Isdomanova.fpmv16: pvsyb

2016-10-20T03:04:01Z

pvsyb

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Жаліти, -лію, -єш, '''''гл. ''1) Жалѣть, сожалѣть. ''Хто любить ревне жаліє певне. ''Ном. № 8781. ''Жа...

2012-08-29T20:16:38Z

Створена сторінка: '''Жаліти, -лію, -єш, '''''гл. ''1) Жалѣть, сожалѣть. ''Хто любить ревне жаліє певне. ''Ном. № 8781. ''Жа...

Нова сторінка

'''Жаліти, -лію, -єш, '''''гл. ''1) Жалѣть, сожалѣть. ''Хто любить ревне жаліє певне. ''Ном. № 8781. ''Жалій мене, мій батеньку: милий покидає. ''Чуб. V. 99. 2) Беречь, хранить, жалѣть. ''Не жалій ухналя, бо підкову загубиш. ''Ном. № 4674. ''Хто чужого не жаліє, той і свого не іміє. ''Ном. № 14053.
[[Категорія:Жа]]

← Попередня версія		Версія за 03:04, 20 жовтня 2016
Рядок 1:		Рядок 1:
−	'''Жаліти, -~~лію~~, -єш, ~~'''''~~гл. ''1) Жалѣть, сожалѣть. ''Хто любить ревне жаліє певне. ''Ном. № 8781. ''Жалій мене, мій батеньку: милий покидає. ''Чуб. V. 99. 2) Беречь, хранить, жалѣть. ''Не жалій ухналя, бо підкову загубиш. ''Ном. № 4674. ''Хто чужого не жаліє, той і свого не іміє. ''Ном. № 14053.	+	''' Жаліти '''
−	[[~~Категорія~~:Жа]]	+
		+	== Словник Грічненка ==
		+	''''Жалі́ти, -лі́ю, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть. Хто любить ревне — жаліє певне. Ном. № 8781. Жалій мене, мій батеньку: милий покидає. Чуб. V. 99. 2) Беречь, хранить, жалѣть. Не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Ном. № 4674. Хто чужого не жаліє, той і свого не іміє. Ном. № 14053.
		+
		+	== Сучасні словники ==
		+	=== Словник української мови Академічний тлумачний словник ===
		+	ЖАЛІТИ, ію, ієш, недок.
		+	1. перех. і без додатка. Відчувати жалість, співчуття до кого-небудь. Ві любе [любить], жаліє, шанує, Серденьком зве і голубе [голубить], й милує (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 340); Він не тільки жалів тепер Марію, а й пишався нею і часом картав себе за те, що колись під Одесою хотів забрати її з фронту, послати в глибокий тил (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 405); — В наймах батька не жаліють (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 120).
		+	2. неперех. Нарікати на що-небудь, уболівати за чимось, за щось; шкодувати, жалкувати. Тепер більш ніж коли жалію, що нема в мене публіцистичного талану (Леся Українка, V, 1956, 272); [Ніна:] Скажіть прямо, що ви закохалися в це дурне дівчисько і жалієте, що не можете її догнати (Іван Кочерга, II, 1956, 11).
		+	♦ Жаліти на себе — бути незадоволеним собою, нарікати на себе. — Я сама себе винувачу, сама на себе жалію і нічого не враю з собою! (Панас Мирний, III, 1954, 175).
		+	3. перех. Берегти, оберігати кого-, що-небудь. Пустився в бійку — чуба не жалій! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 266); — Ох, — каже [лисиця], — як не гріх котам Таких малесеньких, безвинних [пташок] не жаліти! (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 165);
		+	// Неохоче витрачати що-небудь; шкодувати, жалкувати. — А ти, кажеш, літом і свічки не світиш! Жалієш грошей (Панас Мирний, IV, 1955, 128); Любити Вітчизну, любити завжди, поля її росні, зелені сади і їй не жаліти за дні молоді ні крові у битві, ні поту в труді (Володимир Сосюра, Поезії, 1950, 314).
		+	♦ Не жаліти [своїх] ніг — ходити, бігати, не зважаючи на втому. Катря не жаліла своїх ніг: скільки хапало духу, мчалася, спотикалася об груду (Панас Мирний, IV, 1955, 305); Рук (сил) не жаліти — робити що-небудь з повною віддачею. — Ану, до ліса, до роботи! А живо, не жалійте рук (Іван Франко, X, 1954, 319); Гей, працюй! Не гуляй!.. Сил не жаліючи, — бий! Бий [молотом]! (Павло Тичина, I, 1946, 207).
		+
		+	=== Фразеологічний словник української мови ===
		+
		+	ЖАЛІТИ
		+
		+	не жалі́ти (не жалкува́ти) (свої́х) ніг. Дуже багато ходити, бігати, незважаючи на втому. Катря не жаліла своїх ніг: скільки хапало духу, мчалася, спотикалася об груду, падала у високі кучугури снігу (Панас Мирний); Попереду в’ється дорога, якою судилося йти, не жалкуючи ніг (М. Упеник).
		+
		+	не жалі́ти рук (сил). Працювати, робити що-небудь з великим напруженням, з найбільшою віддачею. Як вона (Пріська) рук не жаліла, обмазуючи та обліплюючи хату, щоб і холод не заходив зимою (Панас Мирний); Он уже помітили його роботу розумні люди, уже й молоком дарують, бо він таки рук не жаліє і не з лінивих (Григорій Тютюнник); П’єса пройшла з таким успіхом, що після завіси глядачі кинулись на сцену й почали, не жаліючи рук, качати своїх перших артистів (М. Стельмах).
		+
		+	== Ілюстрації ==
		+
		+	== Див.також ==
		+	[http://Словник%20української%20мови <a href="http://hrinchenko.com//slovar/znachenie-slova/14787-zhality.html" title="ЖАЛІТИ. Словник української мови Б.Грінченка.">ЖАЛІТИ. Словник української мови Б.Грінченка.</a>] [http://Академічний%20тлумачний%20словник http://sum.in.ua/s/Zhality]

Жаліти - Історія редагувань

Isdomanova.fpmv16: pvsyb

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Жаліти, -лію, -єш, '''''гл. ''1) Жалѣть, сожалѣть. ''Хто любить ревне жаліє певне. ''Ном. № 8781. ''Жа...