Китайка - Історія редагувань

Kimmn в 20:45, 30 листопада 2014

2014-11-30T20:45:55Z

Kimmn в 20:45, 30 листопада 2014

2014-11-30T20:45:23Z

Kimmn в 20:44, 30 листопада 2014

2014-11-30T20:44:55Z

Kimmn в 20:37, 30 листопада 2014

2014-11-30T20:37:57Z

Darina в 22:30, 26 листопада 2014

2014-11-26T22:30:48Z

Darina в 22:29, 26 листопада 2014

2014-11-26T22:29:44Z

Darina в 22:28, 26 листопада 2014

2014-11-26T22:28:15Z

Darina в 22:27, 26 листопада 2014

2014-11-26T22:27:46Z

Darina в 22:18, 26 листопада 2014

2014-11-26T22:18:08Z

Darina в 22:17, 26 листопада 2014

2014-11-26T22:17:20Z

@@ Рядок 34: / Рядок 34: @@
 ==Зовнішні посилання==
-[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
+[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]]
 [[Категорія:Слова 2014 року]]
 [[Категорія:Ки]]

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
 Йому Дидона підослала.. Штани і пару чобіток, Сорочку і каптан з китайки (Котл., І, 1952, 74); Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите (Шевч., І, 1963, 65); До столу, вкритого китайкою, вийшов оторопілий староста (Кач., II, 1958, 221).
 ==Сучасні словники==
-''' Китайка, ки, ж. Матерія китайка. Із кишені китайку виймає, поцілував мертвих в очі, хрестить, накриває червоною китайкою голови козачі. Шевч. 214. Ум. Китаєчка. Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене додержала до білого світа. Мет. 45.
+''' Китайка''' , ки, ж. Матерія китайка. Із кишені китайку виймає, поцілував мертвих в очі, хрестить, накриває червоною китайкою голови козачі. Шевч. 214. Ум. Китаєчка. Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене додержала до білого світа. Мет. 45.
 Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 240.
-''' КИТАЙКА 1, и, жін. Первісно — густа, переважно синя шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім — бавовняна тканина, яку виробляли в Росії. Йому Дидона підослала.. Штани і пару чобіток, Сорочку і каптан з китайки (Іван Котляревський, I, 1952, 74); Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите (Тарас Шевченко, I, 1963, 65); До столу, вкритого китайкою, вийшов оторопілий староста (Яків Качура, II, 1958, 221).
+''' КИТАЙКА'''  1, и, жін. Первісно — густа, переважно синя шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім — бавовняна тканина, яку виробляли в Росії. Йому Дидона підослала.. Штани і пару чобіток, Сорочку і каптан з китайки (Іван Котляревський, I, 1952, 74); Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите (Тарас Шевченко, I, 1963, 65); До столу, вкритого китайкою, вийшов оторопілий староста (Яків Качура, II, 1958, 221).
-''' КИТАЙКА 2, и, жін.
+''' КИТАЙКА'''  2, и, жін.
 . Морозостійкий сорт яблуні з невеликими плодами.
 . збірн. Дрібні плоди цієї яблуні. Варення з китайки.
 Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 155.
-'' кита́йка (зменшене — кита́єчка) — первісно — щільна, перев. синя або червона шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім — бавовняна тканина; народний символ жалоби, пop. слова П. Куліша над могилою Т. Шевченка: «З’явися, Батьку, серед рідного краю під своєю червоною китайкою та й згромадь навколо себе сліпих, глухих і без’язиких, нехай вони із мертвих уст твоїх почують твоє безсмертне слово, та нехай, хоч помиляючись, почнуть говорити не позиченою мовою»; у піснях та думах овіяна козацькою символікою; як кожна шовкова тканина, приємна на дотик, служила також символом привабливості: «Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, Що ти мене додержала До білого світа». Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите (Т. Шевченко); Ой там козак убит лежить На купині головою, Накрив очі китайкою, Заслугою козацькою (пісня).(Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 285-286.)
+'' кита́йка'''  (зменшене — кита́єчка) — первісно — щільна, перев. синя або червона шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім — бавовняна тканина; народний символ жалоби, пop. слова П. Куліша над могилою Т. Шевченка: «З’явися, Батьку, серед рідного краю під своєю червоною китайкою та й згромадь навколо себе сліпих, глухих і без’язиких, нехай вони із мертвих уст твоїх почують твоє безсмертне слово, та нехай, хоч помиляючись, почнуть говорити не позиченою мовою»; у піснях та думах овіяна козацькою символікою; як кожна шовкова тканина, приємна на дотик, служила також символом привабливості: «Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, Що ти мене додержала До білого світа». Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите (Т. Шевченко); Ой там козак убит лежить На купині головою, Накрив очі китайкою, Заслугою козацькою (пісня).(Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 285-286.)
 ==Ілюстрації==

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 Йому Дидона підослала.. Штани і пару чобіток, Сорочку і каптан з китайки (Котл., І, 1952, 74); Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите (Шевч., І, 1963, 65); До столу, вкритого китайкою, вийшов оторопілий староста (Кач., II, 1958, 221).
 ''' Китайка, ки, ж. Матерія китайка. Із кишені китайку виймає, поцілував мертвих в очі, хрестить, накриває червоною китайкою голови козачі. Шевч. 214. Ум. Китаєчка. Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене додержала до білого світа. Мет. 45.
 Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 240.
@@ Рядок 15: / Рядок 19: @@
 '' кита́йка (зменшене — кита́єчка) — первісно — щільна, перев. синя або червона шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім — бавовняна тканина; народний символ жалоби, пop. слова П. Куліша над могилою Т. Шевченка: «З’явися, Батьку, серед рідного краю під своєю червоною китайкою та й згромадь навколо себе сліпих, глухих і без’язиких, нехай вони із мертвих уст твоїх почують твоє безсмертне слово, та нехай, хоч помиляючись, почнуть говорити не позиченою мовою»; у піснях та думах овіяна козацькою символікою; як кожна шовкова тканина, приємна на дотик, служила також символом привабливості: «Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, Що ти мене додержала До білого світа». Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите (Т. Шевченко); Ой там козак убит лежить На купині головою, Накрив очі китайкою, Заслугою козацькою (пісня).(Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 285-286.)
 ==Ілюстрації==
 {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
@@ Рядок 29: / Рядок 30: @@
 ==Див. також==
 ==Джерела та література==

@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 ''' Китайка, ки, ж. Матерія китайка. Із кишені китайку виймає, поцілував мертвих в очі, хрестить, накриває червоною китайкою голови козачі. Шевч. 214. Ум. Китаєчка. Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене додержала до білого світа. Мет. 45.
 Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 240.
 ''' КИТАЙКА 1, и, жін. Первісно — густа, переважно синя шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім — бавовняна тканина, яку виробляли в Росії. Йому Дидона підослала.. Штани і пару чобіток, Сорочку і каптан з китайки (Іван Котляревський, I, 1952, 74); Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите (Тарас Шевченко, I, 1963, 65); До столу, вкритого китайкою, вийшов оторопілий староста (Яків Качура, II, 1958, 221).
@@ Рядок 15: / Рядок 14: @@
 '' кита́йка (зменшене — кита́єчка) — первісно — щільна, перев. синя або червона шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім — бавовняна тканина; народний символ жалоби, пop. слова П. Куліша над могилою Т. Шевченка: «З’явися, Батьку, серед рідного краю під своєю червоною китайкою та й згромадь навколо себе сліпих, глухих і без’язиких, нехай вони із мертвих уст твоїх почують твоє безсмертне слово, та нехай, хоч помиляючись, почнуть говорити не позиченою мовою»; у піснях та думах овіяна козацькою символікою; як кожна шовкова тканина, приємна на дотик, служила також символом привабливості: «Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, Що ти мене додержала До білого світа». Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите (Т. Шевченко); Ой там козак убит лежить На купині головою, Накрив очі китайкою, Заслугою козацькою (пісня).(Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 285-286.)

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 Йому Дидона підослала.. Штани і пару чобіток, Сорочку і каптан з китайки (Котл., І, 1952, 74); Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите (Шевч., І, 1963, 65); До столу, вкритого китайкою, вийшов оторопілий староста (Кач., II, 1958, 221).
-'''Китайка, ки, ж. Матерія китайка. Із кишені китайку виймає, поцілував мертвих в очі, хрестить, накриває червоною китайкою голови козачі. Шевч. 214. Ум. Китаєчка. Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене додержала до білого світа. Мет. 45.
+''' Китайка, ки, ж. Матерія китайка. Із кишені китайку виймає, поцілував мертвих в очі, хрестить, накриває червоною китайкою голови козачі. Шевч. 214. Ум. Китаєчка. Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене додержала до білого світа. Мет. 45.
 Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 240.
 [[Категорія:Ки]]
-'''КИТАЙКА 1, и, жін. Первісно — густа, переважно синя шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім — бавовняна тканина, яку виробляли в Росії. Йому Дидона підослала.. Штани і пару чобіток, Сорочку і каптан з китайки (Іван Котляревський, I, 1952, 74); Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите (Тарас Шевченко, I, 1963, 65); До столу, вкритого китайкою, вийшов оторопілий староста (Яків Качура, II, 1958, 221).
+''' КИТАЙКА 1, и, жін. Первісно — густа, переважно синя шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім — бавовняна тканина, яку виробляли в Росії. Йому Дидона підослала.. Штани і пару чобіток, Сорочку і каптан з китайки (Іван Котляревський, I, 1952, 74); Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите (Тарас Шевченко, I, 1963, 65); До столу, вкритого китайкою, вийшов оторопілий староста (Яків Качура, II, 1958, 221).
-'''КИТАЙКА 2, и, жін.
+''' КИТАЙКА 2, и, жін.
 . Морозостійкий сорт яблуні з невеликими плодами.
 . збірн. Дрібні плоди цієї яблуні. Варення з китайки.
 Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 155.
-'''кита́йка (зменшене — кита́єчка) — первісно — щільна, перев. синя або червона шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім — бавовняна тканина; народний символ жалоби, пop. слова П. Куліша над могилою Т. Шевченка: «З’явися, Батьку, серед рідного краю під своєю червоною китайкою та й згромадь навколо себе сліпих, глухих і без’язиких, нехай вони із мертвих уст твоїх почують твоє безсмертне слово, та нехай, хоч помиляючись, почнуть говорити не позиченою мовою»; у піснях та думах овіяна козацькою символікою; як кожна шовкова тканина, приємна на дотик, служила також символом привабливості: «Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, Що ти мене додержала До білого світа». Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите (Т. Шевченко); Ой там козак убит лежить На купині головою, Накрив очі китайкою, Заслугою козацькою (пісня).(Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 285-286.)
+'' кита́йка (зменшене — кита́єчка) — первісно — щільна, перев. синя або червона шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім — бавовняна тканина; народний символ жалоби, пop. слова П. Куліша над могилою Т. Шевченка: «З’явися, Батьку, серед рідного краю під своєю червоною китайкою та й згромадь навколо себе сліпих, глухих і без’язиких, нехай вони із мертвих уст твоїх почують твоє безсмертне слово, та нехай, хоч помиляючись, почнуть говорити не позиченою мовою»; у піснях та думах овіяна козацькою символікою; як кожна шовкова тканина, приємна на дотик, служила також символом привабливості: «Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, Що ти мене додержала До білого світа». Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите (Т. Шевченко); Ой там козак убит лежить На купині головою, Накрив очі китайкою, Заслугою козацькою (пісня).(Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 285-286.)

← Попередня версія		Версія за 22:18, 26 листопада 2014
Рядок 3:		Рядок 3:

	КИТАЙКА 1, и, жін. Первісно — густа, переважно синя шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім — бавовняна тканина, яку виробляли в Росії. Йому Дидона підослала.. Штани і пару чобіток, Сорочку і каптан з китайки (Іван Котляревський, I, 1952, 74); Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите (Тарас Шевченко, I, 1963, 65); До столу, вкритого китайкою, вийшов оторопілий староста (Яків Качура, II, 1958, 221).		КИТАЙКА 1, и, жін. Первісно — густа, переважно синя шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім — бавовняна тканина, яку виробляли в Росії. Йому Дидона підослала.. Штани і пару чобіток, Сорочку і каптан з китайки (Іван Котляревський, I, 1952, 74); Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите (Тарас Шевченко, I, 1963, 65); До столу, вкритого китайкою, вийшов оторопілий староста (Яків Качура, II, 1958, 221).
		+
		+	КИТАЙКА 2, и, жін.
		+	1. Морозостійкий сорт яблуні з невеликими плодами.
		+	2. збірн. Дрібні плоди цієї яблуні. Варення з китайки.
		+	Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 155.

← Попередня версія		Версія за 22:17, 26 листопада 2014
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Китайка, -ки, '''''ж. ''Матерія китайка. ''Із кишені китайку виймає, поцілував мертвих в очі, хрестить, накриває червоною китайкою голови козачі. ''Шевч. 214. Ум. '''Китаєчка. '''''Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене додержала до білого світа. ''Мет. 45.		'''Китайка, -ки, '''''ж. ''Матерія китайка. ''Із кишені китайку виймає, поцілував мертвих в очі, хрестить, накриває червоною китайкою голови козачі. ''Шевч. 214. Ум. '''Китаєчка. '''''Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене додержала до білого світа. ''Мет. 45.
	[[Категорія:Ки]]		[[Категорія:Ки]]
		+
		+	КИТАЙКА 1, и, жін. Первісно — густа, переважно синя шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім — бавовняна тканина, яку виробляли в Росії. Йому Дидона підослала.. Штани і пару чобіток, Сорочку і каптан з китайки (Іван Котляревський, I, 1952, 74); Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите (Тарас Шевченко, I, 1963, 65); До столу, вкритого китайкою, вийшов оторопілий староста (Яків Качура, II, 1958, 221).