Клечання - Історія редагувань

Марченко: /* Ілюстрації */

2014-12-03T21:54:04Z

‎Ілюстрації

Мойсак 34ПО в 20:37, 30 листопада 2014

2014-11-30T20:37:32Z

Мойсак 34ПО в 20:35, 30 листопада 2014

2014-11-30T20:35:47Z

Мойсак 34ПО в 20:30, 30 листопада 2014

2014-11-30T20:30:04Z

Мойсак 34ПО в 20:23, 30 листопада 2014

2014-11-30T20:23:21Z

Мойсак 34ПО в 20:19, 30 листопада 2014

2014-11-30T20:19:12Z

Мойсак 34ПО в 20:17, 30 листопада 2014

2014-11-30T20:17:42Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Кле́чання, -ня''''', с. ''Срубленныя небольшія деревья и древесныя вѣтви съ листьями въ дом...

2012-09-06T20:21:43Z

Створена сторінка: '''Кле́чання, -ня''''', с. ''Срубленныя небольшія деревья и древесныя вѣтви съ листьями въ дом...

Нова сторінка

'''Кле́чання, -ня''''', с. ''Срубленныя небольшія деревья и древесныя вѣтви съ листьями въ домахъ и на дворахъ на Троицу. Чуб. III. 185.
[[Категорія:Кл]]

@@ Рядок 26: / Рядок 26: @@
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: клеч1.jpg|x140px]]
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: rktx4.jpg|x140px]]
 ==Цікаві факти==
 ===КЛЕНОВЕ І КАЛИНОВЕ КЛЕЧАННЯ===

@@ Рядок 17: / Рядок 17: @@
 ) етн. Відрубані гілки з листям, якими на зелені свята прикрашають хату, двір.
 ) поет. Зелена рослинність, зелень.
 ==Ілюстрації==
@@ Рядок 25: / Рядок 26: @@
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: клеч1.jpg|x140px]]
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: rktx4.jpg|x140px]]
 ==Цікаві факти==
 ===КЛЕНОВЕ І КАЛИНОВЕ КЛЕЧАННЯ===
@@ Рядок 36: / Рядок 35: @@
 Втім, увібравши в себе чимало рис іудейської П’ятидесятниці, християнська Трійця приєднала й національні риси тих свят, із традиціями яких вона частково злилася.
 Святкування Трійці у європейських народів увібрало обряди кінця весни — початку літа, які побутували тут раніше. Ці свята рослинності, засновані на вірі в магічну силу зела та квітів, мають ще язичницькі корені, які поступово втрачалися з розвитком християнства. В одних випадках, як, скажімо, в Італії, Іспанії, Португалії, залишилася суто християнська обрядовість, в інших обидві традиції поєднались, переплелися, утворивши новий пласт, як маємо це в Україні.
-     Ну хто із представників старшого покоління, чиє дитинство минуло в селі або міських околицях, не пам’ятає благодатної пори, коли бабуня висилала до річки по лепеху й незабудки? А потім — на узлісся чи в балку, по кленово-липове клечання. А найбільшою удачею було, коли вдавалося наламати квітучих калинових гілочок. То був уже останній акорд передсвяткового прибирання, коли за образи та в інші місця встромлялися гілочки клечання, на підвіконнях розкішно пахли любисток і м’ята, на столі вабив око букет-озерце із незабудок, а чисто вимиту долівку застеляли зелені списи татарського зілля, яке ми, волиняни, називаємо частіше лепехою або лепехом.
+Ну хто із представників старшого покоління, чиє дитинство минуло в селі або міських околицях, не пам’ятає благодатної пори, коли бабуня висилала до річки по лепеху й незабудки? А потім — на узлісся чи в балку, по кленово-липове клечання. А найбільшою удачею було, коли вдавалося наламати квітучих калинових гілочок. То був уже останній акорд передсвяткового прибирання, коли за образи та в інші місця встромлялися гілочки клечання, на підвіконнях розкішно пахли любисток і м’ята, на столі вабив око букет-озерце із незабудок, а чисто вимиту долівку застеляли зелені списи татарського зілля, яке ми, волиняни, називаємо частіше лепехою або лепехом.
 За уявленням слов’янина-язичника, зелена сила лісу й поля, дух дерева допомагали людині зміцнити здоров’я, вберегти господу від лиха, посприяти доброму врожаю. Саме як обереги клечання ставилося біля входу (на дверях, вікнах, воротах). А зрубану осику ставили у найглухішому куті обійстя, вона мала віднаджувати відьом.
 Наші предки мали звичай на осиці ворожити. У клечальну суботу зрубане деревце вносили на ніч у хату, а на ранок дивилися: якщо листя прив’яло, але залишилося зеленим, значить, усі в родині Троїцьке зілля після свят не викидали, а сушили й у відварах мили голову, щоб не боліла, парили хворі ноги, клали під голову покійникові. Суха лепеха, покладена у засторонок (місце, де зберігали жито) мала відганяти мишей, а в гнізді квочки сприяла виведенню курчат.
 На Волині й Рівненщині дотепер збереглися перекази та звичаєві пісні, пов’язані з найбільш архаїчним за походженням обрядом водіння Куста.
-     Існувало вірування, що й душі померлих оселяються у деревах, тому Зелені Свята — ще й народний звичай поклоніння душам небіжчиків, вшановування предків. Либонь, це пов’язано і з тим, що в цю пору починає цвісти жито, а за давніми народними віруваннями, у час цвітіння хлібних злаків прокидаються померлі предки. А вони, за стародавніми віруваннями, то постійні охоронці свого роду, його покровителі, які здатні впливати на врожаї і допомагати в усіх хліборобських справах своїм нащадкам.
+Існувало вірування, що й душі померлих оселяються у деревах, тому Зелені Свята — ще й народний звичай поклоніння душам небіжчиків, вшановування предків. Либонь, це пов’язано і з тим, що в цю пору починає цвісти жито, а за давніми народними віруваннями, у час цвітіння хлібних злаків прокидаються померлі предки. А вони, за стародавніми віруваннями, то постійні охоронці свого роду, його покровителі, які здатні впливати на врожаї і допомагати в усіх хліборобських справах своїм нащадкам.
 У Зелену суботу здавна існував звичай поминати самогубців, усіх, хто загинув у невідомих краях, хто пропав безвісти.
 Хоч Трійця — це своєрідні проводи весни й зустріч літа, наші предки спостерегли, що можливі в цю пору певні погодні аномалії й застерігали: “Прийшов Святий Дух — берись за кожух”. Або “До Святого Духа не кидай кожуха, а по Святому Дусі — в тім самім кожусі”. Тож нинішній прохолодний травень, як бачимо, не виняток. Та все ж сподіваймося на літо, літепло, тепло, яке ось-ось запанує над зеленим світом.
 ===[http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine50-20.pdf КЛЕЧАЛЬНА НЕДІЛЯ]===
 Церковна традиція називає свято Трійці ще п’ятдесятницею‚ бо відзначається воно на 50-й
@@ Рядок 57: / Рядок 54: @@
 інших назвах цього свята — зелені свята‚ зелені святки‚ зелена неділя (пор. також зелена
 субота)‚ клечальна неділя (субота)‚ клечана неділя‚ клечані святки тощо.
 Більше читайте тут: [http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine50-20.pdf]
@@ Рядок 66: / Рядок 62: @@
 То сонце якусь хвилю
 Заздрило палким зорям.
 [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 [[Категорія:Слова 2014 року]]

@@ Рядок 36: / Рядок 36: @@
 Втім, увібравши в себе чимало рис іудейської П’ятидесятниці, християнська Трійця приєднала й національні риси тих свят, із традиціями яких вона частково злилася.
 Святкування Трійці у європейських народів увібрало обряди кінця весни — початку літа, які побутували тут раніше. Ці свята рослинності, засновані на вірі в магічну силу зела та квітів, мають ще язичницькі корені, які поступово втрачалися з розвитком християнства. В одних випадках, як, скажімо, в Італії, Іспанії, Португалії, залишилася суто християнська обрядовість, в інших обидві традиції поєднались, переплелися, утворивши новий пласт, як маємо це в Україні.
-Ну хто із представників старшого покоління, чиє дитинство минуло в селі або міських околицях, не пам’ятає благодатної пори, коли бабуня висилала до річки по лепеху й незабудки? А потім — на узлісся чи в балку, по кленово-липове клечання. А найбільшою удачею було, коли вдавалося наламати квітучих калинових гілочок. То був уже останній акорд передсвяткового прибирання, коли за образи та в інші місця встромлялися гілочки клечання, на підвіконнях розкішно пахли любисток і м’ята, на столі вабив око букет-озерце із незабудок, а чисто вимиту долівку застеляли зелені списи татарського зілля, яке ми, волиняни, називаємо частіше лепехою або лепехом.
+     Ну хто із представників старшого покоління, чиє дитинство минуло в селі або міських околицях, не пам’ятає благодатної пори, коли бабуня висилала до річки по лепеху й незабудки? А потім — на узлісся чи в балку, по кленово-липове клечання. А найбільшою удачею було, коли вдавалося наламати квітучих калинових гілочок. То був уже останній акорд передсвяткового прибирання, коли за образи та в інші місця встромлялися гілочки клечання, на підвіконнях розкішно пахли любисток і м’ята, на столі вабив око букет-озерце із незабудок, а чисто вимиту долівку застеляли зелені списи татарського зілля, яке ми, волиняни, називаємо частіше лепехою або лепехом.
 За уявленням слов’янина-язичника, зелена сила лісу й поля, дух дерева допомагали людині зміцнити здоров’я, вберегти господу від лиха, посприяти доброму врожаю. Саме як обереги клечання ставилося біля входу (на дверях, вікнах, воротах). А зрубану осику ставили у найглухішому куті обійстя, вона мала віднаджувати відьом.
-Наші предки мали звичай на осиці ворожити. У клечальну суботу зрубане деревце вносили на ніч у хату, а на ранок дивилися: якщо листя прив’яло, але залишилося зеленим, значить, усі в родині доживуть до наступної клечальної суботи, якщо ж почорніло — чекай у хаті покійника.
+Наші предки мали звичай на осиці ворожити. У клечальну суботу зрубане деревце вносили на ніч у хату, а на ранок дивилися: якщо листя прив’яло, але залишилося зеленим, значить, усі в родині Троїцьке зілля після свят не викидали, а сушили й у відварах мили голову, щоб не боліла, парили хворі ноги, клали під голову покійникові. Суха лепеха, покладена у засторонок (місце, де зберігали жито) мала відганяти мишей, а в гнізді квочки сприяла виведенню курчат.
-Троїцьке зілля після свят не викидали, а сушили й у відварах мили голову, щоб не боліла, парили хворі ноги, клали під голову покійникові. Суха лепеха, покладена у засторонок (місце, де зберігали жито) мала відганяти мишей, а в гнізді квочки сприяла виведенню курчат. На Волині й Рівненщині дотепер збереглися перекази та звичаєві пісні, пов’язані з найбільш архаїчним за походженням обрядом водіння Куста. Існувало вірування, що й душі померлих оселяються у деревах, тому Зелені Свята — ще й народний звичай поклоніння душам небіжчиків, вшановування предків. Либонь, це пов’язано і з тим, що в цю пору починає цвісти жито, а за давніми народними віруваннями, у час цвітіння хлібних злаків прокидаються померлі предки. А вони, за стародавніми віруваннями, то постійні охоронці свого роду, його покровителі, які здатні впливати на врожаї і допомагати в усіх хліборобських справах своїм нащадкам.
+На Волині й Рівненщині дотепер збереглися перекази та звичаєві пісні, пов’язані з найбільш архаїчним за походженням обрядом водіння Куста.
 У Зелену суботу здавна існував звичай поминати самогубців, усіх, хто загинув у невідомих краях, хто пропав безвісти.
 Хоч Трійця — це своєрідні проводи весни й зустріч літа, наші предки спостерегли, що можливі в цю пору певні погодні аномалії й застерігали: “Прийшов Святий Дух — берись за кожух”. Або “До Святого Духа не кидай кожуха, а по Святому Дусі — в тім самім кожусі”. Тож нинішній прохолодний травень, як бачимо, не виняток. Та все ж сподіваймося на літо, літепло, тепло, яке ось-ось запанує над зеленим світом.
 ===[http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine50-20.pdf КЛЕЧАЛЬНА НЕДІЛЯ]===
-Церковна традиція називає свято Трійці ще п’ятдесятницею‚ бо відзначається воно на 50-й день після воскресіння Ісуса Христа. У цей день Дух Святий зійшов на апостолів. У діях Святих Апостолів про це оповідається так: «Коли ж почався день п’ятдесятниці‚ всі вони однодушно були вкупі. І нагло зчинився шум із неба‚ ніби буря раптова зірвалася і переповнила весь той дім‚ де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені‚ немов би огненні‚ та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим і почали говорити іншими словами‚ як їм Дух промовляв» (переклад Івана Огієнка).
+Церковна традиція називає свято Трійці ще п’ятдесятницею‚ бо відзначається воно на 50-й
-Релігійні свята дуже часто тісно переплітаються з старими дохристиянськими віруваннями й звичаями‚ накладаються на народний календар. Це‚ зокрема‚ проявляється в інших назвах цього свята — зелені свята‚ зелені святки‚ зелена неділя (пор. також зелена субота)‚ клечальна неділя (субота)‚ клечана неділя‚ клечані святки тощо.
+день після воскресіння Ісуса Христа. У цей день Дух Святий зійшов на апостолів. У діях
 Більше читайте тут: [http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine50-20.pdf]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 '''Кле́чання, -ня''''', с. ''Срубленныя небольшія деревья и древесныя вѣтви съ листьями въ домахъ и на дворахъ на Троицу. Чуб. III. 185.
 [[Категорія:Кл]]
-Сучасні словники==
+==Сучасні словники==
 ===[http://sum.in.ua ПУБЛІЧНИЙ ЕЛЕКТРОННИЙ СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ   ]===
 КЛЕ́ЧАННЯ, я, с.

@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: клеч1.jpg|x140px]]
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: rktx4.jpg|x140px]]
 ==Цікаві факти==
 ===КЛЕНОВЕ І КАЛИНОВЕ КЛЕЧАННЯ===
@@ Рядок 52: / Рядок 54: @@
 То сонце якусь хвилю
 Заздрило палким зорям.
-===[https://ru.wikipedia.org/wiki  Материал из Википедии]===
 [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 [[Категорія:Слова 2014 року]]

← Попередня версія		Версія за 20:17, 30 листопада 2014
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Кле́чання, -ня''''', с. ''Срубленныя небольшія деревья и древесныя вѣтви съ листьями въ домахъ и на дворахъ на Троицу. Чуб. III. 185.		'''Кле́чання, -ня''''', с. ''Срубленныя небольшія деревья и древесныя вѣтви съ листьями въ домахъ и на дворахъ на Троицу. Чуб. III. 185.
	[[Категорія:Кл]]		[[Категорія:Кл]]
		+	Сучасні словники==
		+	===[http://sum.in.ua ПУБЛІЧНИЙ ЕЛЕКТРОННИЙ СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ]===
		+	КЛЕ́ЧАННЯ, я, с.
		+	1. етн. Відрубані гілки з листям, якими на зелені свята прикрашають хату, двір. Діждалися, Уквітчали[батько і Ярина] хату І любистком, і клечанням (Шевч., І, 1951, 284); — Це ж сьогодні зелена неділя,— промовив Данько, замріявшись. — Скільки того клечання понатягають хлопці з лісу!.. (Гончар, Таврія, 1952, 236); * У порівн. Немов клечанням, листям тютюновим Заквітчані всі хати і двори(Воронько, Тепло.., 1959, 174).
		+	2. поет. Зелена рослинність, зелень. Земля вдягла рясне убрання, В клечанні села й городи (Криж., Срібне весілля, 1957, 123).
		+
		+	===[http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BA%D0%BB%D0%B5%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F ПУБЛІЧНИЙ ЕЛЕКТРОННИЙ СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ]===
		+	Клечання, ня, с. Срубленныя небольшія деревья и древесныя вѣтви съ листьями въ домахъ и на дворахъ на Троицу. Чуб. III. 185.
		+
		+	===[http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BA%D0%BB%D0%B5%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F ПУБЛІЧНИЙ ЕЛЕКТРОННИЙ СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ]===
		+	Кле́чання (від клець — обрубок дерева, гілки) — відрубані молоді гілки з листям, якими на Клечаль¬ний тиждень і Зелені свята при¬крашають хату, двір; здавна вико¬ристовують гілля клена, ясена, ли¬пи, але не верби; дуже поважали тополю (див. Зелені свята), гада¬ли на осику. Діждалися, уквітча¬ли хату і любистком, і клечанням (Т. Шевченко).
		+
		+	===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru/69739/%D0%BA%D0%BB%D0%B5%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Словари и энциклопедии на Академике]===
		+	-я, с.
		+	1) етн. Відрубані гілки з листям, якими на зелені свята прикрашають хату, двір.
		+	2) поет. Зелена рослинність, зелень.
		+
		+	==Ілюстрації==
		+	{\| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
		+	\|- valign="top"
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення: клеч2.jpg\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення: клеч3.jpg\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення: клеч1.jpg\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення: rktx4.jpg\|x140px]]
		+	==Цікаві факти==
		+	===КЛЕНОВЕ І КАЛИНОВЕ КЛЕЧАННЯ===
		+	Це свято приходить до нас на 50-ий день після Великодня, свята Воскресіння Христового. Трійця, П’ятидесятниця або по-народному — Зелені свята — велике двунадесяте свято у церковному календарі, яке відзначає весь християнський світ.
		+	У християнстві свято П’ятидесятниці почали вшановувати у ІV столітті, після прийняття церквою догмата про Трійцю — існування єдиного Бога в трьох іпостасях. “Ідіть, научайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Духа Святого”,— так Ісус Христос невдовзі після свого воскресіння наставляв своїх учнів. І, як стверджує Біблія, у день єврейського свята Шавуот — П’ятидесятниці — зійшов на апостолів з неба дух святий і пішли вони між народи, “говорячи іншими мовами, як дух їм провіщав”.
		+	Таким чином апостоли одержали силу “з неба” і почали проповідувати про Ісуса, що воскрес, як про Христа, Царя та Господа. Цей момент називають народженням церкви.
		+	У центр храму в цей день виноситься ікона Святої Трійці у вигляді трьох ангелів, що з’явилися перед праотцем Авраамом. Ікона Зішестя Святого Духа зображує вогняні язики над дванадцятьма апостолами, що сидять разом, оточуючи символічний образ “космосу-світу”. Це і є перший образ “апостольської” церкви. Ще з часів раннього християнства на Трійцю храми та оселі прикрашали зеленими гілками дерев на ознаку того, що Святий Дух дає життя усьому, створеному Богом.
		+	Використання на Трійцю гілля дерев, квітів, зела, що в українській мові має гарну поетичну назву — клечання, християнська церква запозичила в іудейської релігії. Так, на свято П’ятидесятниці давні євреї за Мойсеєвим законом приносили до храму початки жнив, що у Палестині припадали приблизно на цей час. Тоді ж у пам’ять про закони, що були одержані Мойсеєм на горі Сінай, в іудеїв було заведено прикрашати будинки, площі та церкви квітами та гілками, що у весняну пору було найліпшою оздобою.
		+	Втім, увібравши в себе чимало рис іудейської П’ятидесятниці, християнська Трійця приєднала й національні риси тих свят, із традиціями яких вона частково злилася.
		+	Святкування Трійці у європейських народів увібрало обряди кінця весни — початку літа, які побутували тут раніше. Ці свята рослинності, засновані на вірі в магічну силу зела та квітів, мають ще язичницькі корені, які поступово втрачалися з розвитком християнства. В одних випадках, як, скажімо, в Італії, Іспанії, Португалії, залишилася суто християнська обрядовість, в інших обидві традиції поєднались, переплелися, утворивши новий пласт, як маємо це в Україні.
		+	Ну хто із представників старшого покоління, чиє дитинство минуло в селі або міських околицях, не пам’ятає благодатної пори, коли бабуня висилала до річки по лепеху й незабудки? А потім — на узлісся чи в балку, по кленово-липове клечання. А найбільшою удачею було, коли вдавалося наламати квітучих калинових гілочок. То був уже останній акорд передсвяткового прибирання, коли за образи та в інші місця встромлялися гілочки клечання, на підвіконнях розкішно пахли любисток і м’ята, на столі вабив око букет-озерце із незабудок, а чисто вимиту долівку застеляли зелені списи татарського зілля, яке ми, волиняни, називаємо частіше лепехою або лепехом.
		+	За уявленням слов’янина-язичника, зелена сила лісу й поля, дух дерева допомагали людині зміцнити здоров’я, вберегти господу від лиха, посприяти доброму врожаю. Саме як обереги клечання ставилося біля входу (на дверях, вікнах, воротах). А зрубану осику ставили у найглухішому куті обійстя, вона мала віднаджувати відьом.
		+	Наші предки мали звичай на осиці ворожити. У клечальну суботу зрубане деревце вносили на ніч у хату, а на ранок дивилися: якщо листя прив’яло, але залишилося зеленим, значить, усі в родині доживуть до наступної клечальної суботи, якщо ж почорніло — чекай у хаті покійника.
		+	Троїцьке зілля після свят не викидали, а сушили й у відварах мили голову, щоб не боліла, парили хворі ноги, клали під голову покійникові. Суха лепеха, покладена у засторонок (місце, де зберігали жито) мала відганяти мишей, а в гнізді квочки сприяла виведенню курчат.
		+	На Волині й Рівненщині дотепер збереглися перекази та звичаєві пісні, пов’язані з найбільш архаїчним за походженням обрядом водіння Куста.
		+	Існувало вірування, що й душі померлих оселяються у деревах, тому Зелені Свята — ще й народний звичай поклоніння душам небіжчиків, вшановування предків. Либонь, це пов’язано і з тим, що в цю пору починає цвісти жито, а за давніми народними віруваннями, у час цвітіння хлібних злаків прокидаються померлі предки. А вони, за стародавніми віруваннями, то постійні охоронці свого роду, його покровителі, які здатні впливати на врожаї і допомагати в усіх хліборобських справах своїм нащадкам.
		+	У Зелену суботу здавна існував звичай поминати самогубців, усіх, хто загинув у невідомих краях, хто пропав безвісти.
		+	Хоч Трійця — це своєрідні проводи весни й зустріч літа, наші предки спостерегли, що можливі в цю пору певні погодні аномалії й застерігали: “Прийшов Святий Дух — берись за кожух”. Або “До Святого Духа не кидай кожуха, а по Святому Дусі — в тім самім кожусі”. Тож нинішній прохолодний травень, як бачимо, не виняток. Та все ж сподіваймося на літо, літепло, тепло, яке ось-ось запанує над зеленим світом.
		+	===[http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine50-20.pdf КЛЕЧАЛЬНА НЕДІЛЯ]===
		+	Церковна традиція називає свято Трійці ще п’ятдесятницею‚ бо відзначається воно на 50-й
		+	день після воскресіння Ісуса Христа. У цей день Дух Святий зійшов на апостолів. У діях
		+	Святих Апостолів про це оповідається так: «Коли ж почався день п’ятдесятниці‚ всі вони
		+	однодушно були вкупі. І нагло зчинився шум із неба‚ ніби буря раптова зірвалася і
		+	переповнила весь той дім‚ де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені‚ немов би огненні‚ та
		+	й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим і почали говорити
		+	іншими словами‚ як їм Дух промовляв» (переклад Івана Огієнка).
		+	Релігійні свята дуже часто тісно переплітаються з старими дохристиянськими
		+	віруваннями й звичаями‚ накладаються на народний календар. Це‚ зокрема‚ проявляється в
		+	інших назвах цього свята — зелені свята‚ зелені святки‚ зелена неділя (пор. також зелена
		+	субота)‚ клечальна неділя (субота)‚ клечана неділя‚ клечані святки тощо.
		+	Більше читайте тут: [http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine50-20.pdf]
		+
		+	===[http://www.stihi.ru/2008/09/19/1566 Клечання висить
		+	]===
		+	Клечання висить
		+	Засохле, мов кохання,
		+	На дверях душі;
		+	То сонце якусь хвилю
		+	Заздрило палким зорям.
		+	===[https://ru.wikipedia.org/wiki Материал из Википедии]===
		+	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
		+	[[Категорія:Слова 2014 року]]