. Місце проживання; житло, притулок. Знов він бачив свій давній куток, Знов дививсь на дружину свою, Обіймав своїх любих діток (Павло Грабовський, I, 1959, 473); Танцювали гуляки, що не мали ні рідні, ні кутка, ні родини, нічого, крім вільного неба і вічного бенкетування душі своєї (Олександр Довженко, I, 1958, 228); Вона ще не стала кресляркою, не знайшла роботи, не має постійного кутка (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 285).
		+	Сімейний куток — місце проживання сім'ї. — Буду радий, коли ви, що й говорити, неприємну камеру заміняєте на тихий сімейний куток (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 112); Чужий (свій і т. ін.) куток — чуже (своє і т. ін.) місце проживання. Бодай ніхто не діждав в чужім кутку сидіти (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 52); — Хіба мислимо без нього [колгоспу]?.. Отак, як ви тут, вовкулаками?.. Кожний у свій куток глипає... Ні тобі колбуду, ні тобі зборів!.. (Олесь Гончар, III, 1959, 221).
		+	3. Частина якої-небудь території, місцевості, країни і т. ін. В світі божому нема кутка без горя Не тільки тут, а і по той бік моря (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 77); Звенигородщина — співучий куток України, в ньому Кирилівка не останнє в цьому село (Степан Васильченко, II, 1959, 359); Стоячи на березі Тихого океану і дивлячись на захід, я згадував Україну, і вона постала перед моїми очима у своєму справжньому розмірі, десь там далеко на заході в лівому кутку, і це помножило мою гордість громадянина великої Радянської країни (Олександр Довженко, І, 1958, 26);
		+	// Певна частина (кінець) села. [Василь:] Чого на наш куток по воду прийшла? (Марко Кропивницький, II, 1958, 117); Ні, не можу далі за лихими сусідами вдержатись на кутку. Хоч зараз спродуйся, пакуйся та й на кубанські степи (Володимир Самійленко, II, 1958, 354); Тиша. Лиш на кутку і дзвязк і стук. Проїде вулицею хтось (Павло Тичина, I, 1957, 83);
		+	// Невелика складова частина чого-небудь. Лихий і обважнілий, він заглядав у кожний куток господарства, добирався навіть до мисника і печі (Михайло Стельмах, I, 1962, 69);
		+	// Сховане від очей, недоступне для спостережень місце; тайник. Це було весни тієї, Що один про неї спомин Освітляє нам істоту, Огріває нам істоту До найглибшого кутка (Максим Рильський, II, 1960, 200).
		+	Глухий куток — віддалена місцевість. Сталося дивне диво: занехаяний та похований наш спів.. перейшов з глухих кутків та широких степів у ясні палати (Панас Мирний, V, 1955, 416).
		+	4. Приміщення, місце (в школі, установі тощо), спеціально відведене для яких-небудь занять і відпочинку. Один хлопчик сказав, що чорногузика в живому кутку вона, коли чергує, не годує, бо їй страшно (Оксана Іваненко, Вел. очі, 1956, 53).
		+	Червоний куток див. червоний; Непочатий куток див. непочатий.
		+	==Ілюстрації==
		+	{\| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
		+	\|- valign="top"
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:109819260.jpg\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Confusing rug.jpg\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Пустой-уго-комнаты-с-еревянным-по-ом-45571063.jpg\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:78335147 w640 h640 ds336 enl.jpg\|x140px]]
		+	\|}
		+
		+	</noinclude>
		+	==Зовнішні посилання==
		+	<noinclude>
		+	Див. [[Довідка:Посилання]]
		+	</noinclude>
		+	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{Інститут людини}}}]]
		+	[[Категорія:Слова 2015 року]]