Дражнити - Історія редагувань

Vsvorobei.pi17 в 18:14, 26 листопада 2017

2017-11-26T18:14:43Z

Vsvorobei.pi17 в 18:12, 26 листопада 2017

2017-11-26T18:12:52Z

Vsvorobei.pi17 в 17:59, 26 листопада 2017

2017-11-26T17:59:31Z

Vsvorobei.pi17 в 17:57, 26 листопада 2017

2017-11-26T17:57:56Z

Vsvorobei.pi17 в 17:41, 26 листопада 2017

2017-11-26T17:41:49Z

T.holovatenko: Скасування редагування № 180243 користувача D.buchynska (обговорення)

2017-11-26T13:34:00Z

Скасування редагування № 180243 користувача D.buchynska (обговорення)

D.buchynska в 12:28, 21 листопада 2017

2017-11-21T12:28:16Z

Vsvorobei.pi17 в 18:30, 19 листопада 2017

2017-11-19T18:30:06Z

Vsvorobei.pi17 в 18:18, 19 листопада 2017

2017-11-19T18:18:05Z

Vsvorobei.pi17 в 18:17, 19 листопада 2017

2017-11-19T18:17:13Z

@@ Рядок 4: / Рядок 4: @@
   * ДРАЖНИ́ТИ, дражню, дражниш, дражнюся.
 [[Файл:Дражнити.jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]
-. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити.Скільки я не намагавсь, як не дражнив їх [бджіл], так ні одна чомусь мене й не вкусила (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 464); Максимові подобалося дражнити її [дівчинку], перекривляючи обличчя, показуючи язика (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 63).
+. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити.
-. ким, чим. Насміхатися з кого-небудь, придумуючи образливі прізвиська. Серед усієї челяді його й за чоловіка не вважали, дражнили його куркою (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, ).
+Скільки я не намагавсь, як не дражнив їх [бджіл], так ні одна чомусь мене й не вкусила (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 464); Максимові подобалося дражнити її [дівчинку], перекривляючи обличчя, показуючи язика (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 63).
-. Викликати почуття незадоволення, досади, гніву, злості; дратувати. Мене починала дражнити і ся розмова, і спека; З-під гарби долітав один і той же звук, який дражнив усіх.
+. ким, чим. Насміхатися з кого-небудь, придумуючи образливі прізвиська.
-. Збуджувати, посилювати, загострювати яке-небудь бажання, почуття; дратувати. Дівочі хори неначе граються, жартують, дражнять хлопців чудовими голосами (Нечуй-Левицький, III, 1956,); Гості не квапляться їсти, хоч тепер більше, як будь-коли, дражнять кожного ці смачні страви перед очима (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951);
+Серед усієї челяді його й за чоловіка не вважали, дражнили його куркою (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, ).
-//  Діяти на людський організм у цілому або на окремий орган. Стікаючи вниз по камінцях, дражнила [вода] його слух своїм солодким дзюрчанням (Іван Франко, VIII, 1952, 366); Зелена цибуля дражнила наркотично нерви (Нечуй-Левицький, III, 1956, 106).
+. Викликати почуття незадоволення, досади, гніву, злості; дратувати.
 * ДРАТУВА́ТИ когось (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ,ДРАТУВА́ТИСЯ,ДРАЖНИ́ТИСЯ,ДРАЗНИ́ТИ,РОЗДРА́ЗНЮВАТИ,ДРАЗНИ́ТИ,ДРОЧИ́ТИСЯ,РОЗДРО́ЧУВА,ГРА́ТИ НА НЕ́РВАХУ кого,ШКИЛЮВА́ТИ діал.;ГВАЛТУВА́ТИ. - .: подратува́ти, роздратува́ти, роздражни́ти, подражни́ти, роздразни́ти, подразни́ти, роздрочи́ти.
     Прикладом може бути:

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
+    ••Словник Грінченка
   * ДРАЖНИ́ТИ, дражню, дражниш, дражнюся.
 [[Файл:Дражнити.jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]

@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 [[Файл:Дражнити.jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]
 . Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити.Скільки я не намагавсь, як не дражнив їх [бджіл], так ні одна чомусь мене й не вкусила (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 464); Максимові подобалося дражнити її [дівчинку], перекривляючи обличчя, показуючи язика (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 63).
-. ким, чим. Насміхатися з кого-небудь, придумуючи образливі прізвиська. Кайдашиха, котру тепер на селі дражнили безокою економшею, сердилась на Мотрю (Нечуй-Левицький); Серед усієї челяді його й за чоловіка не вважали, дражнили його куркою (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, ).
+. ким, чим. Насміхатися з кого-небудь, придумуючи образливі прізвиська. Серед усієї челяді його й за чоловіка не вважали, дражнили його куркою (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, ).
-. Викликати почуття незадоволення, досади, гніву, злості; дратувати. Мене починала дражнити і ся розмова, і спека (Леся Українка, III, 1952, ); З-під гарби долітав один і той же звук, який дражнив усіх (Григорій Тютюнник, Вир, 1960).
+. Викликати почуття незадоволення, досади, гніву, злості; дратувати. Мене починала дражнити і ся розмова, і спека; З-під гарби долітав один і той же звук, який дражнив усіх.
 . Збуджувати, посилювати, загострювати яке-небудь бажання, почуття; дратувати. Дівочі хори неначе граються, жартують, дражнять хлопців чудовими голосами (Нечуй-Левицький, III, 1956,); Гості не квапляться їсти, хоч тепер більше, як будь-коли, дражнять кожного ці смачні страви перед очима (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951);
 //  Діяти на людський організм у цілому або на окремий орган. Стікаючи вниз по камінцях, дражнила [вода] його слух своїм солодким дзюрчанням (Іван Франко, VIII, 1952, 366); Зелена цибуля дражнила наркотично нерви (Нечуй-Левицький, III, 1956, 106).

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-  * ДРАЖНИ́ТИ, дражню, дражниш, недок., перех., розм.
 [[Файл:Дражнити.jpg|200px|thumb|left|Підпис під зображенням]]
-. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити. Він махав позад себе палицею і ще гірше дражнив нею собак (Нечуй-Левицький, II, 1956, 35); Скільки я не намагавсь, як не дражнив їх [бджіл], так ні одна чомусь мене й не вкусила (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 464); Максимові подобалося дражнити її [дівчинку], перекривляючи обличчя, показуючи язика (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 63).
+. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити.Скільки я не намагавсь, як не дражнив їх [бджіл], так ні одна чомусь мене й не вкусила (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 464); Максимові подобалося дражнити її [дівчинку], перекривляючи обличчя, показуючи язика (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 63).
 . ким, чим. Насміхатися з кого-небудь, придумуючи образливі прізвиська. Кайдашиха, котру тепер на селі дражнили безокою економшею, сердилась на Мотрю (Нечуй-Левицький); Серед усієї челяді його й за чоловіка не вважали, дражнили його куркою (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, ).
 . Викликати почуття незадоволення, досади, гніву, злості; дратувати. Мене починала дражнити і ся розмова, і спека (Леся Українка, III, 1952, ); З-під гарби долітав один і той же звук, який дражнив усіх (Григорій Тютюнник, Вир, 1960).
 . Збуджувати, посилювати, загострювати яке-небудь бажання, почуття; дратувати. Дівочі хори неначе граються, жартують, дражнять хлопців чудовими голосами (Нечуй-Левицький, III, 1956,); Гості не квапляться їсти, хоч тепер більше, як будь-коли, дражнять кожного ці смачні страви перед очима (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951);
 //  Діяти на людський організм у цілому або на окремий орган. Стікаючи вниз по камінцях, дражнила [вода] його слух своїм солодким дзюрчанням (Іван Франко, VIII, 1952, 366); Зелена цибуля дражнила наркотично нерви (Нечуй-Левицький, III, 1956, 106).
-* ДРАТУВА́ТИ когось (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ,ДРАТУВА́ТИСЯ,ДРАЖНИ́ТИСЯ,ДРАЗНИ́ТИ,РОЗДРА́ЗНЮВАТИ,ДРАЗНИ́ТИ,ДРОЧИ́ТИСЯ,РОЗДРО́ЧУВА,ГРА́ТИ НА НЕ́РВАХУ кого,ШКИЛЮВА́ТИ діал.;ГВАЛТУВА́ТИ. - .: подратува́ти, роздратува́ти, роздражни́ти, подражни́ти, роздразни́ти, подразни́ти, роздрочи́ти. - Який там чорт собак дратує? (Панас Мирний); Сердитого спиняти - гірш роздратувати (прислів’я); - Каргат сам винуватий: роздражнив собак (Ю. Шовкопляс); Бився [Сергій] з дітворою, дражнив собак, - одним словом, робив усі ті збитки, які присущі всім дітям його віку (Григорій Тютюнник); Настирливо кричав десь зовсім недалеко деркач, наче дратувався зі мною (Л. Смілянський); З-за огорожі пухкий панич.. висолопив язика й дражнився... (А. Головко); Сердита, писана сойка на самітній смереці дразнить: "Сам собі винен! Еге! еге..." (І. Франко); Муха та й та гнівається, як роздразнити її (З. Мороз); Більше як півночі минуло, а під кущами все ще чуються тихі речі, переривані поцілунком та сміхом, що то дразниться, то лащиться (Г. Хоткевич); Баба Явдоха з Парасчиної тварі добре бачила, що кортить дівці, і навмисне дрочила її (О. Кониський); Вона буцім подавала йому палицю, але зараз же хапала її назад та й ховалася за круглий стіл. Дрочилася(Лесь Мартович); - Все село обходив, усіх куркульських собак роздрочив (М. Стельмах); Замфір шкилював примаря, називаючи його хабарником за те, що пустив у село комісію (М. Коцюбинський); Кишлаки якнайдалі оббігала [Чинар-бібі], щоб і собак не ґвалтувати (І. Ле). - Пор. насміха́тися.
+* ДРАТУВА́ТИ когось (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ,ДРАТУВА́ТИСЯ,ДРАЖНИ́ТИСЯ,ДРАЗНИ́ТИ,РОЗДРА́ЗНЮВАТИ,ДРАЗНИ́ТИ,ДРОЧИ́ТИСЯ,РОЗДРО́ЧУВА,ГРА́ТИ НА НЕ́РВАХУ кого,ШКИЛЮВА́ТИ діал.;ГВАЛТУВА́ТИ. - .: подратува́ти, роздратува́ти, роздражни́ти, подражни́ти, роздразни́ти, подразни́ти, роздрочи́ти.
-*  Дражнити собак — ходити від хати до хати жебраючи. Не дійде До зросту дитина, Піде собі сліпця водить, А тебе покине Калікою на розпутті, Щоб собак дражнила (Тарас Шевченко, II, 1953, 196); Чим вони, зрештою, завинили.., що, кинувши близьких і рідних, мусять іти десь з торбами на плечах, дражнити чужих собак? (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 17).
+   Прикладом може бути:

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
   * ДРАЖНИ́ТИ, дражню, дражниш, недок., перех., розм.
 . Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити. Він махав позад себе палицею і ще гірше дражнив нею собак (Нечуй-Левицький, II, 1956, 35); Скільки я не намагавсь, як не дражнив їх [бджіл], так ні одна чомусь мене й не вкусила (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 464); Максимові подобалося дражнити її [дівчинку], перекривляючи обличчя, показуючи язика (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 63).
 . ким, чим. Насміхатися з кого-небудь, придумуючи образливі прізвиська. Кайдашиха, котру тепер на селі дражнили безокою економшею, сердилась на Мотрю (Нечуй-Левицький); Серед усієї челяді його й за чоловіка не вважали, дражнили його куркою (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, ).

← Попередня версія		Версія за 13:34, 26 листопада 2017
Рядок 1:		Рядок 1:
−	~~'''Дражни́ти~~, ~~-ню́~~, ~~-ниш~~, ~~'''''гл~~. ~~''Дразнить~~, ~~сердить~~. ~~''Пусти мене~~, ~~моя мати~~, ~~на юлиці погуляти~~; ~~пусти мене~~, ~~моя мати~~, я не ~~забарюся~~, ~~тілько хлопців подражню да~~ й ~~назад вернуся~~. ~~''Мет~~. ~~302~~. ~~''Собак~~ дражнили на ~~дворах~~. ~~''Котл~~. Ен. ~~2) Прозывать~~, ~~называть~~. ~~''Пішли ми вп’ять по сліду~~ і ~~як раз у се село зайшли~~, ~~як його~~ дражнять, не ~~знаємо~~. ~~''Шевч~~. ~~288~~.	+
−	[~~[Категорія~~:~~Др]~~]	+	* ДРАЖНИ́ТИ, дражню, дражниш, недок., перех., розм.
		+	1. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити. Він махав позад себе палицею і ще гірше дражнив нею собак (Нечуй-Левицький, II, 1956, 35); Скільки я не намагавсь, як не дражнив їх [бджіл], так ні одна чомусь мене й не вкусила (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 464); Максимові подобалося дражнити її [дівчинку], перекривляючи обличчя, показуючи язика (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 63).
		+	2. ким, чим. Насміхатися з кого-небудь, придумуючи образливі прізвиська. Кайдашиха, котру тепер на селі дражнили безокою економшею, сердилась на Мотрю (Нечуй-Левицький); Серед усієї челяді його й за чоловіка не вважали, дражнили його куркою (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, ).
		+	3. Викликати почуття незадоволення, досади, гніву, злості; дратувати. Мене починала дражнити і ся розмова, і спека (Леся Українка, III, 1952, ); З-під гарби долітав один і той же звук, який дражнив усіх (Григорій Тютюнник, Вир, 1960).
		+	4. Збуджувати, посилювати, загострювати яке-небудь бажання, почуття; дратувати. Дівочі хори неначе граються, жартують, дражнять хлопців чудовими голосами (Нечуй-Левицький, III, 1956,); Гості не квапляться їсти, хоч тепер більше, як будь-коли, дражнять кожного ці смачні страви перед очима (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951);
		+	// Діяти на людський організм у цілому або на окремий орган. Стікаючи вниз по камінцях, дражнила [вода] його слух своїм солодким дзюрчанням (Іван Франко, VIII, 1952, 366); Зелена цибуля дражнила наркотично нерви (Нечуй-Левицький, III, 1956, 106).
		+	* ДРАТУВА́ТИ когось (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ,ДРАТУВА́ТИСЯ,ДРАЖНИ́ТИСЯ,ДРАЗНИ́ТИ,РОЗДРА́ЗНЮВАТИ,ДРАЗНИ́ТИ,ДРОЧИ́ТИСЯ,РОЗДРО́ЧУВА,ГРА́ТИ НА НЕ́РВАХУ кого,ШКИЛЮВА́ТИ діал.;ГВАЛТУВА́ТИ. - .: подратува́ти, роздратува́ти, роздражни́ти, подражни́ти, роздразни́ти, подразни́ти, роздрочи́ти. - Який там чорт собак дратує? (Панас Мирний); Сердитого спиняти - гірш роздратувати (прислів’я); - Каргат сам винуватий: роздражнив собак (Ю. Шовкопляс); Бився [Сергій] з дітворою, дражнив собак, - одним словом, робив усі ті збитки, які присущі всім дітям його віку (Григорій Тютюнник); Настирливо кричав десь зовсім недалеко деркач, наче дратувався зі мною (Л. Смілянський); З-за огорожі пухкий панич.. висолопив язика й дражнився... (А. Головко); Сердита, писана сойка на самітній смереці дразнить: "Сам собі винен! Еге! еге..." (І. Франко); Муха та й та гнівається, як роздразнити її (З. Мороз); Більше як півночі минуло, а під кущами все ще чуються тихі речі, переривані поцілунком та сміхом, що то дразниться, то лащиться (Г. Хоткевич); Баба Явдоха з Парасчиної тварі добре бачила, що кортить дівці, і навмисне дрочила її (О. Кониський); Вона буцім подавала йому палицю, але зараз же хапала її назад та й ховалася за круглий стіл. Дрочилася(Лесь Мартович); - Все село обходив, усіх куркульських собак роздрочив (М. Стельмах); Замфір шкилював примаря, називаючи його хабарником за те, що пустив у село комісію (М. Коцюбинський); Кишлаки якнайдалі оббігала [Чинар-бібі], щоб і собак не ґвалтувати (І. Ле). - Пор. насміха́тися.
		+	* Дражнити собак — ходити від хати до хати жебраючи. Не дійде До зросту дитина, Піде собі сліпця водить, А тебе покине Калікою на розпутті, Щоб собак дражнила (Тарас Шевченко, II, 1953, 196); Чим вони, зрештою, завинили.., що, кинувши близьких і рідних, мусять іти десь з торбами на плечах, дражнити чужих собак? (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 17).

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
   * ДРАЖНИ́ТИ, дражню, дражниш, недок., перех., розм.
   *  1. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити. Він махав позад себе палицею і ще гірше дражнив нею собак (Нечуй-Левицький, II, 1956, 35); Скільки я не намагавсь, як не дражнив їх [бджіл], так ні одна чомусь мене й не вкусила (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 464); Максимові подобалося дражнити її [дівчинку], перекривляючи обличчя, показуючи язика (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 63).
 * ДРАТУВА́ТИ когось (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИрозм.,ДРАТУВА́ТИСЯз ким і без додатка, розм.,ДРАЖНИ́ТИСЯз ким і без додатка,розм.,ДРАЗНИ́ТИрозм.,РОЗДРА́ЗНЮВАТИрозм.,ДРАЗНИ́ТИСЯз ким і без додатка,розм.,ДРОЧИ́ТИрозм.,ДРОЧИ́ТИСЯз ким і без додатка,розм.,РОЗДРО́ЧУВАТИрозм.,ГРА́ТИ НА НЕ́РВАХу кого, кому, розм.,ШКИЛЮВА́ТИдіал.;ГВАЛТУВА́ТИ (собак). - Док.: подратува́ти, роздратува́ти, роздражни́ти, подражни́ти, роздразни́ти, подразни́ти, роздрочи́ти. - Який там чорт собак дратує? (Панас Мирний); Сердитого спиняти - гірш роздратувати (прислів’я); - Каргат сам винуватий: роздражнив собак (Ю. Шовкопляс); Бився [Сергій] з дітворою, дражнив собак, - одним словом, робив усі ті збитки, які присущі всім дітям його віку (Григорій Тютюнник); Настирливо кричав десь зовсім недалеко деркач, наче дратувався зі мною (Л. Смілянський); З-за огорожі пухкий панич.. висолопив язика й дражнився... (А. Головко); Сердита, писана сойка на самітній смереці дразнить: "Сам собі винен! Еге! еге..." (І. Франко); Муха та й та гнівається, як роздразнити її (З. Мороз); Більше як півночі минуло, а під кущами все ще чуються тихі речі, переривані поцілунком та сміхом, що то дразниться, то лащиться (Г. Хоткевич); Баба Явдоха з Парасчиної тварі добре бачила, що кортить дівці, і навмисне дрочила її (О. Кониський); Вона буцім подавала йому палицю, але зараз же хапала її назад та й ховалася за круглий стіл. Дрочилася(Лесь Мартович); - Все село обходив, усіх куркульських собак роздрочив (М. Стельмах); Замфір шкилював примаря, називаючи його хабарником за те, що пустив у село комісію (М. Коцюбинський); Кишлаки якнайдалі оббігала [Чинар-бібі], щоб і собак не ґвалтувати (І. Ле). - Пор. насміха́тися.
-* #  Дражнити собак — ходити від хати до хати жебраючи. Не дійде До зросту дитина, Піде собі сліпця водить, А тебе покине Калікою на розпутті, Щоб собак дражнила (Тарас Шевченко, II, 1953, 196); Чим вони, зрештою, завинили.., що, кинувши близьких і рідних, мусять іти десь з торбами на плечах, дражнити чужих собак? (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 17).
+*  Дражнити собак — ходити від хати до хати жебраючи. Не дійде До зросту дитина, Піде собі сліпця водить, А тебе покине Калікою на розпутті, Щоб собак дражнила (Тарас Шевченко, II, 1953, 196); Чим вони, зрештою, завинили.., що, кинувши близьких і рідних, мусять іти десь з торбами на плечах, дражнити чужих собак? (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 17).

← Попередня версія		Версія за 18:17, 19 листопада 2017
Рядок 1:		Рядок 1:
−	~~'''Дражни́ти~~, ~~-ню́~~, ~~-ниш~~, ~~'''''гл~~. ~~''Дразнить~~, ~~сердить~~. ~~''Пусти мене~~, ~~моя мати~~, ~~на юлиці погуляти~~; ~~пусти мене~~, ~~моя мати~~, я не ~~забарюся~~, ~~тілько хлопців подражню да~~ й ~~назад вернуся~~. ~~''Мет~~. ~~302~~. ~~''Собак дражнили~~ на ~~дворах~~. ~~''Котл~~. Ен. 2) ~~Прозывать~~, ~~называть~~. ~~''Пішли ми вп’ять по сліду і~~ як ~~раз у се~~ село ~~зайшли~~, як його ~~дражнять~~, не ~~знаємо~~. ~~''Шевч~~. ~~288~~.	+
−	~~[[Категорія:Др]]~~	+	* ДРАЖНИ́ТИ, дражню, дражниш, недок., перех., розм.
		+	* 1. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити. Він махав позад себе палицею і ще гірше дражнив нею собак (Нечуй-Левицький, II, 1956, 35); Скільки я не намагавсь, як не дражнив їх [бджіл], так ні одна чомусь мене й не вкусила (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 464); Максимові подобалося дражнити її [дівчинку], перекривляючи обличчя, показуючи язика (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 63).
		+	*
		+	* ДРАТУВА́ТИ когось (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИрозм.,ДРАТУВА́ТИСЯз ким і без додатка, розм.,ДРАЖНИ́ТИСЯз ким і без додатка,розм.,ДРАЗНИ́ТИрозм.,РОЗДРА́ЗНЮВАТИрозм.,ДРАЗНИ́ТИСЯз ким і без додатка,розм.,ДРОЧИ́ТИрозм.,ДРОЧИ́ТИСЯз ким і без додатка,розм.,РОЗДРО́ЧУВАТИрозм.,ГРА́ТИ НА НЕ́РВАХу кого, кому, розм.,ШКИЛЮВА́ТИдіал.;ГВАЛТУВА́ТИ (собак). - Док.: подратува́ти, роздратува́ти, роздражни́ти, подражни́ти, роздразни́ти, подразни́ти, роздрочи́ти. - Який там чорт собак дратує? (Панас Мирний); Сердитого спиняти - гірш роздратувати (прислів’я); - Каргат сам винуватий: роздражнив собак (Ю. Шовкопляс); Бився [Сергій] з дітворою, дражнив собак, - одним словом, робив усі ті збитки, які присущі всім дітям його віку (Григорій Тютюнник); Настирливо кричав десь зовсім недалеко деркач, наче дратувався зі мною (Л. Смілянський); З-за огорожі пухкий панич.. висолопив язика й дражнився... (А. Головко); Сердита, писана сойка на самітній смереці дразнить: "Сам собі винен! Еге! еге..." (І. Франко); Муха та й та гнівається, як роздразнити її (З. Мороз); Більше як півночі минуло, а під кущами все ще чуються тихі речі, переривані поцілунком та сміхом, що то дразниться, то лащиться (Г. Хоткевич); Баба Явдоха з Парасчиної тварі добре бачила, що кортить дівці, і навмисне дрочила її (О. Кониський); Вона буцім подавала йому палицю, але зараз же хапала її назад та й ховалася за круглий стіл. Дрочилася(Лесь Мартович); - Все село обходив, усіх куркульських собак роздрочив (М. Стельмах); Замфір шкилював примаря, називаючи його хабарником за те, що пустив у село комісію (М. Коцюбинський); Кишлаки якнайдалі оббігала [Чинар-бібі], щоб і собак не ґвалтувати (І. Ле). - Пор. насміха́тися.
		+	* # Дражнити собак — ходити від хати до хати жебраючи. Не дійде До зросту дитина, Піде собі сліпця водить, А тебе покине Калікою на розпутті, Щоб собак дражнила (Тарас Шевченко, II, 1953, 196); Чим вони, зрештою, завинили.., що, кинувши близьких і рідних, мусять іти десь з торбами на плечах, дражнити чужих собак? (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 17).