Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет музичного мистецтва і хореографії - Історія редагувань

A.tiutiunnyk: Замінено вміст на «Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Архів заповнених слів»

2024-09-25T11:56:37Z

Замінено вміст на «Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Архів заповнених слів»

Assvitlychna.fmmh22 в 17:47, 2 квітня 2023

2023-04-02T17:47:51Z

Kbmarchyshyn.fmmh22 в 10:10, 31 березня 2023

2023-03-31T10:10:03Z

T.salikova в 12:04, 27 березня 2023

2023-03-27T12:04:29Z

Orhryshchenko.fmmh22: Файно величний

2023-03-26T20:57:40Z

Файно величний

Dodoroshenko.fmmh22: Замінено вміст на «Категорія:Словник Грінченка і сучасність»

2023-03-26T02:15:14Z

Замінено вміст на «Категорія:Словник Грінченка і сучасність»

Dodoroshenko.fmmh22 в 02:11, 26 березня 2023

2023-03-26T02:11:16Z

L.varchenko: Створена сторінка: Категорія:Словник Грінченка і сучасність

2022-12-05T11:32:36Z

Створена сторінка: Категорія:Словник Грінченка і сучасність

Нова сторінка

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]
+[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Архів заповнених слів]]
-== <big>Фле́йта</big> ==
-Флейта (з нім. Flöte) — загальна назва духових музичних інструментів, в яких повітряний стовп починає коливатися під дією струменю повітря, що розсікається об гострий край стінки цівки (стовбура). Флейтою зазвичай називають найпоширеніший у професійній музиці різновид флейт — поперечну флейту.
-−
-Флейта є одним з найдавніших музичних інструментів. Прабатьком флейти можна назвати звичайний свисток, що з'явився ще в древніх народів, і у ті часи був скоріше не музичним інструментом, а іграшкою або пристосуванням для виконання релігійних магічних обрядів, як наприклад, в індіанців Північної і Південної Америки, що виготовляли свистки з глини, кістки і дерева.
-−
-Перша знайдена флейта з кістки мала чотири отвори і була виготовлена неандертальцем.
-−
-== Різновиди флейт ==
-За принципом гри розрізняють поперечні, поздовжні та багатоцівкові флейти.
-−
-−
-<big>Флейта</big> (звичайна) — духовий інструмент, що використовується в симфонічних оркестрах. Виготовляється з срібно-цинкового сплаву, рідше — з дорогоцінних металів (срібло, платина, золото), інколи з чорного дерева — палісандр; складається з 3 частин: голова, велике коліно та мале коліно. Голова флейти має невеликий отвір (лабіум), у який вдувається повітря, в цьому ж отворі відбувається розсікання потоку повітря гострою кромкою. Музикант вдуває повітря поперек флейти, тому вона називається поперечною, або флейта-траверсо, на відміну від поздовжньої флейти, в яку дують під час гри як на кларнеті вздовж цівки. Існує безліч народних інструментів, що відносяться до поздовжніх флейт — сопілки, дудки, свирілі тощо.
-−
-Окрім вищезгаданого отвору на великому та малому колінах поперечна флейта має 14-16 отворів, які закриваються клапанами. Порядок прикладання пальців до отворів і клапанів називається аплікатурою. При усіх закритих отворах флейта дає найнижчий звук. Звуковий характер флейти — мелодійний, поетичний, але на думку деяких поціновувачів, у флейт, виготовлених з металу не вистачає теплоти. Сучасного вигляду флейта набула між 1832 та 1847 роками після реконструкції німецьким майстром Теобальдом Бемом. Флейта належить до групи дерев'яних інструментів за способом видобування звуку.
-−
-Діапазон флейти — від c1 (іноді h) до c4 (іноді f4). В оркестровій партитурі партії флейт записуються над усіма іншими оркестровими партіями.
-−
-<big>Флейта-піколо</big>
-−
-Мала флейта — різновид поперечної флейти, за конструкцією аналогічна до звичайної, але вдвічі менша і звучить на октаву вище, діапазон — від d2 до c5 (за реальним звучанням). У верхньому регістрі звучить надзвичайно пронизливо, виділяючись навіть в оркестровому tutti. Широко використовується в симфонічних та духових оркестрах.
-−
-<big>Альтова флейта</big>
-У строї G різновид поперечної флейти, вона за конструкцією аналогічна до звичайної, але у півтора раза більша і звучить на кварту нижче за звичайну. Використовується порівняно рідко.
-−
-Інші різновиди
-Існують також надзвичайно рідко вживані інструменти — басова флейта, що звучить на октаву нижче від звичайної, та ще більш екзотична — контрабасова флейта. Ці різновиди відрізняються також тим, що трубка в них для зручності гри зігнута.
-−
-<big>Блок-флейта</big>
-−
-Блок-флейту виробляють, як правило, з дерева або пластику. У блок-флейту дують поздовжньо, вдуваючи повітря в отвір розміщений на торці трубки. Поруч з цим отвором, подібно до пристрою свистка, розміщений вихідний отвір з гранню, яка розсікає повітря. На самій трубці теж є отвори, що закриваються пальцями для відтворення різних тонів. Існує кілька різновидів.
-−
-Використовуються як концертний інструмент, а також для початкового навчання дітей.
-−
-Саме для блокфлейти створена найбільша в історії музики збірка для духового інструмента соло (Jakob van Eyck. Fluyten Luust-hof).
-−
-−
-−
-== <big>Історія розвитку флейти</big> ==
-−
-У давньогрецькій міфології винахідником флейти вважається син Гефеста Ардан.
-−
-Найдавнішою формою флейти, мабуть, був свисток. Поступово у свисткових трубочках почали прорізати пальцеві отвори, перетворюючи простий свисток на свисткову флейту, на якій вже можна було виконувати музичні твори. Перші археологічні знахідки флейти датуються 35-40 тисяч років до нашої ери, таким чином флейта є одним з найдавніших музичних інструментів[1].
-−
-Найстаршою із коли-небудь знайдених флейт є фрагмент кістки молодого печерного ведмедя, з двома або чотирма дірочками, що була знайдена в печері Дів'є Бабе в Словенії і датується віком приблизно в 43,000 років тому. Однак, правдивість цього дискутується.[2][3] В 2008 інша флейта, вік якої датується в що найменш 35,000 років тому була знайдена в печері Холе Фелс біля міста Ульм, Німеччина.[4] Флейта з п'ятьма отворами має V-подібний мундштук і виконана із кіски крила птаха падальника. Дослідники, що брали участь у знахідці офіційно опублікували про своє відкриття в журналі Nature, в серпні 2009.[5] Ця знахідка крім того вважалася найстаршим знайденим музичним інструментом в історії,[6] доки не було переглянуто вік флейт знайдених в печері Geißenklösterle не показав, що вони можуть бути навіть старші за 42,000 — 43,000 років.[7]
-−
-Поздовжня флейта була відома в Єгипті ще п'ять тисяч років тому, і вона залишається основним духовим інструментом на всьому Близькому Сході. Поздовжня флейта, що має 5-6 пальцевих отворів і здатна до октавного передування, забезпечує повний музичний звукоряд, окремі інтервали усередині якого можуть мінятися, утворюючи різні лади за допомогою перехрещення пальців, закриття отворів наполовину, а також зміни напряму і сили дихання.
-−
-Поперечна флейта з 5-6 пальцевими отворами була відома у Китаї щонайменше 3 тисячі років тому, а в Індії і Японії — більше двох тисяч років тому. У Європі в період Середньовіччя були поширені, в основному, прості інструменти типу свистка (попередниці блок-флейти і флажолета), а також флейта поперечна, яка прийшла до Центральної Європи зі сходу через Балкани, де досі залишається найпоширенішим народним інструментом.
-−
-До кінця 17 століття поперечна флейта була вдосконалена французькими майстрами, серед яких виділяється Жак Оттетер, які, зокрема, додали до шести пальцевих отворів клапан ре-дієз для виконання повного хроматичного звукоряду. Маючи експресивніше звучання і високі технічні можливості, поперечна флейта незабаром витіснила подовжню (блок-флейту) і до кінця 18 століття зайняла міцне місце в симфонічному оркестрі і інструментальних ансамблях.
-−
-Між 1832 і 1847 роками Теобальд Бем вдосконалив інструмент, який відтоді вже відносно мало змінився. Він ввів такі найважливіші нововведення: 1) розмістив великі пальцеві отвори відповідно до акустичних принципів, а не до зручності виконання; 2) забезпечив інструмент системою клапанів і кілець, що допомагає закривати всі отвори; 3) використовував циліндричний канал старих часів, але з параболічною головкою, що поліпшило інтонацію і вирівняло звучання в різних регістрах; 4) перейшов на використання металу для виготовлення інструменту, що в порівнянні з дерев'яним інструментом підсилило блиск звучання. Флейти зазвичай виготовлялися зі срібла, хоча деякі виконавці все ще воліли використовувати дерев'яні; у 19 столітті були популярні також інструменти зі скла і слонової кістки.

← Попередня версія		Версія за 17:47, 2 квітня 2023
Рядок 1:		Рядок 1:
	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]		[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]
−	~~Фантазія фартух~~	+	== <big>Фле́йта</big> ==
		+	Флейта (з нім. Flöte) — загальна назва духових музичних інструментів, в яких повітряний стовп починає коливатися під дією струменю повітря, що розсікається об гострий край стінки цівки (стовбура). Флейтою зазвичай називають найпоширеніший у професійній музиці різновид флейт — поперечну флейту.
		+
		+	Флейта є одним з найдавніших музичних інструментів. Прабатьком флейти можна назвати звичайний свисток, що з'явився ще в древніх народів, і у ті часи був скоріше не музичним інструментом, а іграшкою або пристосуванням для виконання релігійних магічних обрядів, як наприклад, в індіанців Північної і Південної Америки, що виготовляли свистки з глини, кістки і дерева.
		+
		+	Перша знайдена флейта з кістки мала чотири отвори і була виготовлена неандертальцем.
		+
		+	== Різновиди флейт ==
		+	За принципом гри розрізняють поперечні, поздовжні та багатоцівкові флейти.
		+
		+
		+	<big>Флейта</big> (звичайна) — духовий інструмент, що використовується в симфонічних оркестрах. Виготовляється з срібно-цинкового сплаву, рідше — з дорогоцінних металів (срібло, платина, золото), інколи з чорного дерева — палісандр; складається з 3 частин: голова, велике коліно та мале коліно. Голова флейти має невеликий отвір (лабіум), у який вдувається повітря, в цьому ж отворі відбувається розсікання потоку повітря гострою кромкою. Музикант вдуває повітря поперек флейти, тому вона називається поперечною, або флейта-траверсо, на відміну від поздовжньої флейти, в яку дують під час гри як на кларнеті вздовж цівки. Існує безліч народних інструментів, що відносяться до поздовжніх флейт — сопілки, дудки, свирілі тощо.
		+
		+	Окрім вищезгаданого отвору на великому та малому колінах поперечна флейта має 14-16 отворів, які закриваються клапанами. Порядок прикладання пальців до отворів і клапанів називається аплікатурою. При усіх закритих отворах флейта дає найнижчий звук. Звуковий характер флейти — мелодійний, поетичний, але на думку деяких поціновувачів, у флейт, виготовлених з металу не вистачає теплоти. Сучасного вигляду флейта набула між 1832 та 1847 роками після реконструкції німецьким майстром Теобальдом Бемом. Флейта належить до групи дерев'яних інструментів за способом видобування звуку.
		+
		+	Діапазон флейти — від c1 (іноді h) до c4 (іноді f4). В оркестровій партитурі партії флейт записуються над усіма іншими оркестровими партіями.
		+
		+	<big>Флейта-піколо</big>
		+
		+	Мала флейта — різновид поперечної флейти, за конструкцією аналогічна до звичайної, але вдвічі менша і звучить на октаву вище, діапазон — від d2 до c5 (за реальним звучанням). У верхньому регістрі звучить надзвичайно пронизливо, виділяючись навіть в оркестровому tutti. Широко використовується в симфонічних та духових оркестрах.
		+
		+	<big>Альтова флейта</big>
		+	У строї G різновид поперечної флейти, вона за конструкцією аналогічна до звичайної, але у півтора раза більша і звучить на кварту нижче за звичайну. Використовується порівняно рідко.
		+
		+	Інші різновиди
		+	Існують також надзвичайно рідко вживані інструменти — басова флейта, що звучить на октаву нижче від звичайної, та ще більш екзотична — контрабасова флейта. Ці різновиди відрізняються також тим, що трубка в них для зручності гри зігнута.
		+
		+	<big>Блок-флейта</big>
		+
		+	Блок-флейту виробляють, як правило, з дерева або пластику. У блок-флейту дують поздовжньо, вдуваючи повітря в отвір розміщений на торці трубки. Поруч з цим отвором, подібно до пристрою свистка, розміщений вихідний отвір з гранню, яка розсікає повітря. На самій трубці теж є отвори, що закриваються пальцями для відтворення різних тонів. Існує кілька різновидів.
		+
		+	Використовуються як концертний інструмент, а також для початкового навчання дітей.
		+
		+	Саме для блокфлейти створена найбільша в історії музики збірка для духового інструмента соло (Jakob van Eyck. Fluyten Luust-hof).
		+
		+
		+
		+	== <big>Історія розвитку флейти</big> ==
		+
		+	У давньогрецькій міфології винахідником флейти вважається син Гефеста Ардан.
		+
		+	Найдавнішою формою флейти, мабуть, був свисток. Поступово у свисткових трубочках почали прорізати пальцеві отвори, перетворюючи простий свисток на свисткову флейту, на якій вже можна було виконувати музичні твори. Перші археологічні знахідки флейти датуються 35-40 тисяч років до нашої ери, таким чином флейта є одним з найдавніших музичних інструментів[1].
		+
		+	Найстаршою із коли-небудь знайдених флейт є фрагмент кістки молодого печерного ведмедя, з двома або чотирма дірочками, що була знайдена в печері Дів'є Бабе в Словенії і датується віком приблизно в 43,000 років тому. Однак, правдивість цього дискутується.[2][3] В 2008 інша флейта, вік якої датується в що найменш 35,000 років тому була знайдена в печері Холе Фелс біля міста Ульм, Німеччина.[4] Флейта з п'ятьма отворами має V-подібний мундштук і виконана із кіски крила птаха падальника. Дослідники, що брали участь у знахідці офіційно опублікували про своє відкриття в журналі Nature, в серпні 2009.[5] Ця знахідка крім того вважалася найстаршим знайденим музичним інструментом в історії,[6] доки не було переглянуто вік флейт знайдених в печері Geißenklösterle не показав, що вони можуть бути навіть старші за 42,000 — 43,000 років.[7]
		+
		+	Поздовжня флейта була відома в Єгипті ще п'ять тисяч років тому, і вона залишається основним духовим інструментом на всьому Близькому Сході. Поздовжня флейта, що має 5-6 пальцевих отворів і здатна до октавного передування, забезпечує повний музичний звукоряд, окремі інтервали усередині якого можуть мінятися, утворюючи різні лади за допомогою перехрещення пальців, закриття отворів наполовину, а також зміни напряму і сили дихання.
		+
		+	Поперечна флейта з 5-6 пальцевими отворами була відома у Китаї щонайменше 3 тисячі років тому, а в Індії і Японії — більше двох тисяч років тому. У Європі в період Середньовіччя були поширені, в основному, прості інструменти типу свистка (попередниці блок-флейти і флажолета), а також флейта поперечна, яка прийшла до Центральної Європи зі сходу через Балкани, де досі залишається найпоширенішим народним інструментом.
		+
		+	До кінця 17 століття поперечна флейта була вдосконалена французькими майстрами, серед яких виділяється Жак Оттетер, які, зокрема, додали до шести пальцевих отворів клапан ре-дієз для виконання повного хроматичного звукоряду. Маючи експресивніше звучання і високі технічні можливості, поперечна флейта незабаром витіснила подовжню (блок-флейту) і до кінця 18 століття зайняла міцне місце в симфонічному оркестрі і інструментальних ансамблях.
		+
		+	Між 1832 і 1847 роками Теобальд Бем вдосконалив інструмент, який відтоді вже відносно мало змінився. Він ввів такі найважливіші нововведення: 1) розмістив великі пальцеві отвори відповідно до акустичних принципів, а не до зручності виконання; 2) забезпечив інструмент системою клапанів і кілець, що допомагає закривати всі отвори; 3) використовував циліндричний канал старих часів, але з параболічною головкою, що поліпшило інтонацію і вирівняло звучання в різних регістрах; 4) перейшов на використання металу для виготовлення інструменту, що в порівнянні з дерев'яним інструментом підсилило блиск звучання. Флейти зазвичай виготовлялися зі срібла, хоча деякі виконавці все ще воліли використовувати дерев'яні; у 19 столітті були популярні також інструменти зі скла і слонової кістки.

← Попередня версія		Версія за 10:10, 31 березня 2023
Рядок 1:		Рядок 1:
	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]		[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]
		+	Фантазія фартух

← Попередня версія	Версія за 12:04, 27 березня 2023
Рядок 1:	Рядок 1:
−	+	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]

← Попередня версія		Версія за 20:57, 26 березня 2023
Рядок 1:		Рядок 1:
−	~~[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]~~	+

← Попередня версія		Версія за 02:15, 26 березня 2023
Рядок 1:		Рядок 1:
	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]		[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]
−	~~Тма, тми, ж. = Тьма. Мав велику тму ангелів. Гн. І. 16.~~
−	1. Глибока, суцільна темрява. Ніч чорна, мов туча, висить наді мною, Лякаючи тьмою своєю страшною (Павло Грабовський, I, 1959, 195); Небо непомітно темніло разом із дощем, поки сірість не перейшла в тьму (Гнат Хоткевич, II, 1966, 273); Тишина кругом безкрая. Ми йдемо у тьмі алей. І закохано співає щось троянді соловей (Володимир Сосюра, II, 1958, 52); Все було окутане чорною, непроглядною тьмою (Олесь Гончар, III, 1959, 191); * Образно. — Хоч зникла тьма з очей моїх, зате лягла на душу. Ти чорний камінь там поклав, — повік його не зрушу (Леся Українка, I, 1951, 413); // Про темне, неосвітлене місце. Під скелею в тьмі, у печалі задумана квітка зросла (Володимир Сосюра, II, 1958, 53); // перен. Невідомість, незнання. Чужа душа, давно сказали, повита тьмою для усіх (Володимир Сосюра, II, 1958, 135). 2. Велика кількість, дуже багато кого-, чого-небудь. Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених (Іван Котляревський, I, 1952, 91); Сам урядник, видно, штукар великий та балагур, знає тьму анекдотів (Степан Васильченко, Незібр. тв., 1941, 174); Мовби листя зелених улітку дібров, Ще увечері маяли тьми корогов, Мовби листя дібров, коли осінь подме, Все те вранці було і зів'яле й німе (Микола Зеров, Вибр., 1966, 439);

← Попередня версія		Версія за 02:11, 26 березня 2023
Рядок 1:		Рядок 1:
	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]		[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність]]
		+	Тма, тми, ж. = Тьма. Мав велику тму ангелів. Гн. І. 16.
		+	1. Глибока, суцільна темрява. Ніч чорна, мов туча, висить наді мною, Лякаючи тьмою своєю страшною (Павло Грабовський, I, 1959, 195); Небо непомітно темніло разом із дощем, поки сірість не перейшла в тьму (Гнат Хоткевич, II, 1966, 273); Тишина кругом безкрая. Ми йдемо у тьмі алей. І закохано співає щось троянді соловей (Володимир Сосюра, II, 1958, 52); Все було окутане чорною, непроглядною тьмою (Олесь Гончар, III, 1959, 191); * Образно. — Хоч зникла тьма з очей моїх, зате лягла на душу. Ти чорний камінь там поклав, — повік його не зрушу (Леся Українка, I, 1951, 413); // Про темне, неосвітлене місце. Під скелею в тьмі, у печалі задумана квітка зросла (Володимир Сосюра, II, 1958, 53); // перен. Невідомість, незнання. Чужа душа, давно сказали, повита тьмою для усіх (Володимир Сосюра, II, 1958, 135). 2. Велика кількість, дуже багато кого-, чого-небудь. Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених (Іван Котляревський, I, 1952, 91); Сам урядник, видно, штукар великий та балагур, знає тьму анекдотів (Степан Васильченко, Незібр. тв., 1941, 174); Мовби листя зелених улітку дібров, Ще увечері маяли тьми корогов, Мовби листя дібров, коли осінь подме, Все те вранці було і зів'яле й німе (Микола Зеров, Вибр., 1966, 439);