Жаль - Історія редагувань

Ossemenenko.gi14 в 20:59, 20 листопада 2017

2017-11-20T20:59:53Z

Ossemenenko.gi14 в 20:25, 20 листопада 2017

2017-11-20T20:25:59Z

Ossemenenko.gi14 в 20:21, 20 листопада 2017

2017-11-20T20:21:14Z

Ossemenenko.gi14 в 20:09, 20 листопада 2017

2017-11-20T20:09:37Z

Ossemenenko.gi14 в 16:15, 20 листопада 2017

2017-11-20T16:15:13Z

Ossemenenko.gi14 в 16:14, 20 листопада 2017

2017-11-20T16:14:15Z

Ossemenenko.gi14 в 16:12, 20 листопада 2017

2017-11-20T16:12:26Z

Ossemenenko.gi14 в 16:11, 20 листопада 2017

2017-11-20T16:11:05Z

Ossemenenko.gi14 в 16:09, 20 листопада 2017

2017-11-20T16:09:58Z

Ossemenenko.gi14 в 16:08, 20 листопада 2017

2017-11-20T16:08:36Z

← Попередня версія		Версія за 20:59, 20 листопада 2017
Рядок 48:		Рядок 48:
	{{#ev:youtube\|8_zApomYTqU}}.		{{#ev:youtube\|8_zApomYTqU}}.

−	~~==Див. також==~~

−	~~==Джерела та література==~~
−
−	~~==Зовнішні посилання==~~

	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]]		[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]]

@@ Рядок 41: / Рядок 41: @@
 |- valign="top"
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Sum20.11.jpg|x140px]]
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kot20.11.jpg|x140px]]
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 |}
 ==Медіа==
 ==Див. також==

@@ Рядок 36: / Рядок 36: @@
 '''ма́ти (чу́ти) жаль до кого, заст.''' Відчувати незадоволення ким-небудь; нарікати, ображатися, сердитися на когось. Схудла (дівка), мовчить і до батька жаль має. А він чим винен? (М. Коцюбинський); — Я чув жаль до себе, до вас, до матері (О. Кобилянська); Марта чула жаль до Антона: він її обдурив. Затаїв скарб, цінне щось, на що мала і вона право (М. Коцюбинський).
-==Сучасні словники==
-Тлумачення слова у сучасних словниках
 ==Ілюстрації==
 {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 |- valign="top"
-|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Sum20.11.jpg|x140px]]
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]

← Попередня версія		Версія за 20:09, 20 листопада 2017
Рядок 35:		Рядок 35:

	'''ма́ти (чу́ти) жаль до кого, заст.''' Відчувати незадоволення ким-небудь; нарікати, ображатися, сердитися на когось. Схудла (дівка), мовчить і до батька жаль має. А він чим винен? (М. Коцюбинський); — Я чув жаль до себе, до вас, до матері (О. Кобилянська); Марта чула жаль до Антона: він її обдурив. Затаїв скарб, цінне щось, на що мала і вона право (М. Коцюбинський).		'''ма́ти (чу́ти) жаль до кого, заст.''' Відчувати незадоволення ким-небудь; нарікати, ображатися, сердитися на когось. Схудла (дівка), мовчить і до батька жаль має. А він чим винен? (М. Коцюбинський); — Я чув жаль до себе, до вас, до матері (О. Кобилянська); Марта чула жаль до Антона: він її обдурив. Затаїв скарб, цінне щось, на що мала і вона право (М. Коцюбинський).
		+
		+	==Сучасні словники==
		+	Тлумачення слова у сучасних словниках
		+	==Ілюстрації==
		+	{\| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
		+	\|- valign="top"
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Photoicon.png\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Photoicon.png\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Photoicon.png\|x140px]]
		+	\|style="width:20%; padding-top:1em;"\| [[Зображення:Photoicon.png\|x140px]]
		+	\|}
		+
		+	==Медіа==
		+
		+	==Див. також==
		+
		+	==Джерела та література==
		+
		+	==Зовнішні посилання==
		+
		+	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]]
		+	[[Категорія:Слова 2017 року]]

@@ Рядок 13: / Рядок 13: @@
   На [превеликий] жаль, вставне словоспол. — виражає жалкування з приводу чого-небудь. На превеликий жаль, у мене нема знайомих в Кишиневі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 258); Дід зітхнув. На жаль, тут не було ніяких сумнівів: донька не повернеться (Юрій Яновський, I, 1958, 562).
 ♦ Жалю додавати — збільшувати переживання, тугу, печаль. В Путивлі граді вранці-рано Співає, плаче Ярославна, Як та зозуленька кує, Словами жалю додає (Тарас Шевченко, II, 1953, 336); Жаль [живий] бере (взяв, проймає, пройняв) [за серце]; Жаль огортає (огорнув, обняв) кого — стає дуже важко кому-небудь, охоплює туга, сум, почуття скорботи когось. Аж жаль бере, як розказать: З Овечок перше вовну драли, А далі м'яса забажали, Та й ну щодня Овець качать (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 97); Жаль пройняв Максима, як він побачив, що свого б'ють (Панас Мирний, II, 1954, 129); Харитю живий жаль бере за серце (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 16); Почав мій Данило в дорогу зряджатись. Такий-то жаль мене обняв, як проводила його за село (Марко Вовчок, I, 1955, 63); Завдавати (завдати) жалю кому — засмучувати кого-небудь, наводити тугу, печаль на когось. Шумить діброва на горі, та тільки жалю мені завдає (Нечуй-Левицький, II, 1956, 325).
 '''2.''' Співчутливе ставлення до чийого-небудь горя, переживання; жалість, співчуття. Тільки в серці збиралась ненависть до Петра та жаль до Насті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 23).
 '''3.''' перев. мн. Незадоволення з приводу чого-небудь: скарги, нарікання. Недомовлені гіркії жалі В рідній пісні почув я колись (Леся Українка, I, 1951, 349); Туди [в серце] складав він всі теплі слова, всі жалі і всі прощення, які мав пронести крізь найстрашніші вогнища війни (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 100).
 ♦ Мати (чути) жаль до кого — бути незадоволеним ким-небудь, нарікати на когось. Була дівка, як огірочок, а стала, немов черниця. Схудла, мовчить і до батька жаль має. А він чим винен? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 33); — Я чув жаль до себе, до вас, до матері (Ольга Кобилянська, III, 1956, 228).

@@ Рядок 10: / Рядок 10: @@
 '''--ЖАЛЬ 1, жалю, чол.--'''
-. Важкий настрій, що викликається якоюсь невдачею, горем і т. ін.; сум, печаль, скорбота. І жаль, і горе, і кохання — все заразом піднялось в її душі й неначе затопило всю її душу слізьми (Нечуй-Левицький, II, 1955, 238); Ой із журби та із жалю.. Погуляю понад морем Та розважу своє горе (Тарас Шевченко, II, 1953, 152); Великий жаль за рідною матір'ю проніс через усе своє життя Коста Хетагуров (Павло Тичина, III, 1957, 409).
+'''1.''' Важкий настрій, що викликається якоюсь невдачею, горем і т. ін.; сум, печаль, скорбота. І жаль, і горе, і кохання — все заразом піднялось в її душі й неначе затопило всю її душу слізьми (Нечуй-Левицький, II, 1955, 238); Ой із журби та із жалю.. Погуляю понад морем Та розважу своє горе (Тарас Шевченко, II, 1953, 152); Великий жаль за рідною матір'ю проніс через усе своє життя Коста Хетагуров (Павло Тичина, III, 1957, 409).
   На [превеликий] жаль, вставне словоспол. — виражає жалкування з приводу чого-небудь. На превеликий жаль, у мене нема знайомих в Кишиневі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 258); Дід зітхнув. На жаль, тут не було ніяких сумнівів: донька не повернеться (Юрій Яновський, I, 1958, 562).
 ♦ Жалю додавати — збільшувати переживання, тугу, печаль. В Путивлі граді вранці-рано Співає, плаче Ярославна, Як та зозуленька кує, Словами жалю додає (Тарас Шевченко, II, 1953, 336); Жаль [живий] бере (взяв, проймає, пройняв) [за серце]; Жаль огортає (огорнув, обняв) кого — стає дуже важко кому-небудь, охоплює туга, сум, почуття скорботи когось. Аж жаль бере, як розказать: З Овечок перше вовну драли, А далі м'яса забажали, Та й ну щодня Овець качать (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 97); Жаль пройняв Максима, як він побачив, що свого б'ють (Панас Мирний, II, 1954, 129); Харитю живий жаль бере за серце (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 16); Почав мій Данило в дорогу зряджатись. Такий-то жаль мене обняв, як проводила його за село (Марко Вовчок, I, 1955, 63); Завдавати (завдати) жалю кому — засмучувати кого-небудь, наводити тугу, печаль на когось. Шумить діброва на горі, та тільки жалю мені завдає (Нечуй-Левицький, II, 1956, 325).
-. Співчутливе ставлення до чийого-небудь горя, переживання; жалість, співчуття. Тільки в серці збиралась ненависть до Петра та жаль до Насті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 23).
+'''2.''' Співчутливе ставлення до чийого-небудь горя, переживання; жалість, співчуття. Тільки в серці збиралась ненависть до Петра та жаль до Насті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 23).
-. перев. мн. Незадоволення з приводу чого-небудь: скарги, нарікання. Недомовлені гіркії жалі В рідній пісні почув я колись (Леся Українка, I, 1951, 349); Туди [в серце] складав він всі теплі слова, всі жалі і всі прощення, які мав пронести крізь найстрашніші вогнища війни (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 100).
+'''3.''' перев. мн. Незадоволення з приводу чого-небудь: скарги, нарікання. Недомовлені гіркії жалі В рідній пісні почув я колись (Леся Українка, I, 1951, 349); Туди [в серце] складав він всі теплі слова, всі жалі і всі прощення, які мав пронести крізь найстрашніші вогнища війни (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 100).
 ♦ Мати (чути) жаль до кого — бути незадоволеним ким-небудь, нарікати на когось. Була дівка, як огірочок, а стала, немов черниця. Схудла, мовчить і до батька жаль має. А він чим винен? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 33); — Я чув жаль до себе, до вас, до матері (Ольга Кобилянська, III, 1956, 228).
@@ Рядок 28: / Рядок 28: @@
 '''ЖАЛЬ'''
-душа́ огорта́ється (пройма́ється) жа́лем (ту́гою) чия. Хто-небудь сповнений якимcь почуттям, глибоко вражений, схвильований. Важким жалем огорнулась Михайлова душа при звістці, що комісар Антоненко зовсім зліг (Ю. Збанацький); (Василь:) Коли б ти (Марусю) знала, .. яким жалем проймається душа моя, що так безневинно спакощено життя твоє (Панас Мирний).
+'''душа́ огорта́ється''' (пройма́ється) жа́лем (ту́гою) чия. Хто-небудь сповнений якимcь почуттям, глибоко вражений, схвильований. Важким жалем огорнулась Михайлова душа при звістці, що комісар Антоненко зовсім зліг (Ю. Збанацький); (Василь:) Коли б ти (Марусю) знала, .. яким жалем проймається душа моя, що так безневинно спакощено життя твоє (Панас Мирний).
-душа́ (се́рце) рве́ться. 1. чия (чиє), у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає за щось, страждає від чогось. Разом з піснею (Вутанька) вже мовби переливалася в інший, нетутешній світ. Ллються сльози, рветься душа; а вона виводить все вище й вище (О. Гончар). се́рце рве́ться з жалю́ (від розпу́ки). — Сльози течуть по його обличчю, серце маленьке рветься з жалю, а Дмитрик біжить усе далі і нічого не бачить перед собою (М. Коцюбинський); Андрій стояв ні живий, ні мертвий, видно було, що серце його рвалось від розпуки (Ю. Збанацький). 2. куди, за ким—чим, до кого—чого. Хто-небудь нестримно прагне кудись, до когось—чогось. Душа його (художника) рветься на південь (М. Коцюбинський); Серце мліє, смутні думки летять у невідомий край, а за ними рветься й душа, бо немає для неї притулку на землі (О. Стороженко); Те, що вчора здавалось особливо принадним, сьогодні втрачало свою красу, і вже до іншог
+'''душа́ (се́рце) рве́ться.''' 1. чия (чиє), у кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає за щось, страждає від чогось. Разом з піснею (Вутанька) вже мовби переливалася в інший, нетутешній світ. Ллються сльози, рветься душа; а вона виводить все вище й вище (О. Гончар). се́рце рве́ться з жалю́ (від розпу́ки). — Сльози течуть по його обличчю, серце маленьке рветься з жалю, а Дмитрик біжить усе далі і нічого не бачить перед собою (М. Коцюбинський); Андрій стояв ні живий, ні мертвий, видно було, що серце його рвалось від розпуки (Ю. Збанацький). 2. куди, за ким—чим, до кого—чого. Хто-небудь нестримно прагне кудись, до когось—чогось. Душа його (художника) рветься на південь (М. Коцюбинський); Серце мліє, смутні думки летять у невідомий край, а за ними рветься й душа, бо немає для неї притулку на землі (О. Стороженко); Те, що вчора здавалось особливо принадним, сьогодні втрачало свою красу, і вже до іншог
-ма́ти (чу́ти) жаль до кого, заст. Відчувати незадоволення ким-небудь; нарікати, ображатися, сердитися на когось. Схудла (дівка), мовчить і до батька жаль має. А він чим винен? (М. Коцюбинський); — Я чув жаль до себе, до вас, до матері (О. Кобилянська); Марта чула жаль до Антона: він її обдурив. Затаїв скарб, цінне щось, на що мала і вона право (М. Коцюбинський).
+'''ма́ти (чу́ти) жаль до кого, заст.''' Відчувати незадоволення ким-небудь; нарікати, ображатися, сердитися на когось. Схудла (дівка), мовчить і до батька жаль має. А він чим винен? (М. Коцюбинський); — Я чув жаль до себе, до вас, до матері (О. Кобилянська); Марта чула жаль до Антона: він її обдурив. Затаїв скарб, цінне щось, на що мала і вона право (М. Коцюбинський).

@@ Рядок 8: / Рядок 8: @@
 ===[http://sum.in.ua/]===
 '''Академічний тлумачний словник'''
 --ЖАЛЬ 1, жалю, чол.--
 . Важкий настрій, що викликається якоюсь невдачею, горем і т. ін.; сум, печаль, скорбота. І жаль, і горе, і кохання — все заразом піднялось в її душі й неначе затопило всю її душу слізьми (Нечуй-Левицький, II, 1955, 238); Ой із журби та із жалю.. Погуляю понад морем Та розважу своє горе (Тарас Шевченко, II, 1953, 152); Великий жаль за рідною матір'ю проніс через усе своє життя Коста Хетагуров (Павло Тичина, III, 1957, 409).
@@ Рядок 19: / Рядок 20: @@
 ===[http://hohlopedia.org.ua/slovnyk_synonimiv_karavanskogo]===
 '''Словник синонімів Караванського'''
 сум, туга, скорбота; (до кого) співчуття, жалісливість, ЖАЛІСТЬ; ПР. СЛ. жалко, шкода; мн. ЖАЛІ, нарікання, бідкання, скарги.
 ===[http://slovopedia.org.ua/49/53398/357442.html]===
 '''Фразеологічний словник української мови'''
 ЖАЛЬ