Діти - Історія редагувань

Aydobryden.fpmv16 в 22:01, 23 жовтня 2016

2016-10-23T22:01:15Z

Matasar.ei: Замінено вміст на «'''Діти, -ся. '''См. '''Дівати, -ся. ''' Категорія:Ді»

2012-08-15T21:55:19Z

Замінено вміст на «'''Діти, -ся. '''См. '''Дівати, -ся. ''' Категорія:Ді»

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Діти, -тей, '''''с. мн. ''отъ '''дитя'''. Дѣти. ''Діти! діти! Добре з вами в літі, а зімувати горюва...

2012-08-15T21:55:17Z

Створена сторінка: '''Діти, -тей, '''''с. мн. ''отъ '''дитя'''. Дѣти. ''Діти! діти! Добре з вами в літі, а зімувати горюва...

Нова сторінка

'''Діти, -тей, '''''с. мн. ''отъ '''дитя'''. Дѣти. ''Діти! діти! Добре з вами в літі, а зімувати горювати. ''Ном. № 557. ''Прийми, мила, хоч малії діти! Ой не хочу я дітей приймати, будеш, милий, і сам годувати. ''Мет. 266. '''З дітей виходити'''. Выходить изъ дѣтскаго возраста. ''Діла небагато в Насті: ще тоді вона з дітей виходила. ''МВ. II. 36. Ум. '''Дітки, дітоньки, діточки. '''''Твої дітоньки плачуть, їстоньки хочуть. ''Ном. № 337. ''Дітки, ще короткий час я з вами. ''Єв. І. XIII. 33. ''Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатися. ''МВ. II. 17.
[[Категорія:Ді]]

← Попередня версія		Версія за 22:01, 23 жовтня 2016
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Діти, -ся. '''См. '''Дівати, -ся. '''		'''Діти, -ся. '''См. '''Дівати, -ся. '''
	[[Категорія:Ді]]		[[Категорія:Ді]]
		+	''ДІВАТИСЯ'', аюся, аєшся, недок., ДІТИСЯ, дінуся, дінешся; наказ. сп. дінься; док.
		+	1. Безслідно, несподівано і т. ін. зникати, переміщатися. Де ж човен дівався; де плавле [плаває] мій мілий? (Євген Гребінка, I, 1957, 83); Все йде, все минає — і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? (Тарас Шевченко, I, 1951, 75);
		+	// Ховатися, рятуючись від кого-, чого-небудь. — Дивишся та лупаєш очима, і не знаєш, куди від них [циган] дітись (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 15); А туман, неначе ворог, Закриває море.. І тьмою німою Оповиє тобі душу, Й не знаєш, де дітись (Тарас Шевченко, II, 1953, 178).
		+	♦ Ніде (нікуди, нема куди) діватися (дітися) — не мати ніякого виходу з прикрого становища, кращої перспективи на що-небудь. Всі кажуть: треба заплатить. Віддав я копу — ніде дітись... Та вже ж було на що й дивитись (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 81); — Думаєш, туди [на заробітки] люди йдуть щастя шукати? Ідуть, як уже край прийде, як ніде вже дітись (Андрій Головко, II, 1957, 422).
		+	2. Знаходити собі місце, притулок. — Де ми будем діватися з нашими.. сльозами, ..де притулимося, аби нам тепло було?! (Василь Стефаник, III, 1954, 233).
		+	=== ''ДІВАТИ'' ===
		+	,аю, аєш, недок., ДІТИ, діну, дінеш; наказ. сп. дінь; док., перех.
		+	1. Знаходити для кого-, чого-небудь місце, притулок і т. ін. [Ромодан:] А куди ці овочі діваєте? (Олександр Корнійчук, II, 1955, 288); Росте Марко. Старі мої Не знають, де діти, Де посадить, де положить І що з ним робити (Тарас Шевченко, I, 1951, 314); — Треба нам зараз десь діти того [украденого] мішка, бо ти будеш сидіти.. в тюрмі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 276); — Отож, гляди мені! Де ти дів листа? (Андрій Головко, II, 1957, 146);
		+	// Відсилати, відправляти або знищувати кого-, що-небудь, щоб позбутися. Прийшла Челядкам думка злая, Щоб ворога [півня] де-небудь діть (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 153).
		+	2. Використовувати, витрачати. Оттак і з тим буває, Хто чорт-зна де добро своє діває (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 63); — А де це ти, Насте, діла котлети? (Нечуй-Левицький, III, 1956, 263); [Марина:] Ой, Оксано, Оксано. Силу свою не маєш куди діти (Олександр Корнійчук, II, 1955, 112).
		+	♦ Де (куди) дівати (діти) день (час, силу і т. ін.) — що робити, за що братися. Але що ж маю робити, ..треба ж кудись час дівати (Леся Українка, V, 1956, 38); — Треба надумати, де то його цілісінький день діти, — насміхається Федір, продираючи очі (Панас Мирний, IV, 1955, 230); Не знати, де дівати (діти) очі (від сорому і т. ін.) — бути дуже засоромленим, переживати свою провину, незручне становище перед ким-небудь. Микола порізав шматки сала на четвертини, понизав їх на мотузок і почепив осавулисі на шию. Осавулиха йшла і не знала, де діти очі од сорому (Нечуй-Левицький, II, 1956, 191); Ніде правди діти; Де правду діти — треба сказати правду, правду (по правді) кажучи. Зійшлися судді, стали розбирать: Коли і як воно, і що їй присудити? Як не мудруй, а правди ніде діти, Кінців не можна поховать… (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 74); Ніде правди діти, є ще товариші, які хотіли б додержувати все від держави готовеньким (Радянська Україна, 10.I 1961, 3).
		+	Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 296.

← Попередня версія		Версія за 21:55, 15 серпня 2012
Рядок 1:		Рядок 1:
−	'''Діти, -~~тей, '''''с. мн~~. ~~''отъ '''дитя~~'''~~. Дѣти~~. '~~'Діти! діти! Добре з вами в літі, а зімувати горювати. ''Ном. № 557.~~ ''~~Прийми~~, ~~мила, хоч малії діти! Ой не хочу я дітей приймати, будеш, милий, і сам годувати~~. ''~~Мет. 266.~~ '''З дітей виходити'''. Выходить изъ дѣтскаго возраста. ''Діла небагато в Насті: ще тоді вона з дітей виходила. ''МВ. II. 36. Ум. '''Дітки, дітоньки, діточки. '''''Твої дітоньки плачуть, їстоньки хочуть. ''Ном. № 337. ''Дітки, ще короткий час я з вами. ''Єв. І. XIII. 33. ''Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатися. ''МВ. II. 17.	+	'''Діти, -ся. '''См. '''Дівати, -ся. '''
	[[Категорія:Ді]]		[[Категорія:Ді]]