Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин - Історія редагувань

A.tiutiunnyk в 11:58, 25 вересня 2024

2024-09-25T11:58:00Z

Vvsnizhko.fpmv18 в 18:01, 13 жовтня 2018

2018-10-13T18:01:52Z

L.varchenko в 21:40, 26 листопада 2017

2017-11-26T21:40:15Z

Aidikhtiar.fpmv17: Сторінка очищена

2017-11-26T09:32:18Z

Сторінка очищена

Aidikhtiar.fpmv17 в 09:30, 26 листопада 2017

2017-11-26T09:30:39Z

Mmkusa.fpmv17 в 04:54, 27 жовтня 2017

2017-10-27T04:54:33Z

Mmkusa.fpmv17 в 04:54, 27 жовтня 2017

2017-10-27T04:54:16Z

Didechenko.fpmv17: Замінено вміст на «Категорія:Словник Грінченка і сучасність»

2017-10-22T14:27:24Z

Замінено вміст на «Категорія:Словник Грінченка і сучасність»

Didechenko.fpmv17 в 14:18, 22 жовтня 2017

2017-10-22T14:18:35Z

L.varchenko: Створена сторінка: Категорія:Словник Грінченка і сучасність

2016-11-07T07:56:13Z

Створена сторінка: Категорія:Словник Грінченка і сучасність

Нова сторінка

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]

← Попередня версія		Версія за 11:58, 25 вересня 2024
Рядок 1:		Рядок 1:
−	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]	+	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Архів заповнених слів]]
−	lf	+

← Попередня версія		Версія за 18:01, 13 жовтня 2018
Рядок 1:		Рядок 1:
	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]		[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]
		+	lf

← Попередня версія	Версія за 21:40, 26 листопада 2017
Рядок 1:	Рядок 1:
−	+	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]

← Попередня версія		Версія за 09:32, 26 листопада 2017
Рядок 1:		Рядок 1:
−	~~[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]~~
−	~~'''СОКОТИ́ТИ'''''~~

−	1. Берегти. — Що буде з дітьми, як маму заженуть кудись далеко? — думав Василько. — Хто їм раду дасть? А вона ж так просила сокотити дітей, так заповідала (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 114).
−	2. Стерегти. Сон налягає. Щоб одігнати його, Іван встромлює очі в живий вогонь. Він мусить сокотити вогонь, сю полонинську душу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 329); Сокотив я вівці в зеленій долині, Сокотив та слухав, як дзвонці [дзвоники] дзвонили (Леонід Первомайський, Слов. балади, 1946, 138).

← Попередня версія		Версія за 09:30, 26 листопада 2017
Рядок 1:		Рядок 1:
	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]		[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]
		+	'''СОКОТИ́ТИ'''''
		+
		+	1. Берегти. — Що буде з дітьми, як маму заженуть кудись далеко? — думав Василько. — Хто їм раду дасть? А вона ж так просила сокотити дітей, так заповідала (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 114).
		+	2. Стерегти. Сон налягає. Щоб одігнати його, Іван встромлює очі в живий вогонь. Він мусить сокотити вогонь, сю полонинську душу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 329); Сокотив я вівці в зеленій долині, Сокотив та слухав, як дзвонці [дзвоники] дзвонили (Леонід Первомайський, Слов. балади, 1946, 138).

← Попередня версія		Версія за 04:54, 27 жовтня 2017
Рядок 1:		Рядок 1:
	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]		[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]
−	~~ВІАНДО́ТИ, ів, мн. (одн. віандот, а, чол.).~~
−
−	~~==Сучасні словники==~~
−	Порода курей з трояндоподібним гребенем і переважно білим пір'ям, яка відзначається великою несучістю та високоякісним м'ясом. З яйце-м'ясних курей, що розводяться на Україні, заслуговують поширення такі породи: первомайські, ..місцеві українські зозулясті.., віандот (Колгоспна виробнича енциклопедія, I, 1956, 683).

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]
-=Словник Грінченка і сучасність=
-==Слова, що додав(ла)==
-−
-[[Категорія: Словник Грінченка і сучасність/Учасники]]
-Ревнува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Ревновать. Гриця кохала та й ревнувала. Чуб. V. 431. Я вже не плачу тепер, я вже не ревную, та й не кохаю.
-Сучасні словники
-Тлумачення слова у сучасних словниках
-Словник української мови
-РЕВНУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка. Відчувати ревнощі (у 1 знач.). [Кіндрат Антонович:] Ревнувала ти мене, а я тебе за те не гладив по головці (Марко Кропивницький, II, 1958, 248); — Не хотілось би мені оддавать тебе в руки сивому дідові: зв'ялить тебе, ревнуючи, як вітер билину в полі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 247); Перед цим знімком Тоня часто зупиняється, і Віталик аж трохи ревнував (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 325); // Вважати кого-небудь своїм суперником (своєю суперницею) у коханні. Потай ревнував [Маковей] його до Ясногорської, але, навіть ревнуючи, не зичив лейтенантові ніякого лиха (Олесь Гончар, III, 1959, 410); // Тяжко переживати, страждати через те, що хтось виявляє більшу прихильність до кого-, чого-небудь іншого. Григорій Григорович молодший любив свого діда. Це почуття за дворічний онуків вік встигло так розвинутися, що бідна мати ревнувала сина до сліз (Юрій Яновський, II, 1954, 109).
-Великий тлумачний словник сучасної української мови
-ревнувати -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка. Відчувати ревнощі (у 1 знач.). || Вважати кого-небудь своїм суперником (своєю суперницею) в коханні. || Тяжко переживати, страждати через те, що хтось виявляє більшу прихильність до кого-, чого-небудь іншого
-−
-Явір
-−
-Я́вір, явора, м. Яворъ, Acer Pseudoplatanus L. Анн. 4. Над Дунаєм явір зелененький. Мет. 260. Яворъ — символъ козака въ пѣсняхъ. Стоїть явір над водою, в воду похилився, на козака пригодонька, козак зажурився. Нп. Ум. Яворець, яворин, яворо́ч, я́воронько. О. 1861. XI. Св. 44. Пішла лисичка у лісок, аж бачить, рубають люде яворці. Рудч. Ск. І. 13. Явореяворику, тонкий, зелененький. Чуб. III. 87. Ой піду я лісомбором да й стану я під явором: явороньку зелененький, пропав мій вік молоденький. Грин. III. 177.
-Явір. Тлумачний словник
-•	ЯВІР, явора, чол. Дерево родини кленових з великим п'ятилопатевим листям; білий клен (іноді цим словом називають осокір та деякі інші тополі). Посадили над козаком Явір та ялину, А в головах у дівчини Червону калину (Тарас Шевченко, I, 1963, 8); Над берегом сяяли глянсуватим листом верболози і явори (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 494); Побачу я, мов у пожарі, синь Володимира гори і на Шевченківськім бульварі широкошумні явори(Володимир Сосюра, II, 1958, 246); * У порівняннях. Царевич Саїб виріс високий та рівний, як явір над водою(Нечуй-Левицький, IV, 1956, 18);
-// Деревина цього дерева. Досі закарпатський явір.. використовували тільки для виготовлення художніх меблів. Однак спеціалісти виявили різновидність цієї деревної породи, що має резонансні якості (Літературна Україна, 10.IX 1965, 1).
-Бджола
-−
-Бджола, -ли, ж. 1) Пчела. Употребл. также въ знач.: пчелы. Настане було літечко святе: старий коло бджоли, стара з дочкою в господі. О. 1861. ѴІІІ. 17. 2) мн. Родъ игры. Ив. 48. Ум. Бджілка, бджілонька, бджілочка. Люде до церкви йдуть, як бджілки гудуть. Чуб. V. 469.
-Сучасні словники
-Бджола
-•	ли́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) бджо́ли (му́хи) до ме́ду до кого—чого. Виявляти свою приязнь до когось або великий інтерес до кого-, чого-небудь; намагатися бути біля об’єкта своєї уваги. Дівчата липли до його (нього), як бджоли до меду (І. Нечуй-Левицький); Цікаві панночки посаг розглядають.. Так вони і липнуть до того, як мухи до меду! (Марко Вовчок); На вечорниці почала ходити (Оленка). Парубки липли до неї, як мухи до меду (Р. Іваничук).
-•	як бджо́ли у ву́лику, зі сл. гуді́ти, густи́. Одночасно дуже голосно розмовляти, створюючи загальний гомін. Народ гомонить, гуде, як бджоли в улику (І. Нечуй-Левицький); Пані Розумиха ставила пляшки та печеню. Гості гули, як бджоли у вулику (М. Лазорський).
-•	як (Бо́жа) бджола́, зі сл. труди́тись, працюва́ти і под. Дуже напружено, посилено. — Пийте,велелепая кумо! — всміхнувся піп пані Килині,— бо ви сьогодні заслужили, істинно так, як Божа бджола, потрудились (М. Лазорський).
-•	як (мов, ні́би і т. ін.) бджіл у ву́лику. Дуже багато, безліч. Приходжу до клубу колгоспного, а там людей, ніби бджіл у вулику (І. Сочивець). як бджіл по весні́. У неї планів, як бджіл по весні (З усн. мови).
-Бджола, и, ж. Медоносна комаха, що збирає квітковий нектар і переробляє його на мед. Ведмідь мед достає з дерева, а його бджоли кусають (Марко Вовчок, VI, 1956, 244); Збирають світлі, золоті меди Веселокрилі та прозорі бджоли (Максим Рильський, І, 1956, 64); * У порівн. Народ гомонить, гуде, як бджоли в улику (Нечуй-Левицький, III, 1956, 278); Він товкся в саду зранку й до ночі, як та молода бджола (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 244).
-Пнутися
-−
-Пнутися, пнуся, пнешся, гл. = П’ястися.
-Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
-П'ЯСТИСЯ і ПНУТИСЯ, пнуся, пнешся; мин. ч. п'явся, п'ялася, п'ялося і пнувся, пнулася, лося; наказ. сп. пнися; недок. 1. Забиратися, лізти, просуватися нагору, все вище й вище. Пнеться, як жаба на купину (Номис, 1864, № 9245); Веселі, червоні, вітають [діти] мене; ..пнуться на вікно нетерплячі, коли той дощ ущухне (Марко Вовчок, I, 1955, 110); Тимко весело підморгував хутірським дівчатам, що, розпалені цікавістю, п'ялися на тини (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 91); // Чіпляючись за що-небудь, обвиваючись навколо чогось, підніматися все вище й вище (про рослини). На низу темним кущем стояли верби, а на гору п'явся густий терен (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 5); Галузка винограду, що пнулася по стіні, спустилась на замкнене вікно (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 100); // В'ючись по схилах гори, горба і т. ін., підніматися нагору (про дорогу, стежку тощо). Неподалік моря, на півгорі [горбі], куди гадючкою п'ялася.. стежка, мерехтіло.. зелене світло (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 43); Шосе.. розкидало свої смолисті петлі по перелісках, пнулося до сонця на круглих горбах (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 103); // Тягтися вгору, підніматися над чим-небудь. Бур'ян, як той пан: сам угору пнеться, а пшеничка до землі гнеться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 372); Серед мозаїки зморщок і заломів [скель] сяло часом золото дроку.. або п'ялися мірти в своїм весільнім убранні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 289); З хвиль кипучих гранітові сірі скали гордо, просто вгору пнуться (Іван Франко, XI, 1952, 185); З димарів хат сизими кудлатими пасмами пнувся догори дим і вгорі безслідно танув (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 301); * Образно. І не стогін, а пісня з підвалу, Мов пагінчик, до сонця п'ялася (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 140); // Іти, просуватися, намагаючись проникнути, добратися куди-небудь, досягти чогось. Спати він не міг. Увесь час йому здавалось, що хтось ходить за теремом,.. хтось вночі пнеться до його двору (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 261); Вільних місць у клубі скільки хочеш, а кожний пнеться в куток до дверей (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 136); * Образно. Так є ж такі дурні, Що іноді за те беруться, До того пнуться, Чого й не тямлять (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 41). // П'ястися (пнутися) навшпиньки — підніматися навшпиньки. Маруся п'ялася навшпиньки скільки було сили, але нічого не могла побачити (Гнат Хоткевич, I, 1966, 111); Вона пнеться навшпиньки, розправляє плечі, розставляє руки (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 9). 2. Напружуватися, намагаючись зробити щось. — Учепився [стражник], наче рябко зубами. Я пнуся вперед, а він тягне назад... (Панас Мирний, IV, 1955, 378); Прокопович кинувся до драбини й почав її піднімати. Драбина була важка.. Він пнувся, пнувся та й кинув її в траву (Нечуй-Левицький, III, 1956, 33); Андрій пнувся з усієї сили, смикав за кути, за колеса, а вагончик.. не рухався з місця (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 24); * Образно. За селом у вербах пнулася щосили гармонія (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 36); // Видаватися, виступати над поверхнею чогось; випинатися, напинатися. Ех, Гамалія, Гамалія, гордий та вільний. Чого ж твої плечі згорбились, а голова похилилась? Чого між мотуззям пнуться козацькі жили? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 542); Він не впізнав тихої тайгової річечки. Темні зморшки пнулися на ній тугими смугами (Олесь Донченко, II, 1956, 36); * Образно. Очі пнуться за поїздом услід червоно-чорному прапорові (Григорій Епік, Тв., 1958, 416); // також у сполуч. із сл. із шкіри, з усіх сил і т. ін., перен. Усіма силами намагатися, прагнути зробити що-небудь, досягти чогось. Молодиця п'ялася скільки могла,.. хитрувала так, щоб заразом два діла робити,.. а проте раніш десятої години вечора не могла скористуватися тією волею, якою Берчиха наділяла своїх наймичок (Любов Яновська, I, 1959, 266); Буржуазні газети із шкіри пнуться, щоб розпалити незгоди всередині соціал-демократичної партії.. (Ленін, 19, 1971, 147); — Король і єзуїти із шкури пнуться, аби ми з ханом та з турками зчепилися. Їм вигода б з того велика була (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 382); Рідні з усіх сил пнуться, щоб дістати щось хороше, і посилають у табір матерям, сестрам, бабусям одяг і харчі (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 187). 3. куди, до кого — чого, з інфін., із спол. щоб і без додатка, перен. Домагатися, добиватися чого-небудь, намагатися стати кимсь, якимсь, увійти до якогось середовища, товариства, зрівнятися з ким-небудь. Не пнись бути найвищим, а вчись бути корисним (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 394); Сім'я наша заможна була, і на селі нас багатирями вславлено. Але ми жили просто, в пани не пнулися (Борис Грінченко, I, 1963, 291); Куди їм, якимсь українським сотникам, п'ястися до Яна Замойського.. Не всякий шляхтич навіть і визначного роду може рівнятися з ним (Іван Ле, Наливайко, 1957, 31).
-Липа, -пи, ж. Дерево липа, Filia parvifolia. З однієї липи двічи лика не деруть. Ном. № 7471. Ум. Липка, ли́понька, липочка. Сухая липочка не гнеться.Грин. III. 460.
-Сучасні словники
-Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) 1. Дерево з серцеподібним зубчастим листям і жовтим пахучим медоносним цвітом. В садах солодко дрімають окутані місячним сяйвом стрункі тополі, широковіті липи, крислаті яблуні (Михайло Коцюбинський, І 1955, 31); Балика жадібно дихав росяною свіжістю пущі, ароматом липи й бузини (Зінаїда Тулуб, Людолови, І, 1957, 41); // Деревина цього дерева. Липа і осика використовуються на будування жилих і господарських приміщень (Столярно-будівельна справа, 1957, 38).
-. перен. Про що-небудь фальшиве, підроблено. ♦ Липу справляти — обдурювати, підробляти (здебільшого документи). — Я можу від лікарів посвідчення подати, що інвалід війни! — зухвало озвався Шпулька. — За півсотні мені яку завгодно липу на Галицькому базарі справлять (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 329).
-Вікіпедія
-−
-Ли́па (Tilia) — рід дерев родини мальвових. Налічує близько 30 видів. Поширений у зоні помірного клімату в Північній півкулі

← Попередня версія		Версія за 14:18, 22 жовтня 2017
Рядок 1:		Рядок 1:
−	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]	+
		+	=Словник Грінченка і сучасність=
		+	==Слова, що додав(ла)==
		+
		+	[[Категорія: Словник Грінченка і сучасність/Учасники]]
		+	Ревнува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Ревновать. Гриця кохала та й ревнувала. Чуб. V. 431. Я вже не плачу тепер, я вже не ревную, та й не кохаю.
		+	Сучасні словники
		+	Тлумачення слова у сучасних словниках
		+	Словник української мови
		+	РЕВНУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка. Відчувати ревнощі (у 1 знач.). [Кіндрат Антонович:] Ревнувала ти мене, а я тебе за те не гладив по головці (Марко Кропивницький, II, 1958, 248); — Не хотілось би мені оддавать тебе в руки сивому дідові: зв'ялить тебе, ревнуючи, як вітер билину в полі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 247); Перед цим знімком Тоня часто зупиняється, і Віталик аж трохи ревнував (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 325); // Вважати кого-небудь своїм суперником (своєю суперницею) у коханні. Потай ревнував [Маковей] його до Ясногорської, але, навіть ревнуючи, не зичив лейтенантові ніякого лиха (Олесь Гончар, III, 1959, 410); // Тяжко переживати, страждати через те, що хтось виявляє більшу прихильність до кого-, чого-небудь іншого. Григорій Григорович молодший любив свого діда. Це почуття за дворічний онуків вік встигло так розвинутися, що бідна мати ревнувала сина до сліз (Юрій Яновський, II, 1954, 109).
		+	Великий тлумачний словник сучасної української мови
		+	ревнувати -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка. Відчувати ревнощі (у 1 знач.). \|\| Вважати кого-небудь своїм суперником (своєю суперницею) в коханні. \|\| Тяжко переживати, страждати через те, що хтось виявляє більшу прихильність до кого-, чого-небудь іншого
		+
		+	Явір
		+
		+	Я́вір, явора, м. Яворъ, Acer Pseudoplatanus L. Анн. 4. Над Дунаєм явір зелененький. Мет. 260. Яворъ — символъ козака въ пѣсняхъ. Стоїть явір над водою, в воду похилився, на козака пригодонька, козак зажурився. Нп. Ум. Яворець, яворин, яворо́ч, я́воронько. О. 1861. XI. Св. 44. Пішла лисичка у лісок, аж бачить, рубають люде яворці. Рудч. Ск. І. 13. Явореяворику, тонкий, зелененький. Чуб. III. 87. Ой піду я лісомбором да й стану я під явором: явороньку зелененький, пропав мій вік молоденький. Грин. III. 177.
		+	Явір. Тлумачний словник
		+	• ЯВІР, явора, чол. Дерево родини кленових з великим п'ятилопатевим листям; білий клен (іноді цим словом називають осокір та деякі інші тополі). Посадили над козаком Явір та ялину, А в головах у дівчини Червону калину (Тарас Шевченко, I, 1963, 8); Над берегом сяяли глянсуватим листом верболози і явори (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 494); Побачу я, мов у пожарі, синь Володимира гори і на Шевченківськім бульварі широкошумні явори(Володимир Сосюра, II, 1958, 246); * У порівняннях. Царевич Саїб виріс високий та рівний, як явір над водою(Нечуй-Левицький, IV, 1956, 18);
		+	// Деревина цього дерева. Досі закарпатський явір.. використовували тільки для виготовлення художніх меблів. Однак спеціалісти виявили різновидність цієї деревної породи, що має резонансні якості (Літературна Україна, 10.IX 1965, 1).
		+	Бджола
		+
		+	Бджола, -ли, ж. 1) Пчела. Употребл. также въ знач.: пчелы. Настане було літечко святе: старий коло бджоли, стара з дочкою в господі. О. 1861. ѴІІІ. 17. 2) мн. Родъ игры. Ив. 48. Ум. Бджілка, бджілонька, бджілочка. Люде до церкви йдуть, як бджілки гудуть. Чуб. V. 469.
		+	Сучасні словники
		+	Бджола
		+	• ли́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) бджо́ли (му́хи) до ме́ду до кого—чого. Виявляти свою приязнь до когось або великий інтерес до кого-, чого-небудь; намагатися бути біля об’єкта своєї уваги. Дівчата липли до його (нього), як бджоли до меду (І. Нечуй-Левицький); Цікаві панночки посаг розглядають.. Так вони і липнуть до того, як мухи до меду! (Марко Вовчок); На вечорниці почала ходити (Оленка). Парубки липли до неї, як мухи до меду (Р. Іваничук).
		+	• як бджо́ли у ву́лику, зі сл. гуді́ти, густи́. Одночасно дуже голосно розмовляти, створюючи загальний гомін. Народ гомонить, гуде, як бджоли в улику (І. Нечуй-Левицький); Пані Розумиха ставила пляшки та печеню. Гості гули, як бджоли у вулику (М. Лазорський).
		+	• як (Бо́жа) бджола́, зі сл. труди́тись, працюва́ти і под. Дуже напружено, посилено. — Пийте,велелепая кумо! — всміхнувся піп пані Килині,— бо ви сьогодні заслужили, істинно так, як Божа бджола, потрудились (М. Лазорський).
		+	• як (мов, ні́би і т. ін.) бджіл у ву́лику. Дуже багато, безліч. Приходжу до клубу колгоспного, а там людей, ніби бджіл у вулику (І. Сочивець). як бджіл по весні́. У неї планів, як бджіл по весні (З усн. мови).
		+	Бджола, и, ж. Медоносна комаха, що збирає квітковий нектар і переробляє його на мед. Ведмідь мед достає з дерева, а його бджоли кусають (Марко Вовчок, VI, 1956, 244); Збирають світлі, золоті меди Веселокрилі та прозорі бджоли (Максим Рильський, І, 1956, 64); * У порівн. Народ гомонить, гуде, як бджоли в улику (Нечуй-Левицький, III, 1956, 278); Він товкся в саду зранку й до ночі, як та молода бджола (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 244).
		+	Пнутися
		+
		+	Пнутися, пнуся, пнешся, гл. = П’ястися.
		+	Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
		+	П'ЯСТИСЯ і ПНУТИСЯ, пнуся, пнешся; мин. ч. п'явся, п'ялася, п'ялося і пнувся, пнулася, лося; наказ. сп. пнися; недок. 1. Забиратися, лізти, просуватися нагору, все вище й вище. Пнеться, як жаба на купину (Номис, 1864, № 9245); Веселі, червоні, вітають [діти] мене; ..пнуться на вікно нетерплячі, коли той дощ ущухне (Марко Вовчок, I, 1955, 110); Тимко весело підморгував хутірським дівчатам, що, розпалені цікавістю, п'ялися на тини (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 91); // Чіпляючись за що-небудь, обвиваючись навколо чогось, підніматися все вище й вище (про рослини). На низу темним кущем стояли верби, а на гору п'явся густий терен (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 5); Галузка винограду, що пнулася по стіні, спустилась на замкнене вікно (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 100); // В'ючись по схилах гори, горба і т. ін., підніматися нагору (про дорогу, стежку тощо). Неподалік моря, на півгорі [горбі], куди гадючкою п'ялася.. стежка, мерехтіло.. зелене світло (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 43); Шосе.. розкидало свої смолисті петлі по перелісках, пнулося до сонця на круглих горбах (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 103); // Тягтися вгору, підніматися над чим-небудь. Бур'ян, як той пан: сам угору пнеться, а пшеничка до землі гнеться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 372); Серед мозаїки зморщок і заломів [скель] сяло часом золото дроку.. або п'ялися мірти в своїм весільнім убранні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 289); З хвиль кипучих гранітові сірі скали гордо, просто вгору пнуться (Іван Франко, XI, 1952, 185); З димарів хат сизими кудлатими пасмами пнувся догори дим і вгорі безслідно танув (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 301); * Образно. І не стогін, а пісня з підвалу, Мов пагінчик, до сонця п'ялася (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 140); // Іти, просуватися, намагаючись проникнути, добратися куди-небудь, досягти чогось. Спати він не міг. Увесь час йому здавалось, що хтось ходить за теремом,.. хтось вночі пнеться до його двору (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 261); Вільних місць у клубі скільки хочеш, а кожний пнеться в куток до дверей (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 136); * Образно. Так є ж такі дурні, Що іноді за те беруться, До того пнуться, Чого й не тямлять (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 41). // П'ястися (пнутися) навшпиньки — підніматися навшпиньки. Маруся п'ялася навшпиньки скільки було сили, але нічого не могла побачити (Гнат Хоткевич, I, 1966, 111); Вона пнеться навшпиньки, розправляє плечі, розставляє руки (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 9). 2. Напружуватися, намагаючись зробити щось. — Учепився [стражник], наче рябко зубами. Я пнуся вперед, а він тягне назад... (Панас Мирний, IV, 1955, 378); Прокопович кинувся до драбини й почав її піднімати. Драбина була важка.. Він пнувся, пнувся та й кинув її в траву (Нечуй-Левицький, III, 1956, 33); Андрій пнувся з усієї сили, смикав за кути, за колеса, а вагончик.. не рухався з місця (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 24); * Образно. За селом у вербах пнулася щосили гармонія (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 36); // Видаватися, виступати над поверхнею чогось; випинатися, напинатися. Ех, Гамалія, Гамалія, гордий та вільний. Чого ж твої плечі згорбились, а голова похилилась? Чого між мотуззям пнуться козацькі жили? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 542); Він не впізнав тихої тайгової річечки. Темні зморшки пнулися на ній тугими смугами (Олесь Донченко, II, 1956, 36); * Образно. Очі пнуться за поїздом услід червоно-чорному прапорові (Григорій Епік, Тв., 1958, 416); // також у сполуч. із сл. із шкіри, з усіх сил і т. ін., перен. Усіма силами намагатися, прагнути зробити що-небудь, досягти чогось. Молодиця п'ялася скільки могла,.. хитрувала так, щоб заразом два діла робити,.. а проте раніш десятої години вечора не могла скористуватися тією волею, якою Берчиха наділяла своїх наймичок (Любов Яновська, I, 1959, 266); Буржуазні газети із шкіри пнуться, щоб розпалити незгоди всередині соціал-демократичної партії.. (Ленін, 19, 1971, 147); — Король і єзуїти із шкури пнуться, аби ми з ханом та з турками зчепилися. Їм вигода б з того велика була (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 382); Рідні з усіх сил пнуться, щоб дістати щось хороше, і посилають у табір матерям, сестрам, бабусям одяг і харчі (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 187). 3. куди, до кого — чого, з інфін., із спол. щоб і без додатка, перен. Домагатися, добиватися чого-небудь, намагатися стати кимсь, якимсь, увійти до якогось середовища, товариства, зрівнятися з ким-небудь. Не пнись бути найвищим, а вчись бути корисним (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 394); Сім'я наша заможна була, і на селі нас багатирями вславлено. Але ми жили просто, в пани не пнулися (Борис Грінченко, I, 1963, 291); Куди їм, якимсь українським сотникам, п'ястися до Яна Замойського.. Не всякий шляхтич навіть і визначного роду може рівнятися з ним (Іван Ле, Наливайко, 1957, 31).
		+	Липа, -пи, ж. Дерево липа, Filia parvifolia. З однієї липи двічи лика не деруть. Ном. № 7471. Ум. Липка, ли́понька, липочка. Сухая липочка не гнеться.Грин. III. 460.
		+	Сучасні словники
		+	Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) 1. Дерево з серцеподібним зубчастим листям і жовтим пахучим медоносним цвітом. В садах солодко дрімають окутані місячним сяйвом стрункі тополі, широковіті липи, крислаті яблуні (Михайло Коцюбинський, І 1955, 31); Балика жадібно дихав росяною свіжістю пущі, ароматом липи й бузини (Зінаїда Тулуб, Людолови, І, 1957, 41); // Деревина цього дерева. Липа і осика використовуються на будування жилих і господарських приміщень (Столярно-будівельна справа, 1957, 38).
		+	2. перен. Про що-небудь фальшиве, підроблено. ♦ Липу справляти — обдурювати, підробляти (здебільшого документи). — Я можу від лікарів посвідчення подати, що інвалід війни! — зухвало озвався Шпулька. — За півсотні мені яку завгодно липу на Галицькому базарі справлять (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 329).
		+	Вікіпедія
		+
		+	Ли́па (Tilia) — рід дерев родини мальвових. Налічує близько 30 видів. Поширений у зоні помірного клімату в Північній півкулі