Гуля - Історія редагувань

Денисенко Аня в 18:12, 6 грудня 2013

2013-12-06T18:12:03Z

Денисенко Аня в 18:09, 6 грудня 2013

2013-12-06T18:09:17Z

Matasar.ei: Створена сторінка: '''Гуля, -лі, '''''ж. ''1) Дѣтск. голубь. О. 1861. ѴІІІ. 8. Чаще во мн. ч. ''Прилетіли гулі та й сіли на лю...

2012-07-31T15:32:00Z

Створена сторінка: '''Гуля, -лі, '''''ж. ''1) Дѣтск. голубь. О. 1861. ѴІІІ. 8. Чаще во мн. ч. ''Прилетіли гулі та й сіли на лю...

Нова сторінка

'''Гуля, -лі, '''''ж. ''1) Дѣтск. голубь. О. 1861. ѴІІІ. 8. Чаще во мн. ч. ''Прилетіли гулі та й сіли на люлі; а ви, гулі, не гудіть.... ''ХС. II. 195.2) '''= Сич. '''Вх. Лем. 406. 3) '''= Ґуля. '''
[[Категорія:Гу]]

← Попередня версія		Версія за 18:12, 6 грудня 2013
Рядок 4:		Рядок 4:

	'''Словник украънської мови'''		'''Словник украънської мови'''
		+
	ГУЛЯ 1, і, жін. Заокруглена опуклість, наріст на тілі людини або тварини від запалення, удару і т. ін. Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу ґулю на коліні (Панас Мирний, V, 1955, 404); Коняку щось напало, ґулі поробилися (Іван Микитенко, II, 1957, 83); * У порівняннях. Йому шлях перетинає людина в котелку, з-під якого чорною ґулею вибився чуб (Михайло Стельмах, II, 1962, 589).		ГУЛЯ 1, і, жін. Заокруглена опуклість, наріст на тілі людини або тварини від запалення, удару і т. ін. Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу ґулю на коліні (Панас Мирний, V, 1955, 404); Коняку щось напало, ґулі поробилися (Іван Микитенко, II, 1957, 83); * У порівняннях. Йому шлях перетинає людина в котелку, з-під якого чорною ґулею вибився чуб (Михайло Стельмах, II, 1962, 589).
		+
		+	'''Словник України'''
		+
		+	ґу́ля – іменник жіночого роду

← Попередня версія		Версія за 18:09, 6 грудня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Гуля, -лі, '''''ж. ''1) Дѣтск. голубь. О. 1861. ѴІІІ. 8. Чаще во мн. ч. ''Прилетіли гулі та й сіли на люлі; а ви, гулі, не гудіть.... ''ХС. II. 195.2) '''= Сич. '''Вх. Лем. 406. 3) '''= Ґуля. '''		'''Гуля, -лі, '''''ж. ''1) Дѣтск. голубь. О. 1861. ѴІІІ. 8. Чаще во мн. ч. ''Прилетіли гулі та й сіли на люлі; а ви, гулі, не гудіть.... ''ХС. II. 195.2) '''= Сич. '''Вх. Лем. 406. 3) '''= Ґуля. '''
−	[[Категорія:Гу]]	+
		+	[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]]
		+
		+	'''Словник украънської мови'''
		+	ГУЛЯ 1, і, жін. Заокруглена опуклість, наріст на тілі людини або тварини від запалення, удару і т. ін. Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу ґулю на коліні (Панас Мирний, V, 1955, 404); Коняку щось напало, ґулі поробилися (Іван Микитенко, II, 1957, 83); * У порівняннях. Йому шлях перетинає людина в котелку, з-під якого чорною ґулею вибився чуб (Михайло Стельмах, II, 1962, 589).